Постанова

від 01.04.2013 по справі 810/961/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2013 року 810/961/13-а

Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Леонтовича А.М.

при секретарі - Бончева О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Собко С.Л. (за довіреністю)

від відповідача: Ткачов О.В. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом до проТовариства з обмеженою відповідальністю «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-Дальнобой» Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби часткове визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-Дальнобой» (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 лютого 2013 року № 0000232202 в частині донарахування податку на прибуток у сумі 1168022,00 грн., визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 лютого 2013 року № 0000242202 в частині донарахування податку на додану вартість у сумі 948583,33 грн. та штрафних санкцій у розмірі 40525,33 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення в частині донарахування податку на прибуток у сумі 1168022,00 грн., податку на додану вартість у сумі 948583,33 грн. та штрафних санкцій у розмірі 40525,33 грн. є незаконними, оскільки прийняті на основі помилкових висновків про порушення ТОВ «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-Дальнобой» вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, частин 1, 5 статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України при формуванні показників податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями з ТОВ «ЛКО», ПП «Прилукихімснаб-2012», ТОВ «Орбітрейд». Всупереч викладеним в акті перевірки висновкам, господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Позивач також стверджує, що перевіряючими не досліджувались фактичні обставини господарських операцій ТОВ «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-Дальнобой», а використано лише інформацію, яка не мітить жодного доведеного факту, підтвердженого належними доказами щодо безтоварності операцій про які йдеться в акті перевірки. Тому, згідно з позицією позивача, висновки викладені в акті перевірки ТОВ «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-Дальнобой» від 5 лютого 2013 року № 84/222/33212540 не відповідають фактичним обставинам справи та зроблені виключно на основі припущень, а прийняті на їх основі податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, мотивуючи свою позицію тим, що посадові особи Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог законодавства, що позбавляє ТОВ «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-Дальнобой» права на формування показників податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями з ТОВ «ЛКО», ПП «Прилукихімснаб-2012», ТОВ «Орбітрейд».

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-Дальнобой» зареєстроване виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області 15 грудня 2004 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А 01 № 543140 (т. 1 а.с. 123).

На податковому обліку ТОВ «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-Дальнобой» перебуває у Броварській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області Державної податкової служби.

Відповідно до матеріалів справи, у період з 17 грудня 2012 року по 29 січня 2013 року посадовими особами Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 77.4 статті 77, статті 82 Податкового кодексу України проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-Дальнобой» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2011 року по 30 вересня 2012 року. Результати перевірки оформлено актом від 5 лютого 2013 року № 84/222/33212540 (далі по тексту - Акт перевірки) (т. 1 а.с. 18-70).

У ході перевірки податковими ревізорами-інспекторами зроблено висновок про порушення ТОВ «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-Дальнобой» вимог частин 1, 5 статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, », у результаті чого занижено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1174113,00 грн., пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 956335,00 грн.

Виявлені порушення пов'язані з безпідставним, на думку перевіряючих, формуванням ТОВ «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-Дальнобой» показників податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями із ТОВ «ЛКО», ПП «Прилукихімснаб-2012», ТОВ «Орбітрейд».

На підставі висновків акта перевірки 21 лютого 2013 року Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення рішення № 0000232202, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток на 1174113,00 грн. (в т.ч. у зв'язку з виявленими порушеннями по взаємовідносинам із: ТОВ «ЛКО» на 19757,00 грн.; ПП «Прилукихімснаб-2012» на 954812,00 грн.; ТОВ «Орбітрейд» на 193794,00 грн.) і застосовано фінансову санкцію у розмірі 341,00 грн. (т. 1 а.с. 16) та податкове повідомлення-рішення № 0000242202, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на 956335,00 грн. (в т.ч. у зв'язку з виявленими порушеннями по взаємовідносинам із: ТОВ «ЛКО» на 16217,00 грн.; ПП «Прилукихімснаб-2012» на 763850,00 грн.; ТОВ «Орбітрейд» на 168517,00 грн.) і застосовано фінансову санкцію у розмірі 43143,25 грн. (в т.ч. у зв'язку з виявленими порушеннями по взаємовідносинам із ТОВ «Орбітрейд» - 42129,25 грн.) (т. 1 а.с. 17). Детальний розрахунок донарахованих показників згідно акту перевірки від 5 лютого 2013 року № 84/222/33212540 наведено у довідці Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (т. 4 а.с. 120).

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями в частині донарахування податку на прибуток у сумі 1168022,00 грн., податку на додану вартість у сумі 948583,33 грн. та штрафних санкцій у розмірі 40525,33 грн. за фінансово господарськими відносинами із ТОВ «ЛКО», ПП «Прилукихімснаб-2012», ТОВ «Орбітрейд», позивач звернувся до суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовано Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року № 435-IV, Господарським кодексом України від 16 січня 2003 року № 436-IV, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 19 серпня 1999 року № 996-XIV, Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Надаючи правову оцінку господарським відносинам між ТОВ «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-Дальнобой» та ТОВ «ЛКО», ПП «Прилукихімснаб-2012» при укладанні та виконанні договорів, які на переконання відповідача є нікчемними, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 627 передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зазначене положення відображає один з найважливіших принципів договірного регулювання суспільних відносин - принцип свободи договору.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до приписів статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Судом встановлено, що 25 лютого 2011 року між ТОВ «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-Дальнобой» та ПП «Прилукихімснаб-2012» укладено договір поставки № 25/02-2 (т. 2 а.с. 1-3). Згідно умов вказаного договору, Постачальник (ПП «Прилукихімснаб-2012») зобов'язується поставити Покупцеві (ТОВ «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-Дальнобой») товар (шини вантажні, диски), згідно асортименту вказаного у видаткових накладних, а Покупець зобов'язується придбати замовлений товар та оплатити його вартість.

У силу вимог статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно статті 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

При цьому факт передачі, перевезення та оплати товару може бути доказано податковими, бухгалтерськими та іншими документами первинного обліку.

Відповідно до підпункту 5.3 пункту 5 договору поставки № 25/02-2, товар вважається прийнятим і таким, що належить Покупцю з моменту підписання видаткової накладної представником Покупця. Покупець бере на себе зобов'язання отримати товар у місці, визначеному Постачальником.

На виконання умов договору поставки № 25/02-2 ПП «Прилукихімснаб-2012» передано ТОВ «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-Дальнобой» товар (шини вантажні, диски), про що свідчать видаткові накладні (т. 2 а.с. 5, 7, 9, 11, 13, 15, 17, 19, 21, 23, 25, 27, 29, 31, 33, 35, 37, 39, 41, 43, 45, 47, 49, 51). Якість товару підтверджується сертифікатами відповідності із додатками (т. 2 а.с. 52-97).

Товар від ПП «Прилукихімснаб-2012» отримував завідуючий складом ТОВ «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-Дальнобой» ОСОБА_3 на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей (т. 4 а.с. 96-99).

Видача товару здійснювалась за адресою: місто Київ, вулиця Екскаваторна, 35.

У відповідності до статті 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Розрахунки за придбаний у ПП «Прилукихімснаб-2012» товар здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями (т. 2 а.с. 98-107).

На виконання умов договору поставки № 25/02-2 позивачем отримано від ПП «Прилукихімснаб-2012» податкові накладні (т. 2 а.с. 4, 6, 8, 10, 12, 14, 16, 18, 20, 22, 24, 26, 28, 30, 32, 34, 36, 38, 40, 42, 44, 46, 48, 50).

З метою забезпечення перевезення придбаного у ПП «Прилукихімснаб-2012» товару позивачем укладено з ТОВ «ЛКО» договір оренди вантажних автомобілів від 1 лютого 2011 року № 01/02/14, згідно умов якого, Орендодавець (ТОВ «ЛКО») передає Орендареві (ТОВ «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-Дальнобой») 5 вантажних автомобілів з метою здійснення господарської діяльності (т. 1 а.с. 128-129).

Підпунктом 3.1 пункту 3 вказаного договору встановлено, що Орендодавець зобов'язаний: передати майно за місцезнаходженням Орендаря в належному стані з необхідними документами (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, подорожній лист тощо); закріпити за об'єктом оренди працівника свого підприємства з посвідченням водія відповідної категорії та надати йому всі необхідні документи на право керування транспортним засобом, що передається в оренду; забезпечувати Орендаря паливно-мастильними матеріалами необхідними для нормальної експлуатації об'єкта оренди, за свій рахунок здійснювати капітальний ремонт майна.

Таким чином, транспортування товарів, проданих ПП «Прилукихімснаб-2012» на користь ТОВ «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-Дальнобой» здійснювалось за допомогою орендованих у ТОВ «ЛКО» вантажних автомобілів.

За договором оренди вантажних автомобілів № 01/02/14 виписано акти здачі-прийняття робіт (т. 1 а.с. 132, 134, 136), податкові накладні (т. 1 а.с. 131, 133, 135).

Підтвердженням факту перевезення товарів є товарно-транспортні накладні, що містять відмітки про відвантаження товару ПП «Прилукихімснаб-2012» та отримання товару ТОВ «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-Дальнобой» (т. 1 а.с. 137, 138, 140, 142, 144, 146, 148, 150, 152, 154, 156, 158, 160, 162, 164, 166, 168, 170, 172, 174, 176, 178, 180, 182, 184, 186, 188, 190, 192, 194, 196, 198, 200, 202, 204, 206, 208, 210, 212, 214, 216, 218, 220, 222, 224, 226, 228, 230, 232, 234, 236, 238, 239), подорожні листи вантажного автомобіля (т. 1 а.с. 139, 141, 143, 145, 147, 149, 151, 152, 155, 157, 159, 161, 163, 165, 167, 169, 171, 173, 175, 177, 179, 181, 183, 185, 187, 189, 191, 193, 195, 197, 199, 201, 203, 205, 207, 209, 211, 213, 215, 217, 219, 221, 223, 225, 227, 229, 231, 233, 235, 237), свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів (т. 3 а.с. 196-200), акти державного технічного огляду транспортних засобів (т. 3 а.с. 201-206).

Місцем доставки товару є склад за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, село Сороки-Львівські, 524 кілометр автодороги Київ-Львів, який використовується позивачем згідно договору оренди частини комплексу споруд від 1 січня 2010 року № 01-02/10 (т. 2 а.с. 108-116).

В якості оплати за послуги з оренди вантажних автомобілів ТОВ «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-Дальнобой» перерахувало на користь ТОВ «ЛКО» грошові кошти.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 624827, видами економічної діяльності ТОВ «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-Дальнобой» є роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, неспеціалізована торгівля, допоміжне обслуговування наземного транспорту (т. 1 а.с. 124).

В подальшому придбаний у ПП «Прилукихімснаб-2012» товар позивачем було реалізовано на користь ПП «Автотранском», ВАТ «Львівський хімічний завод», ФОП ОСОБА_4, ТОВ «МВ Стеллар», ТОВ «Транс-Сервіс», ТОВ «Азеркорпу-Аутобан», що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями: договорів (т. 4 а.с. 11-13, 34-36, 49-51, 73-75, ), додаткових угод до договорів (т. 4 а.с. 14-16, 36-37, 53-55, 77, ) видаткових накладних (т. 4 а.с. 5, 7, 9, 17, 19, 21, 22, 24, 26, 28, 29, 32, 38-48, 56, 58, 60, 61, 64, 66, 68, 70, 71, 72, 78-94, ), довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей (т. 4 а.с. 6, 8, 10, 18, 20, 23, 25, 27, 30, 31, 33, 57, 59, 61, 63, 65, 67, 69, 71, 95).

Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Ураховуючи вищезазначені обставини суд дійшов висновку, що укладені між ТОВ «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-Дальнобой» та ТОВ «ЛКО», ПП «Прилукихімснаб-2012» правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданими, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Щодо твердження відповідача про нікчемність договору поставки № 25/02-2 та договору оренди № 01/02/14, суд зазначає наступне.

Згідно частин 2, 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Правочинами, що порушують публічний порядок є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Надаючи оцінку діям податкового органу, що полягали у визначенні в акті перевірки нікчемними правочинів, суд повинен перевірити обґрунтованість тверджень орану державної податкової служби про наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод нікчемними і настання відповідних юридичних наслідків.

Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (частина 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд звертає увагу на те, що в даній адміністративній справі, відповідачем, який посилається на нікчемність укладених між позивачем та його контрагентами договорів, повинно бути надано належні докази на обґрунтування нікчемності укладених правочинів.

Крім того, для визнання правочину нікчемним на тій підставі, що його укладено з метою порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, суд досліджує в чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення правочину, якою із сторін і в якій мірі виконано правочин, а також вину сторін у формі умислу.

Під наявністю умислу у сторін правочину суд розуміє те, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали протиправність правочину, який укладався, і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, передбачали настання протиправних наслідків і бажали або свідомо допускали їх настання.

Разом з тим, відповідачем на підтвердження позиції щодо безтоварності господарських операцій не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, належних доказів, які б свідчили про неможливість виконання умов договорів та фальсифікацію документів.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, підставою для визнання безтоварними господарських операцій ТОВ «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-Дальнобой» з ПП «Прилукихімснаб-2012» є та обставина, що у ході перевірок встановлено безтоварність операцій між ПП «Прилукихімснаб-2012» та його постачальниками - ТОВ «Продмаркет», ТОВ «СК-Трейд». У зв'язку цим відповідачем зроблено висновок про нікчемність операцій з поставки по ланцюгу до «вигодонабувача».

Суд звертає увагу на те, що змістом господарських операцій між позивачем та ПП «Прилукихімснаб-2012» є поставка вантажних шин та дисків. Натомість, у акті перевірки не вказано переліку товарів, які були предметом поставки за договорами між ПП «Прилукихімснаб-2012» та ТОВ «Продмаркет», ТОВ «СК-Трейд». Тому, твердження про нікчемність операції між ПП «Прилукихімснаб-2012» та ТОВ «Продмаркет», ТОВ «СК-Трейд» не є беззаперечним доказом безтоварності господарських операцій позивача. ТОВ «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-Дальнобой» не отримувало товарно-матеріальних цінносте від ТОВ «Продмаркет», ТОВ «СК-Трейд».

Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11, при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватись відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Твердження відповідача про те, що підставою для визнання договорів позивача нікчемними є факт ненадання до перевірки: заявок на постачання товару, актів приймання придбаних товарів за кількістю та якістю, сертифікатів якості, походження придбаного товару за договором поставки № 25/02-2; актів приймання-передачі транспортних засобів та повернення їх орендарю, актів обстеження транспортних засобів, документів про проходження державних технічних оглядів, отримання дозволів, проходження перед рейсових медичних оглядів водіїв, навчань з техніки безпеки водіїв, документів щодо використання транспортними засобами паливно-мастильних матеріалів за договором оренди № 01/02/14 суд вважає безпідставним, оскільки умовами договорів не передбачено обов'язкового складання вищезазначених документів.

Згідно пояснень представника позивача, відсутність на момент перевірки подорожніх листів обумовлена зберіганням останніх у працівників ТОВ «ЛКО», які здійснювали перевезення.

Спростовуючи викладене в акті перевірки твердження відповідача про безтоварність операцій позивача суд враховує ту обставину, що жодних доказів відсутності поставок товару до ТОВ «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-Дальнобой» відповідач не надав.

Натомість, первинними документами з поставки та перевезення товару, що є в матеріалах справи та які досліджені судом, підтверджується реальність здійснення операцій поставки, відповідність дій позивача господарській меті, а також достовірність усіх даних, наведених у документах, які надають право на податковий кредит, що, в свою чергу, спростовує доводи відповідача про безтоварність господарських операцій.

Таким чином, висновки відповідача про порушення ТОВ «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-Дальнобой» вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, частин 1, 5 статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України при формуванні показників податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями з ПП «Прилукихімснаб-2012», ТОВ «ЛКО» є безпідставними. Тому, податкові повідомлення-рішення від 21 лютого 2013 року № 0000232202 в частині донарахування податку на прибуток у сумі 974569,00 грн. та № 0000242202 в частині донарахування податку на додану вартість у сумі 780067,00 грн. (за фінансово-господарськими операціями із ПП «Прилукихімснаб-2012», ТОВ «ЛКО») є протиправними і підлягають скасуванню.

Поряд із цим, суд погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні показників податкового кредиту та валових витрат за фінансово-господарськими операціями із ТОВ «Орбітрейд», а спірні податкові повідомлення-рішення в частині збільшення суми грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток на 193794,00 та з податку на додану вартість на 168517,00 грн. із застосуванням фінансової санкції у розмірі 42129,25 грн. вважає правомірними, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 28 листопада 2011 року між ТОВ «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-Дальнобой» та ТОВ «Орбітрейд» укладено договір № 28/11 (т. 2 а.с. 127-130), згідно умов якого, Замовник (ТОВ «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-Дальнобой») доручає, а Виконавець (ТОВ «Орбітрейд») бере на себе зобов'язання виконати роботи з організації рекламних заходів.

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором про надання рекламних послуг № 28/11 виписано: протокол на виконання робіт в рамках договору (т. 2 а.с. 133-134), акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т. 2 а.с. 132), податкову накладну (т. 2 а.с. 131), звіт про розміщення рекламних постерів (т. 2 а.с. 135-151).

30 листопада 2011 року між ТОВ «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-Дальнобой» та ТОВ «Орбітрейд» укладено договір № 30/11-1, яким передбачено, що Замовник (ТОВ «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-Дальнобой») доручає, а Виконавець (ТОВ «Орбітрейд») бере на себе зобов'язання виконати роботи по збору, обробці та аналізу маркетингової інформації по вантажним шинам по темі: аналітичний огляд ринку, окремих його галузей і сегментів; обсягу і структуру попиту в регіонах; сегменту ринку; аналіз торгової марки; розрахунок частки споживачів торгової марки; ступінь поінформованості про марку і ступінь її впізнання; популярні марки на ринку; потреба у продукції; аналіз споживчих переваг та прогнозування попиту; аналіз цін і розробка цінової стратегії; вивчення конкурентного середовища; аналіз конкурентів, рекомендації з вибору партнерів/постачальників; визначення вільних ринкових ніш і ніш із мінімальним рівнем конкуренції; позиціонування товару; аналіз стратегії просування продукту; реклама, стимулювання збуту; розробка маркетингової стратегії; розрахунок економічної вигоди (протокол від 1 грудня 2011 року № 1 на виконання робіт в рамках договору № 30/11-1) (т. 2 а.с. 158-159).

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором № 30/11-1 виписано: акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т. 2 а.с. 157), податкову накладну (т. 1 а.с. 156), звіт про результати проведеного дослідження ринку вантажних шин в Україні у 2011 році та аналізу конкурентоспроможності ТОВ «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-Дальнобой» на ринку вантажних шин (т. 2 а.с. 160-245, т.3 а.с. 1-7).

30 листопада 2011 року між ТОВ «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-Дальнобой» та ТОВ «Орбітрейд» укладено договір № 30/11-12 (т. 3 а.с. 8-11), згідно умов якого, Замовник (ТОВ «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-Дальнобой») доручає, а Виконавець (ТОВ «Орбітрейд») бере на себе зобов'язання виконати роботи з організації рекламних заходів.

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором про надання рекламних послуг 30/11-12 виписано: протоколи на виконання робіт в рамках договору (т. 3 а.с. 14-15, 27-28), акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т. 3 а.с. 13, 26), податкові накладні (т. 3 а.с. 12, 25), звіт про розміщення рекламних постерів (т. 3 а.с. 16-24), звіт про результати розповсюдження рекламної продукції ТОВ «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-Дальнобой» споживачам вантажних шин (т. 29-30).

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У силу вимог пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналогічні вимоги визначено підпунктом 5.3.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Суд звертає увагу на те, що первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV. В іншому випадку, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 198.6 статті 198, Податкового кодексу України, у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту та валових витрат, витрати без належних на те документів, обов'язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно із пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно пункту 201.10 вказаної статті податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Дослідивши додані до позовної заяви документи, суд встановив, що директором ТОВ «Орбітрейд» (контрагента ТОВ «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-Дальнобой») є ОСОБА_5. Саме від імені ОСОБА_5 підписано первинні документи за договорами № 28/11, № 30/11-1, № 30/11-12.

Разом з тим, згідно висновків почеркознавчого дослідження встановлено, що підписи у документах навпроти прізвища ОСОБА_5 виконані не ОСОБА_5, а іншими особами.

Зазначені обставини вказують на те, що податкові накладні та інші документи первинної бухгалтерської звітності підписані не керівником ТОВ «Орбітрейд», а невідомими особами, а, отже, оформлені з порушенням вимог частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тому не можуть доводити реальність виконання господарських операцій.

Слід також зазначити, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування показників валових витрат є факт придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності.

Тому, при розгляді тверджень органу державної податкової служби про безтоварність господарської операції підлягає перевірці факт здійснення господарської операції.

В такому випадку дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи щодо використання у господарській діяльності товарів (послуг).

Вирішуючи питання про реальність здійснення господарських операцій та використання позивачем у господарській діяльності послуг, наданих за договорами № 28/11, № 30/11-1, № 30/11-12, суд звертає увагу на те, що виконання робіт з розповсюдження реклами та надання маркетингових послуг не звільняє учасників господарської операції від обов'язку щодо складання первинних документів, якими супроводжується виконання відповідного договору.

Проте, надані позивачем акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за договорами № 28/11, № 30/11-1, № 30/11-12 не є належними доказами надання ТОВ «Орбітрейд» послуг з виготовлення та розповсюдження рекламної продукції, здійснення маркетингових досліджень, зважаючи на наступне.

У силу вимог частин 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно із пунктами 2.15, 2.16 вказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Зі змісту зазначених приписів чинного законодавства вбачається, що для підтвердження правомірності включення витрат на виконання робіт до складу валових витрат та податкового кредиту підприємством має бути складено первинний бухгалтерський документ, який повинен містити необхідні відомості, у тому числі про зміст господарської операції та її обсяги. У випадку виконання робіт з розповсюдження реклами та надання маркетингових послуг у первинному документі має бути конкретизовано, які саме роботи були виконані (зміст та обсяг господарської операції) із зазначенням їх вартості (вартісний вираз), годин виконання робіт (одиниця виміру господарської операції).

У наданих позивачем актах здачі-прийняття робіт за договорами № 28/11, № 30/11-1, № 30/11-12 вказано лише загальне найменування робіт «встановлення та розміщення рекламної продукції на щитах та банерах», «роботи по збору на території України інформації ринку попиту і пропозиції по вантажним шинам», «розповсюдження поліграфічної рекламної продукції» та їх вартість і не визначено конкретного переліку робіт, які були виконані, їх обсягу, кількості виготовленої та розміщеної продукції, часу та місця виконання, кількості відпрацьованих годин, переліку використаних ресурсів, що робить неможливим встановлення змісту господарської операції та факту використання її результатів у господарській діяльності позивача.

Наданий позивачем звіт про розміщення рекламних постерів суд вважає неналежним доказом виконання господарських зобов'язань за договором про надання рекламних послуг № 28/11, оскільки зі звіту неможливо встановити час розміщення рекламних вивісок, у наданих зображеннях щитів із рекламною продукцією не вказано про організацію, яка здійснювала розміщення реклами.

Звіт про результати проведеного дослідження ринку вантажних шин в Україні у 2011 році та аналізу конкурентоспроможності ТОВ «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-Дальнобой» на ринку вантажних шин не підтверджує факту виконання умов протоколу від 1 грудня 2011 року № 1 на виконання робіт в рамках договору № 30/11-1, оскільки у звіті досліджуються питання асортименту шин, ціноутворення, кредитування, каналів збуту, сайтів та перси, а протоколом до договору № 30/11-1 передбачено: проведення аналітичного огляду обсягу і структури попиту в регіонах; сегменту ринку; аналіз торгової марки; розрахунок частки споживачів торгової марки; ступінь поінформованості про марку і ступінь її впізнання; популярні марки на ринку; аналіз споживчих переваг та прогнозування попиту; аналіз конкурентів, рекомендації з вибору партнерів/постачальників; визначення вільних ринкових ніш і ніш із мінімальним рівнем конкуренції; позиціонування товару; аналіз стратегії просування продукту; реклама, стимулювання збуту; розробка маркетингової стратегії; розрахунок економічної вигоди.

У звіті про результати розповсюдження рекламної продукції ТОВ «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-Дальнобой» споживачам вантажних шин не вказано про форму розповсюдження рекламної продукції (кур'єром, поштою тощо), кількість надісланих повідомлень, час розповсюдження реклами, перелік використаних матеріалів та інших даних, необхідних для ідентифікації змісту та обсягів виконаних робіт.

За таких обставин, досліджені судом документи не дають підстав вважати, що ТОВ «Орбітрейд» виконувало умови договорів № 28/11, № 30/11-1, № 30/11-12.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Ураховуючи вищезазначене суд констатує, що позивачем не надано належних документів та не доведено факту виконання господарських зобов'язань за договорами із ТОВ «Орбітрейд», отже відсутні належні докази здійснення господарської операції.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів (послуг) або в разі якщо придбані товари (послуги) не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та до валових витрат, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Отже, висновок відповідача про порушення ТОВ «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-Дальнобой» вимог підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України при формуванні показників податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями з ТОВ «Орбітрейд» є законним та обґрунтованим. Тому, податкові повідомлення рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 21 лютого 2013 року № 0000232202 в частині збільшення суми грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток на 193794,00 та № 0000242202 в частині донарахування грошових зобов'язань за податку на додану вартість у сумі 168517,00 грн. із застосуванням фінансової санкції у розмірі 42129,25 грн. є правомірними і скасуванню не підлягають.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Згідно із частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Суд дійшов висновку, що належною формою захисту порушеного права позивача є визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 21 лютого 2013 року № 0000232202 в частині донарахування податку на прибуток у сумі 974569,00 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0000242202 в частині донарахування податку на додану вартість у сумі 780067,00 грн.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Ураховуючи, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2294,00 грн. (1% від 229400,00 грн.), а суд дійшов висновку про часткове скасування податкових повідомлень-рішень на загальну суму 1754636,00 грн., судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись статтями 9, 11, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 21 лютого 2013 року № 0000232202 в частині донарахування податку на прибуток у сумі 974569 (дев'ятсот сімдесят чотири тисячі п'ятсот шістдесят дев'ять) гривень.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 21 лютого 2013 року № 0000242202 в частині донарахування податку на додану вартість у сумі 780067 (сімсот вісімдесят тисяч шістдесят сім) гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.

Повний текст постанови виготовлено 5 квітня 2013 року.