Рішення

від 01.04.2013 по справі 919/143/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2013 року справа № 919/143/13-г

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Єфременко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Монтажбудсервіс"

(вул. Готська, 34, м .Севастополь, 99006)

до Приватного підприємства "Карбон"

(вул. Рєпіна, 15/3, м. Севастополь, 99045)

про стягнення заборгованості у розмірі 85 013,44 грн,

за участю представників:

позивача - не з'явився;

відповідача - Петров М.О., довіреність б/н від 11.02.2013;

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Монтажбудсервіс" звернулося до господарського суду міста Севастополя із позовом до Приватного підприємства "Карбон" про стягнення заборгованості за договором № 35 від 27.09.2011 у розмірі 86 019,18 грн, у тому числі: основний борг - 82029,98 грн, інфляційні втрати - 1 005,74 грн, 3% річних - 2 983,46 грн.

Позовні вимоги з посиланням на статті 193, 216 Господарського кодексу України та статтю 625 Цивільного кодексу України обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №35 від 27.09.2011 щодо своєчасної оплати виконаних робіт.

Ухвалою від 28.01.2013 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

13.02.2013 Приватне підприємство "Монтажбудсервіс" звернулося до суду із заявою в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України про уточнення позовних вимог (вх.№1378/13), в якій зазначив, що позивачем при підготовці позовної заяви до суми основного боргу помилково було включена сума інфляційних витрат, у зв'язку з чим Приватне підприємство "Монтажбудсервіс" просить суд стягнути з відповідача на його користь 85 013,44 грн, у тому числі: основний борг - 81 024,24 грн, інфляційні втрати - 1005,74 грн, 3% річних - 2983,46 грн (арк.с.26).

Пунктом 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 (далі - Постанова Пленуму) визначено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Відповідно до пункту 3.11 Постанови Пленуму Господарським процесуальним кодексом України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

З урахуванням викладеного, заява позивача прийнята судом до розгляду як заява про зменшення розміру позовних вимог.

14.02.2013 представником відповідача заявлено клопотання про зупинення провадження у справі в порядку статті 79 Господарського процесуального кодексу України до розгляду справи у порядку кримінального провадження (арк.с.39-40).

В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач зазначає, що відповідно до витягу з кримінального провадження № 12013140000000112, наданого Управлінням МВС України в м.Севастополі, 28.01.2013 до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне правопорушення за частиною другою статті 15, частиною другою статті 190 Кримінального кодексу України, а саме: у вересні 2011 року директор Приватного підприємства "Карбон" Марчук В.В., користаючи своїм службовим становищем, діючи за попередньою змовою з директором Приватного підприємства "Монтажбудсервіс" Малько П.М., спільно підробили акти виконаних робіт і на підставі даних підроблених документів шахрайським шляхом намагалися заволодіти грошовими коштами Приватного підприємства "Карбон" у сумі 81000,00 грн.

Ухвалою суду від 13.03.2013 клопотання Приватного підприємства "Карбон" про зупинення провадження у справі залишено без задоволення.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, у ході розгляду справи в судовому засіданні 14.02.2013 оголошувалась перерва до 28.02.2013 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 13.03.2013 за клопотанням представника позивача строк вирішення спору продовжений на п'ятнадцять днів, до 10.04.2013.

Позивач у судове засідання 01.04.2013 явку уповноваженого представника не забезпечив, про дату час та місце судового засідання повідомлений належним чином та своєчасно, до початку розгляду справи надав клопотання б/н від 01.04.2013, відповідно до якого просить розглянути справу без участі його представника з наявними у справі матеріалами.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням викладеного, оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, враховуючи те, що строк розгляду справи спливає, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Відповідач у засіданні суду проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позов, зокрема, зазначив, що: в акті приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року та у довідки про вартість виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року йдеться посилання до договір №35 від 24.09.2011, який між сторонами по справі не укладався; акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року та довідка про вартість виконаних будівле них робіт за жовтень 2011 року окрім директорів підприємств підписані виконавцем робіт Асєєвим В.В., який у Приватному підприємстві "Карбон" ніколи не працював та не мав права підписувати вказані акти, крім того, у договорі №35 від 27.09.2011 вказана інша особа, яка має право підписувати щоденні рапорти; на виконання умов договору №35 від 27.09.2011 Приватним підприємством "Монтажбудсервіс" фактично були виконані роботи на суму 30 000,00 грн, що підтверджується підписаним сторонами актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2011 року за договором №35 від 27.09.2011 та відповідною довідкою про вартість виконаних будівельних робіт, при цьому ці роботи Приватним підприємством "Карбон" були повністю оплачені (арк.с.18-19).

