Постанова

від 05.04.2013 по справі 802/724/13-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

05 квітня 2013 р. Справа № 802/724/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Сала П.І.,

за участю

секретаря судового засідання: Колос М.С.,

представника позивача: Якимчук В.І.,

представника відповідача: Кубика М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: приватного акціонерного товариства "Тульчинське автотранспортне підприємство 10507"

до: державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

21.02.2013 року приватне акціонерне товариство "Тульчинське автотранспортне підприємство 10507" (далі - ПрАТ "Тульчинське АТП 10507") звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому після зміни позовних вимог (а.с. 80) просить визнати протиправними та скасувати наступні податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області (далі - ДПІ у Тульчинському районі):

- № 0000422300 від 25.12.2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 190 224 грн., з яких 156 504 грн. основного платежу і 33 720 грн. застосовані штрафні (фінансові) санкції;

- № 0000022300 від 04.03.2013 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1419,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позовні вимоги мотивує тим, що за результатами позапланової виїзної документальної перевірки ПрАТ "Тульчинське АТП 10507" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.09.2012 року відповідачем складений акт № 498/7/22/05460982 від 13.12.2012 року, яким зокрема встановлено порушення п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) та п. 185.1 "б" ст. 185, п. 187.1 "б" ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, в результаті чого позивачем нібито занижено ПДВ на суму 156 504 грн., в тому числі за липень 2010 року на суму 7609 грн., за серпень 2010 року на суму 1817 грн., за вересень 2010 року на суму 7420 грн., за жовтень 2010 року на суму 7642 грн., за листопад 2010 року на суму 8781 грн., за грудень 2010 року на суму 212 грн., за лютий 2011 року на суму 2472 грн., за березень 2011 року на суму 6098 грн., за квітень 2011 року на суму 1634 грн., за травень 2011 року на суму 2141 грн., за червень 2011 року на суму 10 482 грн., за липень 2011 року на суму 2540 грн., за серпень 2011 року на суму 12 076 грн., за вересень 2011 року на суму 4782 грн., за жовтень 2011 року на суму 5333 грн., за листопад 2011 року на суму 21 271 грн., за грудень 2011 року на суму 17 623 грн., за лютий 2012 року на суму 1176 грн., за березень 2012 року на суму 656 грн., за квітень 2012 року на суму 8088 грн., за травень 2012 року на суму 2374 грн., за липень 2012 року на суму 9533 грн., за серпень 2012 року на суму 13 903 грн. і за вересень 2012 року на суму 841 грн. На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ у Тульчинському районі винесено податкове повідомлення-рішення № 0000422300 від 25.12.2012 року, а після рішення ДПС у Вінницькій області за наслідками розгляду первинної скарги підприємства також податкове повідомлення-рішення № 0000022300 від 04.03.2013 року. Зазначені рішення контролюючого органу позивач вважає протиправними і такими, що підлягають скасуванню. При цьому посилається на помилковість висновків відповідача про те, що у спірних господарських операціях ПрАТ "Тульчинське АТП 10507" надавало послуги за рахунок бюджетних коштів, а тому такі послуги повинні формувати об'єкт оподаткування податком на додану вартість. Стверджує, що в дійсності підприємство надає послуги населенню і їх не можна розцінювати як надання послуг бюджету. Про правомірність саме такого підходу на думку позивача свідчать положення ст. 10 Бюджетного кодексу України та ч. 4 ст. 37 Закону України "Про автомобільний транспорт", згідно із якими перевізникам компенсуються за рахунок відповідних бюджетів збитки від перевезень пільгових категорій пасажирів і за регульованими тарифами. Отже, факт надання послуг за рахунок бюджетних коштів відсутній, а має місце виключно компенсація збитків транспортного підприємства за рахунок місцевого бюджету. При вирішенні справи просить врахувати, що покриття таких збитків ПрАТ "Тульчинське АТП 10507" здійснювалося за кодом бюджетної класифікації КЕКВ-1310, який включає поточні платежі юридичним особам у виді субсидій на покриття збитків підприємств, фінансову підтримку підприємств на безповоротній основі, а також інші субсидії, які згідно з п.п. 3.2.7 п. 3.2 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.п. 196.1.6 п. 196.1 ст. 196 ПК України не об'єктом оподаткування. З огляду на викладене вважає, що висновки ДПІ у Тульчинському районі, викладені в акті перевірки, не відповідають приписам податкового і бюджетного законодавства, а прийняті нею податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача повністю підтримала заявлені позовні вимоги та надала пояснення згідно з обґрунтуваннями, наведеними у позовній заяві і доповненнях до неї (а.с. 84-85). Просить суд адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні вимоги позивача заперечив з мотивів, викладених у наданих суду письмових запереченнях (а.с. 73-76, 195-198, 216-219), і пояснив, що в дійсності районне управління праці та соціального захисту населення на підставі укладених договорів здійснювало компенсацію ПрАТ "Тульчинське АТП 10507" наданих ним послуг з перевезення пільгових категорій населення, а не відшкодування збитків підприємства, як помилково вважає позивач. Крім того, у п.п. 196.1.6 п. 196.1 ст. 196 ПК України йдеться про звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з виплати, а не з отримання субсидій, а отже ця норма не поширюється на спірні правовідносини. Просить також взяти до уваги, що ні Закон України "Про податок на додану варість", ні Податковий кодекс України не звільняють платника податків від нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість при отримані компенсації витрат, пов'язаних з пільговим перевезенням пасажирів на приміських та міжміських маршрутах, яка отримується платником податків з державного чи місцевого бюджетів за кодом економічної класифікації видатків 1310 "Субсидії та поточні трансфери підприємствам (установам, організаціям". Наполягає на тому, що при проведенні позапланової виїзної документальної перевірки ПрАТ "Тульчинське АТП 10507" та прийнятті оскаржуваних рішень ДПІ у Тульчинському районі діяла відповідно до вимог чинного законодавства, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, а тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення сторін та оцінивши інші докази, які є у справі, суд доходить висновку, що заявлений адміністративний позов належить задовольнити з огляду на таке.

