Ухвала

від 09.04.2014 по справі 827/249/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" квітня 2014 р. м. Київ К/800/22716/13

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Приходько І.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби

на постанову окружного адміністративного суду міста Севастополя від 21.02.2013 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2013 року

у справі № 827/249/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Строй» (далі - позивач, ТОВ «Стандарт-Строй»)

до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя ДПС)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Стандарт-Строй» звернулось у січні 2013 року до суду з позовом до ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.01.2013 року № 0000050220 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2011 року на 976 523,00 гривні, № 000003220 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств з основного платежу на 537 678,00 гривень, № 0000040220 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 798 606,13 гривень.

Постановою окружного адміністративного суду міста Севастополя від 21.02.2013 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2013 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить касаційну скаргу задовольнити, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.09.2012 року, за результатами якої складено акт № 2759/10/22-0103/30825453/62 від 29.12.2012 року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Стандарт-Строй»: статей 3 , 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - занижений об'єкт оподаткування з податку на прибуток у загальній сумі 976 523,00 гривні, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року на суму 976 523,00 гривні; пп. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 , пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України) - занижений об'єкт оподаткування з податку на прибуток у загальній сумі 2 337 732,00 гривні, що призвело до заниження податку на прибуток у загальній сумі 537 678,00 гривень; пп. «а» п. 185.1 ст. 185 , пп. «а» п. 187.1 ст. 187 , п. 188.1 ст. 188 , пп. «а» п. 193.1 ст. 193 , пп. 194.1.1 п. 194.1 ст. 194 , пп. «а» п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 розділу V ПК України , внаслідок чого завищений податковий кредит з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 721 709,00 гривень.

Такі висновки зроблені відповідачем на підставі акту перевірки Алчевської ОДПІ в Луганській області № 324/236-37156815 від 10.02.1012 року та зазначено, що господарські операції між ПП «Арикон» та ТОВ «Стандарт-Строй» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності необхідних трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів.

За вказаних обставин відповідач вважає всі операції ТОВ «Стандарт-Строй» з придбання послуг у ПП «Арикон» такими, що не спричиняють реального настання правових наслідків.

На підставі встановлених порушень відносно ТОВ «Стандарт-Строй» відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000050220 від 17.01.2013 року про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2011 року на 976 523,00 гривні; № 000003220 від 17.01.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств з основного платежу на 537 678,00 гривень; № 0000040220 від 17.01.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 798 606,13 гривень, у тому числі 721 709,00 гривень основний платіж, 76 897,13 гривень штрафні санкції.

Також, судами встановлено, що єдиною підставою висновку податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування є висновок про нікчемність угод позивача зі своїми контрагентами.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступного.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку в тому числі з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу ). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу .

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України , податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 21.12.2010 року між Головним управлінням капітального будівництва при Раді міністрів Автономної Республіки Крим (замовник) та позивачем (підрядник) укладений договір № 401/243/070 про закупівлю робіт за державні кошти, за яким підрядник зобов'язується у 2010 році виконати додаткові роботи, а саме: будівельно-монтажні роботи з реконструкції об'єкта - «Берегоукріплювальні споруди паркової зони пгт. Гурзуф - ремонт та реконструкція» (реконструкція) м. Ялта, а замовник - прийняти та оплатити ці роботи, вартість яких за договором визначена у розмірі 3439,700 тисяч гривень. Додатковими угодами від 22.03.2011 року, 11.05.2011 року, 28.07.2011 року періодом виконання робіт був визначений 2011 рік.

Також, судами встановлено, що у зв'язку з відсутністю у позивача плавзасобів для виконання робіт за договором № 401/243/070 між позивачем (замовник) та ПП «Арикон» (підрядник) був укладений договір № 02/02/11 від 02.02.2011 року, відповідно до якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується надати послуги з роботи буксиру на об'єкті - «Берегоукріплювальні споруди паркової зони пгт. Гурзуф - ремонт та реконструкція» м. Ялта (реконструкція), а замовник зобов'язується прийняти роботу та оплатити вказані послуги відповідно до умов договору. Оплата наданих послуг за договором здійснена позивачем в повному обсязі.

Фактичне виконання умов договору № 02/02/11 від 02.02.2011 року підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій нарядами на виконання робіт, рахунками, актами здавання-приймання робіт (надання послуг), податковими накладними.

