Постанова

від 01.04.2013 по справі 5015/2967/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2013 р. Справа № 5015/2967/12

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Давид Л.Л.

Суддів Данко Л.С.

Юрченка Я.О.

при секретарі судового засідання Карнидал Л.Ю.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Соттозеро", без номера та дати (вх. № Львівського апеляційного господарського суду 1912 від 16.10.2012р.)

на рішення господарського суду Львівської області від 19.09.2012р.

у справі № 5015/2967/12 (суддя - Кидисюк Р.А.)

за позовом Дочірнього підприємства "Адідас-Україна", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОТТОЗЕРО", м. Львів

про стягнення 43 760,00 грн. матеріальної шкоди, завданої залиттям

за участю представників сторін:

від позивача: Зелений В.В. - представник (довіреність від 12.02.2013 р.);

від відповідача: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 19.09.2012р. у справі № 5015/2967/12 (суддя - Кидисюк Р.А.) позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СОТТОЗЕРО" на користь Дочірнього підприємства "Адідас-Україна" 43760 грн. за завдану шкоду та 1609,50 грн. судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що майну позивача завдана шкода неправомірними діями відповідача, яка підлягає відшкодуванню в повному обсязі, оскільки встановлено усі елементи складу цивільного правопорушення.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "СОТТОЗЕРО" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 19.09.2012р. у справі №5015/2967/2012 та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, оскільки Дочірнім підприємством "Адідас - Україна" у даній справі не надано належних та допустимих доказів вартості пошкодженого майна, а саме: товарів легкої промисловості на суму 43760,00 грн. Крім того, вказує про недоведеність позивачем елементів складу цивільного правопорушення, як цього вимагають норми ст. 225 Господарського кодексу України та ст. ст. 64, 440, 450, 1166 Цивільного кодексу України.

Дочірнє підприємство «Адідас - Україна» у відзиві на апеляційну скаргу (без номера та дати (вх. № Львівського апеляційного господарського суду 1867 від 18.11.2012 р.), просить залишити скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін. Позивач вказує, що всі необхідні докази розміру, завданої шкоди надані суду першої інстанції, зокрема: акт про пошкодження майна, акт огляду майна, накладна на переміщення товару № 2390 та протокол, яким зафіксовано факт витікання води, внаслідок пошкодження гнучкого шлангу системи водопостачання ресторану «Da Vinci», які є належними, оскільки містять інформацію щодо предмета доказування та допустимі, оскільки отримані без порушень чинного законодавства , та не спростовані відповідачем в судовому порядку.

12 листопада 2012 р. на адресу Львівського апеляційного господарського суду від позивача та відповідача надійшли клопотання про призначення у даній справі товарознавчої експертизи. Апелянт (відповідач) у клопотанні про призначення експертизи (вх. № суду 1865 від 12.11.2012 р.) вказував про необхідність встановлення факту якісних змін товарної продукції, причини виникнення різного роду дефектів, що потребує спеціальних знань та гарантував оплату проведення даної експертизи.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.11.2012 р. провадження у справі № 5015/2967/2012 зупинено в порядку ст. 79 Господарського процесуального кодексу України на час проведення судової товарознавчої експертизи Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз (03057, м. Київ, вул. Смоленська, 6) та отримання висновку експерта.

28 січня 2013 р. в канцелярію Львівського апеляційного господарського суду поступила справа № 5015/2967/12 з листом від 23.01.2013 р. № 10984/12-53 , в якому Київський науково-дослідний інститут судових експертиз повідомив, що 4 грудня 2012 р. на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «СОТТОЗЕРО» був направлений лист про оплату вартості проведення експертизи та рахунок № 428 від 30.11.2012 р. Однак, станом на 23 січня 2013 р. дані про оплату вартості проведення експертизи до інституту не надійшли, а відтак матеріали справи повертаються до суду без виконання експертизи.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 06.02.2013 р. поновлено провадження у справі № 5015/2967/12 та призначено розгляд справи в судове засідання на 18.02.2013 р. В подальшому розгляд справи 18.02.2013 р. та 11.03.2013 р. неодноразово відкладався, у зв'язку з неявкою представника апелянта.

В судове засідання 01.04.2013 р. з'явився представник позивача, який заперечив доводи апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції в силі. Відповідач участі уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив.

Судова колегія з'ясувала, що ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 06.02.2013 р., від 18.02.2013 р. направлялись Товариству з обмеженою відповідальністю «Соттозеро», однак повертались на адресу суду з зазначенням «за закінченням терміну зберігання».

Згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин спрви.

З огляду на положення норми закону та з врахуванням того, що розгляд справи неодноразово відкладався, відповідач в судові засідання не з'являвся, своїм правом наданим ст. 22 Господарського процесуального кодексу не скористався, додаткових доказів по справі не подав, судова колегія ухвалила розглядати справу згідно вимог ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані у них докази в сукупності з доводами апеляційної скарги та відзивом на неї, судова колегія прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування рішення місцевого господарського суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, до складу мережі роздрібних магазинів Дочірнього підприємства «Адідас - Україна» входить магазин № 116 - «Reebok», що знаходиться за адресою : Львівська область, Пустомитівський район, с. Сокільники, вул. Стрийська, 30, ТРЦ «Кінг - Кросс Леополіс».