Крім того, на час прийняття судом рішення відповідачем не надано суду будь-яких доказів порушення кримінальної справи відносно директору Приватного підприємства "Карбон" Марчук В.В., який користаючи своїм службовим становищем, діючи за попередньою змовою з директором Приватного підприємства "Монтажбудсервіс" Малько П.М., спільно підробили акти виконаних робіт і на підставі даних підроблених документів шахрайським шляхом намагалися заволодіти грошовими коштами Приватного підприємства "Карбон" у сумі 81000,00 грн.

Представнику відповідача в судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

27.09.2011 між Приватним підприємством "Карбон" (замовник) та Приватним підприємством "Монтажбудсервіс" (підрядник) був укладений договір № 35 (далі - Договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник виконує наступні види робіт: планування ділянки; вивіз ґрунту за межі будівельного майданчику та його розміщення; прибирання асфальтування доріг в місці виїзду самоскидів. Орієнтована обсяг робіт складає 3 700 метрів/куб (арк.с.7-8).

Пунктами 1.2-1.4 Договору передбачено, що роботи виконуються за адресою: м.Севастополь, пр. Античний, 64, розрахунок здійснюється за ціною 30,0 грн метр/куб геометрично вертикально планованого ґрунту, ціна договору орієнтовано складає 111 000,00 грн.

Відповідно до пункту 2.1 Договору початок робіт - з моменту видачі авансу, при умові виконання пунктів 3.1, 4.1 роботи виконуються до 10 жовтня 2011 року.

Згідно з пунктом 3.1 Договору розрахунок здійснюється наступним чином: за два дня до початку робіт Замовник оплачує передплату у розмірі 30 000,00 грн, протягом п'яти банківських днів після завершення робіт замовник здійснює кінцевий розрахунок з підрядником.

Для здійснення проміжних розрахунків з підрядником, представник замовника щодня підписує змінні рапорти про роботу екскаватора та автомобілів, здійснюючих вивіз ґрунту. Представник замовника відповідальний за підписання щоденних змінних рапортів - Черниш В.В. (пункт 3.2 Договору).

Договір діє з моменту підписання його сторонами та до повного виконання сторонами своїх договірних зобов'язань (пункт 7 Договору).

Позивач зазначає, що роботи за Договором виконані ним повністю, що підтверджується підписаним між сторонами актом приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року на суму 111 024,24 грн., але Приватним підприємством "Карбон" виконані роботи були оплачені частково на суму 30 000,00 грн, у зв'язку з чим, заборгованість відповідача за виконані роботи склала 81 024,24 грн.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з зазначеним позовом.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги Приватного підприємства "Монтажбудсервіс" такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами Договір є договором підряду.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з положеннями статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з частиною першою статті 843 та частиною першою статті 846 Цивільного кодексу України ціна роботи або способи її визначення, а також строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Частиною першою статті 853 Цивільного кодексу України встановлено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі .

Відповідно до статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Відповідно до частини другої статті 189 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору.

Судом встановлено, що сторони у пункті 1.4 Договору визначили орієнтовану ціну робіт у розмірі 111 000,00 грн.

Крім того, між сторонами підписана довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою КБ-3 за жовтень 2011 року, якою сторони по факту виконаних робіт узгодили, що загальна вартість робіт, виконаних Приватним підприємством "Монтажбудсервіс" становить 111 024,24 грн (арк.с. 12).

Факт виконання позивачем робіт за Договором підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт КБ-2 за жовтень 2011 року, який підписаний сторонами, а саме, Приватним підприємством "Монтажбудсервіс" - 25.10.2011 та Приватним підприємством "Карбон" - 27.10.2011, і скріплений печатками підприємств.