Фактичне виконання умов договору № 401/243/070 від 21.12.2010 року підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій довідками про вартість виконаних робіт та витрат, актами приймання виконаних будівельних робіт зі смітними розрахунками та підсумковою відомістю ресурсів за березень 2011 року, травень 2011 року, липень 2011 року, які були складені замовником та в яких, до того ж, відображена робота морських буксирів, що було предметом договору № 02/02/11 від 02.02.2011 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 09.06.2011 року між Кримським республіканським підприємством «Протизсувне управління» (замовник) та позивачем (виконавець) укладений договір № 6 про закупівлю робіт за державні кошти, за яким виконавець зобов'язується у 2011 році виконати роботи замовнику з капітального ремонту, а саме: «капітальний ремонт берегоукріплювальних споруд м. Алушта. Центральна частина і берегоукріплювальні споруди «Морський берег», а замовник - прийняти і оплатити такі роботи, обсяги яких визначаються договірною ціною.

Також, судами встановлено, що у зв'язку з відсутністю у позивача плавзасобів для виконання робіт за договором № 6 між позивачем (замовник) та ПП «Арикон» (підрядник) був укладений договір № 10/06/11 від 10.06.2011 року, відповідно до якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується надати послуги з роботи самохідного плавучого крану вантажоємкістю 100 т., а також морського буксиру на об'єктах будівництва замовника в районі південного берега Криму (м. Алушта), а замовник зобов'язується прийняти роботу та оплатити вказані послуги відповідно до умов договору. Оплата наданих послуг за договором здійснена позивачем в повному обсязі.

Фактичне виконання умов договору № 6 від 09.06.2011 року, складовою частиною яких були й послуги самохідного плавучого крану та морського буксиру, надані ПП «Арикон» на виконання умов договору № 10/06/11 від 10.06.2011 року, підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій нарядами на виконання робіт, актами здавання-приймання робіт (надання послуг), податковими накладними, довідкою про вартість виконаних робіт та витрат за формою № КБ-3 за вересень 2011 року, актом приймання виконаних будівельних робіт № 2 за формою № КБ-2в за вересень 2011 року зі смітним розрахунком та підсумковою відомістю ресурсів.

Судами попередніх інстанцій при дослідженні документів, створених у ході виконання укладених між позивачем та контрагентами договорів, які вказані вище, встановлено, що вони в силу норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що наявні у позивача податкові накладні оформлені належним чином та є єдиними документами, на підставі яких платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми.

Також, судами встановлено, що документи, що долучені до матеріалів справи, мають реквізити, необхідні для підтвердження здійснення господарської операції по оприбуткуванню та ведення бухгалтерського обліку і є первинними документами.

ПК України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від виконання його постачальниками вимог податкового законодавства щодо відображення своїх податкових зобов'язань у своїй податковій звітності, а також від наявності в них будь-яких виробничих або трудових ресурсів. Право на податковий кредит обумовлено тільки двома законодавчими вимогами: зв'язок придбання товарів з господарською діяльністю платника та наявність належно оформлених податкових накладних (ВМД або чеків).

Судом апеляційної інстанції зазначено, що позивач і його контрагенти мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України. Статут позивача не містить будь-яких обмежень чи заборони керівництву підприємства на укладання зазначених угод. Отже, первинні документи, є належним доказом реальності господарських операції між позивачем та названими контрагентами та є достатніми, в силу закону, для виникнення права на формування матеріальних витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судом апеляційної інстанції, який правомірно визнав неспроможними посилання відповідача на висновки попередньої перевірки Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганскій області контрагента позивача ПП «Арикон», які викладені в акті № 324/236-37156815 від 10.02.2012 року, оскільки відповідно до норм діючого законодавства не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом і не мають причинного зв'язку.

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що відповідачем не надано доказів підтверджуючих те, що вказані підприємства на момент укладення угод були виключені з ЄДРПОУ, у зв'язку з чим були не наділені цивільною дієздатністю та правоздатністю, що акт перевірки не містить посилань на таки факти та не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Будь-яких доказів недобросовісності позивача, як платника податку на додану вартість, податковим органом не подано. Зміст правочинів з контрагентами позивача не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства, договори укладені за вільним волевиявленням його учасників, у формі, встановленій законом, та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаними господарськими операціями свідчать про реальне виконання вказаного правочинів.

Жодна норма законодавства не ставить у залежність формування податкового кредиту платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. При цьому, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, отже, податковий кредит позивача сформовано обґрунтовано та відповідно до вимог чинного на момент формування законодавства.

Пунктом 5.1. ст. 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» передбачено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач при здійсненні господарських операцій із своїми контрагентами оформив первинні документи податкового і бухгалтерського обліку у відповідності до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необґрунтованість податкових повідомлень-рішень № 0000050220, № 000003220 та № 0000040220 від 17.01.3012 року, оскільки матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами правочинів.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову окружного адміністративного суду міста Севастополя від 21.02.2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2013 року у справі № 827/249/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько