Ухвала

від 06.02.2014 по справі 802/724/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2014 року м. Київ К/800/29850/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., Усенко Є.А., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області Державної податкової служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 5 квітня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2013 року

у справі № 802/724/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства «Тульчинське автотранспортне

підприємство 10507»

до Державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В

Приватне акціонерне товариство «Тульчинське автотранспортне підприємство 10507» (надалі також - ПрАТ «Тульчинське АТП 10507», позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області (надалі також - ДПІ,Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000422300 від 25 грудня 2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 190 224 грн., з яких 156 504 грн. основного платежу і 33 720 грн. застосовані штрафні (фінансові) санкції; № 0000022300 від 4 березня 2013 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1419,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 5 квітня 2013 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області № 0000422300 від 25 грудня 2012 року та № 0000022300 від 4 березня 2013 року.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2013 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області залишено без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 5 квітня 2013 року - без змін.

Відповідач в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просить постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 5 квітня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2013 року скасувати і прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Позивач, не погоджуючись із касаційною скаргою, подав письмове заперечення, в якому просить постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 5 квітня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2013 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, з огляду на її безпідставність та необґрунтованість.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Так, фактичною підставою для нарахування податкового зобов'язання на підставі податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки позивача, викладені в акті позапланової виїзної перевірки від 13 грудня 2012 року № 498/7/22/05460982 та рішенні ДПС у Вінницькій області від 20 лютого 2013 року № 2531/10/10-02-11, про порушення позивачем вимог підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 , пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» (тут і надалі - в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) та пункту 185.1 «б» статті 185 , пункту 187.1 «б» статті 187 , пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України, тут і надалі - в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) внаслідок чого за знижено суму податку на додану вартість на загальну суму 156 504 грн., в тому числі за липень 2010 року на суму 7609 грн., за серпень 2010 року на суму 1817 грн., за вересень 2010 року на суму 7420 грн., за жовтень 2010 року на суму 7642 грн., за листопад 2010 року на суму 8781 грн., за грудень 2010 року на суму 212 грн., за лютий 2011 року на суму 2472 грн., за березень 2011 року на суму 6098 грн., за квітень 2011 року на суму 1634 грн., за травень 2011 року на суму 2141 грн., за червень 2011 року на суму 10 482 грн., за липень 2011 року на суму 2540 грн., за серпень 2011 року на суму 12 076 грн., за вересень 2011 року на суму 4782 грн., за жовтень 2011 року на суму 5333 грн., за листопад 2011 року на суму 21 271 грн., за грудень 2011 року на суму 17 623 грн., за лютий 2012 року на суму 1176 грн., за березень 2012 року на суму 656 грн., за квітень 2012 року на суму 8088 грн., за травень 2012 року на суму 2374 грн., за липень 2012 року на суму 9533 грн., за серпень 2012 року на суму 13 903 грн. і за вересень 2012 року на суму 841 грн..

Так, вказане порушення, на думку відповідача полягає в тому, що позивачем при визначенні об'єкта оподаткування з ПДВ безпідставно не враховано суми коштів, отриманих підприємством від УПСЗН Тульчинської РДА по коду бюджетної класифікації 1310 як компенсацію вартості наданих послуг з перевезення пільгових категорій населення, занизивши тим самим свої грошові зобов'язання з ПДВ на вказані вище суми. Відповідач, обґрунтовуючи правомірність податкових повідомлень-рішень зазначав, що отримані підприємством за КЕКВ 1310 кошти є компенсацією наданих послуг з перевезення пільгових категорій населення, а не субсидією, яка не підлягає оподаткуванню ПДВ.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі договорів 14 січня 2010 року № 2 від, від 17 лютого 2011 року № 17 та від 3 січня 2012 року № 9, укладених між ПрАТ «Тульчинське АТП 10507» з однієї сторони (Перевізник) та УПСЗН Тульчинської РДА з іншої (Платник), протягом 2010-2012 року позивач надавав послуги з перевезення громадян, яким згідно зі статтею 102 Бюджетного кодексу України передбачено пільги на перевезення, за що УПСЗН Тульчинської РДА здійснювало відшкодування підприємству видатків за рахунок виділених державою субвенцій з Державного бюджету України.

Перевезення пільгової категорії населення позивач здійснював за тарифами, встановленими розпорядженнями Вінницької ОДА від 7 червня 2005 року № 217, від 18 вересня 2009 року № 377, від 27 липня 2010 року № 302 та від 29 квітня 2011 року № 211 тобто за регульованими тарифами, а покриття йому збитків від таких перевезень здійснювалося УПСЗН Тульчинської РДА за кодом бюджетної класифікації КЕКВ-1310.

Оплата послуг проводилася відповідно до поданих ПрАТ «Тульчинське АТП 10507» розрахунків по коду економічної класифікації видатків (КЕКВ) 1310, що підтверджується виписками з банківських рахунків позивача, платіжними дорученнями про перерахування коштів, а також листом УПСЗН Тульчинської РДА № 848 від 3 квітня 2013 року (а.с. 92-193, 220-221).

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» та пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості і товарів/послуг.

Так відповідно до пункту 5 Розділу I Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Державного казначейства України від 25 листопада 2008 року № 495 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 14 січня 2011 року № 11 «Про бюджетну класифікацію» за кодом 1310 економічної класифікації видатків бюджету визначено поточні видатки «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)». Поточні платежі юридичним особам за кодом 1310 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)» включають, зокрема, субсидії на покриття збитків підприємств, фінансову підтримку підприємств на безповоротній основі, а також інші субсидії (пункт 3.1 Розділу II Інструкції).

Відповідно до підпункту 3.2.7 пункту 3.2 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» та підпункту196.1.6 пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування операції з виплат у грошовій формі заробітної плати, а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів (крім тих, що надаються у майновій формі).

За таких обставин, з безпідставним є висновок ДПІ у Тульчинському районі щодо заниження позивачем у період з 1 липня 2010 року по 30 вересня 2012 року грошових зобов'язань на суму 156 504 грн., внаслідок неврахування при визначенні об'єкта оподаткування з ПДВ суми коштів отриманих по коду 1310 як бюджетну компенсацію збитків від перевезення пільгових категорій пасажирів за регульованими тарифами від УПСЗН Тульчинської РДА.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалені по справі рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена в касаційній скарзі позиція відповідача не знаходить свого підтвердження матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 220 1 , 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області Державної податкової служби відхилити, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 5 квітня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2013 року у справі № 802/724/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь справі та може бути переглянута з підстав встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: М.В. Сірош

Є.А. Усенко