Встановлено, що ПрАТ "Тульчинське АТП 10507" зареєстроване як юридична особа (код ЄДРПОУ 05460982), починаючи з 19.02.1996 року перебуває на обліку в органах державної податкової служби та у спірний період було платником податку на додану вартість (свідоцтво № 1661798 від 30.09.1999 року).

Відповідно до направлень на перевірку №№ 511-516 від 28.11.2012 року та на виконання наказу № 495 від 27.11.2012 року у період з 28 листопада по 06 грудня 2012 року державними податковими ревізорами-іспекторами ДПІ у Тульчинському районі проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПрАТ "Тульчинське АТП 10507" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.09.2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 498/7/22/05460982 від 13.12.2012 року, яким зокрема встановлено порушення позивачем п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) та п. 185.1 "б" ст. 185, п. 187.1 "б" ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, внаслідок чого занижено ПДВ на загальну суму 156 504 грн. (а.с. 7-47).

На підставі вказаного акту перевірки 25.12.2012 року ДПІ у Тульчинському районі прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми "Р" за № 0000422300 про збільшення ПрАТ "Тульчинське АТП 10507" грошового зобов'язання з ПДВ на суму 190 224 грн., з яких 156 504 грн. за основним платежем і 33 720 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 48).

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач у порядку адміністративного оскарження подав скаргу до ДПС у Вінницькій області. За наслідками її розгляду винесено рішення № 2531/10/10-02-11 від 20.02.2013 року, яким податкове повідомлення-рішення ДПІ у Тульчинському районі № 0000422300 від 25.12.2012 року залишено без змін та на 1419,50 грн. збільшено суму штрафних санкцій з ПДВ, визначених цим рішенням (а.с. 70-72).

Враховуючи зазначене рішення ДПС у Вінницькій області, 04.03.2013 року ДПІ у Тульчинському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000022300 про збільшення ПрАТ "Тульчинське АТП 10507" грошового зобов'язання з ПДВ на суму 1419,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 81).

Вищезазначені рішення ДПІ у Тульчинському районі є предметом спору у цій адміністративній справі. Надаючи їм правову оцінку, суд виходить з таких мотивів.

