Постанова

від 11.02.2014 по справі 810/961/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/961/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Леонтович А.М.

Суддя-доповідач: Собків Я.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді : Собківа Я.М.,

суддів: Бабенка К.А., Ключковича В.Ю.,

за участю секретаря: Присяжної Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа сервісних станцій "ТІДІСІ-Дальнобой" та Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа сервісних станцій "ТІДІСІ- Дальнобой" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мережа сервісних станцій "ТІДІСІ- Дальнобой" (далі - ТОВ "Мережа сервісних станцій "ТІДІСІ- Дальнобой") звернувся до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби, в якому просив визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 21 лютого 2013 року № 0000232202 в частині донарахування податку на прибуток у сумі 1168022,00 грн., визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 21 лютого 2013 року № 0000242202 в частині донарахування податку на додану вартість у сумі 948583,33 грн. та штрафних санкцій у розмірі 40525,33 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2013 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 21 лютого 2013 року № 0000232202 в частині донарахування податку на прибуток у сумі 974569 (дев'ятсот сімдесят чотири тисячі п'ятсот шістдесят дев'ять) гривень.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 21 лютого 2013 року № 0000242202 в частині донарахування податку на додану вартість у сумі 780067 (сімсот вісімдесят тисяч шістдесят сім) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Сторони не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернулися з апеляційними скаргами , в яких зазначають, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позивач просить задовольнити його позов в повному обсязі ,а відповідач - повністю відмовити в задоволенні вимог даного позову.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа сервісних станцій " ТІДІСІ-Дальнобой" не підлягає задоволенню, апеляційна скарга Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби підлягає задоволенню , а рішення суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 17 грудня 2012 року по 29 січня 2013 року співробітниками Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-Дальнобой» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2011 року по 30 вересня 2012 року.

В ході проведення перевірки податковим органом було встановлено порушення позивачем вимог частин 1, 5 статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 в результаті чого занижено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1 174 113,00 грн.; пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 956 335,00 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 5 лютого 2013 року № 84/222/33212540 (далі - Акт перевірки), на підставі якого прийнято податкове повідомлення рішення № 0000232202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1 174 113,00 грн. (в т.ч. у зв'язку з виявленими порушеннями по взаємовідносинам із: ТОВ «ЛКО» на 19 757,00 грн.; ПП «Прилукихімснаб-2012» на 954 812,00 грн.; ТОВ «Орбітрейд» на 193 794,00 грн.) і застосовано фінансову санкцію у розмірі 341,00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000242202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 956 335,00 грн. (в т.ч. у зв'язку з виявленими порушеннями по взаємовідносинам із: ТОВ «ЛКО» на 16 217,00 грн.; ПП «Прилукихімснаб-2012» на 763 850,00 грн.; ТОВ «Орбітрейд» на 168 517,00 грн.) і застосовано фінансову санкцію у розмірі 43 143,25 грн. (в т.ч. у зв'язку з виявленими порушеннями по взаємовідносинам із ТОВ «Орбітрейд» - 42 129,25 грн.).

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями в частині донарахування податку на прибуток у сумі 1 168 022,00 грн., податку на додану вартість у сумі 948 583,33 грн. та штрафних санкцій у розмірі 40 525,33 грн. за фінансово-господарськими відносинами із ТОВ «ЛКО», ПП «Прилукихімснаб-2012», ТОВ «Орбітрейд», позивач звернувся до суду з вказаним вище позовом.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

На момент виникнення спірних правовідносин питання, пов'язані з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту, регулювались статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР (надалі за текстом - Закон № 334/94-ВР) та статтями 138, 139, 198 Податкового кодексу України (надалі за текстом - ПК України).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті Закону № 334/94-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 названої статті ПК України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактичні здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зазначене положення відображає один з найважливіших принципів договірного регулювання суспільних відносин - принцип свободи договору.

Згідно п. 1 ст. 798 Цивільного кодексу України, предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.

Відповідно до п. 1 ст. 800 Цивільного кодексу України, наймач самостійно здійснює використання транспортного засобу у своїй діяльності і має право без згоди наймодавця укладати від свого імені договори перевезення, а також інші договори відповідно до призначення транспортного засобу.

Положеннями п. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору ст. 902 ЦК України).

Згідно п. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Як вбачається з матеріалів справи, в періоді, що перевірявся, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мережа сервісних станцій "ТІДІСІ-Дальнобой" мало взаємовідносини з ТОВ «ЛКО», а саме: було укладено договір оренди від 01.02.2011 № 01/02/14, відповідно до якого, ТОВ «ЛКО» (Орендодавець) передає ТОВ "Мережа сервісних станцій "ТІДІСІ-Дальнобой" (Орендар) за плату на умовах цього договору автомобілі. Майно передається орендарю з метою здійснення господарської діяльності.

