Постанова

від 03.04.2013 по справі 5017/2956/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2013 року Справа № 5017/2956/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіБожок В.С., суддівДанилової Т.Б., Сибіги О.М. розглянувши матеріали касаційної скаргиКонцерну "Військторгсервіс", м. Київ в особі філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс", м. Одеса на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 29.01.2013 року у справі господарського суду Одеської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Південспецсервіс", м. Одеса доКонцерну "Військторгсервіс", м. Київ в особі філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс", м. Одеса про стягнення 22 917, 26 грн.

за участю представників

позивача: не з'явився,

відповідача: Швець Є.І.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Південспецсервіс" (далі за текстом - ТОВ "Південспецсервіс") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі" концерну "Військторгсервіс" про стягнення 20 000, 00 грн. основного боргу, 764, 38 грн. пені, 2 000, 00 грн. штрафу, 152, 88 грн. 3 % річних.

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.11.2012 року залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.01.2013 року позовні вимоги задоволено: присуджено до стягнення з концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі" концерну "Військторгсервіс" на користь ТОВ "Південспецсервіс" заборгованість в сумі 20 000, 00 грн., 3 % річних в сумі 152, 88 грн., штраф в сумі 2 000, 00 грн., пеню в сумі 764, 38 грн. та судовий збір.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу та штрафних санкцій за невиконання зобов'язань за Договором поворотної фінансової допомоги (зворотної безвідсоткової позики) від 27.12.2011 року щодо оплати наданої позивачем поворотної фінансової допомоги у розмірі 20 000, 00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки факт надання поворотної фінансової допомоги (зворотної безвідсоткової позики) в сумі 20 000, 00 грн. підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, платіжним дорученням від 29.12.2011 року № 265, розрахунками та іншими документами.

Не погоджуючись із судовими актами попередніх інстанцій, концерн "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі" концерну "Військторгсервіс" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.01.2013 року та рішення господарського суду Одеської області від 26.11.2012 року і прийняти нове рішення у справі, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розпорядженням від 01.04.2013 року № 03-05/253 сформовано новий склад колегії суддів: головуючий суддя - Божок В.С., судді - Данилова Т.Б., Сибіга О.М.

Позивачем відзиву на касаційну скаргу подано не було.

В судовому засіданні представник відповідача просив касаційну скаргу задовольнити, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.01.2013 року та рішення господарського суду Одеської області від 26.11.2012 року - скасувати і прийняти нове рішення у справі, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивача згідно з приписами ст. 111 4 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак він не скористався передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника відповідача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.12.2011 року ТОВ "Південспецсервіс" (кредитор) та філією "Одеське управління військової торгівлі" концерну "Військторгсервіс" (позичальник) було укладено Договір поворотної фінансової допомоги (зворотної безвідсоткової позики) (далі за текстом - Договір), згідно з яким кредитор зобов'язувався надати позичальнику поворотну фінансову допомогу (зворотну безвідсоткову позику) (позика), а позичальник зобов'язувався повернути позику у визначений даним Договором строк.

Відповідно до п. 1.2, п. 2.1 Договору позика надається позичальнику на безвідсотковій основі для здійснення розрахунків з кредиторами.

Сума позики за даним договором становить 20 000 грн. (розділ 3 даного Договору).

Згідно з п. 4.2 Договору позика надається у безготівковому порядку платіжними дорученнями шляхом переказу необхідних коштів на розрахунковий рахунок позичальника у повному обсязі.

Пунктами 5.1. - 5.2 Договору передбачено, що строк, на який кредитором надається позика позичальнику, становить 6 місяців з моменту переказу грошей кредитором на розрахунковий рахунок позичальника; строк, вказаний у п. 5.1 даного Договору, може бути зменшений або продовжений за письмовою згодою сторін.

По закінченні строку, вказаного в п. 5.1 даного Договору, позичальник зобов'язується повернути суму позики у повному обсязі (п. 6.1 Договору).

Згідно з п. 8.1 Договору за порушення умов п. 6.1 Договору винна сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент закінчення строку надання позики, за кожний день прострочення платежу від суми неповернутої позики, а також штраф у розмірі 10 % від неповернутої суми.

29.12.2011 року ТОВ "Південспецсервіс" платіжним дорученням № 265 перерахувало на розрахунковий рахунок філії "Одеське управління військової торгівлі" концерну "Військторгсервіс" 20 000, 00 грн.

Філія "Одеське управління військової торгівлі" концерну "Військторгсервіс" умови Договору поворотної фінансової допомоги (зворотної безвідсоткової позики) щодо повернення позики у строк до 29.06.2012 року не виконала, чим порушила п. п. 5.1 та 6.1 Договору, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутись до суду з даними позовними вимогами.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Предметом спору у даній справі є стягнення боргу, пені, відсотків річних та штрафу за невиконання умов договору поворотної фінансової допомоги (зворотної безвідсоткової позики), а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами було укладено Договір поворотної фінансової допомоги (зворотної безвідсоткової позики), який за своєю правовою суттю є договором позики.

Відповідно до положень ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

В п. п. 5.1. - 5.2, 6.1 Договору сторони узгодили, що строк, на який кредитором надається позика позичальнику, становить 6 місяців з моменту переказу грошей кредитором на розрахунковий рахунок позичальника; строк, вказаний у п. 5.1 даного Договору, може бути зменшений або продовжений за письмовою згодою сторін; по закінченні строку, вказаного в. 5.1 даного Договору, позичальник зобов'язується повернути суму позики у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що 29.12.2011 року ТОВ "Південспецсервіс" платіжним дорученням № 265 перерахувало на розрахунковий рахунок філії "Одеське управління військової торгівлі" концерну "Військторгсервіс" 20 000, 00 грн., проте філія "Одеське управління військової торгівлі" концерну "Військторгсервіс" умови Договору поворотної фінансової допомоги (зворотної безвідсоткової позики) щодо повернення позики у строк до 29.06.2012 року не виконала, чим порушила умови п. п. 5.1 та 6.1 Договору та вищевказані правові норми.

Відповідно до п. 8.1 Договору за порушення умов п. 6.1 Договору винна сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент закінчення строку надання позики, за кожний день прострочення платежу від суми неповернутої позики, а також штраф у розмірі 10% від неповернутої суми.

Крім того, згідно з положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Поряд з цим, відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України).

Статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

За приписами ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Частинами 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В п. 8.1 Договору сторони узгодили, що за порушення умов п. 6.1 Договору винна сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент закінчення строку надання позики, за кожний день прострочення платежу від суми неповернутої позики, а також штраф у розмірі 10 % від неповернутої суми.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди попередніх інстанцій обгрунтовано, з посиланням на норми чинного законодавства дійшли вірних висновків про те, що виходячи з умов Договору та наведених правових норм, вимоги позивача про стягнення з відповідача 20 000, 00 грн. основного боргу, 764, 38 грн. пені, 2 000, 00 грн. штрафу, 152, 88 грн. 3 % річних є обгрунтованими та такими, що правомірно підлягають задоволенню.

Поряд з цим, відповідно до положень ст. 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до п. 1.2, п. 1.7 Положення про філію "Одеське управління військової торгівлі" концерну "Військторгсервіс" філія є відокремленим структурним підрозділом концерну "Військоторгсервіс", створеним відповідно до наказу генерального директора концерну "Військторгсервіс", філія здійснює свою діяльність від імені засновника і в межах повноважень, установлених цим Положенням та на підставі довіреності, виданої засновником.

Згідно з п. 4.1 Положення про філію "Одеське управління військової торгівлі" концерну "Військторгсервіс" філія має право самостійно від імені засновника здійснювати господарські операції та укладати з юридичними і фізичними особами України цивільно-правові договори в межах повноважень, визначених довіреністю, наданою засновником.

Як вбачається з тексту Договору поворотної фінансової допомоги (зворотної безвідсоткової позики) від 27.12.2011 року, даний Договір укладено від імені філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" начальником Горобцем В.Я., який діяв на підставі довіреності.

Вищевказана довіреність концерну "Військторгсервіс" від 23.12.2011 року за № 76 видана на ім'я начальника філії "Одеське управління військової торгівлі" концерну "Військторгсервіс" Горобця В.Я., якого уповноважено на укладення від імені концерну "Військторгсервіс" усіх господарських договорів, цивільно-правових договорів з юридичними та фізичними особами щодо здійснення господарської діяльності, а також підписання актів приймання-передачі виконаних робіт, актів приймання-передачі товарів та іншої документації, що пов'язана з діяльністю філії "Одеське управління військової торгівлі" концерну "Військторгсервіс" тощо. Строк дії довіреності встановлено до 31.12.2012 року

З урахуванням викладеного, колегія суддів вищого господарського суду України погоджується також і з висновками господарських судів попередніх інстанцій про те, що начальник філії "Одеське управління військової торгівлі" концерну "Військторгсервіс" Горобець В.Я. мав належні повноваження на укладення даного Договору поворотної фінансової допомоги (зворотної безвідсоткової позики) від 27.12.2011 року.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходять до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Поряд з цим колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що доводи концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі" концерну "Військторгсервіс", викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій і вже були предметом розгляду в апеляційному господарському суді та обґрунтовано ним відхилені.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.01.2013 року у справі № 5017/2956/2012 - залишити без змін.

Головуючий суддя В.С. Божок

Судді: Т.Б. Данилова

О.М. Сибіга