Постанова

від 01.04.2013 по справі 5002-23/1380-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2013 року Справа № 5002-23/1380-2012

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Капацин Н.В. -головуючого, Бернацької Ж.О. -доповідача, Кривди Д.С., розглянувши касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу №69 на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.11.2012 у справі№ 5002-23/1380-2012 за позовомКримського республіканського підприємства "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ВОДОПРОВІДНО-КАНАЛІЗАЦІЙНОГО ГОСПОДАРСТВА М. СІМФЕРОПОЛЯ" доЖитлово-будівельного кооперативу №69 простягнення 27330,50 грн.,

за участю представників сторін: від позивача: не з'явились, від відповідача: не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Кримське республіканське підприємство "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ВОДОПРОВІДНО-КАНАЛІЗАЦІЙНОГО ГОСПОДАРСТВА М. СІМФЕРОПОЛЯ" у квітні 2012 року звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Житлово-будівельного кооперативу №69, з урахуванням уточнених позовних вимог, про стягнення 26902,78 грн. основного боргу, 247,62 грн. 3% річних та 180,10 грн. інфляційних втрат за період з 01.09.2011 по 31.03.2012.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.07.2012 (суддя Доброрез І.О.) позов задоволено у справі №5002-23/1380-2012. Стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу №69 на користь Кримського республіканського підприємства "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ВОДОПРОВІДНО-КАНАЛІЗАЦІЙНОГО ГОСПОДАРСТВА М. СІМФЕРОПОЛЯ" 26902,78 грн. основного боргу, 247,62 грн. 3% річних, 180,10 грн. інфляційних втрат та 1609,50 грн. судового збору.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.11.2012 (колегія суддів у складі: Черткової І.В., Голика В.С., Сотула В.В.) рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.07.2012 змінено, викладено резолютивну частину у наступній редакції, позов задоволено частково. Стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу №69 на користь Кримського республіканського підприємства "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ВОДОПРОВІДНО-КАНАЛІЗАЦІЙНОГО ГОСПОДАРСТВА М. СІМФЕРОПОЛЯ" 26709,86 грн. основного боргу, 229,54 грн. 3 % річних, 169,31 грн. інфляційних втрат та 1596,44 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Житлово-будівельний кооператив №69 звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України про скасування рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.07.2012 та постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.11.2012, і припинення провадження у справі №5002-23/1380-2012.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача Бернацьку Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального права та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між сторонами був укладений договір на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) до комунальної каналізації №887 від 01.10.2007 (т.1,а.с.9-15), який викладений сторонами у новій редакції згідно з договором про внесення змін від 05.03.2009 (т.1,а.с.16-21).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.

Статтями 530, 612 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.2.1 договору у новій редакції остаточний розрахунок за отримані послуги за водопостачання проводиться протягом трьох банківських днів з моменту отримання відповідачем рахунку на оплату. Рахунки на оплату послуг з водопостачання та водовідведення направлялися на адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією з описом вкладення (т.3,а.с.57-77). Зазначені рахунки оплачені частково, що підтверджується платіжними дорученнями (т.3,а.с.15,19,21,24,27,30,33). Таким чином, строк оплати за надані у вересні 2011 року -березні 2012 року послуги настав.

З вересня 2011 року по березень 2012 року відповідачу надавалися послуги з водопостачання та водовідведення, що відповідачем не заперечується (т.1,а.с.111-112).

На оплату спожитих відповідачем послуг з водопостачання та водовідведення позивачем видавалися рахунки на загальну суму 48 423, 62 грн. (т.1,а.с.22-29).

Пунктом 7.2.15 договору у новій редакції передбачено, що відповідач зобов'язаний у місячний термін після укладення договору встановити водолічильник (у випадку його відсутності) у місці приєднання до водопроводу позивача, а також у випадку приєднання нових об'єктів до водопроводу, реконструкції раніше підключених об'єктів, коли це вимагає переустановлення водолічильника у іншій точці підключення або встановлення нового водолічильника, та на власних джерелах водопостачання (якщо такі маються). У випадку не встановлення водолічильника витрата води та об'єм стоків визначається за п.п. "б", "в" пункту 8.1 цього договору.

