Постанова

від 01.04.2013 по справі 805/2697/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2013 р. Справа №805/2697/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Скріпніка А.І.,

при секретарі судового засідання Куркіні В.В.,

за участю представника позивача - Степанова О.В. - згідно довіреності;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Центрально-Міському районі м. Горлівки до дочірнього підприємства «Міськбуд-2» закритого акціонерного товариства «Буджилсервіс» про стягнення капіталізованих платежів у розмірі 44 693,86 грн.,

В С Т А Н О В И В:

28 лютого 2013 року відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Центрально-Міському районі м. Горлівки (надалі - позивач) звернулося до суду із вищевказаним позовом.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що дочірнє підприємство «Міськбуд-2» закритого акціонерного товариства «Буджилсервіс» зареєстровано як страхувальник у відділенні виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м. Горлівки (страхове свідоцтво № 0512000152 від 25.04.2001 року).

Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м. Горлівки одержало від державного реєстратора повідомлення про рішення засновників дочірнього підприємства від 05.04.2011 року про припинення юридичної особи.

У зв'язку з вищевикладеним, позивач просив суд стягнути з дочірнього підприємства «Міськбуд-2» закритого акціонерного товариства «Буджилсервіс» на користь відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Центрально-Міському районі м. Горлівки заборгованість зі сплати капіталізованих платежів на суму 44 693,86 грн.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, адреса юридичної особи визначена наступним чином: 84601, Донецька область, м. Горлівка, пр. Леніна, 51, тобто як і було зазначено позивачем у позовній заяві.

Відповідно до ч. 4 ст. 33 КАС України, у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Постановою позивача від 17.05.2011 року № 0512/16100/16556/12, потерпілій ОСОБА_1 призначено перераховану щомісячну грошову суму у розмірі 192,48 грн.

Згідно з п. 2 ч. 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» фінансуванням та джерелом надходження коштів до Фонду соціального страхування від нещасних випадків є капіталізація платежів, що надходять у разі ліквідації страхувальника. Цією нормою законодавець зобов'язує страхувальника проводити капіталізацію страхових виплат у всіх випадках ліквідації (не лише у випадку ліквідації підприємства-банкрута, але й за інших підстав, передбачених законодавством), із застосуванням порядку, який передбачений Постановою Кабінету Міністрів України № 765 від 6 травня 2000 року «Про порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю» зі змінами та доповненнями.

Відповідно до п. 2 ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у другу чергу задовольняються вимоги, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадянина, шляхом капіталізації відповідних платежів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. На підставі цього повинна бути проведена капіталізація платежів для продовження страхових виплат особам, потерпілим на підприємстві, протягом їх життя. Капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів, коли страхувальник припинить свою діяльність та не буде сплачувати страхові внески.

У відповідності до статті 36 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації голова ліквідаційної комісії або уповноважена ним особа після закінчення процедури ліквідації, яка передбачена законом, але не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації, повинен подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору такі документи: акт ліквідаційної комісії з ліквідаційним балансом, який затверджено рішенням засновників (учасників) або уповноваженого ними органу; довідки відповідних органів фондів соціального страхування про відсутність заборгованості.

Так, одночасно з рішенням про ліквідацію відповідача мало б бути створено ліквідаційну комісію, яка зобов'язана протягом трьох робочих днів з моменту її призначення опублікувати інформацію про ліквідацію, а також було встановлено строк для припинення претензій кредиторів: 2 місяці з моменту опублікування інформації про ліквідацію.

Згідно зі статтями 15, 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 року № 1105-ХІV Фонд соціального страхування від нещасних випадків - це некомерційна самоврядна організація, яка проводить збір та акумулювання страхових внесків і фінансується за рахунок страхових внесків страхувальників - роботодавців (юридичних та фізичних осіб).

За приписами статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок: внесків роботодавців: для підприємств - з віднесенням на валові витрати виробництва, для бюджетних установ та організацій - з асигнувань, виділених на їх утримання та забезпечення; капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 45 Закону України № 1105 роботодавець як страхувальник зобов'язаний своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Порядок обчислення і сплати страхових внесків до Фонду соціального страхуванні від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України визначений Інструкцією про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженою Постановою правління Фонду № 36 від 12.07.2007 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.08.2007 року № 867/14134 (надалі Інструкція), пунктом 5.9 якої встановлено, що для покриття витрат Фонду потерпілим на виробництві, які працювали на підприємствах, що ліквідовані (якщо вони не мають правонаступника), кошти до Фонду сплачуються страхувальником згідно з Порядком капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю здоров'ю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 765.

Капіталізація платежів для задоволення вимог по зобов'язанням, що виникли у результаті заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, проводиться відповідно до Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю здоров'ю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року N 765 і здійснюється по кожній особі з виплатою заборгованості за минулі роки і необхідності виплат майбутніх платежів.

З урахуванням норм статті 46 Закону України № 1105 та п. 5.9 Інструкції від 12.07.2007 року до спірних правовідносин слід застосовувати положення Постанови КМУ № 765 від 06.05.2000 року.

Проте, згідно з приписами частини 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

Відповідно до пункту 1 частини 2 Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 р. № 765 капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв'язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інших виплат, передбачених законодавством.

Капіталізація платежів нараховується за період, що визначається, з різниці між середньої тривалості життя для чоловіків і жінок і їхнім віком на момент проведення капіталізації (пункт 3 Порядку).

Вимоги щодо капіталізації платежів здійснюються в межах ліквідаційної процедури.

На підставі ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків, зокрема, затверджує Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат.

Зокрема, п. 4.17 Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженої Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12.07.2007 № 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України серпня 2007 р. за № 867/14134, передбачено, що при ліквідації страхувальник зобов'язаний провести повний розрахунок з Фондом на день закінчення процедури банкрутства (ліквідації).

Згідно до п. 5.9 Інструкції, для покриття витрат Фонду потерпілим на виробництві, які працювали на підприємствах, що ліквідовані (якщо вони не мають правонаступника), кошти до Фонду сплачуються страхувальником згідно з Порядком капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року N 765.

Отже чинним законодавством України передбачено, що підприємства у разі їх ліквідації не звільняються від фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків шляхом внесення капіталізованих платежів.

Також суд зазначає наступне.

Інструкцією про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженою Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12 липня 2007 р. N 36 (надалі по тексту Інструкція).

Так, відповідно до приписів ч. 2 п. 4.17 Інструкцією про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженою Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12 липня 2007 р. N 36 (надалі по тексту Інструкція N 36) після фактичного одержання від державного реєстратора повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи чи рішення фізичної особи - підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності або заяви про зняття з обліку для фізичної особи, яка не має статусу підприємця і використовує працю найманих працівників, робочий орган виконавчої дирекції Фонду в 15-денний строк здійснює документальну перевірку повноти сплати нею страхових внесків.

Згідно з п. 3.13 Інструкції після одержання від державного реєстратора повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи чи рішення фізичної особи - підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності або заяви про зняття з обліку від фізичної особи, яка не має статусу підприємця і використовує працю найманих працівників, та від суб'єктів господарювання, перелічених у пункті 2.3 цієї Інструкції, робочий орган виконавчої дирекції Фонду проводить документальну перевірку повноти нарахування та сплати страхових внесків. На підставі акта перевірки платник розраховується з робочим органом виконавчої дирекції фонду.

Виходячи із норм ст.45 Закону України № 1105 в обов'язок страхувальника не входить обчислення та нарахування сум капіталізованих платежів, тому, що інформацією щодо кількості постраждалих та ступеня втрати їх працездатності володіє лише Фонд, який відшкодовує цим потерпілим втрачений заробіток. Оскільки капіталізовані платежі пред'являються страхувальнику лише після початку процедури ліквідації страхувальника, то сума пред'явлених капіталізованих платежів не є предметом перевірки під час проведення планових та позапланових перевірок страхувальника.

Крім того, суд зазначає наступне.

Статтею 1205 Цивільного Кодексу України передбачено, що у разі ліквідації юридичної особи платежі належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншими нормативно-правовими актами.

Оскільки законодавством не визначена процедура капіталізації платежів на стадії самостійної ліквідації підприємства за рішення товариства, то суд вважає можливим застосувати аналогію закону.

Положениями п.5-1 Порядку затвердженого Кабінетом Міністрів України від 06 травня 2000 року №765 передбачено, що у вимогах відповідного Фонду до боржника, щодо якого порушено справу про банкрутства, зазначається сума, визначена з урахуванням кожного платежу, що підлягає капіталізації. При цьому, суми платежів, капіталізованих відповідно до зазначених вимог у npoцeci ліквідації підприємства-банкрута, перераховуються ліквідатором робочому органу виконавчої дирекції Фонду, у якому підприємство перебуває на обліку.

Сума платежів, яка підлягає капіталізації підтверджується розрахунками потреб в капіталізації коштів.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає правомірними вимоги позивача про стягнення з відповідача сум капіталізованих платежів.

Суд також звертає увагу, що аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 26.06.2012 року у справі 21-156а12 (а.с. 30-32).

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 23, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Донецький окружний адміністративний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Центрально-Міському районі м. Горлівки до дочірнього підприємства «Міськбуд-2» закритого акціонерного товариства «Буджилсервіс» про стягнення капіталізованих платежів у розмірі 44 693,86 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з дочірнього підприємства «Міськбуд-2» закритого акціонерного товариства «Буджилсервіс» на користь відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Центрально-Міському районі м. Горлівки суму заборгованості зі сплати капіталізованих платежів у розмірі 44 693 (сорок чотири тисячі шістсот дев'яносто три) грн. 86 (вісімдесят шість) коп.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 01 квітня 2013 року у присутності представника позивача.

Повний текст постанови буде виготовлений протягом п'яти днів згідно ч. 3 ст. 160 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Скріпнік А.І.