2 березня 2012 р. приміщення магазину, яке знаходиться на першому поверсі ТРЦ «Кінг - Крос Леополіс» було затоплено рестораном «Da Vinci», який знаходиться на другому поверсі.

По факту затоплення приміщення магазину складено акт про пошкодження майна у магазині «Reebok» від 02.03.2013 р., який підписано старшим зміни охорони ТРЦ «Кінг - Крос Леополіс» Кокоцьким О.І. та спеціалістом з продажу ДП «Адідас - Україна» Ігнатенко О.С. В даному акті зафіксовано, що внаслідок прориву труби у закладі "Da Vinci"було залито приміщення магазину «Reebok» та зазначено перелік майна, яке пошкоджено (а.с. 16, т.1).

Крім того, 2 березня 2012 р. співробітниками ТРЦ «Кінг - Кросс Леополіс», а саме технічним директором Соколом А.Я., техніком Каимком В.С., старшим зміни охорони Кокоцьким О.І. та директором ресторану «Da Vinci» Човбан В.І. складений протокол, в якому зазначено: 02.03.2012 р. приблизно о 00:20 відбулось витікання води через пошкодження гнучкого шлангу системи водопостачання ресторану «Da Vinci», внаслідок чого було підтоплено приміщення «Reebok», що знаходиться на першому поверсі ТРЦ «Кінг - Крос Леополіс» (а.с. 25, т. 1).

Орендарем приміщення «Da Vinci» є Товариство з обмеженою відповідальністю «Соттозеро» на підставі договору оренди від 21.11.2010 р., укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіріуспроект Львів» (а.с. 74-86, т.1).

Згідно п. 10.2 даного договору орендар (ТзОВ «Соттозеро») відповідатиме за приміщення (крім його структурних елементів), за його оснащення, за все устаткування, яке знаходиться в його межах (від головних пунктів вводів, проведених орендодавцем до межі приміщення), а також за оздоблювальні елементи. Це означає також, що орендар зобов'язаний здійснювати їх можливий ремонт і поточний та регулярний (постійний) догляд. Витрати на ці ремонти та поточний догляд несе орендар.

Згідно ч. 1 ст. 780 Цивільного кодексу України шкода, завдана третім особам у зв'язку з користуванням річчю, переданою у найм, відшкодовується наймачем на загальних підставах.

З метою підтвердження факту пошкодження товару Дочірнє підприємство «Адідас - Україна» звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Асіст», який здійснив перевірку пошкодженого товару у відповідності з накладною на переміщення № 2390 від 05.03.2012 р. За результатами огляду Товариством з обмеженою відпловідальністю «Бізнес Асіст» складено акт сюрвейєрського огляду від 5 березня 2012 р. В даному акті значиться про кількость товару, пошкодження товару, рекомендації по усуненю дефектів.

30 березня 2012 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 1, в якій просив відшкодувати завдані збитки у розмірі 43760 грн. протягом п'яти банківських днів з дати отримання претензії.

Як вбачається з матеріалів справи, дана претензія з боку відповідача залишена без відповідного реагування.

При перегляд оскаржуваного рішення в апеляційному порядку, судова колегія керувалась наступним.

Відповідно до ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення або оспорювання. Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В силу ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Судова колегія зазначає, що право на відшкодування збитків виникає не тільки в зобов'язальних відносинах, а й у відносинах власності. Водночас слід зауважити, що вимога про відшкодування збитків, заявлена власником стосовно будь - якої третьої особи, має в обов'язковому порядку грунтуватись не тільки на положеннях ст. 22 Цивільного кодексу України, а й на підставі ст. 1166 Цивільного кодексу України про загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду.

Згідно зі статтею 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до положень даної статті позадоговірна (деліктна) відповідальність, яка є видом цивільно - правової відповідальності, настає при існуванні складу правопорушення, що включає такі елементи: протиправність поведінки, шкода, причинний зв'язок між ними, вина заподіювача шкоди. Зазначені підстави визначаються загальними, оскільки для виникнення деліктного зобов'язання їх існування потрібне в усіх випадках, якщо інше не встановлено законом.

В даному випадку протиправна поведінки Товариства з обмеженою відповідальністю «Соттозеро» полягає в порушенні суб'єктивних прав Дочірнього підприємства «Адідас України» щодо пошкодження його майна , внаслідок залиття.

Як вбачається з матеріалів справи у магазині пошкоджено майно, а саме товари легкої промисловості (описані артикули та ціни на продукцію) на загальну суму 43760 грн., внаслідок чого Дочірньому підприємству «Адідас Україна» заподіяно шкоду.

