Ухвала

від 02.04.2013 по справі 812/235/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Ковальова Т.І.

Суддя-доповідач - Василенко Л. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2013 року справа №812/235/13-а

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенко Л.А., суддів Гімона М.М., Карпушової О.В,

секретар судового засідання Гонтаренко М.Е.,

представників позивача Свиридова М.В., Ушакової Л.К., Іщенко В.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Красному Лучі Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 7 лютого 2013 року у справі №812/235/13-а за позовом Приватного підприємства «Промсервіс» до Державної податкової інспекції у м. Красному Лучі Луганської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 7 лютого 2013 року позов Приватного підприємства «Промсервіс» (далі ПП «Промсервіс») до Державної податкової інспекції у м. Красному Лучі Луганської області Державної податкової служби (далі ДПІ у м. Красному Лучі) про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено, а саме: визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000012342 від 03.01.2013 року про стягнення податку на прибуток 152150 грн. та штрафні санкції у сумі 38037,5 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000022342 від 03.01.2013 року про стягнення податку на додану вартість 122320 грн. та штрафні санкції у сумі 30580 грн. Стягнуто з Державного бюджету України судові витрати на 2294,00 грн. на користь ПП «Промсервіс» (а.с. 124-131).

Відповідачем на рішення суду подано апеляційну скаргу, яку обґрунтовував неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі. ( а. с. 135 - 138).

Від позивача надійшли письмові заперечення на доводи апеляційної скарги, в яких вважав їх неспроможними та такими, що не відповідають матеріалам справи, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін ( а. с. 144 - 151).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відповідач надав письмову заяву про розгляд справи без участі представника.

Представники позивача заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін, як законну та обґрунтовану.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, вивчила матеріали справи за доводами апеляційної скарги з врахуванням заперечень на неї і дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ПП «Промсервіс» є юридичною особою, платником податків на додану вартість, що підтверджено джокументально ( том 1 а.с.24-26, 28, 29-35).

ДПІ в м. Красний Луч проведена документальна позапланова невиїзна перевірка (том 1 а.с.36-42) з питань взаємовідносин з ТОВ «Оптпоставка-2007» код ЄДРПОУ 35151658 за період травень, липень, вересень 2008 року в частині правомірності нарахування податку на додану вартість ( далі ПДВ), з питань взаємовідносин з ТОВ «Донтрансторг» код ЄДРПОУ 36061529 та ТОВ «Східдон Маркет» код ЄДРПОУ 37253177 за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року в частині правомірності нарахування ПДВ та податку на прибуток підприємств, якою встановлені порушення:

пункту 5.1., підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР в редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, із змінами та доповненнями ( далі Закон №334), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 152150 грн., у тому числі: за 1 квартал 2010 року в сумі 34012 грн., за 2 квартал 2010 року в сумі 65282 грн., за 4 квартал 2010 року в сумі 52856 грн.;

пункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4, статті 7 Закону України ( далі Закон України) від 03.04.97 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями ( далі Закон №168), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 155291 грн., в тому числі по періодах: за травень 2008 р. на суму - 2700 грн., за липень 2008 р. на суму - 22584 грн., за вересень 2008 р. на суму - 7687 грн., за січень 2010 р. на суму - 16634 грн., за березень 2010 р. на суму - 37616 грн., за квітень 2010 р. на суму - 13240 грн., за травень 2010 р. на суму - 12545 грн., за листопад 2010 р. на суму - 285 грн., за грудень 2010 р. на суму - 42000 грн. ( том 1 а.с.43-171).

За висновками акту перевірки від 17.12.2012 року № 582/22/30463816 відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 03.01.2013 року №0000012342, яким ПП «Промсервіс» було визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 190 187,50 грн., та від 03.01.2013 року №0000022342 яким ПП «Промсервіс» було визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 152 900 грн. (том 1 а.с.12-15).

На момент продажу товарно-матеріальних цінностей ТОВ «Донтрансторг» та ТОВ «Східдонмаркет» перебували на податковому обліку, що не заперечується сторонами у справі (том 1 а. с. 51, 72).

Предметом спору є правомірність прийняття відповідачем вищезазначених податкових повідомлень - рішень від 03.01.2013 року №0000012342 та від 03.01.2013 року №0000022342 (том 1 а.с.12-15).

Встановлені обставини не є спірними.

Спірним є висновок ДПІ у м. Красному Лучі про відсутність підтвердження реального здійснення господарських операцій позивачем з контрагентами: ТОВ «Оптпоставка-2007»; ТОВ «Донтрансторг»; ТОВ «Східдон Маркет», внаслідок чого ПП «Промсервіс» занижено податок на прибуток за перший, другий, четвертий квартал 2010 року на загальну суму 152150 грн, та податок на додану вартість за травень, липень, вересень 2008 року та січень, березень, квітень, травень, листопад, грудень 2010 року на загальну суму 155291 грн., на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення рішення при розрахунку суми зобо'язання та штрафних санкцій з ПДВ не врахований період 2008 року, який знаходиться за межами 1095 днів (том 1 а. с. 15).

Спірні правовідносини між позивачем та його контрагентами склалися під час дії Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року (далі Закон № 334) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п.4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених ст.5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст.ст.8 і 9 цього Закону.

Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами (п.4.1 ст.4 Закону №334).

Валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п.5.1 ст.5 цього ж Закону).

Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334 до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.(п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334).

На момент здійснення спірних операцій порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту визначались ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пп. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Підпункт 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168, норми якого, визначають, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, у тому числі у зв'язку з придбанням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Абзац 3 даного підпункту передбачає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пп. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно із пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону №168, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону №168).

Отже, право на включення ПДВ до податковою кредиту пов'язано із отриманням покупцем від постачальника податкової накладної.

Позивачем були надані всі належним чином оформлені податкові накладні, не зазначення вулиці місця розташування продавця по чотирьох податкових накладних ТОВ «Донтрансторг» (том.1 а.с. 183-186) це є незначною помилкою і не є підставою для виключення сум з податкового кредиту з урахування реальності угод.

Сума податкових зобов'язань та податкового кредиту підтверджені договорами купівлі-продажу ТМЦ, податковими накладними, платіжними дорученнями позивача, реєстрами проведених платіжних документів, банківськими витягами розрахунків (том 2 а. с 62-136) розрахунками, накладними, журналом розрахунків (том 1 а.с.178-250, т.2 а.с.60-61,).

Реальність угод з контрагентами позивача підтверджується також договорами, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, накладними, сертифікатами на постачання купленої продукції у ТОВ «Донтрансторг» та «Східдон Маркет» ( т.2 а.с.1-60, 60-61,61-208, т. 3 а.с. 94-117).

Встановлено, що на момент продажу товано-матеріальних цінностей ТОВ «Донтрансторг» та ТОВ «Східдонмаркет» перебували на податковому обліку. Діюче законодавство не передбачає обов'язку позивача перевіряти повноваження керівника підприємства контрагента та встановлювати його особу, тому посилання відповідача на невідповідність первинних документів з нарахування ПДВ та накладних вимогам законодавства, оскільки вони складені не встановленою особою (а.с.13), не є обґрунтованими та доведеними. Також матеріалами справи не підтверджено обізнаності позивача про стан дотримання податкового законодавства контрагентами.

Встановлені обставини у справі в своїй сукупності спростовують твердження відповідача про завищення суми податкового кредиту, оскільки приписами ст. 7 Закону №168 чітко визначені умови виникнення права податника податку на податковий кредит.

На час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість) продавці були включеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Основний висновок акту перевірки відповідача та доводів апеляційної скарги щодо відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами ґрунтуються на наявності кримінальних справ.

Податковим органом зазначено, що в ході досудового слідства у кримінальній справі № 75-11-05-115 у якості свідка допитаний директор ТОВ «Донтрансторг» ОСОБА_5, який дав свідчення про те, що правовстановлюючі документи по підприємству та печатку він отримував, договорів від імені підприємства з іншими підприємствами не укладав та не підписував, фінансові кошти з банківських рахунків не знімав, фінансово-господарську діяльність підприємства не здійснював.

