Постанова

від 02.04.2013 по справі 916/80/13-г

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2013 р.Справа № 916/80/13-г Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

суддів: Михайлова М.В., Філінюка І.Г.

(Склад колегії суддів згідно розпорядження голови суду № 175 від 11.03.2013р. )

При секретарі судового засідання: Станковій І.М.

За участю представників сторін:

від ТОВ „ІДЕАЛ"- Нестерова О.В., довіреність № б/н, від 22.11.2010р.;

від ФОП ОСОБА_2- ОСОБА_3, довіреність № б/н від 17.08.2012р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на рішення господарського суду Одеської області від 18.02.2013р.

по справі № 916/80/13-г

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю „ІДЕАЛ"

про стягнення 1 049 862,10 грн.

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ІДЕАЛ"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про визнання договору оренди із змінами та доповненнями недійсним

Встановила:

У січні 2013 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „ІДЕАЛ" про стягнення заборгованості за договором найму (оренди) нежилого приміщення у сумі 1 026 760 грн., 3% річних у сумі 23 102,10 грн., а всього 1 049 862,10 грн. та розірвання договору.

Позовні вимоги обґрунтовані приписами ст.ст. 625,759,762 Цивільного кодексу України та ст.ст. 283,286 Господарського кодексу України.

У лютому 2013 року ТОВ „ІДЕАЛ" звернулося до господарського суду Одеської області із зустрічною позовною заявою, в якої просило визнати договір найму (оренди) нежилого приміщення № 3208 від 27.09.2008р. та договір про зміни та доповнення до договору найму (оренди) нежилого приміщення № 1451 від 07.07.2009р. недійсними.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані введенням орендаря до оману відносно технічного стану об'єкту оренди.

Рішенням господарського суду Одеської області від 18.02.2013р . (суддя Цісельський О.В.) у задоволені первісного позову - відмовлено повністю. Зустрічний позов задоволено. Визнано договір найму (оренди) нежилого приміщення від 27.09.2008р., реєстровий № 3208 та договір про зміни та доповнення до договору найму (оренди) нежилого приміщення від 07.07.2009р. реєстровий № 1451 - недійсними. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ТОВ „ІДЕАЛ" витрати на оплату судового збору у розмірі - 1 147 грн.

Рішення мотивоване тим, що позивачем за зустрічним позовом доведено факт умисного введення в оману орендаря з боку ФОП ОСОБА_2 щодо технічного стану об'єкту оренди. Відсутність гарантованої потужності електропостачання приміщення, визначеної договором, унеможливлює господарську діяльність орендаря у повному обсязі та використання приміщення за його цільовим призначенням.

Відмову у задоволенні первісного позову, суд мотивував відсутністю правових підстав стягнення за недійсним договором та його розірвання.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ФОП ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення господарського суду і прийняти нове рішення, яким позов ФОП ОСОБА_2 до ТОВ „ІДЕАЛ" про стягнення боргу за договором оренди задовольнити, а в задоволені зустрічного позову ТОВ „ІДЕАЛ" до ФОП ОСОБА_2 про визнання договору найму недійсним відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги сторона посилається на те, що при ухвалені рішення суд помилково застосував до орендних відносин норму ст. 230 ЦК України про недійсність правочину.

Крім того, скаржник посилається на приписи ст.ст. 189,767,782,784 ЦК України та п. 20 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".

Більш детальніше доводи викладені у скарзі.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ „ІДЕАЛ" просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі, рішення залишити без змін.

Позивачем направлено клопотання про залучення додаткових доказів. Судовою колегією відхилене зазначене клопотання у зв'язку з недоведеністю поважності причин ненадання цих доказів суду першої інстанції.

Позивачем заявлене письмове клопотання про фіксування технічного процесу. У зв'язку з відсутність належних технічних умов для проведення фіксування судового процесу представником позивача у судовому засіданні заявлене клопотання про відмову від клопотання та розгляд справи без технічної фіксації.

Відповідно до статі 4-4 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у господарських судах відкритий, за винятком випадків, коли це суперечить вимогам щодо охорони державної, комерційної або банківської таємниці, або коли сторони чи одна з сторін обґрунтовано вимагають конфіденційного розгляду справи і подають відповідне клопотання до початку розгляду справи по суті. Судовий процес фіксується технічними засобами та відображається у протоколі судового засідання у порядку, встановленому цим Кодексом.

Враховуючи відсутність належних технічних умов для проведення фіксування судового процесу судова колегія задовольнила клопотання представника позивача про розгляд справи без технічної фіксації.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступників висновків.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.09.2008р. гр. ОСОБА_2 (наймодавець) та „ІДЕАЛ" (наймач) був укладений договір найму (оренди) нежилого приміщення № 3208, за умовами якого наймодавець передає, а наймач приймає в тимчасове платне користування (в найм) для здійснення виробничої та підприємницької діяльності 101/1000 частину виробничих будівель, котрі знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, що представляють собою ізольовані виробничі приміщення, зазначені в технічному паспорті із літ. "В" - цех 3, 4, загальна площа яких становить 1 251, 6 м2, що мають властивості, перелічені в п.1.4. договору, які надалі іменуються - нежиле приміщення.

Нежиле приміщення, що передається в оренду, належить наймодавцеві на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 12.07.2006р. за реєстр. № 4166, зареєстрованого в КП ОМБТІ та РОН у книзі № 78неж - 50, номер запису 3638, реєстр. № 9466509 (п.1.3. договору).

Відповідно до п.1.4. договору нежиле приміщення, що передається в оренду, ізольоване від інших частин виробничих будівель, має власний самостійний вхід та в'їзд для вантажного транспорту. Об'єкт обладнаний системами енергопостачання, водопостачання та каналізації. Системи енергопостачання та водопостачання мають самостійні опломбовані у встановленому законом порядку прибори обліку та відповідну технічну документацію. Мінімальна гарантована потужність електропостачання (потужність електроживлення) становить 300кВт.

Таким чином, обов'язковою умовою технічного стану орендованого приміщення є наявність систем енергопостачання з відповідної технічної документацією при наявності гарантованої потужності електроживлення у 300 кВт.

Пунктом 3.1-3.3 договору визначено розмір орендної плати.

У відповідності до п.5.1. договору наймодавець гарантує що, здійснить передачу нежилого приміщення у передбачені у п.4.1. договору строки із передбаченими в п.1.4. властивостями.

28.09.2008р. на виконання умов договору між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ „ІДЕАЛ" було укладено Акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1. (а.с.48)

Договором про зміни та доповнення до договору найму (оренди) нежилого приміщення № 3208 від 07.07.2009р. сторони досягли згоди внести зміни та доповнення до договору від 27.09.2008р., зокрема, сторони погодили, що наймодавцем за договором виступає ФОП ОСОБА_2 , а не гр. ОСОБА_2 як визначено у договорі від 27.09.2008р.; сторони погодили новий розмір орендної плати, а саме 54 040 грн.; суму за договором у розмірі 3 242 400 грн.; наслідки дострокового розірвання договору найму тощо.

07.07.2009р. між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ „ІДЕАЛ" був укладений Акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1. (а.с.72).

Відповідно до зазначених актів встановлено, що позивачем не надано орендареві технічної документації, що засвідчує мінімальну гарантовану потужність електроживлення в орендованому приміщенні у 300 Квт.

10.07.2009р. між ТОВ „ІДЕАЛ" (субспоживач) та ВАТ "Завод Легмаш" (основний споживач) була укладена експлуатаційна угода за якою електропередача організація дає згоду на підключення до своїх електричних мереж напругою 0,4 кВ навантаження споживача потужністю 15 кВт, дозволеної Одеськими електромережами ВАТ „Енергопостачальної компанії "Одесаобленерго" за адресою: АДРЕСА_1 строком до 15.09.2013р. За видом діяльності виробництво виробів з натурального каменю. Споживач експлуатує наступне електрообладнання: верстати по обробці каменя.

ТОВ „ІДЕАЛ" неодноразово зверталося до ОСОБА_2 щодо надання технічних умов на підключення 300 кВт, що підтверджується листами наявними в матеріалах справи. Також запропонувало до моменту забезпечення потрібного електроживлення розглянути питання щодо зменшення розміру орендної плати. Всі листи були отримані ФОП ОСОБА_2, але відповіді на них не надавав.

Таким чином, протягом дії договору на теперішній час орендодавець не приймав жодних мір для забезпечення належного електроживлення приміщень, розуміючи те, що орендар не має можливості розірвання Договору оренди з технологічних міркувань.

Згідно із приписами ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу) такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Відповідно до ст. 229 Цивільного кодексу України істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якості речі, які значно зніжують її цінність або можливість використання за цільовим значенням.

Приписами п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Отже, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Судова колегія вважає, що у даному випадку обов'язковою умовою технічного стану орендованого приміщення є наявність систем енергопостачання з відповідної технічної документацією при наявності гарантованої потужності електроживлення у 300 кВт., яке дозволяє використовувати орендоване приміщення у повному обсязі за його цільовим призначенням. Але відсутність зазначених у договорі технічних характеристик приміщення є такою обставиною, що суттєво впливає на господарську діяльність орендаря та виключає намір наймача на укладення договору взагалі. У зв'язку з невідповідністю нормативів електроживлення приміщення орендар вимушений відмовитися від використання основних станків, що є найбільш високоточними, сучасними та ефективними, у зв'язку з тим, що їх споживча потужність значно перевищує потужність живлення приміщення. Позивач за зустрічним позовом не має змоги експлуатувати інші одиниці обладнання одночасно, у зв'язку з тим, що їх сумарна потужність більше потужності живлення приміщення, зазначене підтверджується показниками індивідуальної споживчої потужності обладнання, розташованого у орендованому приміщенні. (а.с.63)

