Постанова

від 17.02.2009 по справі 49/226

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

49/226

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 17.02.2009                                                                                           № 49/226

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Смірнової  Л.Г.

 суддів:            Коротун  О.М.

          Поляк О.І.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -не з'явився;

 від відповідача -не з'явився;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Святослав"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 15.10.2008

 у справі № 49/226 (Митрохіна А.В.)

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-Пріма"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Святослав"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення 34648,88 грн.

Суть рішення і апеляційної скарги:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Альфа Пріма” (далі – позивач) 18 серпня 2008 року звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Святослав” (далі - відповідач) про стягнення 24 170,04 грн. заборгованості, 3565,25 грн. пені, 460,20 грн. 3% річних, 4036, 39 грн. інфляційних, 2417,00 грн. витрат на правову допомогу, 350 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.08.2008 по справі № 49/220 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.10.2008 за ініціативою суду була виправлена описка допущена в ухвалі господарського суду міста Києва, а саме було невірно вказано номер справи, який слід вважати правильним № 49/226.

          Рішенням господарського суду міста Києва від 15.10.2008 у справі                 № 49/226 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 24 170,04 грн. основного боргу, 3 565,25 грн. пені, 460,20 грн. відсотків річних, 4036,39 грн. інфляційних, 322,31 грн. державного мита та 109,77 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в позові відмовлено.

          Рішення суду щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу обґрунтоване приписами статей 526, 527, 599 Цивільного кодексу України, з огляду на доведеність порушень відповідачем своїх обов'язків за договором поставки від 01.01.2004 № б/н, шляхом невиконання своїх грошових зобов'язань належним чином, у встановлений строк.

          Крім того, позовні вимоги щодо стягнення пені в розмірі 3 565,25 грн., 460,20 грн. 3% річних та 4 036,39 грн. інфляційних суд першої інстанції визнав правомірними, з огляду на п. 4.1 договору, згідно яким за несвоєчасну оплату товарної партії, покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі 0,5% вартості неоплачених товарів партії за кожний день прострочки платежу, але не більше подвійної ставки НБУ, та відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

          Господарський суд міста Києва, відмовляючи у задоволенні вимоги щодо стягнення 2 417,00 грн. витрат на правову допомогу, виходив із того, що такі вимоги суперечать приписам статті 44 ГПК України.

          Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 15.10.2008 у справі № 49/226 повністю.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2008 у справі № 49/226, відновлено строк подання апеляційної скарги, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення господарського суду міста Києва від 15.10.2008 у справі № 49/226 прийнято із порушенням норм процесуального права, зокрема у порушення ст. 77 ГПК України, оскільки було порушено право відповідача на представництво його інтересів в судовому засіданні.

Крім того, апелянт зазначив, що він у судове засідання першої інстанції не з'явився, тому вважає, що з боку суду було можливим відкласти розгляд справи на іншу дату, зважаючи на неявку сторін.

Розпорядженням В.о. Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/4 від 21.01.2009 „Про зміну складу колегії суддів”, в зв'язку з виходом судді Алданової С.О. в щорічну відпустку було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 49/226 колегії суддів у складі: Смірнової Л.Г -головуючий суддя, суддів Коротун О.М., Поляк О.І.

Представник позивача в судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду 27.01.2009 надав заперечення на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити рішення господарського суду міста Києва у справі № 49/226 від 15.10.2008 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2009 відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України було відкладено розгляд справи в зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання.

Учасники судового процесу в засідання суду Київського апеляційного господарського суду 17.02.2008 не з'явились, проте були належним чином повідомлені про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується відміткою відділу діловодства на зворотному боці ухвали від 27.01.2009. Апелянт був обізнаний щодо знаходження в провадженні суду апеляційної інстанції даної справи, про що також свідчить повідомлення про вручення № 8349430 (аркуш справи 75).

Враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, сторони не скористалися належним їм процесуальним правом приймати участь в судовому засіданні 17.02.2009, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 ГПК України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника., Київський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

 Як правильно з'ясовано судом першої інстанції, 01.01.2004 між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки б/н (далі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язувався поставити у власність, а покупець зобов'язується прийняти товари, асортимент, якість, кількість, ціна, а також інші, характеристики яких вказані в товарних накладних ( п. 1.1. договору).

Згідно п. 1.3. договору товари перевозяться кільцевими перевозами та поставляються партіями. Розмір, вартість та асортимент відповідної партії узгоджуються сторонами та фіксуються в видаткових накладних. Видаткові накладні, згідно яких постачаються товари, є невід'ємною частиною цього договору.

Документ, на підставі якого здійснюється прийом-передача товару є накладна. Накладна оформлюється матеріально відповідальною особою і затверджується штампом (п. 2.5.3. договору).