Як вбачається з акту № 498/7/22/05460982 від 13.12.2012 року, за період з 01.07.2010 року по 30.09.2012 року позивач задекларував податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 2 263 640 грн. При цьому їх заниження за даними перевірки становить 156 504 грн., в тому числі за липень 2010 року на суму 7609 грн., за серпень 2010 року на суму 1817 грн., за вересень 2010 року на суму 7420 грн., за жовтень 2010 року на суму 7642 грн., за листопад 2010 року на суму 8781 грн., за грудень 2010 року на суму 212 грн., за лютий 2011 року на суму 2472 грн., за березень 2011 року на суму 6098 грн., за квітень 2011 року на суму 1634 грн., за травень 2011 року на суму 2141 грн., за червень 2011 року на суму 10 482 грн., за липень 2011 року на суму 2540 грн., за серпень 2011 року на суму 12 076 грн., за вересень 2011 року на суму 4782 грн., за жовтень 2011 року на суму 5333 грн., за листопад 2011 року на суму 21 271 грн., за грудень 2011 року на суму 17 623 грн., за лютий 2012 року на суму 1176 грн., за березень 2012 року на суму 656 грн., за квітень 2012 року на суму 8088 грн., за травень 2012 року на суму 2374 грн., за липень 2012 року на суму 9533 грн., за серпень 2012 року на суму 13 903 грн. і за вересень 2012 року на суму 841 грн.

На думку податкового органу, у зазначені звітні періоди позивач при визначенні об'єкта оподаткування з ПДВ безпідставно не врахував суму коштів, отриманих підприємством від УПСЗН Тульчинської РДА по коду бюджетної класифікації 1310 як компенсацію вартості наданих послуг з перевезення пільгових категорій населення, занизивши тим самим свої грошові зобов'язання з ПДВ на вказані вище суми.

Проте, такі висновки ДПІ у Тульчинському районі не відповідають нормам матеріального права і фактичним обставинам справи та є помилковими.

Судом встановлено, що на підставі договорів № 2 від 14.01.2010 року, № 17 від 17.02.2011 року та № 9 від 03.01.2012 року, укладених між ПрАТ "Тульчинське АТП 10507" з однієї сторони (Перевізник) та УПСЗН Тульчинської РДА з іншої (Платник), протягом 2010-2012 року позивач надавав послуги з перевезення громадян, яким згідно із ст. 102 Бюджетного кодексу України передбачено пільги на перевезення, за що УПСЗН Тульчинської РДА здійснювало відшкодування підприємству видатків за рахунок виділених державою субвенцій з Державного бюджету України (а.с. 86-90).

Оплата послуг проводилася відповідно до поданих ПрАТ "Тульчинське АТП 10507" розрахунків по коду економічної класифікації видатків (КЕКВ) 1310, що підтверджується виписками з банківських рахунків позивача, платіжними дорученнями про перерахування коштів, а також листом УПСЗН Тульчинської РДА № 848 від 03.04.2013 року (а.с. 92-193, 220-221). Дана обставина також не заперечується відповідачем, який однак вважає, що отримані підприємством за цим кодом кошти є компенсацією наданих послуг з перевезення пільгових категорій населення, а не субсидією, яка не підлягає оподаткуванню ПДВ.

Надаючи оцінку таким доводам податкового органу, суд зазначає наступне.

Згідно із п. 1.4 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.п. 14.1.203 п. 14.1 ст.14 ПК України під продажем результатів робіт (послуг) розуміються будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об'єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

В силу приписів п.п. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 ПК України обумовлено, що постачання послуг - це будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Пунктом 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" та пунктом 188.1 статті 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості і товарів/послуг.

Таким чином, у спірних господарських операціях позивач надав послуги населенню і їх не можна розцінювати як надання послуг бюджету. У зв'язку з цим посилання відповідача на порушення ПрАТ "Тульчинське АТП 10507" вимог п. 187.1 ст. 187 ПК України є безпідставними і до уваги судом не приймаються.

Крім того, згідно із ч. 4 ст. 37 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-III (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) перевізникам компенсується за рахунок відповідних бюджетів збитки від перевезень пільгових категорій пасажирів за регульованими тарифами.

