Постанова

від 27.01.2009 по справі 9/250

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/250

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2009                                                                                Справа №9/250

м. Полтава

За адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро - Нові технології”, вул. Червоноармійська, 3, кімн. 410, м. Полтава, 36000

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві, вул. Фрунзе, 155, м. Полтава, 36008

про визнання нечинним  податкового  повідомлення-рішення ДПІ  у м. Полтаві від 20.08.2007 р. № 0000161502/3, за якими визначено ТОВ „ Агро - Нові технології ” податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 190 306,20 грн., в тому числі     181 244,00 грн. основний платіж та 9 062,20 грн. штрафна (фінансова) санкція

Суддя  Ківшик О.В.

        Секретар судового засідання Марчевська М.О.

Представники:

від позивача:  Гарест М.М. (див. журнал судового засідання);

від відповідача: Чала О.Д., Костенко В.Ю. (див. журнал судового засідання).

Справа прийнята до провадження суддею Ківшик О.В. на підставі ухвали від    13.10.2008 р. заступника голови господарського суду Полтавської області Білоусова С.М..

Постанова приймається після перерви, оголошеної в судовому засіданні 14.10.2008 р. та 09.12.2008 р. в порядку ст. 150 КАС України для  надання сторонами додаткових документальних доказів.

У судовому засіданні 27.01.2009 р. відповідно до п. 3 ст. 160 КАС України оголошено вступну та резолютивну частину постанови, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення її повного тексту.

Суть спору: Розглядається позовна заява визнання нечинним  податкового  повідомлення-рішення ДПІ  у м. Полтаві від 20.08.2007 р. № 0000161502/3, за якими визначено ТОВ "Агро - Нові технології" податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі               190 306,20 грн., в тому числі 181 244,00 грн. основний платіж та 9 062,20 грн. штрафна (фінансова) санкція.

Позивач надав суду в порядку ст. 51 КАС України клопотання № 66 від 01.12.2008 р.                     (вх. № супровідного листа № 19931 від 02.12.2008 р.), в якій також просить суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ  у м. Полтаві від 27.01.2007 р.                               №  0000161502/0, від 29.03.2007 р. № 0000161502/1, від 12.06.2007 р. № 0000161502/2 та від 20.08.2007 р. № 0000161502/3, за якими визначено ТОВ "Агро - Нові технології" податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 190 306,20 грн., в тому числі                  181 244,00 грн. основний платіж та 9 062,20 грн. штрафна (фінансова) санкція.

Суд приймає дану заяву як таку, що подана відповідно приписів ст. 137 КАС України, оскільки предмет первісного позову в силу ст. 5 Закону України Закону України від 21.12.2000 року № 2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є наслідком апеляційного узгодження сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість за податковими повідомленнями-рішеннями, вказаними у клопотанні № 66 від 01.12.2008 р..

Спір розглядається в межах предмету позову з урахуванням зазначеного клопотання.

Відповідач позов відхилив, за мотивами заперечень від 1293/9/10-124 від 04.02.2008 р. (вх. № 018016 від 05.02.2008 р.), посилаючись на правомірність і обґрунтованість спірних податкових повідомлень-рішень.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши надані докази,

в с т а н о в и в:

За результатами документальної невиїзної (камеральної) перевірки декларацій сільськогосподарського товаровиробника з податку на додану вартість за січень-грудень 2005 року та січень - листопад 2006 року ТОВ "Агро - Нові технології" (позивач), що набрала форму акту № 17/152 від 23.01.2007 року,  ДПІ у м. Полтаві констатувала порушення позивачем п. 11.29 ст. 11 Закону України „Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. (зі змінами і доповненнями)  внаслідок неправомірного застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Результатом таких висновків стало прийняття ДПІ у м. Полтаві спірного податкового повідомлення-рішення від 27.01.2007 р. №  0000161502/0, за яким визначено ТОВ "Агро - Нові технології" податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі                     190 306,20 грн., в тому числі 181 244,00 грн. основний платіж та 9 062,20 грн. штрафна (фінансова) санкція.

В результаті адміністративно-апеляційного оскарження позивачем даного податкового повідомлення-рішення скарги платника залишені без задоволення, сума податкового зобов'язання залишена без змін, податкові повідомлення-рішення набрали форму податкових повідомлень-рішень від 29.03.2007 р. № 00000000161502/1, від 12.06.2007 р.                                       № 00000000161502/2 та від 20.08.2007 р. № 00000000161502/3.

При цьому свої висновки ДПС ґрунтує тим, що позивач не має статусу сільськогосподарського товаровиробника, оскільки  в довідці "Про обсяг виконаних робіт" за 2005 рік обсяг власної сільськогосподарської продукції в загальних обсягах виробленої продукції останнього становить 2,5%, за 2004 рік –0,2%.

Не погодившись з такими висновками, позивач звернувся до суду з даним позовом.

При постановленні судового рішення суд виходив з наступного.

Стосовно процедури проведення перевірки.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно  п. 1 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу України" від 04.12.1990 р. № 509 із змінами та доповненнями (далі - Закон), функцією державної податкової інспекції є здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Згідно з п. 1 ст. 11 вищевказаного Закону, органи державної податкової служби наділені правом здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі, а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків);  

Частина 3 п. 1.2 „Порядку оформлення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" затвердженого наказом ДПА України від 10.08.05р. № 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.05р. № 925/11205, надає роз'яснення щодо невиїзної документальної перевірки:  невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларації, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від строку їх подачі.

У відповідності до вимог п.1.11 ст. 1 Закону України від 21.12.2000 року № 2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлює, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Виходячи з викладеного, у відповідності до вимог п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу України»державна податкова служба проводить планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), а у інших випадках органи державної податкової служби наділені правом здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі.

Частиною "в" пп.. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (із змінами і доповненнями) визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

При цьому камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Перевірка податкових декларацій з податку на додану вартість у податковому органі регламентується приписами п. 7 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від  30.05.1997 р. № 166, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 9 липня 1997 р. за N 250/2054 (з подальшими змінами та доповненнями).

Так, відповідно до п. 7 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість : податкові декларації приймаються без попередньої перевірки зазначених у них показників; зареєстровані в податковій інспекції (адміністрації) декларації підлягають документальній невиїзній (камеральній) перевірці; за результатами перевірки робиться відповідний запис у розділі IV податкової декларації та складається Акт про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за формою, визначеною в додатку 2 до цього Порядку; документальну невиїзну (камеральну) перевірку даних, заявлених у податковій звітності з податку на додану вартість, податковий орган проводить протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації.

Як вбачається з акту перевірки, перевіркою охоплено декларації позивача за січень-грудень 2005 року та січень-листопад 2006 року.

Крім того, при перевірці було використано довідки щодо цільового використання сум ПДВ, довідки про обсяг виконаних робіт за 2004-2005 роки, платіжні доручення про перерахування коштів на спеціальний рахунок та АІС "Бест Звіт".

Форми декларації та податкових розрахунків з цього податку встановлюються відповідно до закону (п. 10.6 ст. 10 Закону України  "Про податок на додану вартість"). За змістом Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість не передбачено такого додатку, як довідка про обсяг виконаних робіт.

Як було встановлено під час розгляду справи, відповідач під час проведення перевірки не виявляв арифметичні або методологічні помилки. Враховуючи також період охоплення перевірки та використані при її проведення документи, дана перевірка не є камеральною .

В той же час проведена відповідачем перевірка не є й документальною (планової чи позаплановою), оскільки суду не надано доказів дотримання встановленої процедури проведення такої, акт перевірки не містить жодного посилання на первинні документи податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання, що підтверджують виявлені порушення, та взагалі відсутні посилання на перевірку будь-яких первинних документів платника-позивача.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що невиїзна документальна перевірка, що набрала форму акту №  17/152 від 23.01.2007 року, проведена  ДПІ у                           м. Полтаві  з порушенням вимог п. 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу України".

Слід зазначити, що відповідно до ст. 111 Закону України "Про державну податкову службу України" виявлення недостовірності даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту, є підставою для позапланової виїзної перевірки.  

Стосовно виявленого правопорушення.

Відповідно до п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість", на порушенні якого наполягає ДПІ-відповідач, до 1 січня 2004 року зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку. Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Дію пункту 11.29 статті 11 продовжено до 1 січня 2005 року  згідно із Законом України від 28.11.2003 р. № 1352-IV, до 1 січня 2006 року –згідно із  Законом України від 23.12.2004 р. № 2287-IV, до 1 січня 2007 року –згідно із Законом України від 18.10.2005 р. № 2987-IV.

Отже, умовою для застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість законодавець визначив розмір суми, що одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, а саме :  не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Визначення даного співвідношення без оцінки первинної документації позивача та відповідності зазначених довідок первинній документації суд не вважає за можливе, а тому висновки ДПІ-відповідача є передчасними з огляду на недослідженість.

Щодо розрахунку штрафних санкцій, то відповідно до пункту 1.5. статті 1 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Судом встановлено, що висновки ДПІ у м. Полтаві щодо порушення позивачем правил оподаткування ґрунтуються на доказах, що отримані з порушенням закону, а тому законних підстав для застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій за спірними податковими повідомленнями-рішеннями не має.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах  щодо  оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі,  у  межах  повноважень  та  у  спосіб,  що передбачені Конституцією та законами України;

2) з  використанням  повноваження  з   метою,  з  якою  це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з  урахуванням  права  особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності. Докази, одержані з порушенням закону в силу п. 3 ст. 70 КАС України судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Судом встановлено, що відповідач діяв необґрунтовано, не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачений законами України. Заперечення та документи, надані відповідачем, не містять доказів того, що податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі Закону. Вимоги ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України щодо свого обов'язку довести правомірність свого рішення відповідачем не виконано.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. До прийняття чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, відповідно до ч. 1 та ч. 2  п. 3 п. 6 р. VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” КАС України розмір судового збору (державного мита) при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому законодавством для державного мита, розмір судового збору визначається відповідно до підпункту "б" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито".

За викладеного, відшкодуванню з Державного бюджету України на користь позивача підлягає сума 3,40 грн. судового збору (державного мита).

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 158-163 та п. 6 р. VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ  у м. Полтаві від 27.01.2007 р. №  0000161502/0, від 29.03.2007 р. № 0000161502/1, від 12.06.2007 р.                             № 0000161502/2 та від 20.08.2007 р. № 0000161502/3, за якими визначено ТОВ "Агро - Нові технології" податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі                          190 306,20 грн., в тому числі 181 244,00 грн. основний платіж та 9 062,20 грн. штрафна (фінансова) санкція.

3.          Стягнути з Державного бюджету з відповідного бюджетного рахунку на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро - Нові технології” (вул. Червоноармійська, 3, кімн. 410, м. Полтава, 36000),  код ЄДРПОУ 25159374 –3,40 грн. судових витрат.

Видати виконавчий документ з набранням постановою законної сили за заявою стягувача.

4. Постанову надіслати сторонам за адресами, вказаними у її вступній частині.

Суддя                                                                                                                       Ківшик О.В.

Дата підписання повного тексту постанови :

Примітки :

Сторони та інші особи , які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково до Харківського адміністративного апеляційного суду в порядку та в строки, визначені ст. 186 КАС України.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.