Відповідно до п. 3.2. договору, покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого продавцем товару на протязі 14 банківських днів за реалізований товар. Розрахунки між сторонами здійснюються в гривнях шляхом перерахування з розрахункового рахунку покупця на розрахунковий рахунок продавця.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк  (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до  звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Київський апеляційний господарський суд, дослідивши матеріали справи, за результатом перегляду судового рішення в апеляційному порядку, користуючись правами, встановленими ст. 101 ГПК України, дійшов висновку про часткову зміну рішення, враховуючи наступне. Сторонами виконувалися умови договору. З акту звірки розрахунку (аркуш справи 51) вбачається, що станом на 01.06.2008 існувала заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 47 975,06 грн.

Позивач заявив позовні вимоги, зокрема щодо несплати певних накладних за якими в рамках вказаного договору відбулися поставки товару. Так, відповідно до наступних видаткових накладних № 1-00007000 від 05.09.2007 на суму 609,60 грн., № 1-00007242 від 12.09.2007 на суму 936,24 грн., № 1-00007208 від 12.09.2007 на суму 753,00 грн., № 1-00007455 від 19.09.2007 на суму 609,60 грн., № 1-00007602 від 22.09.2007 на суму 646,50 грн., № 1-00007677 від 26.09.2007 на суму 609,60 грн., № 1-00007828 від 28.09.2007 на суму 518,40 грн., № 1-00007756 від 27.09.2007 на суму 914,40 грн., № 1-00008290 від 12.10.2007 на суму 636,00 грн., № 1-00008265 від 12.10.2007 на суму 1606,80 грн., № 1-00008266 від 12.10.2007 на суму 388,80 грн., № 1-00008276 від 12.10.2007 на суму 616,20 грн., № 1-00008267 від 12.10.2007 на суму 194,40 грн., № 1-00008428 від 17.10.2007 на суму 826,80 грн., № 1-00008650 від 24.10.2007 на суму 1124,40 грн., № 1-00008686 від 24.10.2007 на суму 657,60 грн., № 1-00008777 від 26.10.2007 на суму 637,20 грн., № 1-00008871 від 30.10.2007 на суму 379,20 грн., № 1-00008885 від 31.10.2007 на суму 544,80 грн., № 1-00008957 від 01.11.2007 на суму 1553,40 грн., № 1-00009109 від 06.11.2007 на суму 640,80 грн., № 1-00009107 від 06.11.2007 на суму 588,00 грн., № 1-00009155 від 07.11.2007 на суму 809,40 грн., № 1-00009412 від 14.12.2007 на суму 646,80 грн., № 1-00009413 від 14.11.2007 на суму 640,80 грн., № 1-00009443 від 15.11.2007 на суму 585,60 грн., № 1-00009422 від 15.11.2007 на суму 791,40 грн., № 1-00009515 від 16.11.2007 на суму 926,40 грн., № 1-00009589 від 20.11.2007 на суму 427,20 грн., № 1-00009588 від 20.11.2007 на суму 315,60 грн., № 1-00009738 від 23.11.2007 на суму 860,40 грн., № 1-00009615 від 21.11.2007 на суму 544,80 грн., № 1-00009830 від 27.11.2007 на суму 592,80 грн., № 1-00009856 від 28.11.2007 на суму 703,20 грн., № 1-00009917 від 29.11.2007 на суму 331,80 грн., протягом вересня-листопада 2007 року позивачем було поставлено відповідачу товару на суму 24 167,94 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача, згідно вищевказаних видаткових накладних складає 24 167,94 грн. а не 24 170,04 грн., як було встановлено судом першої інстанції. Тому рішення в цій частині підлягає зміні.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно статті 611 ЦК України у разі порушень зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Крім того, відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 4.1. у випадку несвоєчасної оплати товарної партії, покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі 0,5% вартості неоплачених товарів партії за кожний день просрочки платежу, але не більше подвійної ставки НБУ. Оскільки пунктом 4.1 договору передбачена відповідальність відповідача за прострочення платежів у розмірі двох облікових ставок НБУ, то саме за цією ставкою вираховується розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача. Таким чином, при вирахуванні періоду нарахування пені, а також її розміру, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, судом апеляційної інстанції застосовуються приписи ч. 6 ст. 232 ГК України.

Як вбачається з матеріалів справи, відносини між позивачем та відповідачем є господарськими, а відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Зважаючи на викладене, Київський апеляційний господарський суд вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо того, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором у встановлений цим договором строк, в зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача на його користь пені підлягає задоволенню. Проте, Київський апеляційний господарський суд не погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені за період з 19.12.2007 по 13.08.2008 саме в розмірі 3 565,25 грн. (фактично за вісім місяців) підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Крім того, для всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове –зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році”).

Київський апеляційний господарський суд в зв'язку з вищевикладеним здійснив перерахунок пені, заявленої до стягнення позивачем.

