Рішення

від 03.04.2013 по справі 906/204/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "03" квітня 2013 р. Справа № 906/204/13-г

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Ляхевич А.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Тищенко А.С., довіреність від 19.02.2013 р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Державного підприємства "Лугинське лісове господарство" (смт.Лугини Житомирської області)

до Приватного акціонерного товариства "Фабрика "Мрія" (с.Іванівка, Житомирська область)

про стягнення 104097,37 грн.

Державне підприємство "Лугинський держлісгосп" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з ПрАТ "Фабрика "Мрія" 104097,37грн., з яких 100642,60 грн. основного боргу за поставлені лісоматеріали та 3454,77 грн. пені за договором поставки №45/А від 28.04.2012 р.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 11.02.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №906/204/13-г та призначено її розгляд на 12.03.2013 р.

У зв'язку з неявкою в засідання суду представників сторін та невиконанням ними вимог ухвали суду, ухвалою суду від 12.03.2013р. розгляд справи відкладено на 03.04.2013 р.

В судовому засіданні 03.04.2013р. представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, письмового відзиву не надав, хоча про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить реєстр рекомендованої з повідомленням про вручення кореспонденції господарського суду за 19.03.2013 р. (а.с.37).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме, з повідомлення про вручення поштового відправлення, направлена за адресою відповідача попередня ухвала суду була отримана відповідачем (а.с.32).

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, проте, своїм правом приймати участь в судовому засіданні останній не скористався.

Судом також враховується, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Враховуючи, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов'язковою, а також з врахуванням того, що строк розгляду позовної заяви майже сплинув (позовна заява надійшла до суду 08.02.2013р.), а відповідно до ст.77 ГПК України відкладення розгляду справи можливе в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, господарський суд Житомирської області визнає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними матеріалами справи, відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення присутнього представник позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

28 квітня 2012 року між Державним підприємством "Лугинський лісгосп" (постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Фабрика "Мрія" (замовник) укладено договір поставки №45/А (а.с.7), предметом якого, згідно п.1.1. договору, є постачання постачальником пиломатеріалів дубових не обрізних (товар) замовнику в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.8.1. договору, даний договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2012 р., а в частині розрахунків - до повного виконання його умов.

У відповідності до п.1.2. договору, номенклатура, асортимент, загальна кількість товару, ціна за одиницю товару зазначаються в рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною цього договору.

Ціни на товар зазначаються в рахунках-фактурах та (або) накладних (п.2.1. договору).

Згідно п.2.4. договору, сума договору визначається як добуток сум, зазначених в рахунках-фактурах (накладних) та складає 200000 грн., в т.ч. ПДВ.

За змістом розділу 3 договору, постачальник зобов'язується поставити замовнику товар, на умовах, зазначених в договорі; замовник зобов'язується прийняти товар у відповідності до умов даного договору, оплативши у терміни та порядку, передбаченому п.4.1. договору.

У відповідності до п.4.1. договору, замовник здійснює оплату кожної окремої партії товару на умовах відстрочення платежу в термін до 14-ти календарних днів.

За порушення умов п.4.1. даного договору замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня, за кожен день прострочення платежу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання укладеного договору з липня 2012 року по жовтень 2012 року позивач поставив, а відповідач прийняв узгоджений договором товар на загальну суму 109564,45 грн. (товарно-транспортні накладні (а.с.13-18).

Таким чином, у відповідності до умов договору поставки товару №45/А від 28.04.2012 р. позивач виконав свої зобов'язання у повному обсязі.

В свою чергу, відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару належним чином відповідно до умов договору не виконав. Щодо сплати заборгованості в сумі 100642,52 грн. (пояснення позивача щодо виникнення вказаної суми заборгованості за вих.№114 від 02.04.2013р., а.с.40) позивач звернувся до відповідача з претензією від 26.10.2012р. (а.с.10), проте, вимогу відповідач залишив без відповіді та без задоволення, що й стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до статті 629 цього ж кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріали справи свідчать про несвоєчасне та неповне виконання відповідачем своїх зобов'язань по оплаті отриманого від позивача товару.

Як вбачається зі змісту листа відповідача №34 від 20.03.2013 р., адресованого позивачу, відповідач визнає наявність заборгованості перед позивачем в сумі 100642,60 грн., щодо якої відповідач просив розглянути питання щодо погашення згідно наведеного в листі графіку (а.с.42).

Станом на день розгляду справи доказів погашення відповідачем вказаної суми боргу до справи не подано.

Таким чином, аналіз наведених норм права та обставин справи свідчить про обґрунтованість заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача 100642,60грн. основного боргу.

Отже, вищевикладеними встановленими обставинами справи підтверджується порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №45/А від 28.04.2012р.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У даному випадку, відповідачем у справі було допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, з врахуванням умови договору про відстрочення платежу в термін до 14-ти календарних днів.

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.1. договору сторони передбачили сплату замовник постачальнику пені в розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня, за кожен день прострочення платежу.

Згідно ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Як уже зазначалось, згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З врахуванням викладеного, зважаючи на наявність передбачених договором підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді сплати пені, перевіривши правильність її нарахування (розрахунок, а.с.9, з урахуванням пояснень позивача щодо порядку розрахунку - а.с.61), суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 3454,77грн.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, у суді першої та апеляційної інстанції. Відповідно до ст.4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. В даному випадку, відповідач позов за підставою та предметом не оспорив, доказів сплати боргу та/або інших доказів у спростування позовних вимог не надав, не використавши в повній мірі наданих йому процесуальним законом прав щодо змагальності під час розгляду спору.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню повністю: стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 100642,60грн. основного боргу та 3454,77 грн. пені.

У відповідності до вимог ст.49 ГПК України, судові витрати по справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Фабрика "Мрія" (12415, Житомирська область, Житомирський район, с.Іванівка, вул.Островського,171а, ідентифікаційний код 13550386) на користь Державного підприємства "Лугинське лісове господарство" (11301, Житомирська область, Лугинський район, смт.Лугини, вул.Павлова, 18, ідентифікаційний код 00991864):

- 100642,60 грн. основного боргу,

- 3454,77 грн. пені,

- 2081,95 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 08.04.13

Суддя Ляхевич А.А.

віддрук.прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (прост.)

3 - відповідачу (реком.)