Судова колегія зазначає, що під шкодою , що має бути відшкодована, розуміють знешкодження або зменшення блага потерпілого в результаті порушення його матеріального права, що охороняється законом. Шкода, що завдається в позадоговірних відносинах, розглядається не тільки як обов'язкова умова, але і як міра відповідальності. Обсяг відповідальності має бути повним, тобто потерпілому відшкодовується як дійсна (реальна) шкода, так і упущена вигода.

Так, про заподіяння шкоди відповідачем на суму 43760 грн. свідчить акт пошкодження майна від 02.03.2012 року, в якому описано перелік речей пошкоджених підтопленням, акт сюрвейєрського огляду, в якому вказано по кожному товару дефект, процент зносу та рекомендація по усуненні дефектів. Крім того, в акті сюрвейерського огляду по кожній одиниці товару відображено процент зносу, а по деяких значиться рекомендація заміни таких. Даний перелік пошкоджених речей, які відображені в актах збігається з переліком речей по описах артикулу та ціни на продукцію з даними товарної накладної на переміщення № 2390 від 05.03.2012 р. всього на суму 43760,00 грн.

Безпосередньо в судових засіданнях представником позивача неодноразово наголошено на той факт, що фірма «Адідас» є світовим брендом з високою репутацією, а тому при визначенні розміру майнової шкоди не може братись до уваги можливість продажу товару з незначними його пошкодженнями, оскільки це зашкодить діловій репутації фірми.

Слід зазначити, що відшкодуванню підлягає тільки та шкода, яка є об'єктивним наслідком (результатом) протиправної поведінки. Причинний зв'язок протиправної поведінки особи, яка завдала шкоду, і власне шкодою є обов'язковою умовою деліктної відповідальності.

В даному випадку, наявність причинного зв'язку між діянням відповідача та фактом залиття обумовлюється: поступовими причинно-наслідковими обставинами, що поєднані між собою одночасністю, а саме: пошкодження шлангу в санвузлі, яке стало причиною витікання води із системи водопостачання, внаслідок чого залито приміщення позивача, в якому знаходились товари легкої промисловості.

Ще одним із обов'язкових елементів цивільного правопорушення є вина заподіювача шкоди, яка виражається у формі умислу або необережності.

З даного приводу судова колегія зазначає, що в матеріалах справи наявний лист генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіріуспроект Львів» від 13.09.2012 р., в якому вказується що в ніч на 2 березня 2012 р. приміщення роздрібного магазину Дочірнього підприємства «Адідас Україна» «Reebbok» було затоплено по причині витікання води з пошкодженого гнучкого шлангу ресторану «Da Vinci», який належить згідно договору оренди від 21.11.2010 р. Товариству з обмеженою відповідальністю «Соттозеро». Також, в матеріалах справи міститься рапорт старшого зміни охорони «Кінг - Крос Леополіс», в якому вказується, що в ніч з 01.03.2012 р. на 02.03.2012 р. виявлено джерело протікання води, а саме: заклад «Da Vinci». У пояснювальній записці директор «Da Vinci» вказав, що в ніч з 01.03.2012 р. на 02.03.2012 р. у даному закладі «лопнув шланг, у зв'язку з чим спричинено потік води на першому поверсі», а в протоколі від 02.03.2013 р., підписаного директором зафіксовано підтоплення ряду магазинів, зокрема і «Reebok», що належить Дочірньому підприємству «Адідас Україна» (а.с. 70-73).

В апеляційній скарзі відповідач стверджує, що будь - яких претензій від Дочірнього підприємства «Адідас - Україна» щодо заподіяння шкоди товариству не надходило.

Дане твердження відповідача не відповідає дійсності, оскільки на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Соттозеро» 30.03.2012 р. була скерована претензія № 1 про відшкодування збитків, разом із фотокопіями про факт затоплення, копією акту про пошкодження майна від 02.03.2012 р., копією протоколу від 02.03.2012 р., копією накладної на переміщення товару № 2390 від 05.03.2012 р., копією акту сюрвейєрського огляду від 05.03.2012 р, про що свідчить фіскальний чек «Укрпошти» та опис вкладення у цінний лист (а.с. 22, т.1).

З огляду на вищевикладені обставини та вимоги чинного законодавства, враховуючи наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Соттозеро» в судовому порядку вірно стягнено 43760,00 грн. матеріальної шкоди, завданої залиттям.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Відповідно до приписів ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовано, обставини, які відповідно до до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції, в порядку статтей 33,34 ГПК України, апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення прийняте у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого господарського суду не вбачає.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Соттозеро» залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору, в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відносяться на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 19.09.2012 р. у справі № 5015/2967/12 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Соттозеро", без номера та дати (вх. № Львівського апеляційного господарського суду 1912 від 16.10.2012р.) - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

4. Справу № 5015/2967/12 повернути господарському суду Львівської області.

повний текст постанови підписано 04.04.2013р.

Головуючий суддя Давид Л.Л.

Суддя Данко Л.С.

Суддя Юрченко Я.О.