Постанова

від 12.09.2013 по справі 919/143/13-г

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2013 року Справа № 919/143/13-г

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Латиніна О.А.,

суддів Антонової І.В.,

Фенько Т.П.,

за участю представників сторін:

позивача: Андреєва Марина Євгенівна, довіреність №б/н від 30.06.13, приватне підприємство "Монтажбудсервіс";

відповідача: Петров Максим Олегович, довіреність №б/н від 11.02.13, приватне підприємство "Карбон";

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Карбон" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Єфременко О.О.) від 01 квітня 2013 року у справі № 919/143/13-г

за позовом приватного підприємства "Монтажбудсервіс" (вул. Готська, 34,Севастополь,99000)

до приватного підприємства "Карбон" (вул. Репіна, 15/3,Севастополь,99045)

про стягнення заборгованості у розмірі 85013,44 грн.

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство "Монтажбудсервіс" звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до приватного підприємства "Карбон" про стягнення заборгованості за договором № 35 від 27.09.2011 у розмірі 86 019,18 грн, у тому числі: основний борг - 82029,98 грн, інфляційні втрати - 1 005,74 грн, 3% річних - 2 983,46 грн.

13.02.2013 приватне підприємство "Монтажбудсервіс" звернулося до суду першої інстанції із заявою в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України про уточнення позовних вимог (вх.№1378/13), в якій зазначив, що позивачем при підготовці позовної заяви до суми основного боргу помилково було включена сума інфляційних витрат, у зв'язку з чим приватне підприємство "Монтажбудсервіс" просить суд стягнути з відповідача на його користь 85 013,44 грн, у тому числі: основний борг - 81 024,24 грн, інфляційні втрати - 1005,74 грн., 3% річних - 2983,46 грн.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 01 квітня 2013 року у справі №919/143/13-г позов задоволено частково.

Стягнуто з приватного підприємства "Карбон" на користь приватного підприємства "Монтажбудсервіс" 84088,72 грн., у тому числі: основний борг - 81 024,24 грн, 3% річних - 2 983,47 грн, інфляційні витрати - 81,02 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 701,79 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, приватне підприємство "Карбон", звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції, у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що прийняте рішенням судом першої інстанції суперечить нормам процесуального та матеріального права.

Зокрема заявник апеляційної скарги звертає увагу суду на те, що в акті приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року та у довідки про вартість виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року йдеться посилання до договір №35 від 24.09.2011, який між сторонами по справі не укладався.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 травня 2013 року прийнято апеляційну скаргу приватного підприємства "Карбон" до провадження Севастопольського апеляційного господарського суду.

Розгляд справи неодноразово відкладався з різних підстав.

Склад колегії з розгляду справи також неодноразово змінювався з підстав зазначених в розпорядженнях керівництва суду, які містяться в матеріалах справи.

12 вересня 2013 року за розпорядженням керівництва суду, у зв'язку з відпусткою судді Заплава Л.М. та відрядженням судді Проценко О.І. їх замінено на суддів: Антонову І.В. та суддю суддю Фенько Т.П.

В судовому засіданні 12 вересня 2013 року представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції, представник позивача проти доводів скарги заперечувала та просила відмовити в її задоволенні з підстав її необґрунтованості.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

27 вересня 2011 року між приватним підприємством "Карбон" (замовник) та приватним підприємством "Монтажбудсервіс" (підрядник) був укладений договір №35).

Відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник виконує наступні види робіт: планування ділянки; вивіз ґрунту за межі будівельного майданчику та його розміщення; прибирання асфальтування доріг в місці виїзду самоскидів. Орієнтована обсяг робіт складає 3 700 метрів/куб (арк.с.7-8).

Пунктами 1.2-1.4 договору передбачено, що роботи виконуються за адресою: м.Севастополь, пр. Античний, 64, розрахунок здійснюється за ціною 30,0 грн метр/куб геометрично вертикально планованого ґрунту, ціна договору орієнтовано складає 111 000,00 грн.

Відповідно до пункту 2.1 Договору початок робіт - з моменту видачі авансу, при умові виконання пунктів 3.1, 4.1 роботи виконуються до 10 жовтня 2011 року.

Згідно з пунктом 3.1 Договору розрахунок здійснюється наступним чином: за два дня до початку робіт Замовник оплачує передплату у розмірі 30 000,00 грн, протягом п'яти банківських днів після завершення робіт замовник здійснює кінцевий розрахунок з підрядником.

Для здійснення проміжних розрахунків з підрядником, представник замовника щодня підписує змінні рапорти про роботу екскаватора та автомобілів, здійснюючих вивіз ґрунту. Представник замовника відповідальний за підписання щоденних змінних рапортів - Черниш В.В. (пункт 3.2 Договору).

Договір діє з моменту підписання його сторонами та до повного виконання сторонами своїх договірних зобов'язань (пункт 7 Договору).

Як стверджує позивач роботи за договором виконані ним повністю, що підтверджується підписаним між сторонами актом приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року на суму 111 024,24 грн., але приватним підприємством "Карбон" виконані роботи були оплачені частково на суму 30 000,00 грн., у зв'язку з чим, заборгованість відповідача за виконані роботи склала 81 024,24 грн.

Зазначені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з зазначеним позовом.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вбачає підстави для скасування рішення суду першої інстанції та вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

А за умовами статті 101 господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір по своєї юридичної природі є договором підряду.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з частиною першою статті 843 та частиною першою статті 846 Цивільного кодексу України ціна роботи або способи її визначення, а також строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Аналогічна норма міститься у статті 509 Цивільного кодексу України.

За умовами статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

А в силу статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині першій статті 193 ГК України.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

З вищенаведеного вбачається, що зокрема з правочини (договори) встановлюють, змінюють або припиняють прав та обов'язки.

Отже у даному випадку до договір №35 від 27.09.2011 є документом на підставі якого між сторонами по справі виникли відповідні правовідносини та наділів останніх відповідним обсягом прав та обов'язків.

Як прийнято розуміти документи до яких відноситься договір № 35 від 27.09.2011 повинен мати реквізити.

Реквізити - сукупність постійних елементів, з яких складаються документи . Сукупність реквізитів становить формуляр документів. До елементів (реквізитів) документів належать дата, підпис, адреса, заголовок та ін., а також текст. Кількість елементів документу, тобто реквізитів, може бути різною і визначається видом і змістом документу . При оформлені конкретного документу , застосовують не всі реквізити, а лише ті, які необхідні при виготовленні документів цього типу і вважаються обов'язковими відповідно до юридичних вимог.

Отже необхідність визначення чітких реквізитів у тому чи іншому документі є обов'язковою умовою його відповідності правам та обов'язкам, які регулюються даним документом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в ході розгляду, підставою для стягнення суми заборгованості за договором № 35 від 27.09.2011, суд першої інстанції вважав акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року та довідку про вартість виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року, в яких йдеться посилання на договір №35 від 24.09.2011 , тобто зазначені докази мають інші реквізити та не відносяться до договору, який був укладений між сторонами по справі та на підставі якого у сторін виникли права та обов'язки.

Так суд першої інстанції з посиланням на пояснення позивача дійшов висновку про те, що при складанні довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою КБ-3 за жовтень 2011 року та акту приймання виконаних будівельних робіт КБ-2 за жовтень 2011 року була допущена описка в зазначені дати договору, а саме: замість дати укладення договору № 35 - 27.09.2011, помилково вказано 24.09.2011, тобто при наявності протиріч фактично надав оцінку доказам у супереч нормам процесуального права, які регулюють порядок оцінки та приймання до уваги доказів.

Слід також зазначити, що матеріали справи взагалі не містять доказі наявності між сторонами по справі договору №35 від 24.09.2011, даний факт не заперечувався і сторонами у процесі розгляду справи в апеляційній інстанції, а тому судова колегія приходить до висновку, що акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року та у довідка про вартість виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року взагалі не може породжувати ніяких зобов'язань за договором №35 від 27.09.2011, у зв'язку з чим висновки суду першої інстанції на думку колегії суддів є передчасними.

За умовами постанови Пленуму Вищого господарського суду від 23 березня 2012 року № 6 „Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно статті 43 Господарського кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно вимог статті 32 Господарського кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до статті 34 Господарського кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Суд попередньої інстанції не навів правового обґрунтування своїх висновків, щодо наявності правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, а отже судова колегія вважає рішення суду не відповідним нормам матеріального та процесуального права, тому зазначене рішення підлягає скасуванню.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим прийнято з порушенням норм статей 43, 104 Господарського процесуального кодексу України, тому воно підлягає скасуванню, а апеляційна скарга приватного підприємства "Карбон" задоволенню.

Керуючись статтями 101, 103 (пункт 2), 104 (пункт 4), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу приватного підприємства "Карбон" задовольнити.

2.Рішення господарського суду міста Севастополя від 01 квітня 2013 року у справі №919/143/13-г скасувати.

3.Прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Головуючий суддя О.А.Латинін

Судді І.В. Антонова

Т.П. Фенько

Розсилка:

1.Приватне підприємство "Монтажбудсервіс" (вул. Готська, 34,Севастополь,99000)

2.Приватне підприємство "Карбон" (вул. Репіна, 15/3,Севастополь,99045)

3. Господарський суд міста Севастополя (вул.Л.Павліченко, 5, м.Севастополь,99011)