Рішення

від 16.02.2009 по справі 7/103-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/103-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

16 лютого 2009 р.                                                                                                     Справа 7/103-08

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Остер", м. Вінниця.   

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Марія+", м. Вінниця.  

про стягнення 60 525,85 грн.

Головуючий суддя     Банасько О.О.     

Cекретар судового засідання Юрчак Л.C.

Представники

          позивача :   Волчков О.В. - представник, довіреність № 483 від 24.12.2008 року.

          відповідача : не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про стягнення з ТОВ "Марія +" на користь ТОВ "Остер" 60 525,85 грн., в тому рахунку 54 468,92 грн. - боргу, 610,05 грн. - пені, 5 446,89 грн. - штрафу внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору від 14.08.2008 року б/н.

Ухвалою суду від 29.12.2008 року було порушено провадження у справі № 7/103-08 та призначено до розгляду в судовому засіданні 02.02.2009 року.

В зв'язку з неявкою в судове засідання відповідача та ненаданням сторонами витребуваних судом документів розгляд справи було відкладено на 16.02.2009 року.

Відповідач в судове засідання призначене на 16.02.2009 року не з'явився повторно, відзиву та витребуваних судом документів не надав,  хоча про їх час та місце проведення повідомлявся ухвалами про порушення провадження у справі від 29.12.2008 року та ухвалою про відкладення розгляду справи від 02.02.2009 року, які надсилались йому рекомендованими листами за адресою вказаною в позовній заяві.

Слід зазначити, що згідно довідки Головного управління статистики у Вінницькій області № 13/4/164 від 29.01.2009 року адреса відповідача вказана у ній співпадає з адресою, яка значиться в позовній заяві (м. Вінниця, вул. Павла Тичини, 11, 21034) (а.с.84, т.1).

Як вбачається із матеріалів справи ухвалу про порушення провадження у справі від 29.12.2008 року відповідач отримав 08.01.2009 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 1704260. Крім цього, на підтвердження повідомлення відповідача про час і місце судового засідання, яке мало відбутись 16.02.2009 року позивач надав примірник ухвали суду від 02.02.2009 року з відтиском печатки відповідача та зазначенням дати - 10.02.2009 року.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

За таких обставин справу розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

16.02.2009 року до суду надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог в якій останній в зв'язку з допущеною помилкою при розрахунках суми основної заборгованості просить вважати вірною суму основної заборгованості в розмірі 54 468,82 грн.. При цьому позивач просить вважати вказану суму ціною позову.

Розглянувши вказану заяву, яка власне за своїм змістом є заявою про зменшення позовних вимог, суд прийняв її до розгляду оскільки остання не суперечить вимогам ст.22 ГПК України.

За письмовим клопотанням представника позивача справа розглядається без здійснення технічної фіксації (звукозапису) судового процесу.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

14.08.2008 року між ТОВ "Остер" (Постачальник) та ТОВ "Марія+" (Покупець) укладено договір поставки б/н, предметом якого згідно п.1.1 є постачання лікарських  засобів, товарів медичного призначення, субстанцій та біологічно активних речовин (товар) (а.с.12-13, т.1).

Відповідно до п. 1.2 даного Договору Постачальник зобов'язувався на протязі дії договору постачати і передавати у власність покупцю товари окремими партіями за цінами, в асортименті та кількістю, що погоджуються сторонами при подачі-розгляді заявок на поставку окремої партії, а Покупець зобов'язувався приймати товар та оплачувати.

Після укладення договору позивач за період з 14.08.2008 року по 17.10.2008 року передав відповідачу товар на загальну суму 62 468,92 грн. на підтвердження чого надав видаткові накладні  № 135 від 14.08.2008 року на суму 3206,95 грн., № 140 від 14.08.2008 року на суму 617,92 грн., № 187 від 19.08.2008 року на суму 2046,96 грн., № 226 від 21.08.2008 року на суму 1954,58 грн., № 227 від 26.08.2008 року на суму 3110,49 грн., № 326 від 27.08.2008 року на суму 867,81 грн., № 346 від 28.08.2008 року на суму 1955,36 грн.,       № 351 від 28.08.2008 року на суму 268,55 грн., № 004 від 01.09.2008 року на суму 2060,84 грн., № 006 від 01.09.2008 року на суму 38,00 грн., № 007 від 01.09.2008 року на суму 746,70 грн., № 051 від 03.09.2008 року на суму 3702,99 грн., № 052 від 03.09.2008 року на суму 2392,91 грн., № 093 від 05.09.2008 року на суму 2560,76 грн., № 094 від 05.09.2008 року на суму 391,46 грн., № 098 від 05.09.2008 року на суму 40,00 грн., № 101 від 05.09.2008 року на суму 3256,60 грн., № 153 від 09.09.2008 року на суму 5728,32 грн., № 194 від 11.09.2008 року на суму 3919,43 грн., № 225 від 12.09.2008 року на суму 2073,76 грн., № 274 від  16.09.2008 року на суму 2838,93 грн., № 327 від 18.09.2008 року на суму 1311,35 грн., № 435 віл 23.09.2008 року на суму 4295,16 грн., № 453 від 24,09.2008 року на суму 2074,86 грн.,  № 454 від 24.09.2008 року на суму 32,28 грн., № 465 від 24.09.2008 року на суму 5149,18 грн.,                № 472 від 17.10.2008 року на суму 5826,77 грн.(а.с.14-68, т.1).