Судами обох інстанцій встановлено, що з матеріалів справи та з усних пояснень представників відповідача у судовому засіданні 30.10.2012 вбачається, що у місці приєднання до водопроводу позивача водолічильник не встановлений, як того вимагає пункт 7.2.15 договору у новій редакції. Таким чином, витрата води та об'єм стоків повинна визначатися за підпунктами "б", "в" пункту 8.1 договору.

Відповідно до підпунктів "б", "в"пункту 8.1 договору облік води, що витрачається, та стоків визначається за пропускною здатністю труб приєднання у випадках, передбачених цим договором та за продуктивністю насосного обладнання, встановленого на власних джерелах водопостачання (якщо маються).

Судами обох інстанцій встановлено, що з усних пояснень представника позивача у судовому засіданні 30.10.2012 та з матеріалів справи вбачається, що плата за надані послуги, яка розрахована на підставі підпункту "б"пункту 8.1 договору за пропускною здатністю труб приєднання, є надмірно великою та складає 791 981, 75 грн. за період з вересня 2011 року по березень 2012 року (т.3,а.с.42). Тому плата за надані послуги у вересні 2011 року -березні 2012 року розраховувалася позивачем на підставі підпункту "г" пункту 8.1 договору, тобто за нормами водоспоживання та водовідведення.

Нарахування плати за надані послуги у меншому розмірі не суперечить нормам чинного законодавства, тому визначення розміру плати за водопостачання та водовідведення на підставі підпункту "г" пункту 8.1 договору, тобто виходячи з норм водоспоживання та водовідведення є правомірним.

Проте щодо розрахунків позивача слід зазначити наступне.

Згідно з частиною 2 статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін, тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" за надання послуг з питного водопостачання споживач вносить плату за нормами і тарифами, що регулюються у встановленому законодавством порядку.

Якщо позивач здійснював нарахування, виходячи з норм водоспоживання та водовідведення, то повинен був визначати обсяги наданих послуг у суворій відповідності до правил такого визначення, тобто позивач повинен дотримуватись підпункту "г" пункту 8.1 договору

Згідно з рахунком №887 від 15.09.2011 обсяг спожитих послуг у вересні 2011 року розрахований позивачем у розмірі 1862 кубічних метрів на суму 6881, 95 грн., про що вказано у самому рахунку (т.1,а.с.22).

Згідно з рахунком №887 від 11.11.2011 обсяг спожитих послуг у листопаді 2011 року розрахований позивачем у розмірі 1862 кубічних метрів на суму 6881, 95 грн., про що вказано у самому рахунку (т.1,а.с.24).

Згідно з рахунком №887 від 22.02.2012 обсяг спожитих послуг у лютому 2012 року розрахований позивачем у розмірі 1775 кубічних метрів на суму 7256,08 грн., про що вказано у самому рахунку (т.1,а.с.28).

Проте за даними дислокації, які надавалися Кримському республіканському підприємству "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя", у будинку №15 по вул. Героїв Сталінграду у місті Сімферополі станом на 01.08.2011 мешкало 153 людини (т.2,а.с.12), станом на 01.03.2012 - 146 осіб (т.2,а.с.13).

При цьому, норма витрат води, відповідно до додатку до рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради №1795 від 25.10.2002 становить 400 літрів на добу на одну особу (т.2,а.с.4).

У зв'язку з чим обсяг наданих послуг у вересні 2011 року складає (153 особи * 400 л. * 30 діб / 1000) 1836 кубічних метрів.

Обсяг наданих послуг у листопаді 2011 року складає (153 особи * 400 л. * 30 діб / 1000) 1836 кубічних метрів.

Обсяг наданих послуг у лютому 2012 року складає (153 особи * 400 л. * 29 діб / 1000) 1774,8 кубічних метрів.

Тарифи за водопостачання у розмірі 2,45 грн./куб.м. (без ПДВ) та водовідведення у розмірі 0,63 грн./куб.м. (без ПДВ) встановлені Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України №38 від 20.01.2011 (т.2,а.с.10). З 01.03.2012 тарифи на послуги з водопостачання у розмірі 2,68 грн./куб.м. (без ПДВ) та водовідведення у розмірі 0,66 грн./куб.м. (без ПДВ) встановлені Постановою № 79 від 10.02.12 (т.2,а.с.11).

