Ухвала

від 07.03.2013 по справі 2а-17203/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" березня 2013 р. м. Київ К/9991/36836/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Кошіля В.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 21 грудня 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2011 року

у справі №2а-17203/10/2670

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (надалі -СПД ОСОБА_1.)

до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва (надалі -ДПІ у Деснянському районі м.Києва)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі м.Києва від 17.11.2010р №0003891705/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 21 грудня 2010р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2011р., позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі м.Києва від 17.11.2010р №0003891705/0. Судовий збір в сумі 3,40грн. стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом було проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань формування податкового кредиту по податку на додану вартість за серпень 2010р. за взаємовідносинами з ТОВ «Амікс Груп»(код ЄДРПОУ 36853774), про що складено акт №7297/17-05/НОМЕР_1 від 12.11.2010р.

Висновками зазначеного акта перевірки, зокрема, вказано на порушення вимог ч.1 п.п.7.2.3 п. 7.2, п.п.7.7.1, п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого було вказано на безпідставне зменшення суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 199311,00грн.

За наслідками перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.11.2010р №0003891705/0, яким позивачеві визначено зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 259104,00 грн., в т.ч. основний платіж - 199311,00грн. та штрафні санкції - 59793,00грн.

Підставою для висновку про порушення позивачем приписів ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий орган вказав, що за результатами автоматизованого співставлення даних звітності за серпень 2010 року встановлено невідповідність відображення операцій з ТОВ «Амікс Груп», а саме: встановлено, що за даними бази АІС ОР зазначеним контрагентом позивача декларація з ПДВ за серпень 2010р. до податкового органу не подана.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Згідно ст. 3 названого Закону, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Статтею 9 регламентовано, що підставою бухгалтерського обліку господарський операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення таких операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю її виміру, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 7.2.3. п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, програмне забезпечення «Системи автоматизоване співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів, декларацій по податку на додану вартість»до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься.

Відповідності до абз.5 п.п.4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої).

Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) передбачено ст.11 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

При чому, в ході проведення перевірки та судового розгляду справи податковим органом не було представлено обґрунтованих доказів, які б свідчили про відсутність реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Амікс Груп», на підставі яких позивач формував податковий кредит відповідних періодів. При чому, відповідність зазначених податкових накладних приписам п. 1.3 ст. 1, п.п.7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»відповідач не спростовує.

Відповідно до ст.19 Конституції України, суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем реалізовувалась придбана продукція у ТОВ «Амікс Груп», зокрема, товар поставлявся ТОВ «Фоззі-Фуд»(код 32294926), ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У.»(код 34431547), ТОВ «Реал-Гіпермаркет Україна» (код 35030945), ТОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна»(код 32049199), що підтверджується відповідними товарними та видатковими накладними. Тобто судом встановлено реальне здійснення господарських операцій купівлі-продажу в межах господарської діяльності СПД ОСОБА_1

Таким чином, оцінюючи зібрані у справі докази судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності у справі належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 21 грудня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

М.І. Костенко

---

В.В. Кошіль