Як встановлено судом, позивач здійснював перевезення пільгової категорії населення за тарифами, встановленими розпорядженнями Вінницької ОДА № 217 від 07.06.2005 року, № 377 від 18.09.2009 року, № 302 від 27.07.2010 року та № 211 від 29.04.2011 року (а.с. 212-215), тобто за регульованими тарифами, а покриття йому збитків від таких перевезень здійснювалося УПСЗН Тульчинської РДА за кодом бюджетної класифікації КЕКВ-1310.

Відповідно до п. 2 ч. 1, ч. 3 ст. 10 Бюджетного кодексу України видатки бюджету класифікуються зокрема за економічною характеристикою операцій, при проведенні яких здійснюються ці видатки (економічна класифікація видатків), і поділяються на поточні видатки, капітальні видатки та кредитування за вирахуванням погашення, склад яких визначається Міністром фінансів України.

Пунктами 1, 5 Розділу I Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Державного казначейства Українивід 25 листопада 2008 року № 495 (далі - Інструкція), обумовлено, що економічна класифікація видатків бюджету призначена для чіткого розмежування видатків бюджетних установ та одержувачів бюджетних коштів за економічними ознаками з детальним розподілом коштів за їх предметними ознаками (заробітна плата, нарахування, усі види господарської діяльності, виплати населенню, що іменуються як трансферти населенню, та інші категорії).

Видатки одержувачів бюджетних коштів здійснюються за такими кодами економічної класифікації видатків бюджету: Поточні видатки: 1310 "Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)".

Згідно із п. 3 Розділу II Інструкції до коду 1300 "Субсидії і поточні трансферти" належать видатки на надання субсидій, дотацій, поточних трансфертів юридичним особам, іншим бюджетам, допомоги та інших поточних трансфертів населенню.

Водночас пунктом 3.1 цього ж розділу передбачено, що поточні платежі юридичним особам за кодом 1310 "Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)" включають, зокрема, субсидії на покриття збитків підприємств, фінансову підтримку підприємств на безповоротній основі, а також інші субсидії.

Таким чином, кошти, одержані позивачем за КЕКВ-1310, є бюджетними субсидіями, якими підприємству фактично відшкодовуються збитки за оподатковуваними операціями, здійсненими за регульованими цінами (тарифами). Відтак, вони знаходяться поза межами ціни таких операцій, яка визначається у межах цих же операцій для споживача послуги.

Аналогічна позиція висвітлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10.09.2012 року у справі № К-19803/09 (а.с. 222-224).

Відповідно до п.п. 3.2.7 п. 3.2 ст. З Закону України "Про податок на додану вартість" та п.п. 196.1.6 п. 196.1 ст. 196 ПК України не є об'єктом оподаткування операції з виплат у грошовій формі заробітної плати, а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів (крім тих, що надаються у майновій формі).

З огляду на викладене суд приходить до переконання про безпідставність висновку ДПІ у Тульчинському районі щодо заниження позивачем у період з 01.07.2010 року по 30.09.2012 року грошових зобов'язань на суму 156 504 грн. внаслідок неврахування при визначенні об'єкта оподаткування з ПДВ суми коштів від УПСЗН Тульчинської РДА, одержаних по коду 1310 як бюджетну компенсацію збитків від перевезення пільгових категорій пасажирів за регульованими тарифами.

Тому податкові повідомлення-рішення № 0000422300 від 25.12.2012 року та № 0000022300 від 04.03.2013 року визнаються судом протиправними і таким, що підлягають скасуванню.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з приписів вказаної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Згідно із ч. 1 ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ДПІ у Тульчинському районі № 0000422300 від 25.12.2012 року та № 0000022300 від 04.03.2013 року, а тому заявлений адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується судом відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 160, 162, 163, 167, 254 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області № 0000422300 від 25.12.2012 року та № 0000022300 від 04.03.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства "Тульчинське автотранспортне підприємство 10507" (ідентифікаційний код 05460982) сплачений при зверненні до адміністративного суду судовий збір у розмірі 1916 (одну тисячу дев'ятсот шістнадцять) грн. 44 коп. шляхом його безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків відповідача державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Сало Павло Ігорович