Виходячи з вказаних обсягів та встановлених тарифів, вартість послуг з водопостачання та водовідведення складає:

- за вересень 2011 року 6 785, 86 грн.(1836 куб.м. * 2,45 грн. + 1836 куб.м. * 0,63 грн. + 20% ПДВ);

- за листопад 2011 року 6 785, 86 грн.(1836 куб.м. * 2,45 грн. + 1836 куб.м. * 0,63 грн. + 20% ПДВ);

- за лютий 2012 року 6559,66 грн.( 1774,8 куб.м. * 2,45 грн. + 1774,8 куб.м. * 0,63 грн. + 20% ПДВ).

Вартість послуг з водопостачання та водовідведення за січень 2012 року та березень 2012 року розрахована позивачем правильно. Плата за жовтень 2011 року та грудень 2011 року нарахована позивачем у меншому обсязі.

Таким чином, за надані послуги з водопостачання та водовідведення, надані позивачем у вересні 2011 року - березні 2012 року позивач повинен був сплатити 48 230, 07 грн.

Послуги з водопостачання та водовідведення оплачені відповідачем частково у сумі 21520, 84 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (т.3,а.с.15,19,21,24,27,30,33).

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з житлово-будівельного кооперативу № 69 заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення у вересні 2011 року -березні 2012 року підлягають частковому задоволенню у сумі 26 709, 86 грн.

У запереченнях проти позову та у касаційній скарзі відповідач посилається на те, що плата за надані послуги повинна розраховуватись, виходячи з показників водомірів, які встановлені безпосередньо у квартирах мешканців будинку №15 по вул. Героїв Сталінграду у місті Сімферополі (об'єкт відповідача).

Так, відповідач зазначає, що оплата за надані послуги здійснювалась ним, виходячи з показників водомірів, які встановлені безпосередньо у квартирах мешканців та за нормами водоспоживання та водовідведення щодо квартир, у яких водоміри не встановлені.

В обґрунтування правомірності такого розрахунку обсягу наданих послуг та плати за них відповідач зазначає, що місцем здійснення діяльності споживача є квартира (квартири) у житловому будинку та відповідно до пункту 4.6 договору у новій редакції встановлено, що якщо місцем здійснення діяльності споживача є квартира (квартири) у житловому будинку, за відсутності квартирного прибору обліку води, розрахунок витрати води та об'єм стічних вод здійснюється за нормами водоспоживання та водовідведення.

Проте доводи відповідача не приймаються колегією суддів Вищого господарського суду України з наступних підстав.

Судами обох інстанцій встановлено, що відповідно до витягу з ЄДРПОУ №05.3-8.1/666 від 19.04.2012 житлово-будівельний кооператив № 69 за організаційно-правовою формою господарювання є обслуговуючим кооперативом (т.1,а.с.44).

Відповідно до пункту 1 статуту житлово-будівельного кооперативу № 69 зазначений кооператив створений, зокрема, для експлуатації та управління житловим будинком (№15 по вул. Героїв Сталінграду у місті Сімферополі ), та є юридичною особою (пункт 3 статуту).

Пунктом 11 статуту встановлено, що кооператив здійснює експлуатацію і ремонт житлового будинку та утримання прибудинкової території за рахунок кооперативу на засадах самоокуповування.

З наведеного випливає, що місцем здійснення діяльності є будинок №15 по вул. Героїв Сталінграду у місті Сімферополі у цілому, враховуючи і прибудинкову територію, та відповідач є балансоутримувачем цього будинку. Тобто місцем здійснення діяльності не є окремі квартири у зазначеному житловому будинку.

Відповідно до пункту 3 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно з частинами 1, 2 статті 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою. У разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем.

Пунктом 3 частини 1 та частиною 2 статті 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" встановлено, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів. Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Житлово-будівельний кооператив № 69, як балансоутримувач, є споживачем комунальних послуг з водопостачання та водовідведення, які надаються останньому Кримським республіканським підприємством "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" на підставі договору №887 від 01.10.2007 (т.1,а.с.9-15).

Пунктом 7.2.15 договору у новій редакції передбачений обов'язок відповідача у місячний термін після укладення договору встановити водолічильник (у випадку його відсутності) у місці приєднання до водопроводу позивача. Тобто договором передбачений обов'язок житлово-будівельного кооперативу № 69 встановити загальнобудинковий водолічильник. Обов'язок власників квартир встановлювати водоміри у кожній квартирі окремо не передбачений.

Судами обох інстанцій встановлено, що з матеріалів справи та з усних пояснень представників відповідача у судовому засіданні 30.10.2012 вбачається, що у місці приєднання до водопроводу позивача водолічильник не встановлений. Таким чином, витрата води та об'єм стоків повинна визначатися за підпунктами "б", "в" пункту 8.1 договору. Разом з тим, судом встановлено, що позивач правомірно розраховував обсяги наданих послуг та плату за послуги на підставі підпункту "г" пункту 8.1 договору за нормами водоспоживання та водовідведення.

Відповідач не мав права здійснювати оплату за надані послуги, виходячи з показників водомірів, які встановлені безпосередньо у квартирах мешканців. Разом з тим, відповідач повинен був оплатити надані послуги, обсяг яких визначений на підставі підпункту "г" пункту 8.1 договору.

Слід зазначити, що наведеними вище нормами законів не передбачено безпосереднє надання послуг мешканцям (фізичним особам) на підставі прямих договорів з Кримським республіканським підприємством "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя". Проте передбачено укладення власниками квартир договорів про надання комунальних послуг саме з балансоутримувачем. Тобто, житлово-будівельний кооператив № 69, по відношенню до власників квартир, є виконавцем послуг, а власники квартир є споживачами цих послуг.

Наведене кореспондується з рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради №1191 від 16.05.2008, яким визначено виконавцями житлово-комунальних послуг, зокрема, житлово-будівельні кооперативи та зобов'язано ці кооперативи укласти з власниками квартир договори про надання житлово-комунальних послуг (т.2,а.с.14).

Таким чином, показники лічильників, які встановлені безпосередньо у квартирах мешканців будинку №15 по вул. Героїв Сталінграду у місті Сімферополі мають значення та повинні використовуватись при розрахунках мешканців (власників квартир) саме з житлово-будівельним кооперативом № 69 за послуги водопостачання та водовідведення. Зазначені показники лічильників при розрахунках житлово-будівельного кооперативу № 69 з Кримським республіканським підприємством "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" на підставі договору №887 від 01.10.2007 враховуватись не можуть.

Доводи відповідача, що водоміри, які встановлені у квартирах мешканців житлового будинку згідно з актами приймання квартирних водомірів, приймалися до експлуатації саме Кримським республіканським підприємством "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" (т.2,а.с.95-146), не спростовують обов'язку відповідача дотримуватись вимог договору №887 від 01.10.2007, зокрема, пункту 7.2.15 договору у новій редакції.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що дана норма закріплює за кредитором право вимагати з боржника стягнення інфляційних витрат, як збільшення суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України та 3% річних, як плату за користування боржником його грошовими коштами за весь період прострочення виконання грошового зобов'язання, що є об'єктивним процесом збільшення грошових сум боргу у боржника перед стягувачем.

Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" у своєму позові просить стягнути нараховані на основну заборгованість інфляційні втрати у сумі 180,10 грн. за жовтень 2011 року -березень 2012 року та 3% річних у сумі 247,62 грн. за період з 21.09.11 по 10.04.12.

Перевіривши правильність розрахунків інфляційних втрат та 3% річних судами обох інстанцій встановлено наступне.

Згідно з пунктом 4.2.1 договору у новій редакції остаточний розрахунок за отримані послуги за водопостачання проводиться протягом трьох банківських днів з моменту отримання відповідачем рахунку на оплату.

Судом встановлено, що рахунки на оплату послуг з водопостачання та водовідведення направлялися на адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією з описом вкладення (т.3,а.с.57-77). Факт отримання відповідачем рахунків підтверджується їх частковою оплатою згідно платіжних доручень з посиланням у них на рахунки позивача (т.3,а.с.15,19,21,24,27,30,33).