Положеннями статті 853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник при прийнятті робіт зобов'язаний оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Частиною четвертою статті 882 Цивільного кодексу України встановлено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

З аналізу статей 853, 882 Цивільного кодексу України вбачається, що обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом вмотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Аналогічний висновок міститься у постанові Вищого господарського суду України від 11.05.2012 у справі № 21/5005/14068/2011 та у Оглядовому листі Вищого господарського суду України від 18.02.2013 № 01-06/374/2013.

Судом встановлено, що Приватне підприємство "Карбон" прийняло виконані Приватним підприємством "Монтажбудсервіс" роботи, що підтверджується підписаним сторонами актом приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2 за жовтень 2011 року на суму 111 024,24 грн. При цьому, приймаючи роботи та підписуючи акт приймання виконаних робіт, відповідач про допущені підрядником у роботі відступи від умов договору або інші недоліки Приватному підприємству "Монтажбудсервіс" не заявив.

Враховуючи викладене, Приватне підприємство "Карбон" втратило право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі, тому роботи виконані за договором №35 від 27.09.2011 вважаються прийнятими.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що в акті приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року та у довідки про вартість виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року йдеться посилання на договір №35 від 24.09.2011, який між сторонами по справі не укладався, враховуючи наступне.

Зі змісту підписаного сторонами акту приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2 за жовтень 2011 року вбачається, що зазначені земляні роботи виконані Приватним підприємством "Монтажбудсервіс" за об'єктом будівництва, розташованим за адресою: м.Севастополь, пр. Античний, 64; найменування робіт - земляні роботи - розробка ґрунту з завантаженням на автомобілі - самоскиди екскаваторами; перевозка ґрунту; обсяг робіт - 3 660 метрів/куб (арк.с.9-11)

Таким чином, адреса, за якою були виконані роботи, обсяг і характер робіт, зафіксованих у акті приймання виконаних будівельних робіт КБ-2 за жовтень 2011 року, збігається з умовами, обсягом та характером робіт, передбачених Договором.

Представник позивача у письмових запереченнях на відзив Приватного підприємства "Карбон" зазначив, що при складанні довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою КБ-3 за жовтень 2011 року та акту приймання виконаних будівельних робіт КБ-2 за жовтень 2011 року була допущена описка в зазначені дати Договору, а саме: замість дати укладення договору № 35 - 27.09.2011 , помилково вказано 24.09.2011. Крім того, заявами від 01.04.2013 позивач підтвердив, що згідно даних діловодства та документообігу Приватного підприємства "Монтажбудсервіс" договору №35 від 24.09.2011 не укладалося (арк.с. 96-97).

Крім того, суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на те, що акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року та довідка про вартість виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року окрім директорів підприємств підписані виконавцем робіт Асєєвим В.В., який у Приватному підприємстві "Карбон" ніколи не працював та не мав права підписувати вказані акти, з огляду на те, що у договорі №35 від 27.09.2011 вказана інша особа, яка має право підписувати щоденні зміні рапорти, оскільки зазначені документи скріплені круглою печаткою Приватного підприємства "Карбон" та підписані відповідною посадовою особою відповідача, прізвище та посадове становище якої вказані як у довідці, так і у акті прийомки виконаних будівельних робіт.

Щодо визначення у договорі №35 від 27.09.2011 іншої особи, яка має право підписувати щоденні зміні рапорти, слід зазначити, що пунктом 3.2 Договору визначений представник замовника, Черниш В.В., який відповідальний за підписання саме щоденних змінних рапортів . Тобто, повноважень на підписання актів виконаних робіт або довідок про вартість виконаних робіт зазначеній особі умовами Договору не надано.

Заперечуючи проти позову, відповідач стверджує, що на виконання умов договору №35 від 27.09.2011 Приватним підприємством "Монтажбудсервіс" фактично були виконані роботи на суму 30 000,00 грн, що підтверджується підписаним сторонами актом приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2 за листопад 2011 року та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3, при цьому ці роботи Приватним підприємством "Карбон" були повністю оплачені.

Однак, з зазначеним висновком суд не погоджується, з огляду на наступне.

Умовами пунктів 2.1, 3.1 Договору передбачено, що початок виконання передбачених Договором земляних робіт починається з моменту видачі авансу у розмірі 30 000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 29.09.2011 Приватним підприємством "Карбон" перераховано Приватному підприємству "Монтажбудсервіс" 30 000,00 грн, при цьому зі змісту наданої банківської виписки вбачається, що зазначені кошти перераховані в якості оплати за виконані за договором роботи.

