Рішення

від 29.03.2013 по справі 2-146/13

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

29.03.2013 Справа № 2-146/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2013 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого - судді Рудюка О.Д.

при секретарі Данько В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до приватного підприємства «Нат Вест Файненс Консалтінг Україна» про зміну формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу і відшкодування моральних збитків, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з цим позовом, посилаючись на те, що з 01.02.2012р. він працював на посаді інженера-кошторисника в ПП «Нат Вест Файненс Консалтінг Україна». 01.09.2012р. дізнався, що 18.07.2013р. звільнений з роботи за прогул. Вважаючи свої трудові права (на заробітну плату, виплату належних сум при звільненні, отримання трудової книжки, отримання довідки про роботу та заробітну плату) грубо порушеними, а звільнення на підставі п.4 ст.40 КЗпП України безпідставним, просив суд змінити формулювання причини звільнення і вказати у рішенні причину - за власним бажанням за ч.3 ст.38 КЗпП України, стягнути з відповідача заробітну плату з 01.05.2012р. по 18.07.2012р., відпускні за час роботи з 01.02.2012р. по 18.07.2012р., вихідну допомогу у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку та моральні збитки - 3 000,00грн.

У процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, просив суд стягнути з відповідача на його користь невиплачену заробітну плату - 4 245,98грн., середній заробіток за час вимушеного прогулу - 11 471,60грн., вихідну допомогу - 1 638,80грн, компенсацію за невикористану щорічну відпустку - 18 995,18грн., моральну шкоду - 3 000,00грн., зобов'язати відповідача внести виправлення у трудову книжку з урахуванням постановленого судом рішення та допустити негайне виконання рішення у частині стягнення заробітної плати.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача позов визнала частково - проти стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі в сумі 2 775,98грн. не заперечувала.

Вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного.

Згідно наказу №22-/к від 01.02.2012р. позивач був прийняти на в ПП «Нат Вест Файненс Консалтінг Україна» на посаду інженера кошторисника.

Наказом №10-к від 08.06.2012р. позивачу було оголошено догану у зв'язку з тим, що 08.06.2012р. останній не з'явився на роботу без поважних причин, не склав проектно-кошторисну документацію та не виконав свої функціональні обов'язки. Наказом №11-к від 22.06.2012р. позивачеві знову було оголошено догану за неявку на роботу протягом робочого часу без попередження керівництва компанії. У обох випадках від підпису під наказами позивач відмовився, про що 08.06.2012р. та від 22.06.2012р. було складено відповідні акти.

За наказом №12-к від 18.07.2012р. позивача було звільнено з посади з 18.07.2012р. згідно п.4 ст.40 КЗпП України за прогул без поважних причин.

Не погоджуючись з вищевказаним наказом, позивач посилається на ст.ст.232,235,237-1 КЗпП України. Зокрема, вважає, що відповідач безпідставно його звільнив за прогули, оскільки таких він не допускав, а тому формулювання причини звільнення у трудовій книжці перешкоджає його подальшому працевлаштуванню.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 19.07.2012р. і до моменту винесення судом рішення у справі в сумі 11 471,60грн.

Згідно ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вимоги позивача щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такі виплати проводяться за умови поновлення звільненого працівника на роботі. У даному випадку позивачем не ставилось питання про поновлення на роботі, а суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог (ч.1 ст.11 ЦПК України).

Згідно ч.1 ст.79 КЗПП України щорічна основна та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи надаються працівникам після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

Отже, вимога про стягнення з відповідача компенсації за невикористану щорічну відпустку в сумі середньомісячної заробітної плати також задоволенню не підлягає, оскільки позивач працював на ПП «Нат Вест Файненс Консалтінг Україна» з 01.02.2012р. по 18.07.2012р., тобто менше шести місяців.

Відповідно до ст.44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пунктах 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (військову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Таким чином, оскільки позивач звільнений з роботи на підставі п.4 ст.40 КЗпП України, він не відноситься до кола осіб, які мають право на отримання вихідної допомоги при звільненні, а тому вимога про стягнення вихідної допомоги є необґрунтованою і задоволенню також не підлягає.

Вимога позивача про зобов'язання відповідача внести виправлення у його трудову книжку з урахуванням постановленого судом при розгляді даної цивільної справи рішення та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджених наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 29.077.1993р. №58, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110 також задоволенню не підлягає, оскільки запис у трудовій книжці внесено на підставі наказу №12-к від 18.07.2012р., який на час розгляду справи є чинним.

Позивач просив стягнути з відповідача невиплачену йому заробітну плату за період з 01.02.2012р. по 18.07.2012р. в сумі 4 245,98грн. Однак, як вбачається з копії меморіального ордеру від 31.01.2013р. позивачу було перераховано заробітну плату в сумі 1 470,00грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем по заробітній платі, яка підлягає стягненню, складає 2 775,98грн. (4 245,98грн.-1 470,00грн.), чого не заперечував сам позивач у судовому засіданні.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд приходить до висновку про часткове задоволення позову - лише у частині стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі, у задоволенні решти позовних вимог відмовляє у зв'язку з тим, що наказ №12-к від 18.07.2012р., яким позивача було звільнено з роботи на підставі п.4 ст.40 КЗпП України, не скасовано, - на час розгляду справи він є чинним. Відтак, вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вихідної допомоги, компенсації за невикористану щорічну відпустку є необґрунтованими.

У стягненні моральної шкоди суд позивачу також відмовляє у зв'язку з недотриманням ним вимог ст.ст.58,60 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.44,79,235 КЗпП України, ст.ст.10,11,16,58,60,88,209-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Нат Вест Файненс Консалтінг Україна" (ЄДРПОУ 33446594) на користь ОСОБА_1 (прож. АДРЕСА_1) невиплачену заробітну плату у розмірі 2 775,98грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства "Нат Вест Файненс Консалтінг Україна" (ЄДРПОУ 33446594) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 26,82грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

суддя О.Д.Рудюк