Рішення

від 19.02.2009 по справі 07/253

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

07/253

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------                                 

Р І Ш Е Н Н Я            

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

          "19" лютого 2009 р.                                                                           Справа №  07/253

За позовом приватного підприємства „Комерційна виробничо –технічна фірма „Колор”

до виконавчого комітету Черкаської міської ради

про визнання права власності

Суддя Дорошенко М.В.

Секретар судового засідання Сиволовська О.І.

Представники сторін:

від позивача: Вдовиченко С.І. –за довіреністю від 01.01.2009р.;

від відповідача: Луговський О.С. –за довіреністю від 08.01.2008р.

Заявлено позов про визнання за позивачем права власності на самочинно збудовані ним на земельній ділянці по вулиці Сурікова, 12-а, м. Черкаси об'єкти нерухомого майна: три гаражі, визначені у технічному паспорті літерами П, О, Ш; два вагони, визначені у технічному паспорті літерами Л, Н; ангар, визначений у технічному паспорті літерою М; склад крейди, визначений у технічному паспорті літерою Ф-1 та бокс, визначений у технічному паспорті літерою Т-1.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що вказані вище приміщення збудовані ним на земельній ділянці, наданій йому у постійне користування згідно з договором на право тимчасового користування землею від 12.09.2001р.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав з викладених у ньому підстав.

Відзив на позов відповідач до господарського суду не подав.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позову в частині визнання права власності на гаражі і вагони, як на самочинно збудовані відповідачем об'єкти нерухомого майна, оскільки вважає їх об'єктами рухомого майна, право власності позивача на які відповідачем не оспорюється.

Щодо визнання права власності на ангар, склад крейди та бокс представник відповідача проти позову не заперечив.

Дослідивши наявні у справі письмову докази, заслухавши пояснення представників сторін господарський суд встановив наступне.

22 січня 1992р. виконавчим комітетом Черкаської міської ради проведена державна реєстрація позивача як юридичної особи.

За укладеним з регіональним відділенням Фонду державного майна України по Черкаській області договір купівлі –продажу державного майна від 19.05.2000р. позивач купив виробничу дільницю УВТК “Облагробуд”, яка знаходиться за адресою м. Черкаси, вул. Сурікова, 12-а на земельній ділянці загальною площею 1,47 га.

12 вересня 2001р. виконавчий комітет Черкаської міської ради і позивач на підставі  рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 17.07.2001р. №793  уклали договір на право тимчасового користування земельної ділянки. За цим договором позивач отримав земельну ділянку площею 14974,58 кв.м. на умовах оренди в тимчасове дострокове користування строком на 49 років під виробничу дільницю, яка знаходиться за адресою м. Черкаси, вул. Сурікова, 12-а.

У 2006 році на території вказаної вище земельної ділянки позивач без отримання необхідних дозволів та погоджень, самочинно збудував –ангар площею 498,1 м. кв., склад крейди площею 170,8 м. кв., бокс площею 78,4 м. кв. та встановив три гаражі і два вагони.

Згідно з інвентаризаційною справою, виготовленою комунальним підприємством „Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації” за результатами основної інвентаризації самочинно збудованих (встановлених) майнових об'єктів позивача, три металеві гаражі були визначені на схематичному плані літерами П, О, Ш; два вагони - літерами Л, Н; ангар - М; склад крейди - літерою Ф-1 і бокс -     літерою Т-1.

Згідно з технічним висновком Черкаської філії Державного науково –дослідного і проектно –вишукувального інституту “НДІпроектреконструкція”, конструкції нежитлових приміщень ангара (літера М), складу крейди (літера Ф-1), боксу (літера (Т-1) по вул. Сурікова, 12-а, м. Черкаси, як об'єкти нерухомості, були зведені у відповідності з діючими нормативними і ступінь їх зносу рівний відповідно 15,6%, 11,1%, 21,1%, що забезпечує надійну експлуатацію будівель на протязі нормативного терміну служби, відповідно шкалі оцінки зносу елементів будівель КДП –2041-12 України 226 –93. Три гаражі (літери П, О, Ш) є металевими одноповерховими гаражами прямокутної форми, один із яких (літера П) встановлений на асфальтованій площадці з горизонтально рівною поверхнею, а два інші (літери О, Ш) –на бетонній горизонтально-рівній поверхні. Два вагони (літери Л, Н) із металевого каркасу, обшиті листами із металу, встановлені на цоколь із бетонних блоків і силікатної цегли із асфальтовим вимощенням по периметру ваганів.

Згідно з ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Стаття 182 Цивільного кодексу України передбачає, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Відповідно до частин 3 та 5 ст.376 Цивільного кодексу України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

З огляду на викладені вище обставини та норми чинного законодавства, господарський суд прийшов до висновку, що три гаражі (літери П, О, Ш)  і два вагони (літери Л, Н), на які позивач просить визнати право власності як на самочинно збудовані ним об'єкти нерухомого майна, насправді не є нерухомим майном, оскільки їх  переміщення у просторі без їх знецінення та зміни їх призначення є можливим. Право власності позивача на ці об'єкти рухомого майна не підлягає державній реєстрації і ніким не оспорюється.

Тому позов в часині визнання права власності на вказані три гаражі і два вагони ,як на самочинно збудовані об'єкти нерухомого майна, задоволенню не підлягає.

Самочинне будівництво позивачем ангара (літера М), складу крейди (літера Ф-1) і боксу (літера Т-1) як об'єктів нерухомого майна на наданій йому в оренду земельній ділянці відповідає державним будівельним нормам і не порушує прав інших осіб, тому позов щодо визнання права власності на це майно підлягає задоволенню.

Даний спір виник внаслідок неправильних дій позивача, а саме внаслідок самочинного будівництва ним об'єктів нерухомого майна, тому відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито слід покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати за приватного підприємства „Комерційна виробничо –технічна фірма „Колор” (вул. Сурікова, 12-а, м. Черкаси, 18036, ідентифікаційний код 14186563) право власності на самочинно збудовані об'єкти нерухомого майна: ангар, визначений у технічному паспорті літерою М; склад крейди, визначений у технічному паспорті літерою Ф-1 та бокс, визначений у технічному паспорті літерою Т-1.

У задоволенні решти позову відмовити.

Державне мито покласти на позивача.

Це рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

СУДДЯ                                                                                          Дорошенко  М.В.