Для привільного визначення розміру 3% річних необхідно встановити точну дату отримання відповідачем рахунків, оскільки пункт 4.2.1 договору пов'язує строк оплати наданих послуг саме з отриманням відповідачем рахунків.

Проте у матеріалах справи та у сторін немає доказів щодо конкретних дат отримання відповідачем рахунків на оплату наданих послуг у вересні 2011 року -березні 2012 року. Крім того, судом встановлено неправильне визначення позивачем обсягів наданих послуг у вересні 2011 року, листопаді 2011 року та лютому 2012 року.

Для встановлення дати отримання рахунків судова колегія використовує нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 1149 від 12.12.07.

Згідно з пунктом 2.1.1 нормативів Національний оператор поштового зв'язку організовує виймання простих листів та поштових карток із поштових скриньок у строки, що забезпечують їх обробку та відправку за призначенням у день виймання (крім вихідних та святкових днів) у містах Києві, Сімферополі, Севастополі та обласних центрах - шість днів на тиждень. Пунктом 3.1.1 нормативів встановлено, що кількість доставок пошти одержувачам встановлюється (крім вихідних і святкових днів) у містах Києві, Сімферополі та Севастополі, обласних центрах - не менше шести днів на тиждень та одного разу на день. Відповідно до пункту 4.1.1 нормативів нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): місцевої - Д+2, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день (пункт 4.2 Нормативів).

Судами обох інстанцій встановлено, що рахунок №887 від 15.09.2011 надісланий 16.09.2011 (т.3,а.с.57) та мав бути отриманий (згідно з нормативами) 21.09.2011. Таким чином, прострочення має розраховуватись, починаючи з 26.09.2011. Надані у вересні 2011 року послуги оплачені частково згідно з платіжним дорученням №101 від 28.09.2011 у сумі 2936,36 грн. (т.3,а.с.15).

3% річних нараховуються наступним чином. З 26.09.2011 по 28.09.2011 заборгованість за надані послуги у вересні 2011 року існувала 3 дні у сумі 6785,86 грн. та 3% річних складають (6785,86 * 3% / 365 * 3) 1,67 грн. З 29.09.2011 по 10.04.2012 заборгованість існувала 195 днів у сумі 3849,50 грн. та 3% річних складають (3849,50 * 3% / 365 * 195) 61, 69 грн.

Рахунок №887 від 20.10.2011 надісланий 20.10.2011 (т.3,а.с.60) та мав бути отриманий (згідно Нормативів) 24.10.2011. Таким чином, прострочення має розраховуватись, починаючи з 28.10.2011. Надані у жовтні 2011 року послуги оплачені частково згідно з платіжним дорученням №103 від 26.10.2011 у сумі 3044,71 грн. (т.3,а.с.19).

З 28.10.2011 по 10.04.2012 заборгованість за надані послуги у жовтні 2011 року існувала 166 днів у сумі 3837,24 грн. та 3% річних складають (3837,24 * 3% / 365 * 166) 52,35 грн.

Рахунок №887 від 21.11.2011 надісланий 23.11.2011 (т.3,а.с.63) та мав бути отриманий (згідно з нормативами) 02.12.2011. Таким чином, прострочення має розраховуватись, починаючи з 08.12.2011. Надані у листопаді 2011 року послуги оплачені частково згідно з платіжним дорученням №115 від 25.11.2011 у сумі 2893,40 грн. (т.3,а.с.21).

З 08.12.2011 по 10.04.2012 заборгованість за надані послуги у листопаді 2011 року існувала 125 днів у сумі 3892,46 грн. та 3% річних складають (3892,46 * 3% / 365 * 125) 39,99 грн.

Рахунок №887 від 21.12.2011 надісланий 26.12.2011 (т.3,а.с.66) та мав бути отриманий (згідно з нормативами) 30.12.2011. Таким чином, прострочення має розраховуватись, починаючи з 06.01.2012. Надані у грудні 2011 року послуги оплачені частково згідно з платіжним дорученням №128 від 23.12.2011 у сумі 3170,20 грн. (т.3,а.с.24).

З 06.01.2012 по 10.04.2012 заборгованість за надані послуги у грудні 2011 року існувала 96 днів у сумі 3779,03 грн. та 3% річних складають (3779,03 * 3% / 365 * 96) 29,82 грн.