Зважаючи на вищевикладені норми матеріального права, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення пені за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання підлягає лише частковому задоволенню з урахуванням періоду прострочення та розміру фактично прострочених сум в редакції розрахунку Київського апеляційного господарського суду за період 19.12.2007 – 19.06.2008 в розмірі 2520,15 грн., виходячи з розміру заборгованості за вищенаведеними накладними за кожен день прострочки платежу, а саме за 183 дні.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 2 ст. 83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої особи.

Київський апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок індексу інфляції за весь час прострочення та 3 відсотки річних, з урахуванням задоволення основного боргу на суму 24167,94 грн., та виходив саме з цієї заборгованості, за період з 19.12.2007 по 13.08.2008 встановив, що вони становлять 4 327,61 грн. інфляційних та 471,54 грн. 3% річних, проте, з огляду на п. 2 ст. 83 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають залишенню без змін, оскільки суд не має права виходити за межі позовних вимог позивача, який просив стягнути 3565,25 грн. пені та 460,20 грн. 3% річних, тоді як сума за заявлений період, є більшою.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю “Юридична фірма “Фактотум” 01.07.2008 р. (аркуш справи 40), укладено угоду № 29 про надання правових послуг, на виконання якої позивач платіжним дорученням № 5084 від 03.09.2008 здійснив оплату наданих правових послуг по договору № 29 від 01.07.2008.

Відповідно до п. 3.1. даного договору оплата за написання юридичною фірмою позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю “Святослав” та представництво інтересів позивача в суді (судові засідання) становить 2 417,00 грн. та сплачується в два етапи: перша частина – передоплата в розмірі 1 417,00 грн. сплачується протягом 5 днів після підписання позивачем цього договору; друга частина в розмірі 1000,00 грн. сплачується позивачем після винесення ухвали суду про порушення провадження у справі. Дані платежі сплачуються позивачем на підставі виставлених юридичною фірмою рахунків-фактур. Таких документів сторона не нажала та не обґрунтувала неможливість їх надання в розумінні ст. 101 ГПК України.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 34 ГПК України зазначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 224 Господарського кодексу України (далі –ГК України) передбачає, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками в силу ч.2 цієї статті розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч.1 ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

          Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що правові підстави вимагати стягнення збитків з відповідача за правову допомогу у розмірі 2 417,00 грн., відсутні, оскільки, збитки – це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, які він поніс внаслідок неналежного виконання боржником свого зобов'язання та які знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з неправомірною поведінкою боржника.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з яким погоджується суд першої інстанції, що судом не можуть бути задоволені вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2 417,00 грн. збитків, які полягають у витратах позивача на правову допомогу.

Київський апеляційний господарський суд вважає необґрунтованим твердження апелянта щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права (неповідомлення належним чином про розгляд справи), оскільки ухвали господарського суду міста Києва від 22.08.2008 та 01.10.2008 на зворотному боці містять відмітки про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482 “Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року).

В матеріалах справи наявний також відзив на позовну заяву (вх. № 0671/2125 від 29.09.2008), який свідчить про обізнаність сторони про знаходження в провадженні суду даної справи та призначенням її до розгляду на 01.10.2008.

Крім того, відповідно до ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Так, господарський суд міста Києва розглянув справу в межах, встановлених ст. 69 ГПК України.

Отже, враховуючі наведені обставини Київський апеляційний господарський суд встановив, що господарським судом міста Києва не було порушено норми процесуального права, а саме відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в суді першої інстанції.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 104 ГПК України колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2008 по даній справі підлягає зміні з підстав неповного з'ясування обставин справи, в порядку п. 4 ч. 1 ст. 103 ГПК України, а апеляційна скарга – частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції та за розгляд апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Святослав” задовольнити частково.

2.  Рішення господарського суду міста Києва від 15.10.2008 по справі № 49/226 частково змінити (в частині стягнення основного боргу, пені та судових витрат), виклавши цю частину в наступній редакції:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Святослав” (пр-т Героїв Сталінграда, 39-В, м. Київ, 04210, рахунок 260080101338 в ЗАТ “Прокредитбанк”, МФО 320984, код 31724464) користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Альфа Пріма” (пр-т. Оболонській, 37-В, к. 11, м. Київ, 04209, рахунок 26003300274101 в Оболонській філії АКБ “Київ”, МФО 320605, код 21665940), 24 167,94 грн. основного боргу, 2520,15 грн. пені, 307,70 грн. державного мита та 112,65 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

В решті рішення залишити без змін.

3.  В решті задоволення апеляційної скарги відмовити.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Альфа Пріма” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Святослав” 17,57 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

5.  Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

6.  Матеріали даної справи повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку

 Головуючий суддя                                                                      Смірнова  Л.Г.

 Судді                                                                                          Коротун  О.М.

                                                                                          Поляк О.І.