Постанова

від 01.04.2013 по справі 820/644/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

01 квітня 2013 р. Справа № 820/644/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Супрун Ю.О.,

при секретарі судового засідання - Ахвердян Р.А.,

за участю:

представника позивача - Філатової Н.Ю.,

представника відповідача - Піскун Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Творче об'єднання "Два Товариша" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Творче об'єднання "Два Товариша" (надалі за текстом - ТОВ "ТО "Два Товариша", позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (надалі за текстом - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС, відповідач), в якому просить суд: визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби по проведенню позапланової документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ТО "Два Товариша"; визнати протиправним і скасувати наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 09.11.2012 року № 1821; визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби по встановленню нікчемності договору № Пр1208-1 від 12.08.2011 року та недійсності договору від 01.09.2011 року.

В обґрунтування вимог адміністративного позову позивач зазначив, що проведення документальної невиїзної позапланової перевірки відповідачем було здійснено безпідставно, всупереч вимогам пп.78.1.1. п. 78.1. ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України. Підтвердженням цього є те, що з боку відповідача на адресу ТОВ «ТО «Два Товариша» 24.09.2012 року було направлено запит про надання пояснень та їх документального підтвердження по взаємовідносинах позивача із МПП «Футура» за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року. Позивач листом від 01.10.2012 року надав відповідь на отриманий запит, в якій містилися запитувані відповідачем відомості та надавалося їх документальне підтвердження в повному обсязі. Незважаючи на те, що позивач надав повну відповідь щодо запитуваної інформації, не порушивши при цьому встановлені податковим законодавством строки, відповідачем все одно була проведена документальна невиїзна позапланова перевірка, про що було складено Наказ № 1821 від 09.11.2012 року, Повідомлення від 09.11.2012 року № 18166 та Повідомлення від 09.11.2012 року № 18165.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено Акт від № 5311/2204/34333715 від 19.11.2012р. про результати проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТО «Два Товариша», ЄДРПОУ 34333715 з питань перевірки відносин з платником податків МПП «Футура» податковий номер 13382764 за період вересень 2011 року (надалі за текстом - Акт перевірки). Згідно з висновками акту відповідачем було встановлено порушення з боку позивача положень податкового законодавства та встановлено завищення сум доходів та витрат за ІІІ квартал 2011 року, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, а також завищення сум податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ у ІІІ кварталі 2011 року. Вказані висновки відповідача ґрунтувалися на тому, що Договір від 01.09.2011 року, укладений між позивачем та МПП «Футура» є недійсним, а Договір № Пр1208-1 від 12.08.2011 з вказаним контрагентом було визнано Відповідачем нікчемним. Позивач у ході судового розгляду справи відзначав, що дії з визнання правочинів недійсними є протиправними, оскільки визнання недійсності правочинів належить до компетенції виключно судів. Крім того, на думку позивача, відповідач визнав вказані правочини недійсними безпідставно, не розглянувши під час їх аналізу первинних та податкових документів, які підтверджують факт реального виконання та оплати послуг, які є предметом вказаних договорів.

В судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись на зміст заперечень, наданих суду у письмовому вигляді, в яких зазначає, що в результаті проведеної позапланової документальної невиїзної перевірки було виявлено порушення з боку позивача п.135.1 ст. 135, п. 137.1 ст. 137 п. 14.1.27, п.п. 14.1.36 ст. 14, п.138.8 ст. 138, п. 139.1.9 ст. 139, ст.. 187 п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, що призвело до завищення у періоді III квартал 2011 року доходів у загальній сумі 189796,00 грн. та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у загальній сумі 180750,00 грн., податкового зобов'язання з ПДВ у загальній сумі 37959,19 грн. та податкового кредиту з ПДВ у загальній сумі 36150,00 грн.

Висновки про порушення підприємством позивача вимог податкового законодавства обґрунтовуються тим, що в ході проведеної перевірки було встановлено, що у МПП «ФУТУРА» (код ЄДРПОУ 13382764), який є контрагентом Позивача, відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні власні основні фонди, технічний персонал у необхідній кількості, власні виробничі активи, власні складські приміщення, транспортні засоби у необхідній кількості, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту не мають реального товарного характеру, платник не знаходиться за місцезнаходженням, тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності зазначеного підприємства за вересень-листопад 2011 р. та безпідставного формування податкових зобов'язань з ПДВ по операціям з продажу товарів (робіт, послуг) на загальну суму ПДВ 3303391,75 грн., та податкового кредиту на суму 3222631,75 грн. за вересень-листопад 2011 р.

Оскільки судом зібрані докази, що у своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, визначене ч. 1 ст. 2 КАС України завдання адміністративного судочинства залишається незмінним при розгляді будь-якої адміністративної справи, в тому числі і справи за позовом до суб'єкта владних повноважень і дотримання вказаного завдання є обов'язковим в силу приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України, суд доходить висновку, що адміністративна справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ТО «Два Товариша», пройшло передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набуло правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, ЄДРПОУ 34333715, та перебуває на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської обл. ДПС з 19.07.2010 року за № 52215. Позивач є платником податку на додану вартість, згідно свідоцтва від 04 липня 2010 року за № 100290760, виданого ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС, індивідуальний податковий номер 343337120306.

Податковим органом було направлено запит до ТОВ «ТО «Два Товариша», згідно якого позивачеві необхідно надати інформацію та її документальне підтвердження по його взаємовідносинам з МПП «Футура» за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року, у зв'язку з надходженням податкової інформації, яка свідчить про порушення податкового законодавства МПП «Футура» та попереджено позивача, що в разі ненадання пояснень та їх документального підтвердження у передбачений чинним законодавством термін, на підставі пп. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України начальником ДПІ буде прийнято рішення про проведення документальної позапланової перевірки, на який позивачем направлено листа № 2/10 від 01.10.2012 року з наданням запитуваної інформації в повному обсязі разом з її документальним підтвердженням, який отримано податковим органом своєчасно.

Начальником ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС прийнято рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТО «Два Товариша», про що було складено і направлено на адресу позивача наказ № 1821 від 09.11.2012 року, повідомлення від 09.11.2012 року № 18166, № 18165.

Фахівцями податкового органу на підставі вказаного наказу та згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ "ТО "Два Товариша" з питань перевірки відносин з платником податків МПП "Футура", ЄДРПОУ 13382764 за період вересень 2011 року та встановлено наступні порушення податкового законодавства:

1) п.135.1 ст. 135, п. 137.1 ст. 137 п. 14.1.27, п.п. 14.1.36 ст. 14, п.138.8 ст. 138, п. 139.1.9 ст. 139 ПК України, що призвело до завищення:

- доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, у загальній сумі 189796,00 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2011 р. - на суму 189796,00 грн.,

- витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у загальній сумі 180750,00 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2011 р. на суму 180750,00 грн.;

2) ст.. 187 п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до завищення:

- у III кварталі 2011 року податкового зобов'язання з ПДВ у загальній сумі 37959,19 грн., в тому числі серпень 2011 року - 28270,67 грн., вересень 2011 року - 9688,52 грн.,

- податкового кредиту з ПДВ у загальній сумі 36150,00 грн., в тому числі за вересень 2011 року - 36150 грн..

За результатами проведеної перевірки податковим органом 19.11.2012 р. було складено акт № 5311/2204/34333715 про результати проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ "ТО "Два Товариша" з питань перевірки відносин з платником податків МПП "Футура", ЄДРПОУ 13382764 за період вересень 2011 року.