Рахунок №887 від 20.01.2012 надісланий 23.01.2012 (т.3,а.с.69) та мав бути отриманий (згідно з нормативами) 27.01.2012. Таким чином, прострочення має розраховуватись, починаючи з 02.02.2012. Надані у січні 2012 року послуги оплачені частково згідно з платіжним дорученням №4 від 27.01.2012 у сумі 2963,80 грн. (т.3,а.с.33).

З 02.02.2012 по 10.04.2012 заборгованість за надані послуги у січні 2012 року існувала 69 днів у сумі 4048,26 грн. та 3% річних складають (4048,26 * 3% / 365 * 69) 22,96 грн.

Рахунок №887 від 22.02.2012 надісланий 24.01.2012 (т.3,а.с.72) та мав бути отриманий (згідно з нормативами) 28.02.2012. Таким чином, прострочення має розраховуватись, починаючи з 03.03.2012. Надані у лютому 2012 року послуги оплачені частково згідно з платіжним дорученням №12 від 02.03.2012 у сумі 2982, 30 грн. (т.3,а.с.30).

З 03.03.2012 по 10.04.2012 заборгованість за надані послуги у лютому 2012 року існувала 39 днів у сумі 3577,36 грн. та 3% річних складають (3577,36 * 3% / 365 * 39) 11,47 грн.

Рахунок №887 від 14.03.2012 надісланий 14.03.2012 (т.3,а.с.75) та мав бути отриманий (згідно з нормативами) 19.09.2011. Таким чином, прострочення має розраховуватись, починаючи з 23.03.2012. Надані у березні 2012 року послуги були оплачені частково 04.04.2012 (відмітка банку про одержання доручення) згідно з платіжним дорученням №30 від 29.03.2012 на суму 3530,07 грн. (т.3,а.с.27).

3% річних нараховуються наступним чином. З 23.03.2012 по 04.04.2012 заборгованість за надані послуги у березні 2012 року існувала 13 днів у сумі 7256,80 грн. та 3% річних складають (7256,80 * 3% / 365 * 13) 7,75 грн. З 05.04.2012 по 10.04.2012 заборгованість існувала 6 днів у сумі 3726,01 грн. та 3% річних складають (3726,01 * 3% / 365 * 6) 1,84 грн.

Таким чином, сума 3% річних нарахованих на основну заборгованість складає 229, 54 грн.

Господарський суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних нарахованих на основну заборгованість інфляційні витрати за період з 21.09.2011 по 10.04.2012. підлягають частковому задоволенню у сумі 229,54 грн.

Розраховуючи інфляційні витрати, позивач неправомірно нараховував інфляційні витрати за наступні місяці на проіндексовану суму заборгованості. Також судом встановлено неправильне визначення позивачем обсягів наданих послуг у вересні 2011 року, листопаді 2011 року та лютому 2012 року.

Здійснивши перерахунок суми інфляційних витрат за жовтень 2011 року -березень 2012 року за кожною сумою неоплачених послуг окремо, господарський суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що інфляційні втрати складають 169, 31 грн.

Господарський суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що позовні вимоги про стягнення відповідача інфляційних витрат, нарахованих на основну заборгованість у жовтні 2011 року -березні 2012 року підлягають частковому задоволенню у сумі 169, 31 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції встановив правомірність визначення розміру плати за водопостачання та водовідведення на підставі підпункту "г" пункту 8.1 договору, тобто виходячи з норм водоспоживання та водовідведення, та встановив обов'язок відповідача сплатити надані послуги. Проте суд першої інстанції не врахував неправильне визначення позивачем обсягів наданих послуг у вересні 2011 року, листопаді 2011 року та лютому 2012 року, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Виходячи з наведеного, підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній скарзі, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що під час розгляду справи фактичні дані її обставини встановлені апеляційним господарським судом на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставина справи і їм надана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального права та процесуального права.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу №69 залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.11.2012 у справі № 5002-23/1380-2012 залишити без змін.

Головуючий - суддяКапацин Н.В. СуддіБернацька Ж.О. Кривда Д.С.