Рішення

від 27.03.2013 по справі 5011-32/18194-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа №  5011-32/18194-2012 27.03.13 Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О. За участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В. Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом  Прокурора Подільського району міста Києва в інтересах держави в особі: Київської міської ради, м.Київ Департаменту комунальної власності м. Києва  виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан дівелопмент груп", м. Київ про               визнання права власності за участю представників сторін: від прокуратури: Давиденко О.В. - прокурор від першого позивача: не з'явився від другого позивача: Пірогова О.Б. – юрисконсульт від відповідача: не з'явився Громадянин України: Жигальцев Т.І. Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 25.02.2013 року справу № 5011-32/18194-2012 передано на розгляд судді Підченку Ю.О. За клопотанням другого позивача, з урахуванням виняткових обставин справи, строк слухання спору по даній справі було продовжено додатково на 15  (п'ятнадцять днів), що відповідає вимогам частини 3 статті 69 ГПК України  і знайшло своє відображення у процесуальних документах суду згідно вимог ст. 81-1 ГПК України. СУТЬ СПОРУ: Прокурор Подільського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, Головного управління комунальної власності м. Києва  виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан дівелопмент груп" зокрема: ·          визнати право комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради на нежитлові приміщення групи приміщень № 29 та № 30 (в літ. А), загальною площею 76,0 кв. м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Волоська, 20, вартістю 299  316,00 грн. ·          зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан дівелопмент груп" повернути до комунальної власності територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради нежитлові приміщення групи приміщень № 29 та № 30 (в літ. А), загальною площею 76,0 кв. м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Волоська, 20, вартістю 299 316,00 грн. На адресу суду надійшли повідомлення пошти від 21.01.2013 року, 15.03.2013 року з позначкою "за закінченням терміну зберігання". Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи вважаються належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Законодавець зазначає, що місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців"). Вказана в позовній заяві адреса відповідача, а саме: 04070, м. Київ, вул. П. Сагайдачного, буд. 8/10 оф. 24, підтверджується наданим до матеріалів справи Витягом Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 05.02.2013 року, відповідно до якого значиться, що підприємство відповідача знаходиться за адресою вказаної у позовній заяві. Неотримання  поштової кореспонденції або її втрата, в т. ч. органами зв'язку, надає можливість суб'єкту господарювання самостійно звернутися із запитом до вказаних органів щодо розшуку втрачених документів. Тобто, неприбуття у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а тому сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.   Представник другого позивача у справі –Департаменту комунальної власності м. Києва  виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) письмових пояснень суду не надав, проте усно повідомив що підтримує доводи прокурора та наполягає на позові. Посилається на те, що відповідачем порушені норми законодавства щодо приватизації спірних приміщень.   Судом прийнято що уваги, що відповідно до рішення Київської міської ради від 15.03.2012 року № 198/7535, Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) перейменовано у Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації), що відповідає вимогам статті 59 ГК України. Пунктом 1 Положення про Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) визначено, що він є правонаступником Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації). Таким чином, належним відповідачем у справі, в розумінні ст. 25 ГПК України, є Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації). З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, приймаючи до уваги висновок прокурора, суд встановив: До прийняття рішення по справі, прокурор згідно статті 66, 67 ГПК України звернувся до суду із заявою про застосування заходів до забезпечення позову, у якій він просить суд накласти арешт на нежитлові приміщення групи приміщень № 29 та № 30 які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Волоська, 20, вартістю 299 316, 00 грн., та заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю  "Юкрейніан дівелопмент груп" чи будь-яким іншим особам вчиняти дії спрямовані на відчуження вказаного майна. Відповідно до вимог ст. 66, 67 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватись за загальними правилами відповідно до ст. 33 ГПК України. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент  винесення та виконання рішення. Так, підставою для застосування таких заходів прокурор визначає можливість відчуження спірного майна на користь третьої особи, що зробить неможливим виконання рішення суду, в разі задоволення позовних вимог. Судом прийнято до уваги положення постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 року. Втім, подане клопотання не містить будь-якого обґрунтування та будь-яких доказів на підтвердження того, що невжиття заходів до забезпечення позову до вирішення спору по суті може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, в т. ч. вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна и підготовчі дії до його реалізації, укладання договорів поруки чи застави при наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Позов мотивовано порушенням порядку приватизації комунального майна Подільського району м. Києва – нежитлових приміщень групи приміщень № 29 та № 30 (в літ. А), загальною площею 76,0 кв. м., які знаходяться, за адресою: м. Київ, вул. Волоська, 20, вартістю 299  316,00 грн. Так, прокурором встановлено, що зокрема: ·          позицією 27 додатку 1 до рішення Подільської районної у місті Києві ради V скликання від 29.05.2008 року № 364 "Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності Подільського району м. Києва, що підлягають приватизації та внесення змін до рішень райради від 07.02.2006 року  № 448, від 25.12.2003 року № 187, від 01.03.2007 року № 134, від 12.07.2007 року № 227" до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу Товариством з обмеженою відповідальністю "Стиль-М" включено приміщення, розташовані в м. Києві по вул. Волоська, 20, літ. А; ·          при проведенні приватизації вказаного майна суб'єктом оціночної діяльності – Товариством з обмеженою відповідальністю "Актив капітал" проведено незалежну оцінку вказаних приміщень, ринкова вартість яких, відповідно до висновку про вартість майна від 31.01.2010 року становить 299  316, 00 грн.; ·          вказаний висновок 22 березня 2010 року затверджено начальником відділу приватизації комунального майна Подільського району міста Києва; ·          рецензія звіту про оцінку вказаних приміщень не проводилася; ·          в подальшому, 22.09.2010 року між Відділом приватизації комунального майна Подільського району міста Києва та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стиль-М" укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень групи приміщень № 29 та № 30 (в літ. А), загальною площею 76,0 кв. м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Волоська, 20; ·           на даний час нежитлові приміщення групи приміщень № 29 та № 30 (в літ. А), загальною площею 76,0 кв. м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Волоська, 20 перебувають у власності Товариства  з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан дівелопмент груп". Вказані обставини, на думку прокурора, порушують охоронювані законом інтереси держави, оскільки при приватизації зазначеного майна було порушено норми закону, зокрема договір купівлі продажу від 22.09.10 р. є неукладеним, оскільки сторонами не погоджено всіх його істотних умов – ціни. Тому нежитлові приміщення групи приміщень № 29 та № 30 (в літ. А), загальною площею 76,0 кв. м., є комунальною власністю та підлягають поверненню до територіальної громади м. Києва. Дослідивши правову норму, яка підлягає застосуванню у спірних відносинах, суд дійшов висновку що доводи прокурора є обґрунтованими, а позов підлягає задоволенню виходячи з наступного: ·          згідно вимог статті 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" приватизація державного майна (далі — приватизація) — це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України"; ·          частина друга ст. 1 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" передбачає, що  відповідно до цього Закону можуть приватизуватися підприємства, якщо вони відповідають вимогам частини 1 статті 2 цього Закону; ·          відповідно до статті 9 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції, чинній на час спірних відносин сторін) за рішенням органів приватизації, зокрема, здійснюється оцінка об'єкта малої приватизації в порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. Акт оцінки вартості об'єкта приватизації затверджується керівником органу приватизації; ·          частиною 3 статті 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено, що рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), якщо зазначена оцінка погоджується, затверджується або приймається органом державної влади або органом місцевого самоврядування, є обов'язковим; ·          пунктом 17 Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 року №1891, передбачено, що прийняття, погодження та затвердження оцінки майна державними органами приватизації, органами, уповноваженими управляти державним майном, чи виконавчими органами відповідних органів місцевого самоврядування здійснюється на підставі результатів рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) згідно із Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та національними стандартами; ·          в той же час, відповідно до п. 18 зазначеного нормативного акту, затвердження оцінки майна здійснюється шляхом видання наказу про затвердження акта оцінки майна або скріплення печаткою та підписом керівника державного органу приватизації (органу, уповноваженого управляти державним майном) чи виконавчого органу відповідного