Ухвала

від 02.04.2013 по справі 2а-1192/12/0170/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2013 року м. Київ К/800/4307/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Бим М.Є.(доповідач), Харченка В.В., Чалого С.Я.

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Джанкойської об'єднаної державної фінансової інспекції на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31 травня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2012 року у справі №2а-1192/12/11/0170/14 за позовом Державного підприємства "Джанкойське лісомисливське господарство" до Джанкойської об'єднаної Державної фінансової інспекції про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

ДП "Джанкойське лісомисливське господарство" звернулось до суду з позовом до Контрольно-ревізійного відділу у м. Джанкой та Джанкойському районі в АР Крим, у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить скасувати п.2 вимоги від 26.12.2011 №31-14/1951.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31 травня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2012 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати зазначені судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позову.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення, як законні та обґрунтовані, без змін.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів доходить висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26 січня 1993 року N2939-XII (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Згідно ч.5 ст.2 цього Закону інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України "Про Державну контрольно-ревізійну службу в Україні" плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані роботи органу державної контрольно-ревізійної служби і проводиться за місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія.

Судом встановлено, що відповідно до п. 2.13 Плану контрольно-ревізійної роботи КРУ України на 3-й квартал 2011 року Контрольно-ревізійним відділом у м. Джанкой та Джанкойському районі в АР Крим проведено ревізію фінансово-господарської діяльності у ДП "Джанкойське лісомисливське господарство" за період з 01.01.2009 по 01.09.2011, про що складено акт ревізії від 10.11.2011 №31-21/99, на підставі якого начальником Контрольно-ревізійного відділу в м. Джанкой та Джанкойському районі пред'явлено письмову вимогу №31-14/1951, у пункті 2 якої зазначено, що в ході ревізії встановлено порушення вимог п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №966, п. 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92, п. 12 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 в частині необґрунтованої передачі палива фізичної особі - підприємцю ОСОБА_4 та списання його на трактор, який не обліковується на балансі ДП "Джанкойське лісомисливське господарство", що призвело до необґрунтованого списання на витрати паливо-мастильних матеріалів на суму 146 684,16 грн., чим нанесено матеріальну шкоду державному бюджету на суму 119 593,96 грн. та бюджету АР Крим на суму 27090,20грн.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 19 червня 2009 року між ФОП ОСОБА_4 та Державним підприємством "Джанкойське лісомисливське господарство" за результатами проведеної тендерної процедури було укладено Договір про надання послуг №37, відповідно до пункту 1 якого Виконавець зобов'язується надати Замовникові послуги підготовки ґрунту (код - 01.41.1 - послуги в рослинництві) згідно специфікації, яка є невід 'ємною частиною договору. Згідно пункту 2 Договору ціна за послуги встановлюється в національної валюті і складає 199 975,00 грн.

Відповідно до додаткової угоди від 22 червня 2009 року до Договору про надання послуг від 19 червня 2009 року №37, яка є невід'ємною частиною цього Договору, заправка паливо-мастильними матеріалами здійснюється за рахунок Замовника, тобто ДП "Джанкойське лісомисливське господарство".

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивач згідно з Договором про надання послуг від 19 червня 2009 року №37 та додаткової угоди від 22 червня 2009 року, крім оплати вартості наданих послуг з підготовки ґрунту правомірно відшкодував Виконавцю фактичні витрати, у тому числі і витрати, пов'язані з заправкою трактору К-701 паливо-мастильними матеріалами.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної фінансової інспекції - відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31 травня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, що встановлені статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: