Ухвала

від 21.05.2013 по справі 802/724/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/724/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Сало П.І.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Білоуса О.В. Мельник-Томенко Ж. М.

секретар судового засідання: Лукашик М.О.

за участі:

представника позивача: Якимчук В.І.

представника відповідача: Кубика М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Тульчинське АТП 10507" до Державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2013 року приватне акціонерне товариство "Тульчинське автотранспортне підприємство 10507" (далі - ПрАТ "Тульчинське АТП 10507", позивач) звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області (далі - ДПІ у Тульчинському районі, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2013 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2013 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Тульчинському районі проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПрАТ "Тульчинське АТП 10507" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.09.2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 498/7/22/05460982 від 13.12.2012 року.

В ході перевірки виявлені та зафіксовані в акті порушення позивачем вимог п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР та п. 185.1 "б" ст. 185, п. 187.1 "б" ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, шляхом заниження сум ПДВ на 156504 грн.

На підставі акту перевірки № 498/7/22/05460982 від 13.12.2012 року ДПІ у Тульчинському районі прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0000422300 від 25.12.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПрАТ "Тульчинське АТП 10507" з ПДВ на 190224 грн., в тому числі 156504 грн. за основним платежем і 33720 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач здійснив процедуру адміністративного оскарження, однак рішенням ДПС у Вінницькій області №2531/10/10-02-11 від 20.02.2013 року, оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Тульчинському районі залишено без змін та збільшено суму штрафних санкцій з ПДВ на 1419,50 грн. Враховуючи зазначене рішення ДПС у Вінницькій області, ДПІ у Тульчинському районі прийнято податкове повідомлення-рішення №0000022300 від 04.03.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПрАТ "Тульчинське АТП 10507" з ПДВ за штрафними (фінансовими) санкціями на 1419,50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги ПрАТ "Тульчинське АТП 10507", суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки є необґрунтованими, а тому прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із вказаними висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Встановлено, що на підставі договорів № 2 від 14.01.2010 року, № 17 від 17.02.2011 року та № 9 від 03.01.2012 року, укладених між ПрАТ "Тульчинське АТП 10507" з однієї сторони (Перевізник) та УПСЗН Тульчинської РДА з іншої (Платник), протягом 2010-2012 року позивач надавав послуги з перевезення громадян, яким згідно із ст. 102 Бюджетного кодексу України передбачено пільги на перевезення, за що УПСЗН Тульчинської РДА здійснювало відшкодування підприємству видатків за рахунок виділених державою субвенцій з Державного бюджету України.

Перевезення пільгової категорії населення позивач здійснював за тарифами, встановленими розпорядженнями Вінницької ОДА № 217 від 07.06.2005 року, № 377 від 18.09.2009 року, № 302 від 27.07.2010 року та № 211 від 29.04.2011 року (а.с. 212-215), тобто за регульованими тарифами, а покриття йому збитків від таких перевезень здійснювалося УПСЗН Тульчинської РДА за кодом бюджетної класифікації КЕКВ-1310.

Оплата послуг проводилася відповідно до поданих ПрАТ "Тульчинське АТП 10507" розрахунків по коду економічної класифікації видатків (КЕКВ) 1310, що підтверджується виписками з банківських рахунків позивача, платіжними дорученнями про перерахування коштів, а також листом УПСЗН Тульчинської РДА № 848 від 03.04.2013 року (а.с. 92-193, 220-221).

Підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, слугував висновок податкового органу про безпідставне неврахування позивачем при визначенні об'єкта оподаткування з ПДВ суми коштів, отриманих підприємством від УПСЗН Тульчинської РДА по коду бюджетної класифікації 1310 як компенсацію вартості наданих послуг з перевезення пільгових категорій населення, занизивши тим самим свої грошові зобов'язання з ПДВ на вказані вище суми. Відповідач вважає, що отримані підприємством за КЕКВ 1310 кошти є компенсацією наданих послуг з перевезення пільгових категорій населення, а не субсидією, яка не підлягає оподаткуванню ПДВ.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості і товарів/послуг.

Оскільки позивач надав послуги населенню їх не можна розцінювати як надання послуг бюджету, а тому посилання відповідача на порушення ПрАТ "Тульчинське АТП 10507" вимог п. 187.1 ст. 187 ПК України є безпідставними.

Згідно із ч. 4 ст. 37 Закону України "Про автомобільний транспорт" перевізникам компенсується за рахунок відповідних бюджетів збитки від перевезень пільгових категорій пасажирів за регульованими тарифами.

Відповідно до п. 2 ч. 1, ч. 3 ст. 10 Бюджетного кодексу України видатки бюджету класифікуються зокрема за економічною характеристикою операцій, при проведенні яких здійснюються ці видатки (економічна класифікація видатків), і поділяються на поточні видатки, капітальні видатки та кредитування за вирахуванням погашення, склад яких визначається Міністром фінансів України.

Пунктами 1, 5 Розділу I Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Державного казначейства України від 25 листопада 2008 року № 495 (далі - Інструкція), визначено, що економічна класифікація видатків бюджету призначена для чіткого розмежування видатків бюджетних установ та одержувачів бюджетних коштів за економічними ознаками з детальним розподілом коштів за їх предметними ознаками (заробітна плата, нарахування, усі види господарської діяльності, виплати населенню, що іменуються як трансферти населенню, та інші категорії).

Видатки одержувачів бюджетних коштів здійснюються, зокрема кодом економічної класифікації видатків бюджету Поточні видатки: 1310 "Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)". Поточні платежі юридичним особам за кодом 1310 "Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)" включають, зокрема, субсидії на покриття збитків підприємств, фінансову підтримку підприємств на безповоротній основі, а також інші субсидії (п.3.1 Розділу II Інструкції).

Бюджетні субсидії фактично відшкодовують збитки підприємству за оподатковуваними операціями, здійсненими за регульованими цінами (тарифами), а відтак, знаходяться поза межами ціни таких операцій, яка визначається у межах цих же операцій для споживача послуги.

Відповідно до п.п. 3.2.7 п. 3.2 ст. З Закону України "Про податок на додану вартість" та п.п. 196.1.6 п. 196.1 ст. 196 ПК України не є об'єктом оподаткування операції з виплат у грошовій формі заробітної плати, а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів (крім тих, що надаються у майновій формі).

З огляду на наведені положення норм законодавства та обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає обгрнутованим висновок суду першої інстанції про звільнення від оподаткування податком на додану вартість вказаних господарських операцій позивача, що вказує на безпідставність позиції податкового органу та протиправність оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 28 травня 2013 року .

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Білоус О.В.

Мельник-Томенко Ж. М.