Підпунктом 3.1 пункту 3 вказаного договору встановлено, що Орендодавець зобов'язаний: передати майно за місцезнаходженням Орендаря в належному стані з необхідними документами (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, подорожній лист тощо); закріпити за об'єктом оренди працівника свого підприємства з посвідченням водія відповідної категорії та надати йому всі необхідні документи на право керування транспортним засобом, що передається в оренду; забезпечувати Орендаря паливно-мастильними матеріалами необхідними для нормальної експлуатації об'єкта оренди, за свій рахунок здійснювати капітальний ремонт майна.

Відповідно до Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 № 207, для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах: - фотокопія ліцензії, засвідчена автомобільним перевізником, або ліцензійна картка; - товарно-транспортна накладна; - посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; - реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; - талон про проходження державного технічного огляду; - поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

Для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб:- накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж; - посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; - реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; - талон про проходження державного технічного огляду; - поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

Виходячи з системного аналізу вказаних положень законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що укладення договору оренди транспортного засобу та договору про надання транспортних послуг (перевезення вантажів) надають різні права суб'єкту підприємницької діяльності на віднесення до складу валових витрат, витрат понесених в результаті виконання договорів та як наслідок, зобов'язують останнього до різного документального оформлення первинних фінансово-господарських операцій.

При оренді транспортного засобу, наймач (орендар) платить за оренду передбачену договором суму і в той же час платить за витрати пов'язані з використанням транспортного засобу (отримання дозволів, проходження технічних оглядів періодичних та/або щоденних), використання паливно-мастильних матеріалів, тощо). При придбанні транспортних послуг (послуг по перевезенню вантажів) замовник оплачує лише вартість наданих послуг.

У разі придбання послуг по оренді, підтвердженням витрат підприємства є акти виконаних робіт та накладні, які підтверджують факт отримання послуг по оренді (акти приймання-передачі, які фіксують час (період) використання та підтверджують придбання та використання у господарській діяльності послуг та/або товарно-матеріальних цінностей без яких використання об'єкту оренди є неможливим (дозволи, талони про проходження технічного огляду, відмітки про проходження щоденного медичного огляду, подорожні листи, тощо).

У разі придбання транспортних послуг (послуг перевезення вантажів), підтвердженням понесених витрат є лише акт виконаних робіт складений на підставі товарно-транспортної накладної.

Згідно ст. 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Спільним наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.1995 № 488/346 передбачені типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля: подорожній лист вантажного автомобіля ф. № 2, подорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні ф. № 1 (міжнародна), товарно-транспортна накладна ф. № 1-ТН, талон замовника ф. № 1-ТН, талон замовника ф. № 1-ТЗ.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до статті 1 вказаного Закону, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Однак, ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді позивачем не було надано подорожніх листів, які фіксували б факти здійснення господарських операцій та використання їх у господарській діяльності; актів приймання-передачі транспортних засобів та повернення їх орендарю; актів обстеження стану транспортних засобів; документів, які б засвідчували проходження державних технічних оглядів, отримання дозволів, проходження щоденних передрейсових медичних оглядів водіїв, проведення навчань з техніки безпеки водіїв; документів, які б засвідчували використання орендованими транспортними засобами паливно-мастильних матеріалів, тощо.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що в позивача відсутні документи, що засвідчують вчинення об'єктами оренди будь-яких дій та як результат використання їх у господарській діяльності підприємства, а відтак останнім неправомірно було включено до складу валових витрат та витрат на збут витрати на придбання послуг оренди транспортних засобів, що призвело до їх завищення в сумі 81 083,33 грн., в т.ч. за І квартал 2011 року в розмірі 55 416,66 грн., за ІІ квартал 2011 року в розмірі 25 666,67 грн.

Отже, в порушення вимог п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 ПК України до складу податкового кредиту ТОВ «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-Дальнобой» було віднесено ПДВ не підтверджений податковими накладними в сумі 3 152,11 грн., у т.ч. за квітень 2011 року в сумі 1 199,13 грн., травень 2011 року в сумі 621,33 грн., липень 2011 року в сумі 289,30 грн., листопад 2011 року в сумі 270,05 грн., січень 2012 року в сумі 563,50 грн., квітень 2012 року в сумі 208,60 грн.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, 5 лютого 2011 року між ТОВ «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-Дальнобой» та ПП «Прилукихімснаб-2012» було укладено договір поставки № 25/02-2 (т.2 а.с.1-3), за умовами якого Постачальник (ПП «Прилукихімснаб-2012») зобов'язується поставити Покупцеві (ТОВ «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-Дальнобой») товар (шини вантажні, диски), згідно асортименту вказаного у видаткових накладних, а Покупець зобов'язується придбати замовлений товар та оплатити його вартість.

Згідно статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

При цьому факт передачі, перевезення та оплати товару може бути доказано податковими, бухгалтерськими та іншими документами первинного обліку.

Відповідно до підпункту 5.3 пункту 5 договору поставки № 25/02-2, товар вважається прийнятим і таким, що належить Покупцю з моменту підписання видаткової накладної представником Покупця. Покупець бере на себе зобов'язання отримати товар у місці, визначеному Постачальником.

Відповідно до відомостей відображених в інформаційно-аналітичних ресурсах органів ДПС стан ПП «Прилукихімснаб-2012» - 11 - припинено, але не знято з обліку (КОР не пусті). Державну реєстрацію скасовано - 19.12.2012 запис № 13561390019001649. Знято з обліку 27.09.2012 запис № 10721070016025493.

Відповідно до відомостей відображених в єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України:

- державна реєстрація припинення юридичної особи здійснена на підставі судового рішення, що не пов'язане з банкрутством юридичної особи 19.12.2012;

- місцезнаходження юридичної особи - 08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Шевченко 15;

- місцезнаходження реєстраційної справи - виконавчий комітет Васильківської міської ради Київської області.

Згідно даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів у березні 2011р. ПП «Прилукихімснаб-2012» придбавало товари (роботи, послуги) у TOB "CK - ТРЕЙД" (код за ЄДРПОУ 36148363) та TOB "ПРОД МАРКЕТ" (код за ЄДРПОУ 36387029), TOB "CK - ТРЕЙД" (код за ЄДРПОУ 36148363) придбавало товар у TOB "ПРОД МАРКЕТ" (код за ЄДРПОУ 36387029).

На дату складання акту перевірки стан TOB "CK - ТРЕЙД" (код за ЄДРПОУ 36148363) - 11 - припинено, але не знято з обліку (КОР не пусті). Державну реєстрацію скасовано 03.09.2012 запис № 13561390027001621. Знято з обліку 03.09.2012.

Стан TOB "ПРОД МАРКЕТ" (код за ЄДРПОУ .36387029) - 11 - припинено, але не знято з обліку (КОР не пусті). Державну реєстрацію скасовано 03.09.2012 запис № 13561390014001631. Знято з обліку 03.09.2012.

Відповідно до відомостей відображених в єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України:

- державна реєстрація припинення юридичної особи здійснена на підставі судового рішення, що не пов'язане з банкрутством юридичної особи 03.09.2012;

- місцезнаходження юридичної особи - 08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Шевченко 15;

- місцезнаходження реєстраційної справи - виконавчий комітет Васильківської міської ради Київської області.

В ході перевірки документального підтвердження господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку встановлено, що Державною податковою інспекцією у Бориспільському районі Київської області Державної податкової служби листами від 29.08.2012 р. №1381/7/23-1 та з використанням інформаційно-аналітичних ресурсів органів ДПС на адресу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби було направлено акт від 29.08.2012 № 353/22-1/36387029 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки TOB «ПРОД МАРКЕТ» код ЄДРПОУ 36387029 з питань дотримання вимог податкового законодавства при справлянні податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.06.2012

Перевіркою встановлено порушення ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216. 228, 662. 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків. що обумовлені ними по правочинах, здійснених TOB «ПРОД МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 36387029) при придбанні та продажу товарів (послуг).

У TOB «ПРОД МАРКЕТ» відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутні фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків. Тобто, такі угоди носять фіктивний характер.

В ході проведення перевірки та в результаті аналізу наданих на вимогу документів було встановлено, що на підприємстві відсутні заявки на постачання, які засвідчували б місце та умови поставки, акти приймання придбаних товарів за кількістю та якістю, сертифікати якості, походження придбаного товару, відповідності його затвердженим стандартам якості та санітарно-гігієнічним нормам, що засвідчують гарантійні зобов'язання постачальника, відсутні гарантійні листи, що додаються до кожної партії товару, за результатами перевірки не підтверджено факт транспортування придбаного товару.

Таким чином, у зв'язку із встановленням нікчемності правочинів, вчинених між ТОВ «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-Дальнобой» з ПП «Прилукихімснаб-2012», ПП «Прилукихімснаб-2012» з TOB «ПРОД МАРКЕТ», TOB «ПРОД МАРКЕТ» з TOB "CK - ТРЕЙД", безтоварністю операцій по ланцюгу постачання, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем було порушено вимоги п. 5.1 пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим завищено валові витрати на загальну суму 3 819 247,74 грн., в т.ч. за І квартал 2011 року на суму 3 819 247,74 грн.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні показників податкового кредиту та валових витрат за фінансово-господарськими операціями із ТОВ «Орбітрейд», виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 28 листопада 2011 року між ТОВ «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-Дальнобой» та ТОВ «Орбітрейд» було укладено договір № 28/11 (т.2 а.с.127-130), за умовами якого Замовник (ТОВ «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-Дальнобой») доручає, а Виконавець (ТОВ «Орбітрейд») бере на себе зобов'язання виконати роботи з організації рекламних заходів.

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором про надання рекламних послуг № 28/11 було виписано: протокол на виконання робіт в рамках договору (т.2 а.с.133-134), акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т.2 а.с.132), податкову накладну (т.2 а.с.131), звіт про розміщення рекламних постерів (т. 2 а.с. 135-151).

30 листопада 2011 року між ТОВ «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-Дальнобой» та ТОВ «Орбітрейд» було укладено договір № 30/11-1, яким передбачено, що Замовник (ТОВ «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-Дальнобой») доручає, а Виконавець (ТОВ «Орбітрейд») бере на себе зобов'язання виконати роботи по збору, обробці та аналізу маркетингової інформації по вантажним шинам по темі: аналітичний огляд ринку, окремих його галузей і сегментів; обсягу і структуру попиту в регіонах; сегменту ринку; аналіз торгової марки; розрахунок частки споживачів торгової марки; ступінь поінформованості про марку і ступінь її впізнання; популярні марки на ринку; потреба у продукції; аналіз споживчих переваг та прогнозування попиту; аналіз цін і розробка цінової стратегії; вивчення конкурентного середовища; аналіз конкурентів, рекомендації з вибору партнерів/постачальників; визначення вільних ринкових ніш і ніш із мінімальним рівнем конкуренції; позиціонування товару; аналіз стратегії просування продукту; реклама, стимулювання збуту; розробка маркетингової стратегії; розрахунок економічної вигоди (протокол від 1 грудня 2011 року № 1 на виконання робіт в рамках договору № 30/11-1) (т. 2 а.с. 158-159).

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором № 30/11-1 виписано: акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т.2 а.с.157), податкову накладну (т.1 а.с.156), звіт про результати проведеного дослідження ринку вантажних шин в Україні у 2011 році та аналізу конкурентоспроможності ТОВ «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-Дальнобой» на ринку вантажних шин (т.2 а.с.160-245, т.3 а.с.1-7).

30 листопада 2011 року між ТОВ «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-Дальнобой» та ТОВ «Орбітрейд» укладено договір № 30/11-12 (т. 3 а.с. 8-11), за умовами якого Замовник (ТОВ «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-Дальнобой») доручає, а Виконавець (ТОВ «Орбітрейд») бере на себе зобов'язання виконати роботи з організації рекламних заходів.

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором про надання рекламних послуг 30/11-12 виписано: протоколи на виконання робіт в рамках договору (т.3 а.с.14-15, 27-28), акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т.3 а.с.13, 26), податкові накладні (т.3 а.с.12, 25), звіт про розміщення рекламних постерів (т.3 а.с.16-24), звіт про результати розповсюдження рекламної продукції ТОВ «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-Дальнобой» споживачам вантажних шин (т. 29-30).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У силу вимог пункту 44.2 статті 44 ПК України, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналогічні вимоги визначено підпунктом 5.3.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Таким чином, як зазначалося вище, первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV. В іншому випадку, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 198.6 статті 198 ПК України, у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту та валових витрат, витрати без належних на те документів, обов'язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із пунктом 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно пункту 201.10 вказаної статті, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, директором ТОВ «Орбітрейд» (контрагента ТОВ «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-Дальнобой») є ОСОБА_2. Саме від його імені підписано первинні документи за договорами № 28/11, № 30/11-1, № 30/11-12.

Разом з тим, згідно висновків почеркознавчого дослідження встановлено, що підписи у документах навпроти прізвища ОСОБА_2 виконані не ним, а іншими особами.

Зазначені обставини вказують на те, що податкові накладні та інші документи первинної бухгалтерської звітності підписані не керівником ТОВ «Орбітрейд», а невідомими особами, а, отже, оформлені з порушенням вимог частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому не можуть доводити реальність виконання господарських операцій.

Вирішуючи питання про реальність здійснення господарських операцій та використання позивачем у господарській діяльності послуг, наданих за договорами № 28/11, № 30/11-1, № 30/11-12, колегія суддів погоджується з висновком суду, що виконання робіт з розповсюдження реклами та надання маркетингових послуг не звільняє учасників господарської операції від обов'язку щодо складання первинних документів, якими супроводжується виконання відповідного договору.

Однак, зважаючи на вищевикладене, надані позивачем акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за договорами № 28/11, № 30/11-1, № 30/11-12 не є належними доказами надання ТОВ «Орбітрейд» послуг з виготовлення та розповсюдження рекламної продукції, здійснення маркетингових досліджень.

У наданих позивачем актах здачі-прийняття робіт за договорами № 28/11, № 30/11-1, № 30/11-12 вказано лише загальне найменування робіт «встановлення та розміщення рекламної продукції на щитах та банерах», «роботи по збору на території України інформації ринку попиту і пропозиції по вантажним шинам», «розповсюдження поліграфічної рекламної продукції» та їх вартість і не визначено конкретного переліку робіт, які були виконані, їх обсягу, кількості виготовленої та розміщеної продукції, часу та місця виконання, кількості відпрацьованих годин, переліку використаних ресурсів, що робить неможливим встановлення змісту господарської операції та факту використання її результатів у господарській діяльності позивача.

Наданий позивачем звіт про розміщення рекламних постерів не є належним доказом виконання господарських зобов'язань за договором про надання рекламних послуг № 28/11, оскільки зі звіту неможливо встановити час розміщення рекламних вивісок, у наданих зображеннях щитів із рекламною продукцією не вказано про організацію, яка здійснювала розміщення реклами.

Звіт про результати проведеного дослідження ринку вантажних шин в Україні у 2011 році та аналізу конкурентоспроможності ТОВ «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-Дальнобой» на ринку вантажних шин не підтверджує факту виконання умов протоколу від 1 грудня 2011 року № 1 на виконання робіт в рамках договору № 30/11-1, оскільки у звіті досліджуються питання асортименту шин, ціноутворення, кредитування, каналів збуту, сайтів та перси, а протоколом до договору № 30/11-1 передбачено: проведення аналітичного огляду обсягу і структури попиту в регіонах; сегменту ринку; аналіз торгової марки; розрахунок частки споживачів торгової марки; ступінь поінформованості про марку і ступінь її впізнання; популярні марки на ринку; аналіз споживчих переваг та прогнозування попиту; аналіз конкурентів, рекомендації з вибору партнерів/постачальників; визначення вільних ринкових ніш і ніш із мінімальним рівнем конкуренції; позиціонування товару; аналіз стратегії просування продукту; реклама, стимулювання збуту; розробка маркетингової стратегії; розрахунок економічної вигоди.

У звіті про результати розповсюдження рекламної продукції ТОВ «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-Дальнобой» споживачам вантажних шин не вказано про форму розповсюдження рекламної продукції (кур'єром, поштою тощо), кількість надісланих повідомлень, час розповсюдження реклами, перелік використаних матеріалів та інших даних, необхідних для ідентифікації змісту та обсягів виконаних робіт.

За таких обставин, досліджені документи не дають підстав вважати, що ТОВ «Орбітрейд» виконувало умови договорів № 28/11, № 30/11-1, № 30/11-12.

Отже, висновок відповідача про порушення ТОВ «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-Дальнобой» вимог підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України при формуванні показників податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями з ТОВ «Орбітрейд» є законним та обґрунтованим, а відтак, податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 21 лютого 2013 року № 0000232202 в частині збільшення суми грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток на 193 794,00 та № 0000242202 в частині донарахування грошових зобов'язань за податку на додану вартість у сумі 168 517,00 грн. із застосуванням фінансової санкції у розмірі 42 129,25 грн. є правомірними та скасуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги повністю спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачаються підстави для скасування постанови Київського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2013 року та ухвалення нового рішення, яким в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа сервісних станцій "ТІДІСІ-Дальнобой" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, слід відмовити повністю.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа сервісних станцій "ТІДІСІ-Дальнобой" залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2013 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа сервісних станцій "ТІДІСІ-Дальнобой" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків К.А. Бабенко В.Ю. Ключкович

Повний текст постанови виготовлено - 19.02.14 р.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Бабенко К.А

Ключкович В.Ю.