органу місцевого самоврядування висновку про вартість майна. Погодження висновку про вартість майна здійснюється шляхом скріплення його печаткою та підписом керівника відповідного органу або іншої уповноваженої на це особи. Виходячи з аналізу викладеного, чинним законодавством України встановлено порядок прийняття, погодження та затвердження оцінки майна органом приватизації, якому обов'язково має передувати рецензування акту оцінки майна. Як вбачається з матеріалів справи, 22.03.2010 року Відділом приватизації комунального майна Подільського району міста Києва було затверджено висновок Суб'єкт оціночної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив-Капітал" про вартість майна – нежитлових підвальних приміщень, загальною площею 76, 00 кв. м. що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Волоська, 20, літера "А". Втім, в порушення  норми ч. 3 ст. 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" обов'язкового рецензування такої оцінки проведено не було. Законодавець встановлює, що господарюючі суб'єкти як юридичні особи повинні вчиняти правочини в письмовій формі як між собою, так і з фізичними особами (в останньому випадку – за винятком тих правочинів, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення; статті 206, 208 ЦК України). Відтак свобода вибору у підприємства, установи, організації, що укладає угоду, між усною та письмовою формою правочину є винятком, а обов'язкова письмова форма – правилом. Дво - або багатосторонні правочини (договори), які повинні укладатися в письмовій формі, можуть укладатися, зокрема, шляхом обміну листами, телеграмами, телетайпограмами, телефонограмами, радіограмами, засобами електронного зв'язку тощо за підписами сторін, які їх надсилають. Якщо іншою стороною заперечується одержання нею відповідного документа, заінтересована сторона зобов'язана подати господарському суду належні докази його надіслання поштою або іншим засобом зв'язку; за неподання таких доказів у суду відсутні підстави для висновку про додержання сторонами письмової форми правочину (договору). Поряд із загальними вимогами до письмової форми правочину (стаття 207 ЦК України, частина перша статті 181 ГК України) законодавством встановлюються спеціальні вимоги до окремих видів договорів. Якщо сторонами правочину, пов'язаного з переходом права власності (повного господарського відання) на майно, не дотримано вимог нормативних актів стосовно державної реєстрації прав на майно, наприклад, правил державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, транспортних засобів тощо, то сама лише ця обставина не є підставою для визнання такого правочину недійсним, оскільки зазначена реєстрація не є елементом форми угоди. Відповідний договір вважатиметься неукладеним. У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205– 210, 640 ЦК України тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Частиною 2 ст. 180 ГК України встановлено, що Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Неукладеність договору визначається у ч. 8 ст. 181 названого кодексу, зокрема у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).   Таким чином, твердження прокурора щодо неукладеності правочину - договору купівлі-продажу нежитлових приміщень групи приміщень №29 та №30 (в літ. А), загальною площею 76,0 кв. м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Волоська, 20 від 22.09.2010 року між Відділом приватизації комунального майна Подільського району міста Києва та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стиль-М" обґрунтовані, оскільки при його укладенні сторони не дійшли згоди щодо всіх його істотних умов в розумінні ст. 632 ЦК країни, ст. ст. 180, 181 ГК України - ціни продажу об'єкта малої приватизації.   Разом з тим, фактичні обставини справи свідчать про те, що об'єкт приватизації вибув із володіння та користування Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль-М" та перебуває у володінні Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан дівелопмент Груп". Приписи ст. 388 ЦК України встановлюють певні умови, за яких власник має право  витребувати річ з чужого незаконного володіння, із якими пов'язане таке поняття як-то: добросовісність сичи не добросовісність,Добросовісність набувача характеризує його ставлення до обставин вибуття майна з володіння власника та правомірності його придбання.    Втім, визнається недобросовісність осіб, які законно заволоділи чужим майном але не розпоряджалися ним, відповідно до вимог закону, і саме вказане майно повинно бути витребувано від них власником. Наслідки недобросовісності передбачено приписами ст. ст. 1212, 1213 ЦК України,   які визначають осіб, які набули майно або зберегли його за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підставами - безпідставно набуте майно. Право державної, або комунальної власності передбачено ст. 392 ЦК України, і має статус спеціального, оскільки воно оспорюється будь – якою особою. Тобто, позов про визнання права – це превентивна форма захисту права. Такий позов може пред'являтися, коли право ще не порушене, але існує загроза його порушення. Позивачем за таким позовом може бути власник майна, який на момент подання позову не володіє цим майном. Відповідачем