Ухвала

від 07.03.2013 по справі 2а-1670/5035/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" березня 2013 р. м. Київ К/9991/76653/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Кошіля В.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23 березня 2011р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2011р.

у справі №2а-1670/1702/11

за позовом Приватного підприємства «Енергомонтажна компанія «Емко»(надалі -ПП «ЕК «Емко»)

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (надалі -Кременчуцька ОДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У червні 2011р. позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, поставлено питання про скасування податкового повідомлення - рішення Кременчуцької ОДПІ №0000381502/0/263 від 11.02.2011р. та податкової вимоги №307/335 від 01.03.2011р.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23 березня 2011р. залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2011р., позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Кременчуцької ОДПІ №0000381502/0/263 від 11.02.2011р. та податкову вимогу №307/335 від 01.03.2011р. Судовий збір в сумі 3,40грн. стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом було проведено камеральну перевірку податкових декларацій з податку на додану вартість ПП «ЕК «Емко»за листопад, грудень 2010р., про що складено акт перевірки №367/15 322/33910090 від 31.01.2011р.

Висновками зазначеного акта перевірки, зокрема, вказано на порушення вимог п.п.1.7 ст.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Підставою для висновку про порушення позивачем приписів ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий орган вказав на завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ мотивовано тим, що постачальник позивача - ПП «Нафта Капітал»за юридичною адресою не знаходиться, декларацію за грудень 2010 року не подано, трудові ресурси, виробниче обладнання та транспортні засоби відсутні. Крім того, з пояснення директора підприємства ОСОБА_1 стало відомо, що останній фінансово господарську діяльність підприємства не здійснює. Товарно-транспортні накладні на спірні операції у позивача відсутні.

За наслідками перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000381502/0/263 від 11.02.2011р. про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 86220грн., в т.ч. основний платіж - 68976грн. та штрафні санкції 17244грн.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що підстави, якими відповідач обґрунтовує правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, не є належними, оскільки обмеження права платника податку на податковий кредит з посиланням на невиконання своїх зобов'язань іншими платниками податку по ланцюгу постачання, є неправомірним.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіреному періоді (листопад та грудень 2010р.) ПП «ЕК «Емко»придбавало у ПП «Нафта Капітал»ТМЦ (кабелі, емульсію бітумну дорожну, вимикач ВА 250, муфти та ін.) на підставі договору №2611 від 26.11.2010р.

На виконання умов вказаного договору продавцем товару (ПП «Нафта Капітал») було видано податкові накладні, копії яких знаходяться в матеріалах справи. Обставини надходження товарно-матеріальних цінностей від постачальника до покупця, окрім того підтверджується книгою реєстрації довіреностей, копіями видаткових накладних, копії рахунків фактур, платіжних доручень.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем на розрахункові рахунки ПП «Нафта Капітал»було перераховано грошові кошти, на суму сплаченого ПДВ в ціні придбаного товару позивач отримав податкові накладні.

Згідно витягу з ЄДРПОУ станом на 20.01.2011р. ПП «Нафта Капітал»зареєстровано за №34987667, керівником та засновником підприємства зазначено гр. ОСОБА_1 Згідно свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ №100061773, ПП «Нафта Капітал»зареєстровано 30.07.2007р. Однак, в подальшому, рішенням Кременчуцької ОДПІ №9 від 20.01.2011р. анульовано реєстрацію ПП «Нафта Капітал»як платника ПДВ.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на час правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Згідно ст. 3 названого Закону, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Статтею 9 вказаного Закону регламентовано, що підставою бухгалтерського обліку господарський операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення таких операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю її виміру, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 7.2.3. п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, укладений між позивачем та ПП «Нафта Капітал»договір не віднесено законом до нікчемних договорів, оскільки відповідачем не доведено, чим саме такий договір порушує публічний порядок: які саме права і кого порушені, яким майном та хто заволодів (знищив) у результаті їх вчинення, та не довів наявності складу господарського правопорушення у діях позивача в частині наявності вини (умислу на заволодіння чужим майном).

Оцінюючи зібрані у справі докази судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності у справі належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області -залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23 березня 2011р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2011р. -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

М.І. Костенко

---

В.В. Кошіль