Факт поставки товару на суму 62 468,92 грн. також відображено в обопільно підписаних між сторонами актах звірки взаєморозрахунків (а.с.80-83, т.1). При цьому  у вказаних актах звірки всі господарські операції чітко кореспондуються із вказаними вище видатковими накладними.

Відповідач в свою чергу провів розрахунок за поставлений товар на загальну суму          8 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками № 418 від 11.09.2008 року на суму 2000,00 грн., № 539 від 31.10.2008 року на суму 3000,00 грн. та № 598 від 25.11.2008 року на суму 3000,00 грн. (а.с.69-71, т.1). Проведення відповідачем розрахунку на суму          8 000,00 грн. за період з 14.08.2008 року по 13.02.2009 року також підтверджується довідкою від 16.02.2009 року № 51/379 філії "Вінницька дирекція" АТ "Індекс-банк"".

В зв'язку з неоплатою боргу позивач 26.11.2008 року звернувся до відповідача з претензією № 453, однак відповіді на претензію як і оплати залишку боргу від відповідача не надійшло.

Таким чином борг відповідача перед позивачем складає 54 468,92 грн.(62468,92 - 8000,00).

Як вбачається із позовної заяви позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості із відповідача, яка утворилась внаслідок поставки товару по договору від 14.08.2008 року б/н.

Дослідивши первинні документи, які підтверджують факт поставки після 14.08.2008 року - видаткові накладні - суд прийшов до висновку, що останні не можуть бути доказом передачі товару відповідачу на умовах договору поставки товару від 14.08.2008 року б/н виходячи з наступного.

Як вбачається із видаткових накладних в графі "договор" немає жодних посилань на будь-який договір. Немає таких посилань і в інших графах видаткових накладних. Як встановлено судом відповідач проводячи оплату посилався не на договір, а на конкретну видаткову накладну.

З'ясовуючи обставини справи суд ухвалами від 29.12.2008 року, від 02.02.2009 року вимагав від позивача надати докази того, що поставка продукції відповідачу здійснювалась на виконання умов договору поставки від 14.08.2008 року б/н. Однак позивач не надав жодного доказу які б підтверджували таке. З огляду на п.п.1.2, 2.1, 3.2 Договору такими доказами могли бути заявки в письмовій формі, довіреності тощо.

Враховуючи встановлені факти суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару по зазначеним вище накладних відповідачу та дії  відповідача по прийняттю вказаного товару, зазначеного за визначеною ціною свідчать  про те, що у боржника (відповідача)  виникло зобов'язання  по оплаті  за отримані послуги.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказувалось вище, позивач надіслав відповідачу претензію з вимогою про сплату заборгованості № 453 від 26.11.2008 року. Підтвердженням того, що дана претензія була отримана відповідачем є відтиск печатки останнього власне на цій претензії.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо  строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Ч.1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи те, що позовні вимоги  щодо стягнення заборгованості в розмірі 54468,92 грн. підтверджуються наявними у справі первинними бухгалтерськими документами, суд вважає суму боргу в розмірі 54468,92 грн. доведеною позивачем.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Проте, всупереч наведеним нормам та вимогам ухвал суду від 29.12.2008 року та від 02.02.2009 року відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача в частині стягнення 54468,92 грн. боргу, в тому рахунку і доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Задовольняючи позов суд бере до уваги п.17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 року "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" в якому вказано, що  під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми державного мита у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством.

Як вже вказувалось вище, позивачем 16.02.2009 року було заявлено клопотання про уточнення позовних вимог в зв'язку з допущеною помилкою при розрахунку суми основної заборгованості згідно якого останній просив суд вважати суму основної заборгованості у розмірі 54 468,92 грн. ціною позову. Оскільки судом вказана заява була прийнята до розгляду новою ціною позову є 54 468,92 грн. щодо якої і прийнято рішення.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78  "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

За письмовим клопотанням позивача 16.02.2009 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.11, ч.ч.1, 2 ст.509, ст.ст. 525, 526, 527, ч.ч. 1, 2 ст. 530, ст.610, ч.1            ст. 625 ЦК України, ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, ч.ч.1, 5 ст. 49, ст.ст. 75, 78, 82, 84, 85, 115, 116  ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Марія +", вул. Павла Тичини, 11, м. Вінниця, 21034 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 30957618, р/р - 260060003710001 в ВАТ КБ "Надра", МФО - 302355) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Остер", вул. Артема, 7, м. Вінниця, 21001 - (інформація про реквізити - р/р 26002000965001 в ВАТ КБ "Надра", МФО-302355, ідентифікаційний код - 23103085) - 54468 грн. 92 коп. - боргу (п'ятдесят чотири тисячі чотириста шістдесят вісім грн. 92 коп.), 544 грн. 69 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита (п'ятсот сорок чотири грн. 69 коп.) та 106 грн. 19 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (сто шість грн. 19 коп.).

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.

Суддя                                             Банасько О.О.

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  23 лютого 2009 р.

віддрук.3 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - ТОВ "Остер", вул. Артема, 7, м. Вінниця, 21001.

3 - відповідачу - ТОВ "Марія +", вул. Павла Тичини, 11, м. Вінниця, 21034.