Постанова

від 03.04.2013 по справі 5011-7/16469-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2013 р. Справа№ 5011-7/16469-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Рєпіної Л.О.

Тарасенко К.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Демченко М.В.

від відповідача: не з'явився;

Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Інжиніринг Сістемс»

на рішення господарського суду

міста Києва

від 16.01.2013р. (дата підписання повного тексту рішення 17.01.2013р.)

справа №5011-7/16469-2012 (суддя Якименко М.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Лізинг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Інжиніринг Сістемс»

про стягнення 103733,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техно-Лізинг» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Інжиніринг Сістемс» (далі - відповідач) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Інжиніринг Сістемс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Лізинг» 102125,00 грн. основного боргу, 1148,86 грн. пені, 459,54 грн. 3% річних, 2074,67 грн. судового збору.

Рішенням Господарського суду м. Києва №5011-7/16469-2012 від 16.01.2013р. позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Інжиніринг Сістемс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Лізинг» 102125,00 грн. основного боргу, 1148,86 грн. пені, 459,54 грн. 3% річних, 2074,67 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Крім того, апелянт зазначив, що відповідач не отримував від позивача претензію вих. №23/10/12-1 від 23.10.2012р., а копія чеку не є належним та допустимим доказом направлення позивачем та отримання відповідачем вищезгаданої претензії, а відтак позовні вимоги позивача були передчасними.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2013р. у справі №5011-7/16469-2012, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2013р. «Про зміну складу колегії суддів» в зв'язку з перебуванням судді Суліма В.В. у відпустці було доручено розгляд апеляційної скарги у справі №5011-7/16469-2012 колегії суддів у складі: Гончарова С.А. - головуючий суддя, суддів Рєпіна Л.О., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2013р. розгляд справи було призначено на 01.04.2013р.

Розпорядженням секретаря палати Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2013р. «Про зміну складу колегії суддів» в зв'язку з виходом судді Суліма В.В. з відпустки було доручено розгляд апеляційної скарги у справі №5011-7/16469-2012 колегії суддів у складі: Суліма В.В. - головуючий суддя, суддів Рєпіна Л.О., Тарасенко К.В.

Представник відповідача в засідання Київського апеляційного господарського суду 03.04.2013р. не з'явився, був належним чином повідомлений про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується відміткою відділу діловодства на зворотному боці ухвали Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2013р.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року).

Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, відповідач не скористався належними йому процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 03.04.2013р., Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2013р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Інжиніринг Сістемс» - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 08.05.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Техно-Лізинг» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіті Інжиніринг Сістемс» (орендар) було укладено Договір № 0512-1 оренди екскаватора Terex 760 (далі - договір), предметом якого відповідно до п. 1.1 договору є зобов'язання орендодавця передати а орендара прийняти у тимчасове платне користування екскаватор Тегех 760 (далі -майно, ) для використання на об'єкті за адресою: смт. Турбів, Липовецький р-н, Вінницька обл., будівництво заводу по виробництву біопаливних пелет.

Згідно п. 1.3. договору строк оренди - до 31.12.2012 року, починаючи з моменту підписання акту приймання-передачі майна сторонами

Даний договір діє з моменту підписання і до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 8.5. договору).

Згідно з п. 2.1. договору вартість орендної плати за 1 машино-зміну, при 8 (восьми-) годинному режимі роботи, за виключенням вихідних днів та Державних свят, встановлюється в розмірі 1 500,00 грн., в т.ч. ПДВ (20%) - 250,00 грн. без урахування вартості дизельного пального.

Відповідно до п. 2.2. договору орендар здійснює 50% попередню оплату за оренду майна в безготівковій формі на розрахунковий рахунок Орендодавця у вигляді авансу за 15 календарних днів до початку настання оренди; 50% оплати проводиться по факту оренди, протягом 10 робочих днів з дня видачі акта поточної оренди.

Згідно з п. 3.2.4. договору своєчасно і в повному обсязі вносити орендні платежі.

Передача майна в оренду підтверджується Актом № 1 приймання-передачі екскаватора Тегех 760 (наявний в матеріалах справи).

Проте, в наслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасності та повноти сплати орендної плати відповідно до умов договору, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість зі сплати орендної плати в розмір 102 125,00 грн., що підтверджується акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): № ОУ-0000063 від 30.06.2012 року на суму 32 437,50 грн., № ОУ-0000082 від 31.07.2012 року на суму 39 000,00 грн., № ОУ-0000098 від 31.08.2012 року на суму 39 000,00 грн., № ОУ-0000108 від 30.09.2012 року на суму 45 375,00 грн., № ОУ-0000123 від 09.10.2012 року на суму 12 562,50 грн., № ОУ-0000124 від 09.10.2012 року на суму 3 600,00 грн., які частково сплатив відповідач (копії Актів містяться в матеріалах справи) в якості орендних платежів, на підтвердження іншого суду не надано жодних доказів.

Листом від 23.10.2012 р. № 23/10/12-1 позивач звертався до відповідача з претензією про сплату заборгованості за орендну плату, однак ні відповіді, ні сплати заборгованості позивач не отримав (копія листа міститься в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч.1. ст. 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ)

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч. 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 102125,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушень зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 5.2. договору встановлено, що за порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує спричинені збитки в повному обсязі та в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Так, для всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове -зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна правова позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. № 01-8/344 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році").

Враховуючи вищевикладені норми матеріального права, Київський апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок суми пені та 3% річних приймає як належний розрахунок позивача, що пеня підлягає стягненню в сумі 1148,86 грн.. а 3 % річних в сумі 459,54 грн. \

Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що відповідач не отримував від позивача претензію вих. №23/10/12-1 від 23.10.2012р., а копія чеку не є належним та допустимим доказом направлення позивачем та отримання відповідачем вищезгаданої претензії, а відтак позовні вимоги позивача були передчасними, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації, що порушили майнові права і законні інтереси інших підприємств та організацій, зобов'язані поновити їх, не чикаючи пред'явлення претензії, отже твердження скаржника щодо передчасності вимог позивача є безпідставними.

Згідно ч. 5 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України претензія підписується повноважною особою підприємства, організації або їх представником та надсилається адресатові рекомендованим або цінним листом чи вручається під розписку.

Дослідивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд встановив, що до відзиву на апеляційну скаргу було додано копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, а саме надсилання вищевказаної претензії.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги у повному обсязі.

Таким чином, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та встановлення в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд розглянув всебічно, повно та обґрунтовано в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином провірив правовідносини, що виникли між сторонами, та вірно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апелянта про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості підстав для скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2013р. у справі №5011-7/16469-2012 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Інжиніринг Сістемс» задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянтів.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Інжиніринг Сістемс» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2013р. у справі №5011-7/16469-2012 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №5011-7/16469-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Сулім В.В.

Судді Рєпіна Л.О.

Тарасенко К.В.