Також в ході досудового слідства у кримінальній справі № 69-150 у якості свідка був допитаний директор ТОВ «Східдон Маркет» ОСОБА_6, який дав свідчення, що він ніякою діяльністю від імені ТОВ «Східдон Маркет», з моменту оформлення на його ім'я зазначеного підприємства, не займався, господарські, податкові, юридичні документи не підписував, товар (послуги) як посадова особа ТОВ «Східдон Маркет» не поставляв і не одержував кошти, з рахунків підприємства не знімав і не переводив на рахунки інших підприємств. Про діяльність, що фактично велася ТОВ «Східдон Маркет» йому нічого не відомо.

Частиною 4 статті 72 КАС України встановлено, що вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Вироку суду або будь-якого рішення по вищезазначеним справам податковим органом не надано.

Слід зазначити, що податковий орган провів вибіркову перевірку первинних документів, що привело до невірного висновку відповідача, зокрема, про отримання позивачем товару на 599,70грн. більше ніж зазначено в податкових накладних, оскільки цей висновок спростовується первинними документами у справі, податковий орган дослідив податкові накладні не за весь 2010 рік, а тільки за січень, березень, квітень, травень, листопад, грудень 2010 року.

Посилання відповідача щодо відсутності товарно-транспортних накладних по поставках ТМЦ від контрагентів ТОВ «Донтрансторг» та ТОВ «Східдон Маркет» та на п. 3.6 «Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів», які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007 № 2, суд першої інстанції обґрунтовано залишив поза увагою, оскільки відсутність товарно-транспортних накладних або їх наявність не впливає на формування платником податку податкового кредиту згідно норм Закону № 168 і наявність або відсутність таких накладних не має відношення до правомірності формування податкового кредиту позивачем та не свідчать про наявність ознак нікчемності правочину.

Крім того матеріалами справи документально підтверджено, що відвантаження ТМЦ позивач здійснював із складів вантажовідправника і це підтверджено видатковими накладними. Реальність здійснення господарських операцій підтверджені копіями товарно-транспортних накладних з підписом вантажоодержувача, з зазначеними номерами подорожніх листів автоперевізників, які завірені печатками підприємств-вантажоотримувачів ( том 3 а. с. 112 - 117).

Посилання відповідача в акті перевірки на нікчемність угод між позивачем ТОВ «Донтрансторг» (а.с.106-107) та ТОВ «Східдон Маркет» (а.с. 130-131)» з підстав, визначених в статті 228 Цивільного кодексу України, суперечать положенням вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпним.

Договори, укладені між позивачем та ПП «Інтенція», ПП «Поляріс-Лайт», ТОВ «Оріал» не підпадають під ознаки нікчемних правочинів згідно ч.1 та 2 ст.228 Цивільного кодексу України, оскільки вони є звичайними господарськими договорами, а не такими, що спрямовані на порушення публічного порядку.

Податковий орган даючи висновок про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічна необґрунтованість) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом ст.228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, після 1 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюванності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, призводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Податковий орган формуючи такі не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв, з огляду на безпідставність, доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентами господарських операцій, що за суттю є нікчемністю укладеного правочину, і що, в свою чергу, не створює юридичних наслідків. Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Суд правильно зазначив, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мала місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину між суб'єктами господарювання, метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.

Рішень суду щодо визнання недійсним правочину між позивачем та його контрагентами або встановлених судовими рішеннями наявності нікчемності правочину, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень ст.ст.207 та 208, 250 Господарського кодексу України, ст.ст.203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такий правочин, як на недійсний або вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення, відсутні.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції правильно вирішив спірні правовідносини, висновки акту перевірки відповідача спростовані дослідженими первинними документами позивача та отриманням ТМЦ від ПП «Промсервіс»

вантажоотримувачами, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Ухвала в повному обсязі складена 4 квітня 2012 року.

Керуючись ст. 195 ч.1, ст. 196, ст. 198 ч.1 п.1, ст. 200, ст. 205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Красному Лучі Луганської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 7 лютого 2013 року у справі №812/235/13-а за позовом Приватного підприємства «Промсервіс» до Державної податкової інспекції у м. Красному Лучі Луганської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий Л.А. Василенко

Судді М.М. Гімон

О.В. Карпушова