Не погоджуючись з актом перевірки, позивач подав до податкового органу свої заперечення. За наслідками розгляду заперечення, висновки акту перевірки залишено без змін як такі, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті перевірки на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Під час розгляду справи судом встановлено, що Ленінською МДПІ у м. Луганську було проведено перевірку МПП "Футура", ЄДРПОУ 13382764, під час якої було отримано податкову інформацію від ГВПС СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську № 7083/7/07-50 від 23.08.2012 р. та № 7080/7/07-50 від 23.08.2012 р., щодо МПП «Футура», ЄДРПОУ 13382764, згідно якої останнє взято на облік в органах державної податкової служби з 08.10.1991 року, станом на час проведення перевірки перебуває на обліку в Ленінській МДПІ у м. Луганську. ГВПС СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську неодноразово було здійснено вихід за юридичною адресою підприємства, а саме: м. Луганськ, вул. Челюскінців, 16/а, кв. 27, в результаті яких було встановлено, що останнє за вказаною адресою ніколи не знаходилось та не знаходиться, про що складено відповідну довідку, яка направлена до Ленінської МДПІ у м. Луганську для внесення відповідних змін до інформаційних ресурсів ДПС та повідомлення державного реєстратора. За результатами перевірки ід 27.08.2012 року складено акт за № 822/15-300/13382764 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання Мале приватне підприємство "Футура", ЄДРПОУ 13382764, щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за вересень-листопад 2011 року.

Вказана податкова інформація - акт № 822/15-300/13382764 від 27.08.2012 року отримана ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС надійшла в електронній формі, про що було зроблено запис у Журналі реєстрації вхідної кореспонденції та підтверджено представником відповідача у судовому засіданні.

В ході судового розгляду справи судом постановлено ухвалу без видалення до нарадчої кімнати, якою витребувано документи на підтвердження обставин, зазначених в акті перевірки № 822/15-300/13382764 від 27.08.2012 року, складеному Ленінською МДПІ у м. Луганську, проте станом на час розгляду справи ухвала суду про витребування доказів не виконана, причини невиконання суду не повідомлені.

Щодо вимог позивача про визнання протиправними дій ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської обл. ДПС щодо проведення позапланової документальної невиїзної перевірки, а також визнання протиправним і скасування наказу про проведення перевірки № 1821 від 09.11.2012 року, судом було встановлено наступне.

Відповідно до п.п. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 Кодексу встановлено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Отже, для вирішення питання щодо наявності у податкового органу правових підстав для проведення документальної позапланової виїзної перевірки відповідно до п.п. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 Кодексу необхідно встановити наявність таких обставин як:

- надання платнику податків письмового запиту органу державної податкової служби, який підписаний керівником (заступником керівника) останнього та містить перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту;

- ненадання платником податків пояснень та їх документальних підтверджень на такий запит протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту та причини такого ненадання.

Положеннями п. 79.1 ст. 79 ПК України встановлено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Підпунктом 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 Кодексу органам державної податкової служби надано право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом, а п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 - право отримувати безоплатно від платників податків, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків тощо.

Порядок отримання податкової інформації органами державної податкової служби регламентовано ст. 73 Кодексу.

Зокрема, абз. 1, 2, 3 п. 73.3. ст. 73 передбачено, що органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з визначених у даній нормі підстав, зокрема, у разі наявності підстав, визначених в абз. 4 п. 73.3 ПК України: за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового законодавства, або, згідно із абз. 9 п. 73.3 в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до абз. 11 п. 73.3 ПК України встановлено, що платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Відповідно до п.п. 16.1.7 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що запит про надання інформації та її документального підтвердження був направлений на адресу позивача 24.10.2012 року. Відповідь на запит була надана позивачем до канцелярії ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської обл. ДПС 02.10.2012 року, про що свідчить вхідний штамп канцелярії відповідача, поставлений на примірнику листа позивача, в якому останній надавав витребувані пояснення. Як було встановлено в ході судового розгляду, відповідач підтвердив повноту і своєчасність надання позивачем запитуваної інформації, а тому порушень з боку позивача положень податкового законодавства щодо обсягу і строків надання відповіді на запит органів податкової служби немає.

Таким чином, позивачем було виконано обов'язок, передбачений п.п. 16.1.7 п. 16.1 ст. 16 ПК України щодо надання інформації, визначеної у запиті органу державної податкової служби, та її документального підтвердження. Позивачем було надано в адресу відповідача розгорнуту відповідь, яка містила всі необхідні відомості щодо запитуваної інформації, а також їх документальне підтвердження в строк, встановлений п. 73.3. ст. 73, пп. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України.

З огляду на вище зазначене, суд приходить до висновку, що проведення перевірки ТОВ «ТО «Два Товариша» ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС 19.11.2012 року було безпідставним. Тому дії відповідача по проведенню позапланової документальної невиїзної перевірки є протиправними, а наказ від 09.11.2012 року за № 1821 таким, що підлягає скасуванню.

Що стосується вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача по встановленню нікчемності договору № Пр1208-1 від 12.08.2011 року та недійсності договору від 01.09.2011 року, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ТО «Два Товариша» та Відкритим акціонерним товариством «Коблево» 12.08.2011 року було укладено договір № Пр1208-1 про надання послуг, згідно з умовами якого позивач, виступаючи в якості виконавця, зобов'язувався за завданням ВАТ «Коблево», як замовника, протягом визначеного у договорі строку надати за плату послуги з організації та проведення заходу «Прес-тур в «Коблево». Місцем проведення вказаного заходу - с. Коблево, Березанський район, Миколаївська обл.., дата проведення - 2,3,4 вересня 2011 року. Вартість послуг позивача складала 227755, 14 грн., в т.ч. ПДВ 20 % на суму 37959, 19 грн..

Відповідно до п. 1.3. зазначеного договору, виконавець надає послуги самостійно або із залученням третіх осіб. У разі залучення третіх осіб до надання послуг, відповідальність перед Замовником за результати послуг та за всі дії таких третіх осіб несе Виконавець.

На виконання умов вказаного договору 01.09.2011 року між ТОВ «ТО «Два Товариша» та МПП «Футура» було укладено договір про надання послуг, згідно з умовами якого, МПП «Футура», діючи як виконавець, приймає на себе обов'язки з підготовки й організації рекламного заходу - прес-туру для журналістів, яке відбудеться 2-3 вересня 2011 року. До переліку заходів входить: оренда необхідного сценічного обладнання, монтаж, демонтаж, оренда автобусів, оренда місця проведення прес-конференції, забезпечення проживання журналістів і персоналу, підбір та оренда необхідного світлового та звукового обладнання, забезпечення безпеки і охорони, а також організація розважальної програми. Загальна вартість послуг виконавця склала 216900,00 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 36150,00 грн..

Оцінивши вказані правочини за правилами ст. 86 КАС України, суд відзначає, що зазначені правочини були укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом ці правочин не суперечать закону, предметом цих правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Таким чином, зазначені договори визнаються судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та зазначеним контрагентом фактів вчинення правочинів в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України.

На підтвердження доводів про реальність господарських операцій, що були проведені в межах укладених правочинів, позивачем надано суду та долучено до матеріалів справи акт приймання-передачі наданих послуг за Договором № Пр 1208-1 від 07.09.2011 року, а також виписані податкові накладні № 3 від 15.08.2011 року, № 5 від 30.08.2011 року, № 2 від 07.09.2011 року. Вказані накладні були внесені до реєстру накладних, витяг з якого долучений до матеріалів справи. Факт оплати за договором № Пр1208-1 від 12.08.2011 року підтверджено банківськими виписками від 15.08. 2011 року, 30.08.2011 року та від 22.09.2011 року. Фактичне виконання договору між ТОВ «ТО «Два Товариша» та МПП «Футура» підтверджено Актом виконаних робіт від 07.09.2011 року та податковою накладною від 07.09.2011 року № 28. Дана накладна була внесена до реєстру накладних, про що свідчить витяг з реєстру, долучений до матеріалів справи. Оплата підтверджена банківськими виписками від 14.09.2011 року та від 23.09.2011 року.

Виходячи з положень ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Зокрема, факт реального виконання чи невиконання умов договору згідно чинного законодавства повинен бути підтверджений первинними документами.

Так, відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Статтею 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», закріплено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. А відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Оглянувши долучені позивачем до справи копії первинних документів, що були складені по взаємовідносинам між ТОВ «ТО «Два Товариша» та МПП «Футура», між ТОВ «ТО «Два Товариша» та ВАТ «Коблево», суд зазначає, що документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Виходячи з цього, докази, покладені відповідачем в основу його тверджень щодо недійсності договорів, укладених Позивачем з його контрагентами, є неналежними, оскільки фіктивність правочинів та їх фактичне невиконання повинно підтверджуватись відсутністю відповідних первинних документів. Однак надані для ознайомлення документи, в тому числі податкові накладні, банківські виписки, акти наданих послуг були неналежно досліджені Відповідачем, що призвело до хибних висновків.

Крім цього, судом в ході дослідження матеріалів справи було встановлено, що встановлення факту нікчемності (недійсності) правочинів є свідченням виходу відповідачем за межі наданої йому компетенції згідно зі ст. 20 Податкового кодексу України та ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу України».

Так, відповідно до ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було кваліфіковано договір про надання послуг між ТОВ «ТО «Два Товариша» та ВАТ «Коблево» від 12.08.2011 року № Пр 1208-1 нікчемним, а договір між ТОВ «ТО «Два Товариша» і МПП «Футура» від 01.09.2011 року - недійсним. При цьому, перелік нікчемних правочинів визначений законом і є вичерпним (ст. 219, 220, 224, 226, 228 ЦК України та деякі інші положення ЦК). Однак договір про надання послуг № Пр 1208-1 від 12.08.2011 року, укладений між Позивачем та ВАТ "Коблево", не належить до категорії нікчемних правочинів, оскільки неможливість реального виконання договору не є підставою для визнання його нікчемності згідно з ЦК України. Тому відповідач мав можливість встановити лише недійсність вказаних правочинів, однак лише на підставі рішення суду, оскільки лише суд має повноваження встановлювати недійсність правочинів і застосовувати наслідки такої недійсності.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень. Виходячи з цього, дії відповідача щодо встановлення нікчемності договору № Пр1208-1 від 12.08.2011 року та недійсності Договору № від 01.09.2011 року є протиправними, оскільки вони вчинені з перевищенням повноважень, встановлених законом за органами податкової служби.

Суд наголошує, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом норм ПК України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податків. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Щодо юридичної відповідальності суд зазначає, що основним висновком у рішенні від 22.01.2009 року у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України зазначено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Окремо суд звертає увагу, що з приписів ст. 228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011 року виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних. Відтак, з 01.01.2011 року повноваження на встановлення законності правочину належать до виключної прерогативи судових органів.

Суд також наголошує, що акт перевірки податкового органу не є рішенням в контексті положень КАС України, а є лише суб'єктивною думкою особи, яка здійснювала перевірку. Крім того, матеріалами справи спростовуються висновки відповідача, щодо нікчемності вказаних договорів. Суд звертає увагу, що вказані договори в судовому порядку не визнані нікчемними, а відтак дії відповідача щодо визнання вказаних договорів актом перевірки нікчемними не є за юридичною суттю рішенням, тому висновок податкового органу щодо нікчемності правочинів, вчинених позивачем, не може бути взятий судом до уваги та вважатись рішенням, а відтак дії податкового органу по складанню зазначеного висновку, викладеного в акті перевірки позивача, є таким, що зроблені податковим органом без зміни податкового статусу позивача.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАСУ України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів законності своїх дій щодо винесення наказу та проведення перевірки позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Творче об'єднання "Два Товариша" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та скасування наказу - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби по проведенню позапланової документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Творче об'єднання "Два Товариша" (61058, м. Харків, вул. Данилевського, 32-б, ЄДРПОУ 34333715).

Скасувати наказ Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 09.11.2012 року № 1821.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області ЄДРПОУ 37999628 банк ГУДКСУ в Харківській області МФО 851011, р/р 31217206784011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Творче об'єднання "Два Товариша" (61058, м. Харків, вул. Данилевського, 32-б, ЄДРПОУ 34333715) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 68 (шістдесят вісім) гривень 82 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 05.04.2013 року.

Суддя Ю.О.Супрун