Постанова

від 03.04.2013 по справі 15/5005/5569/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2013 року Справа № 15/5005/5569/2012 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючий, Жукової Л.В. (доповідач), Студенця В.І., розглянувши касаційну скаргуДніпропетровської міської ради на рішеннягосподарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2012 р. та постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.01.2013 р. у справі № 15/5005/5569/2012 господарського суду Дніпропетровської області за позовомрегіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області доДніпропетровської міської ради провизнання незаконним та скасування в частині рішення № 23/19 від 28.12.2011 р., визнання права власності в судовому засіданні взяли участь представники від:

позивача: не з'явилися;

відповідача: не з'явилися;

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області звернулося до господарського суду із позовом та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (вих. №10-11-04622 від 07.08.2012 року) просило: 1) визнати незаконними п.п. 1.1, п. 2, п. 3, п. 5, п. 7, пп. 7.1, пп.7.3, пп. 7.4, п.8, п.9 рішення від 28.12.2011 року №23/19 Дніпропетровської міської ради "Про надання згоди на прийняття у комунальну власність територіальної громади міста об'єктів нерухомого майна"; 2) скасувати п.п. 1.1, п. 2, п. 3, п. 5, п. 7, пп. 7.1, пп.7.3, пп. 7.4, п.8, п.9 рішення від 28.12.2011 року №23/19 Дніпропетровської міської ради "Про надання згоди на прийняття у комунальну власність територіальної громади міста об'єктів нерухомого майна"; 3) визнати право власності за державою України в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області на нерухоме майно за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Свєтлова, 20, яке складається з: вхід у підвал літ. а, а2; ґанок літ. а1; нежитлове приміщення у підвалі №7 у житловому будинку літ. А-3 площею 21,9 м2; нежитлове приміщення у підвалі №8 у житловому будинку літ. А-3 площею 86,9 м2; нежитлове приміщення на першому поверсі №1 у житловому будинку літ. А-3 площею 49,2 м2; нежитлове приміщення на першому поверсі №6 у житловому будинку літ. А-3 площею 58,7 м2; нежитлове приміщення на першому поверсі тамбур ІІ у житловому будинку літ. А-3 площею 6,6 м2.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2012р. по справі №15/5005/5569/2012 (суддя Євстигнеєва Н.М.) позов задоволено частково. Визнано незаконними п.п. 1.1, п. 2, п. 3, п. 5, п. 7, пп. 7.1, пп.7.3, пп. 7.4, п.8, п.9 рішення від 28.12.2011 року №23/19 Дніпропетровської міської ради "Про надання згоди на прийняття у комунальну власність територіальної громади мста об'єктів нерухомого майна". Визнано за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області право власності на нерухоме майно за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Свєтлова, 20, яке складається з: вхід у підвал літ. а, а2; ґанок літ. а1; нежитлове приміщення у підвалі №7 у житловому будинку літ. А-3 площею 21,9 м2; нежитлове приміщення у підвалі №8 у житловому будинку літ. А-3 площею 86,9 м2; нежитлове приміщення на першому поверсі №1 у житловому будинку літ. А-3 площею 49,2 м2; нежитлове приміщення на першому поверсі №6 у житловому будинку літ. А-3 площею 58,7 м2; нежитлове приміщення на першому поверсі тамбур ІІ у житловому будинку літ. А-3 площею 6,6 м2. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Дніпропетровської міської ради на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України в Дніпропетровській області судовий збір у розмірі 2682,5 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.01.2013 року (головуючий суддя: Герасименко І.М, судді: Чоха Л.В., Сизько І.А.), апеляційну скаргу Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ залишено без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2012 р. у справі №15/5005/5569/2012 залишено без змін.

Дніпропетровська міська рада подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2012р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.01.2013р., прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того неправильно застосовані норми чинного законодавства.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області надіслало до суду письмові пояснення від 27.03.2013р. №10-11-01681, в яких заперечує проти вимог викладених в касаційній скарзі та просить залишити в силі оскаржені судові акти.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що у січні 1997 року Регіональним відділенням фонду державного майна України по Дніпропетровській області відповідно до Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" прийнято рішення про приватизацію державного майна орендного підприємства "Дніпропетровський комбінат хлібопродуктів Дніпропетровської області" (наказ №12/04-РП від 17.01.1997р.).

Регіональним відділенням фонду державного майна України по Дніпропетровській області видано наказ від 30.10.1998р. №12/378-170 "Про створення відкритого акціонерного товариства "Дніпромлин", згідно якого вирішено перетворити орендне підприємство "Дніпропетровський комбінат хлібопродуктів" у відкрите акціонерне товариство "Дніпромлин", а в процесі приватизації орендного підприємства Дніпропетровський комбінат хлібопродуктів зі статутного фонду цього підприємства був вилучений державний житловий фонд балансовою вартістю 719 151 грн. та залишковою вартістю 523 794,00 грн., в тому числі житловий будинок, розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Свєтлова,20 (інвентарний номер 109) балансовою вартістю 82 509,00 грн. та залишковою вартістю 56 043,00 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що житловий будинок, розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Свєтлова, 20, який не увійшов до статутного капіталу акціонерного товариства та перебував на його балансі, у 2006р. був знятий з балансу ВАТ "Дніпромлин" на підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2006р. по справі №19/23 і доказів того, що спірні об'єкти були передані до комунальної власності в ході ліквідаційної процедури підприємства не надано.

Крім того, рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 25.01.2011р. скасовано рішення від 28.03.2007р. Третейського суду створеного для вирішення конкретного спору у складі одного судді Аркіної Л.О., відтак листом від 10.02.2011р. за вих. №138 товариство з обмеженою відповідальністю "ДОКО" повідомило Регіональне відділення фонду державного майна України по Дніпропетровській області про те, що нерухоме майно розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Свєтлова, 20 знято з балансу товариства.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна.

В позовній заяві, позивач просив визнати незаконними та скасувати п.1.1, пункти 2, 3, 5, 7 (підпункти 7.1, 7.3, 7.4), 8, 9 цього рішення та визнати за державою Україна право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Свєтлова, 20, проти чого заперечує відповідач, що і є причиною спору.

Відповідно до ст.393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Ст.16 вказаного Кодексу передбачено право особи на звернення до суду з вимогою про визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Ст.21 ЦК України визначає також загальний порядок визнання судом незаконними та скасування правових актів індивідуальної дії, а також нормативно-правових актів, виданих органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо вони суперечать актам цивільного законодавства й порушують цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

спорів про приватизацію державного житлового фонду;

спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;

інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів;

5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;

6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з: приватизацією державного та комунального майна (крім спорів про приватизацію державного житлового фонду), в тому числі спори про визнання недійсними відповідних актів органів місцевого самоврядування та органів приватизації, а також спори зі справ, що виникають з корпоративних відносин.

За таких обставин, посилання скаржника на те, що судами порушено ст.1 ГПК України безпідставні та судом касаційної інстанції відхиляються.

Також, не приймаються до уваги посилання скаржника на порушення судами попередніх інстанцій п.5 ч.1 ст. 63 ГПК України, оскільки передбачені у пунктах 2, 3, 4, 5 і 6 частини першої статті 63 ГПК підстави повернення позовної заяви виявлено господарським судом після прийняття позовної заяви до розгляду, справа підлягає розглядові по суті (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Стосовно визнання судами за позивачем права власності на спірне майно, слід зауважити, що відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Нежилі приміщення житлового фонду, які використовуються підприємствами торгівлі, громадського харчування, житлово-комунального та побутового обслуговування населення на умовах оренди, передаються у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів (ч. 3 п. 9 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду").

Однак, розглядаючи позов про захист права власності, суди мали встановити характеристику спірних приміщень, а саме: чи вони є допоміжними, чи призначені вони для забезпечення експлуатації будинку, в якій його частині знаходиться технічне оснащення будинку (інженерні комунікації і технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов і безпечної експлуатації квартир), без доступу до якого експлуатація жилого будинку неможлива.

Визначення поняття допоміжного приміщення надане у ст. 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", згідно з яким допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Судами не досліджено та відсутні в справі матеріали технічної інвентаризації, технічний паспорт на будівлю та приміщення яке є предметом позовних вимог.

З'ясування вказаних питань має істотне значення для вирішення спору та впливає на правильність застосування норм матеріального права.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ч.1 ст. 4-7 ГПК України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а ч.1 ст.43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (п.3 ч.1 статті 111-9 ГПК України), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Вищезазначене не дає підстав вважати постановлені у справі судові рішення законними та вмотивованими.

Виходячи із викладеного та враховуючи, що оцінка доказів і з'ясування обставин у справі на підставі статті 111-7 ГПК України знаходяться поза межами компетенції суду касаційної інстанції, а прийнятті у справі судові акти не можна вважати законними та обґрунтованими, колегія суддів дійшла висновку про їх скасування з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, усім доводам сторін надати належну правову оцінку, і в залежності від встановленого вирішити спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дніпропетровської міської ради задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2012 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.01.2013 р. у справі №15/5005/5569/2012 скасувати. Справу №15/5005/5569/2012 передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий Черкащенко М.М.

Судді Жукова Л.В.

Студенець В.І.