у справі виступає особа, що на момент подання позову фактично володіє майном без підстав, передбачених законом або адміністративним актом чи договором, які відповідають вимогам закону. Позов про визнання права власності може пред'являтися у тому випадку, коли зацікавлена особа яка звертається до суду з таким предметом позову, довела та надала суду докази з урахуванням конкретних обставин справи про вчинення відповідачем дій, які можуть бути розцінені як невизнання  його права власності. Майно, яке є предметом спору незаконно зареєстроване за юридичною особою. В матеріалах справи наявні витяги про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 26734282 від  16.07.2010 року та № 26788319 від 22.07.2010 року, виготовлені Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", за змістом яких вбачається, що спірний об'єкт приватизації належить на праві власності територіальній громаді Подільського району м. Києва. З урахуванням викладеного, нежитлові приміщення групи приміщень № 29 та № 30 (в літ. А), загальною площею 76,0 кв. м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Волоська, 20 є комунальною власністю, та підлягають поверненню на користь територіальної громади  м. Києва в особі Київської міської ради. Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім, ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Прокурором доведено порушення інтересів держави, загрози порушення економічних інтересів держави, в т. ч. що під час приватизації об'єкту малої приватизації органом не було проведено рецензування висновку про оцінку майна, чим порушено приписи ст. 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Фактичні обставини справи підтверджують недійсність договору купівлі-продажу нежитлових приміщень групи приміщень №29 та №30 (в літ. А), загальною площею 76, 0 кв. м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Волоська, 20 від 22.09.2010 року, в т. ч. факт безпідставного придбання відповідачем майна, відповідно до вимог статті 1212 ЦК України. Другим позивачем у справі - Департаментом комунальної власності м. Києва  виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) доведено вчинення відповідачем дій, які розцінені судом як не визнання права комунальної власності. За такими обставинами, позов прокурора Подільського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, Департаменту комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан дівелопмент груп"  обґрунтований та підлягає задоволенню. Позивачі звільнені від сплати судового збору за законом, а тому судовий збір в сумі        7 133, 32 грн. покладаються на відповідача у справі – Товариство з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан дівелопмент груп"  , згідно вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України.   У судовому засіданні, яке відбулося 27.03.2013 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України, після виходу суду з нарадчої кімнати, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 121, 124 Конституції України,  ст. 36-1, 56 Закону України "Про прокуратуру", ст. 1 Закону України "Про  приватизацію державного майна", ст. 9 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", ст. 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", ст. ст. 203, 215, 326, 387, 388, 652, 1212, 1213 ЦК України, ст. ст. 180, 181 ГК України,  ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 24, 27, 29, 33, 34, ч.3 ст. 43, 82, 82-1, 84, ч. ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України, суд, - В И Р І Ш И В: 1.          Позовні вимоги прокурора Подільського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, Департаменту комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан дівелопмент груп" задовольнити. 2.          Визнати право комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради на нежитлові приміщення групи приміщень № 29 та № 30 (в літ. А), загальною площею 76,0 кв. м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Волоська, 20, вартістю 299  316,00 грн. 3.          Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан дівелопмент груп", 04070, м. Київ, вул. П. Сагайдачного, буд. 8/10, оф. 24, код ЄДРПОУ 36136948,  протягом 30-денного строку з дня набрання рішенням законної сили повернути до комунальної власності територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради, 01044 , м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141,  нежитлові приміщення групи приміщень № 29 та № 30 (в літ. А), загальною площею 76,0 кв. м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Волоська, 20, вартістю 299 316,00 грн. 4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан дівелопмент груп", 04070, м. Київ, вул. П. Сагайдачного, буд. 8/10 оф. 24, код ЄДРПОУ 36136948, на користь: -  державного бюджету судовий збір в сумі 7  133, 32 грн., видавши наказ та надіславши його на виконання до Державної податкової інспекції Подільського району м. Києва Державної податкової служби м. Києва. 5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.                   Повне рішення складено – 01.04.2013 року            Суддя                                                                                   Ю.О.Підченко