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_2 на момент укладання договору оренди, як власнику приміщень, було відомо, що передані ним в оренду нежилі приміщення не обладнанні електроживленням 300кВт. Але, при укладенні договору і в подальшому ФОП ОСОБА_2 наголосив на тому, що потужність живлення приміщення складає 300 кВт і він надав ТОВ „ІДЕАЛ" гарантії цього, згідно з п. 5.1.2. Договору.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання недійсним оспорюваного договору, оскільки факт умисного введення в оману ТОВ „ІДЕАЛ" з боку ФОП ОСОБА_2 щодо потужності живлення приміщення, а тому і можливості настання основного наслідку правочину, а саме можливості використання приміщення за його цільовим призначенням, підтверджується наявним в матеріалах справи доказами у їх сукупності.

У зв'язку з визнанням спірного договору недійсним відсутні правові підстави задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_2 - розірвання цього договору та стягнення сум орендної плати за вказаним договором.

Доводи апеляційної скарги відносно порушень судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права не приймаються до уваги, оскільки скаржник не зазначив, у чому саме полягає порушення судом норм процесуального права і яким чином зазначене вплинуло на правильність рішення у справі.

Посилання скаржника на помилкове застосування судом вимог ст.230 ЦК України до орендних відносин є хибними, оскільки позивачем за зустрічним позовом підставою позову визначено ст. 230 ЦК України, але суду першої інстанції в свою чергу, не надано права самостійно змінювати підстави позову. З огляду на те, що кожна сторона має право вільно обирати спосіб захисту свого права, застосування судом першої інстанції ст.230 ЦК України є законним та обґрунтованим. Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що застосування вимог ст.230 ЦК України як універсальної норми не містить будь - яких обмежень щодо конкретних видів зобов'язань.

Доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду обставинам справи не приймаються до уваги у зв'язку з таким.

Скаржник посилається на неможливість приховання рівня потужності живлення орендного приміщення, а тому, на його думку, не правильно встановлено факт умисного введення в оману з оглядом на ознайомлення ТОВ „ІДЕАЛ" з технічною документацією на електропостачання. Але зазначені доводи не підтверджені матеріалами справи. Зокрема вказана у договорі технічна документація на засоби обліку не є документацією на електроживлення. Крім того, ФОП ОСОБА_2, не надав жодних документів на електроживлення цього приміщення, тобто відсутній відповідний договір.

Як вбачається з матеріалів справи, за адресою АДРЕСА_1 укладено договір на постачання електричної енергії № 013300 від 22.07.2011р. з ТДВ "Завод Легмаш" з дозволеною потужністю на рівні 0,280 МВт з урахуванням субспоживачів ФОП ОСОБА_5 з потужністю на рівні 0,040 МВт та ТОВ "Електросервіс - Південь" з потужністю на рівні 0,030 МВт. Станом на 27.02. 2004 р. по 22.07.2011 р. діяв договір на постачання електричної енергії укладеного з ТДВ "Завод Легмаш" з приєднаною потужністю на рівні 1120 кВА, з урахуванням субспоживачів ФОП ОСОБА_5 з потужністю на рівні 75 кВт (договір від 26.11.2004р.) та ТОВ "Електросервіс - Південь" з потужністю на рівні 30 кВт (договір від 23.12.2005). Договірні відносини стосовно постачання електричної енергії за вказаною адресою з ТОВ „ІДЕАЛ" та ОСОБА_2 у ВАТ Обленерго ПРЕМ відсутні. ( а.с.125) У зв'язку з відсутності договору електропостачання з ФОП ОСОБА_2 виключається взагалі наявність технічної документації на електроживлення приміщення.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що ТОВ „ІДЕАЛ" мав можливість самостійно укласти відповідні договори не приймаються до уваги, оскільки у ТОВ "Ідеал" відсутні власні електромережі, а тому і відсутні ознаки статусу субспоживача, що виключає можливість укладення з ним договору як зі споживачем. Крім того, з договору оренди вбачається, що електроживлення приміщення вже забезпечено і має відшкодуватися стороні договору оренди.

Доводи апелянта відносно обов'язку орендаря повернути доходи від використання тривалого часу орендного приміщення у разі визнання договору недійсним відхиляються у зв'язку з відсутністю будь - яких доказів з цього приводу.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

За таких обставин, оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - без задоволення.

Керуючись ст.99, 101, 103 п.1, 105 ГПК України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 18.02.2013р. по справі № 916/80/13-г- залишити без змін.

Постанова відповідно до вимог ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 04.04.2013р.

Головуючий суддя В.А. Лисенко

Суддя М.В. Михайлов

Суддя І.Г. Філінюк