Крім того, 29.09.2011 Приватним підприємством "Монтажбудсервіс" була виписана податкова накладна № 31 на суму 30000,00 грн, у т.ч. ПДВ - 5000,00 грн (арк.с.14).

За таких обставин, суд вважає, що грошові кошти у розмірі 30 000,00 грн сплачені Приватним підприємством "Карбон" 29.09.2011 слід віднести саме на передплату за договором.

Посилання відповідача на те, що зазначеним платежем ним була здійснена оплата за підписаним між сторонами актом приймання виконаних робіт за договором №35 від 27.09.2011 за листопад 2011 року на суму 30 000,00 грн., судом до уваги не приймається, оскільки обсяг робіт виконаних у листопаді на суму 30 000,00 грн не може бути сплачений відповідачем у вересні 2011 року.

При цьому слід зазначити, що предметом розгляду цієї справи є заборгованість Приватного підприємства "Карбон" за актом приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року . Тобто факт виконання Приватним підприємством "Монтажбудсервіс" робіт за актом приймання виконаних робіт за листопад 2011 року на суму 30 000,00 грн та їх оплата, знаходиться поза межами доказування у цій справі.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що факт виконання позивачем робіт за спірним актом приймання виконаних робіт за Договором знайшов своє підтвердження при розгляді справи.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В порушення зазначених норм, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів в підтвердженні своїх заперечень щодо заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства "Монтажбудсервіс" про стягнення з Приватного підприємства "Карбон" заборгованості по оплаті виконаних земельних робіт за договором №35 від 27.09.2011 у сумі 81 013,44 грн (111 024,24 грн - 30 000,00 грн) є такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 05.11.2011 по 25.01.2013 (448 днів) у розмірі 2 983,47 грн. та інфляційні втрати за період з 05.11.2011 по 31.12.2012 у розмірі 1 005,74 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних (арк.с.4) та визнав його вірним, тому вимоги про стягнення з Приватного підприємства "Карбон" 3% річних у розмірі 2 983,47 грн підлягають задоволенню повністю.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат (арк.с.4), суд визнав цей розрахунок невірними, оскільки він складений без дотримання рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997.

Передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, сплату яких боржником прострочено (аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 02.02.2012 у справі №40/487).

Згідно з порядком застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладеним Верховним Судом України у листі №62-97р від 03.04.1997, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), крім того, інфляційні втрати розраховуються не на кожну дату, а у середньому за місяць, тобто сума боргу, який виник після 15 числа відповідного місяця, індексується з наступного місяця (аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466.).

Розрахунок інфляційних втрат повинен здійснюватися за формулою: Сума боргу (грн.) х індекс інфляції у відповідному місяці прострочки (%) /100 , а саме:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 05.11.2011 - 31.12.2012 81 024,24 1.001 81,02 81 105,26

Таким чином, інфляційні втрати за період з 05.11.2011 по 31.12.2012 склали 81,02 грн, тому позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково, у сумі 81,02 грн.

Отже, враховуючи все вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 84 088,72 грн, з яких: основний борг - 81 024,24 грн, 3% річних - 2 983,46 грн, інфляційні витрати - 81,02 грн.

Витрати по сплаті судового збору покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 43, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Карбон" (вул. Рєпіна, 15/3, м. Севастополь, 99045, код ЄДРПОУ 30342417, р/р 2600300018223 у філії АТ «Укрєксимбанк», МФО 384986) на користь Приватного підприємства "Монтажбудсервіс" (вул. Готська, 34, м.Севастополь, 99006, код ЄДРПОУ 33727692, р/р 26009035801702 в АТ «УкрСиббанк» м.Харків, МФО 351005) 84 088,72 грн, у тому числі: основний борг - 81 024,24 грн, 3% річних - 2 983,47 грн, інфляційні витрати - 81,02 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 701,79 грн .

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 08.04.2013.

Повне рішення складено 15.02.2013.

СуддяпідписО.О. Єфременко

Згідно з оригіналом

помічник судді Н.В. Якимович

08.04.2013