Ухвала

від 01.04.2013 по справі 827/249/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 827/249/13-а

01.04.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Цикуренка А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Мінько О.В. ) від 21.02.2013 у справі № 827/249/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Строй" (вул. Брестська, 18-а, місто Севастополь, 99001)

до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя Державної податкової служби (вул. Героїв Севастополя, 74, місто Севастополь, 99001)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 21.02.2013 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Строй" задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя Державної податкової служби № 0000050220 від 17 січня 2013 року про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Строй" суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2011 року на 976 523,00 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя Державної податкової служби № 000003220 від 17 січня 2013 року про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Строй" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств з основного платежу на 537 678,00 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя Державної податкової служби № 0000040220 від 17 січня 2013 року про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Строй" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 798 606,13 грн., у тому числі 721 709,00 грн. - основний платіж, 76 897,13 грн. - штрафні санкції, вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з даним рішенням суду, Державна податкова інспекція у Нахімовському районі міста Севастополя Державної податкової служби звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 21.02.2013 скасувати та прийняти нове рішення по справі, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Правом на участь у судовому засіданні сторони не скористались. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомили. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, є підставою для розгляду справи в порядку письмового провадження. Судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Розглянувши справу в порядку статей 195, пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи Товариство з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Строй» (далі-позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.01.2013: № 0000050220, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2011 року на 976523,00 грн., № 000003220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств з основного платежу на 537678,00 грн., та № 0000040220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 798606,13 грн., з яких 721709,00 грн. - основний платіж, 76897,13 грн. - штрафні санкції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про помилковість висновків відповідача стосовно наявності у позивача порушень вимог податкового законодавства у правовідносинах з контрагентом ПП "Арикон".

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме відповідач .

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 17.01.2013 відповідачем прийняти податкові повідомлення-рішення: № 0000050220, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2011 року на 976523,00 грн., № 000003220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств з основного платежу на 537678,00 грн., та № 0000040220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 798606,13 грн., з яких 721709,00 грн. - основний платіж, 76897,13 грн. - штрафні санкції.

Передумовою прийняття спірних повідомлень-рішень став акт №2759/10/22-0103/30825453/62 від 29.12.2012 документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 30.09.2012.

Перевіркою, на підставі попереднього акту перевірки Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганскій області контрагента позивача ПП «Арикон» № 324/236-37156815 від 10.02.2012, встановлені порушення позивачем: статей 3, 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - занижений об'єкт оподаткування з податку на прибуток у загальній сумі 976523,00 грн. за 1 квартал 2011 року, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року на суму 976523 грн.; підпункту 138.1.1. пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України - занижений об'єкт оподаткування з податку на прибуток у загальній сумі 2337732,00 грн., у тому числі по періодам: за 2 квартал 2011 року на суму 1087963,00 грн., за 3 квартал 2011 року на суму 1249769,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток у загальній сумі 537678,00 грн., у тому числі по періодам: за 2 квартал 2011 року на суму 250231,00 грн., за 3 квартал 2011 року на суму 287447,00 грн.; підпункту «а» пункту 185.1 статті 185, підпункту «а» пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, підпункту «а» пункту 193.1 статті 193, підпункту 194.1.1 пункту 194.1 статті 194, підпункту «а» пункту 198.1, пункту 198.6 статті198, пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200 розділу V Податкового кодексу України, внаслідок чого завищений податковий кредит з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 721709,00 грн., у тому числі по періодах: у березні 2011 року - на 195305,00 грн., у квітні 2011 року - на 54398,16 грн., у травні 2011 року - на 164027,81 грн., у червні 2011 року - на 393,33 грн., у липні 2011 року - на 250631,25 грн., у серпні 2011 року - на 49457,32 грн., у вересні 2011 року - на 221,93 грн., у жовтні 2011 року - на 3745,33 грн., у березні 2012 року - на 357,37 грн., у липні 2012 року - на 533,34 грн., у вересні 2012 року - на 2637,99 грн.

Згідно пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Документальним підтвердженням понесених витрат є належно оформлені первинні документи: видаткові накладні постачальників (у разі придбання ТМЦ), акти прийому-передачі виконаних робіт або наданих послуг (у разі придбання робіт, послуг), та (або) податкові накладні, виписані постачальником (підрядником, виконавцем), зареєстрованим як платник податку на додану вартість.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги щодо непідтвердженості господарських операцій між позивачем та контрагентами через наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 21.12.2010 між Головним управлінням капітального будівництва при Раді міністрів Автономної Республіки Крим (замовник) та позивачем (підрядник) укладений договір № 401/243/070 про закупівлю робіт за державні кошти, за яким підрядник зобов'язується у 2010 році виконати додаткові роботи, а саме: будівельно-монтажні роботи з реконструкції об'єкта - "Берегоукріплювальні споруди паркової зони пгт. Гурзуф - ремонт та реконструкція (реконструкція) м. Ялта", а замовник - прийняти та оплатити ці роботи, вартість яких за договором визначена у розмірі 3439,700 грн. Додатковими угодами від 22.03.2011, 11.05.2011, 28.07.2011 періодом виконання робіт був визначений 2011 рік.

У зв'язку з відсутністю у позивача плавзасобів для виконання робіт за договором № 401/243/070 між позивачем (замовник) та ПП «Арикон» (підрядник) був укладений договір № 02/02/11 від 02.02.2011, відповідно до якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується надати послуги з роботи буксиру на об'єкті «Берегоукріплювальні споруди паркової зони пгт. Гурзуф - ремонт та реконструкція» м. Ялта (реконструкція), а замовник зобов'язується прийняти роботу та оплатити вказані послуги відповідно до умов договору. Оплата наданих послуг за договором здійснена позивачем в повному обсязі.

У підтвердження фактичного виконання робіт за договором № 02/02/11 від 02.02.2011 судом першої інстанції безперечно встановлено наявність нарядів на виконання робіт у кількості 6 одиниць; рахунку № 1/2403 від 24.03.2011 на суму 1171827,04 грн.; акту здавання-приймання робіт (надання послуг) № 2/2403 від 24.03.2011 на суму 1171827,04 грн. ; наряду на виконання робіт у кількості 1 одиниці; акту здавання-приймання робіт (надання послуг) № 2/2904 від 29.04.2011 на суму 326388,96 грн.; наряду на виконання робіт у кількості 4 одиниць; рахунку № сф1/2705 від 27.05.2011 на суму 979166,88 грн.; акту здавання-приймання робіт (надання послуг) № 2/2705 від 27.05.2011 на суму 979166,88 грн.; наряду на виконання робіт у кількості 1 одиниці; акту здавання-приймання робіт (надання послуг) № 2/1507 від 15.07.2011 на суму 303723,06 грн.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт , що ПП «Арикон» на виконання умов договору № 02/02/11 від 02.02.2011, були виписані та надані позивачу наступні податкові накладні: № 2 від 24.03.2011 на суму 1171827,04 грн., у тому числі податок на додану вартість - 195304,51 грн.; № 221 від 29.04.2011 на суму 326388,96 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 54398,16 грн.; № 184 від 27.05.2011 на суму 979166,88 грн., у тому числі податок на додану вартість - 163194,48 грн.; № 366 від 15.07.2011 на суму 303723,06 грн., у тому числі податок на додану вартість 50620,51 грн.

Стосовно фактичного виконання робіт за договором № 401/243/070 від 21.12.2010 судом першої інстанції безперечно встановлено наявність довідок про вартість виконаних робіт та витрат, актів приймання виконаних будівельних робіт зі смітними розрахунками та підсумковою відомістю ресурсів за березень 2011 року, травень 2011 року, липень 2011 року, які були складені замовником та в яких, до того ж, відображена робота морських буксирів, що було предметом договору № 02/02/11 від 02.02.2011.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що між 09.06.2011 між Кримським республіканським підприємством «Протизсувне управління» (замовник) та позивачем (виконавець) укладений договір № 6 про закупівлю робіт за державні кошти, за яким виконавець зобов'язується у 2011 році виконати роботи замовнику з капітального ремонту, а саме: «капітальний ремонт берегоукріплювальних споруд м. Алушта. Центральна частина і берегоукріплювальні споруди «Морський берег», а замовник - прийняти і оплатити такі роботи, обсяги яких визначаються договірною ціною.

У зв'язку з відсутністю у позивача плавзасобів для виконання робіт за договором № 6 між позивачем (замовник) та ПП «Арикон» (підрядник) був укладений договір № 10/06/11 від 10.06.2011, відповідно до якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується надати послуги з роботи самохідного плавучого крану вантажоємкістю 100 т., а також морського буксиру на об'єктах будівництва замовника в районі південного берега Криму (м. Алушта), а замовник зобов'язується прийняти роботу та оплатити вказані послуги відповідно до умов договору. Оплата наданих послуг за договором здійснена позивачем в повному обсязі.

У підтвердження фактичного виконання робіт за договором № 6 від 09.06.2011, складовою частиною яких були й послуги самохідного плавучого крану та морського буксиру, надані ПП «Арикон» на виконання умов договору № 10/06/11 від 10.06.2011, судом першої інстанції безперечно встановлено наявність нарядів на виконання робіт у кількості 3 одиниць; акту здавання-приймання робіт (надання послуг) № 2/3108 від 31.08.2011 на суму 171 480,00 грн.; нарядів на виконання робіт у кількості 3 одиниць; акту здавання-приймання робіт (надання послуг) № 1/3108 від 31.08.2011 на суму 1 024 046,60 грн.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт , що ПП «Арикон» на виконання умов договору № 6 від 09.06.2011, були виписані та надані позивачу наступні податкові накладні: № 363 від 04.07.2011 на суму 598000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 99666,67 грн.; № 365 від 05.07.2011 на суму 598000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 99666,67 грн. За наслідками фактичного виконання позивачем робіт за договором № 6 від 09.06.2011 та прийняття їх замовником - Кримським республіканським підприємством «Протизсувне управління», у тому числі, були складені довідка про вартість виконаних робіт та витрат за формою № КБ-3 за вересень 2011 року, акт приймання виконаних будівельних робіт № 2 за формою № КБ-2в за вересень 2011 року зі смітним розрахунком та підсумковою відомістю ресурсів. В акті приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в, зокрема, відображені й роботи самохідного плавучого крану та буксиру.

У відповідності до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку в тому числі з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що документи створені у ході виконання укладених між позивачем та контрагентами договорів, які вказані вище, в силу норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Судом першої інстанції безспірно встановлено наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, які є єдиними документами, на підставі яких платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що документи, що долучені до матеріалів справи, мають реквізити, необхідні для підтвердження здійснення господарської операції по оприбуткуванню, та ведення бухгалтерського обліку і є первинними документами.

Не приймаються судовою колегією до уваги доводи апеляційної скарги стосовно того, що врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності необхідних трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення правочинів позивача з контрагентами, свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів з огляду на наступне.

Податковий кодекс України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від виконання його постачальниками вимог податкового законодавства щодо відображення своїх податкових зобов'язань у своїй податковій звітності, а також від наявності в них будь-яких виробничих або трудових ресурсів. Право на податковий кредит обумовлено тільки двома законодавчими вимогами: зв'язок придбання товарів з господарською діяльністю платника та наявність належно оформлених податкових накладних (ВМД або чеків).

Слід зазначити, що позивач і його контрагенти мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України.

Статут позивача не містить будь-яких обмежень чи заборони керівництву підприємства на укладання зазначених угод. Статтею 67 Господарського кодексу України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Отже, первинні документи, є належним доказом реальності господарських операції між позивачем та названими контрагентами та є достатніми, в силу закону, для виникнення права на формування матеріальних витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що з метою встановлення фактичного здійснення господарських операції, наявності підстав для формування податкового кредиту з податку на додану вартість для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість відповідачем, згідно акту перевірки, не були з'ясовані таки обставини, як рух активів у процесі здійснення господарської операції, постановка на облік, експлуатація устаткування, використання матеріалів в господарський діяльності позивача, тобто, такі фактичні дані, які підтверджують господарські операції.

Судовою колегією визнаються неспроможними посилання в апеляційній скарзі на висновки попередньої перевірки Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганскій області контрагента позивача ПП «Арикон», які викладені в акті № 324/236-37156815 від 10.02.2012, оскільки відповідно до норм діючого законодавства не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом і не мають причинного зв'язку.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що відповідачем не надано доказів підтверджуючих те, що вказані підприємства на момент укладення угод були виключені з ЄДРПОУ, у зв'язку з чим були не наділені цивільною дієздатністю та правоздатністю. Більш того акт перевірки не містить посилань на таки факти та не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Будь-яких доказів недобросовісності позивача, як платника податку на додану вартість, податковим органом не подано.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про відсутність здійснення реального виконання господарських операцій, оскільки зміст правочинів з контрагентами позивача не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства, договори укладені за вільним волевиявленням його учасників, у формі, встановленій законом, та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаними господарськими операціями свідчать про реальне виконання вказаного правочинів.

В порушенні вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженому наказом Державної податкової служби України від 22.12.2010 №984, акт перевірки не містить оцінки конкретних господарських операцій вчинених між позивачем та контрагентами з посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів, що вказує на необґрунтованість зроблених висновків, а також вказують на формальний підхід відповідача до проведення перевірки.

Слід зазначити, що жодна норма законодавства не ставить у залежність формування податкового кредиту платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. При цьому, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, отже, податковий кредит позивача сформовано обґрунтовано та відповідно до вимог чинного на момент формування законодавства.

Пунктом 5.1. статті 5 Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств" передбачено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно підпункту 5.3.9 статті 5 Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що позивач при здійсненні господарських операцій із своїми контрагентами оформив первинні документи податкового і бухгалтерського обліку, які відповідають приписам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що єдиною підставою висновку податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування є висновок про нікчемність угод позивача зі своїми контрагентами.

Оскільки матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами правочинів, доводи апеляційної скарги про порушення позивачем правил оподаткування не заслуговують на увагу, тому вимоги щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000050220, № 000003220 та № 0000040220 від 17.01.3012 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Оцінюючи дії Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя Державної податкової служби, суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб"означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 17.01.2013: № 0000050220, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2011 року на 976523,00 грн., № 000003220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств з основного платежу на 537678,00 грн., та № 0000040220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 798606,13 грн., з яких 721709,00 грн. - основний платіж, 76897,13 грн. - штрафні санкції діяв не в порядку статті 19 Конституції України, тобто, не на підставі діючого законодавства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 21.02.2013 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя Державної податкової служби задоволенню не підлягає.

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 21.02.2013 у справі № 827/249/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко