Постанова

від 12.06.2014 по справі 810/961/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" червня 2014 р. м. Київ К/800/10009/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С .Е .

Степашка О .І .

секретар судового засідання Волошин В.М.

за участю представників згідно журналу судового засідання від 12 . 06.2014 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014

у справі № 810/961/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ"

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного

управління Міндоходів у Київській області

про скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київської області про скасування податкових повідомлень - рішень: № 0000232202 від 21.02.2013, в частині донарахування податку на прибуток у сумі 1168022 грн.; № 0000242202 від 21.02.2013, в частині донарахування податку на додану вартість у сумі 948583, 33 грн. та штрафних санкцій у розмірі 40525, 33 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01.04.2013 позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення: № 0000232202 від 21.02.2013, в частині донарахування податку на прибуток у сумі 974569 грн.; № 0000242202 від 21.02.2013, в частині донарахування податку на додану вартість у сумі 780067 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014 постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.04.2013 скасовано, прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції позивач оскаржив її в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 30.09.2012 та складено акт № 84/222/33212540 від 05.02.2013.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення: № 0000232202 від 21.02.2013, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1174113 грн. в тому числі у зв'язку з виявленими порушеннями по взаємовідносинам із: ТОВ „ЛКО" на 19757 грн.; ПП „Прилукихімснаб-2012" на 954812 грн.; ТОВ „Орбітрейд" на 193794 грн.), застосовано фінансову санкцію у розмірі 341 грн.; податкове повідомлення-рішення № 0000242202 від 21.02.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 956335 грн. у зв'язку з виявленими порушеннями по взаємовідносинам із: ТОВ „ЛКО" на 16217 грн.; ПП „Прилукихімснаб-2012" на 763850 грн.; ТОВ „Орбітрейд" на 168517 грн.) і застосовано фінансову санкцію у розмірі 43143, 25 грн. в тому числі у зв'язку з виявленими порушеннями по взаємовідносинам із ТОВ „Орбітрейд" 42129, 25 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ч. 1, ч. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.1, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 в результаті чого занижено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1174113 грн.; пп. 198.3, пп. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 956335 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було укладено договір оренди № 01/02/14 від 01.02.2011, відповідно до якого, ТОВ „ЛКО" (Орендодавець) передає ТОВ (Орендар) за плату на умовах цього договору автомобілі, майно передається орендарю з метою здійснення господарської діяльності.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що в позивача відсутні документи, що засвідчують вчинення об'єктами оренди будь-яких дій та як результат використання їх у господарській діяльності підприємства, а відтак останнім неправомірно було включено до складу валових витрат та витрат на збут витрати на придбання послуг оренди транспортних засобів, що призвело до їх завищення в сумі 81083, 33 грн., в тому числі за І квартал 2011 року в розмірі 55416, 66 грн., за ІІ квартал 2011 року в розмірі 25666, 67 грн.

05.02.2011 року між позивачем та ПП „Прилукихімснаб-2012" було укладено договір поставки № 25/02-2, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві товар (шини вантажні, диски), згідно асортименту вказаного у видаткових накладних, а Покупець зобов'язується придбати замовлений товар та оплатити його вартість.

Відповідно до відомостей відображених в інформаційно-аналітичних ресурсах органів ДПС стан ПП „Прилукихімснаб-2012" - 11 - припинено, але не знято з обліку (КОР не пусті). Державну реєстрацію скасовано - 19.12.2012 запис № 13561390019001649. Знято з обліку 27.09.2012 запис № 10721070016025493.

Згідно даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів у березні 2011 року ПП „Прилукихімснаб-2012" придбавало товари (роботи, послуги) у TOB „CK - ТРЕЙД" (код за ЄДРПОУ 36148363) та TOB „ПРОД МАРКЕТ" (код за ЄДРПОУ 36387029), TOB „CK - ТРЕЙД" (код за ЄДРПОУ 36148363) придбавало товар у TOB „ПРОД МАРКЕТ" (код за ЄДРПОУ 36387029).

На дату складання акту перевірки стан TOB „CK - ТРЕЙД" (код за ЄДРПОУ 36148363) - 11 - припинено, але не знято з обліку.

Державну реєстрацію скасовано 03.09.2012 запис № 13561390027001621. Знято з обліку 03.09.2012.

Стан TOB „ПРОД МАРКЕТ" (код за ЄДРПОУ .36387029) - 11 - припинено, але не знято з обліку (КОР не пусті). Державну реєстрацію скасовано 03.09.2012 запис № 13561390014001631. Знято з обліку 03.09.2012.

Перевіркою встановлено порушення ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216. 228, 662. 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків. що обумовлені ними по правочинах, здійснених TOB „ПРОД МАРКЕТ" (код ЄДРПОУ 36387029) при придбанні та продажу товарів (послуг), між ТОВ „Мережа сервісних станцій „ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ" з ПП „Прилукихімснаб-2012", ПП „Прилукихімснаб-2012" з TOB „ПРОД МАРКЕТ", TOB „ПРОД МАРКЕТ" з TOB „CK - ТРЕЙД", безтоварністю операцій по ланцюгу постачання.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що господарські операції не мали реального характеру, оскільки здійснення господарських операцій не підтверджується товарно-транспортними накладними, а відтак, дії позивача внаслідок укладення угоди спрямовані на заволодіння майном держави, у зв'язку з чим призвели до втрат дохідної частини держбюджету.

Суд касаційної інстанції знаходить такі висновки суду апеляційної інстанції безпідставними.

Висновок суду апеляційної інстанції про безтоварність господарських операцій з огляду на досліджені судом першої інстанції достатні докази, які свідчать про фактичне отримання позивачем придбаних товарів, їх оприбуткування та використання у власній господарській діяльності, є необґрунтованим, оскільки зроблений за відсутності належних доказів.

При цьому суд апеляційної інстанції не обґрунтував, чому він залишив поза увагою встановлений судом першої інстанції факт оприбуткування позивачем придбаних товарів та використання їх у власній господарській діяльності та чому він залишив поза увагою досліджені судом першої інстанції докази здійснення позивачем господарської операції з придбання товару: акти приймання металобрухту, податкові та видаткові накладні, які відповідають вимогам, що висуваються ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" до первинних документів.

За наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати чи податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з понесених витрат за придбання товару має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При цьому висновки про наявність такої протиправної мети не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Стосовно формуванні показників податкового кредиту та валових витрат за фінансово-господарськими операціями із ТОВ „Орбітрейд".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.11.2011 між ТОВ „Мережа сервісних станцій „ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ" та ТОВ „Орбітрейд" було укладено договір № 28/11, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботи з організації рекламних заходів.

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором про надання рекламних послуг № 28/11 було виписано: протокол на виконання робіт в рамках договору, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкову накладну, звіт про розміщення рекламних постерів.

30 листопада 2011 року між позивачем та ТОВ „Орбітрейд" було укладено договір № 30/11-1, яким передбачено, що Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботи по збору, обробці та аналізу маркетингової інформації по вантажним шинам по темі: аналітичний огляд ринку, окремих його галузей і сегментів; обсягу і структуру попиту в регіонах; сегменту ринку; аналіз торгової марки; розрахунок частки споживачів торгової марки; ступінь поінформованості про марку і ступінь її впізнання; популярні марки на ринку; потреба у продукції; аналіз споживчих переваг та прогнозування попиту; аналіз цін і розробка цінової стратегії; вивчення конкурентного середовища; аналіз конкурентів, рекомендації з вибору партнерів/постачальників; визначення вільних ринкових ніш і ніш із мінімальним рівнем конкуренції; позиціонування товару; аналіз стратегії просування продукту; реклама, стимулювання збуту; розробка маркетингової стратегії; розрахунок економічної вигоди (протокол від 1 грудня 2011 року № 1 на виконання робіт в рамках договору № 30/11-1).

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором № 30/11-1 виписано: акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкову накладну, звіт про результати проведеного дослідження ринку вантажних шин в Україні у 2011 році та аналізу конкурентоспроможності ТОВ „Мережа сервісних станцій „ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ" на ринку вантажних шин.

30.11.2011 між позивачем та ТОВ „Орбітрейд" укладено договір № 30/11-12, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботи з організації рекламних заходів.

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором про надання рекламних послуг 30/11-12 виписано: протоколи на виконання робіт в рамках договору, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні, звіт про розміщення рекламних постерів, звіт про результати розповсюдження рекламної продукції ТОВ „Мережа сервісних станцій „ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ" споживачам вантажних шин.

Зазначене судами попередніх інстанцій при постановленні оскаржуваних судових рішень взято до уваги не було.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 цієї ж статті Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Слід зазначити, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки.

У зв'язку з цим, презюмується, що дії платника, які мають своїм результатом отримання податкової вигоди (зокрема, у вигляді зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість на суму витрат, понесених у зв'язку з оплатою поставлених послуг) є економічно виправданими, а відомості, які містяться у податковій декларації та податковій звітності - достовірними, якщо податковим органом не доведено зворотне.

При цьому висновок про необґрунтованість податкової вигоди платника повинен базуватись на об'єктивній інформації, що безспірно підтверджує відсутність у діях платника розумної ділової мети та їх спрямованість виключно на створення сприятливих податкових наслідків.

А відтак саме по собі підписання документів від імені контрагента невстановленою особою не може бути підставою для висновку про незаконне формування даних податкового обліку по операціям з таким платником.

Такий висновок в силу вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України може бути зроблений за наявності сукупності обставин, що свідчать про відсутність фактично здійснених фінансово-господарських операцій платника з його контрагентом та реальних витрат платника по цим операціям, про афілійованість платника з контрагентом для створення схеми ухилення від оподаткування та отримання необґрунтованої податкової вигоди.

З матеріалів справи вбачається, що на момент здійснення спірних господарських операцій було зареєстровано в установленому порядку.

Перевірка автентичності підпису на кожному документі, представленому контрагентом, виходить за межі розумної обачливості позивача. Адже платник не може проводити почеркознавчу експертизу під час здійснення підприємницької діяльності, на нього не може бути покладено надмірний тягар доказування своєї добросовісності.

Доказів того, що особи, які підписали податкові накладні та інші документи від імені ТОВ „Орбітрейд", не мали відповідних повноважень, а також того, що про ці обставини було відомо або мало бути відомо Товариству, податковою інспекцією не представлено.

До того ж, слід зазначити, що укладення трудового договору не є єдиним способом залучення виконавцем фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки робіт та послуг; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит та на формування валових витрат в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка робіт постачальником.

У той же час, як зазначили суди, на підтвердження реальності виконання спірних послуг позивачем подано господарській договори № 28/11, № 30/11-1, № 30/11-12.

Зазначені документи підписані сторонами без застережень та містять необхідну для цілей оподаткування інформацію про зміст, обсяг та вартість виконаних робіт.

Надані позивачем акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за договорами № 28/11, № 30/11-1, № 30/11-12 є належними доказами надання ТОВ „Орбітрейд" послуг з виготовлення та розповсюдження рекламної продукції, здійснення маркетингових досліджень.

Наведені докази помилково було оцінені судами як такі, що підтверджують спрямування спірних операцій на створення сприятливих податкових наслідків у податковому обліку позивача, а не для провадження його статутної діяльності.

За правилами ч. 1 ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014 у справі № 810/961/13-а задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.04.2013 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог, прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014 у справі № 810/961/13-а скасувати.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.04.2013 у справі № 810/961/13-а скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог, стосовно скасування податкових повідомлень - рішень: № 0000232202 від 21.02.2013; № 0000242202 від 21.02.2013, в частині збільшення суми грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток на 193794 та з податку на додану вартість на 168517 грн. із застосуванням фінансової санкції у розмірі 42129,25 грн. за фінансово-господарськими операціями із ТОВ „Орбітрейд".

Прийняти цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити скасувати податкові повідомлення - рішення: № 0000232202 від 21.02.2013; № 0000242202 від 21.02.2013, в частині збільшення суми грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток на 193794 грн. та по податку на додану вартість на 168517 грн. із застосуванням фінансової санкції у розмірі 42129, 25 грн.

В решті Постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.04.2013 у справі № 810/961/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді С.Е. Острович О.І. Степашко