Рішення

від 01.04.2013 по справі 905/470/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.04.13 р. Справа № 905/470/13-г

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Колесника Р.М.

при секретарі судового засідання Петраченко К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовною заявою: державного підприємства «Укрвуглеякість», м. Донецьк

до відповідача 1: товариства з обмеженою відповідальністю «Якість Плюс», м. Донецьк

до відповідача 2: товарної біржі «Центральна універсальна біржа», м.Київ

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерства енергетики та вугільної промисловості України м. Київ

про визнання договору доручення №27/2-ДД-06 від 04.06.2009р., результатів аукціону та договору купівлі-продажу від 11.03.2010р. недійсними; скасування рішення про державну реєстрацію права власності

Представники сторін:

Від позивача: Апонащенко С.С., Немирюк О.О., Матвієць Н.Л.

Від відповідача1: Ващинський В.Л.

від відповідача2: не з'явився

Від третьої особи: не з'явився

Державне підприємство «Укрвуглеякість», м. Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Якість Плюс», м. Донецьк про визнання договору доручення №27/2-ДД-06 від 04.06.2009р, результатів аукціону та договору купівлі-продажу від 11.03.2010р. недійсними; скасування рішення про державну реєстрацію права власності.

Ухвалою від 17.01.2013р. суд залучив до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товарну біржу «Центральна універсальна біржа», м. Київ.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що реалізація майна останнього, а саме: будівля хімлабораторії літ. И-1, площею 389,7 кв.м., що складає 4/100 ідеальної частини від будівель загальною площею 10299,1 кв.м., які розташовані за адресою: м.Донецьк, вул. Димитрова Георгія, б. 2, була проведена з порушенням чинного на момент проведення аукціону вимог законодавства - Порядку відчуження об'єктів державної власності, затвердженого постановою КМУ від 06.06.2007р. №803.

Позивач в судових засіданнях підтримав вимоги викладені у позовній заяві.

Позивачем було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на будівлю хімлабораторії літ. И-1, площею 389,7 кв.м., що складає 4/100 ідеальної частини від будівель загальною площею 10299,1кв.м., які розташовані за адресою: м.Донецьк, вул. Димитрова Георгія, 2, яка ухвалою суду від 01.04.2013р. судом була задоволена.

З наданого відзиву відповідача вбачається що останній проти позову заперечує з тих підстав, що позивачем не наведені підстави для визнання торгів недійсними, а також, що при укладанні договору купівлі-продажу між сторонами було досягнуто всіх істотних умов договору, в зв'язку з чим також вістуні підстави для визнання такого договору недійсним.

Суд ухвалою від 12.03.2013р. залучив до участі у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, м.Київ.

З наданих до матеріалів справи пояснень третьої особи вбачається, що Міністерством енергетики та вугільної промисловості України проведено перевірку, якою встановлено, що реалізацію майна позивача на аукціоні було проведено з порушенням Порядку відчуження об'єктів державної власності, затвердженого постановою КМУ від 06.06.2007р. №803, на підставі чого позов позивача підтримує у повному обсязі. Також розгляд справи просив здійснювати без участі представника останнього.

Ухвалою суду від 01.04.2013р. суд змінив статус товарної біржі «Центральна універсальна біржа» залучивши її в якості відповідача 2, оскільки в частині позовних вимог про визнання договору доручення недійсним, відповідачем має виступати саме товарна біржа «Центральна універсальна біржа», як одна із сторін спірного правочину.

01.04.2013р. позивачем було надано заяву відповідно до якої просить суд зменшити розмір позовних вимог в частині вимог про скасування рішення про державну реєстрацію права власності. В судовому засіданні заяву просив розглядати як заяву про відмову від позову в частині скасування рішення про державну реєстрацію права власності. Судом представникам позивача були роз'яснені правові наслідки відмови від позову, передбачені ст.ст. 78, 80 Господарського процесуального кодексу України, що зафіксовано в протоколі судового засідання від 01.04.2013р.

Розгляд справи на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу України продовжувався. Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених в процесі розгляду справи, вислухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ

Згідно преамбули статуту позивача він заснований на державній власності згідно з наказом Міністерства палива та енергетики України від 24 вересня 2003р. №513 і належить до сфери управління Міністерства палива та енергетики України (надалі - Уповноважений орган управління), заснованого відповідно до Указу Президента України від 09 грудня 2010р. №1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади».

Відповідно до п. 4.1. Статуту позивача передбачено, що майно підприємства становлять основні фонди, інші необоротні оборотні активи, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства. Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Підприємство володіє, користується і розпоряджається майном на умовах, встановлених цим статутом, вчиняючи щодо нього будь які дії, що не суперечать чинному законодавству.

З матеріалів справи вбачається, що у позивача на праві господарського відання перебувало майно, що належить державі, а саме будівля хімічної лабораторії «Мушкетівська» площею 389,7 кв.м., що складає 4/100 ідеальної частини від будівель загальною площею 10299,1 кв.м., яка розташована за адресою: м.Донецьк, вул. Димитрова Георгія, б. 2.

Фонд державного майна України листом від 12.05.2009р. №10-24-6511 «Щодо надання погодження на відчуження державного майна» погодив відчуження майна, а саме: будівлі хімічної лабораторії «Мушкетівська» загальною площею 389,7 кв.м., 1954 р. побудови, інв. № 13, виключно на аукціоні, з початковою вартістю об'єкта, яка має бути встановлена відповідно до погодженого висновку про його вартість: 823214,00 гривень (без урахування ПДВ).

04.06.2009р. позивачем (замовником) та відповідачем 2 (виконавцем) укладено договір доручення №27/2-ДД/06 на проведення відкритих торгів (аукціону) та визначення переможця, відповідно до п.11. якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання на конкурентних засадах шляхом проведення відкритих торгів (аукціон), провести визначення переможця, з яким замовник укладе договір купівлі-продажу майна.

Наказом Міністерства вугільної промисловості України від 17.06.2009р. №243 «Про відчуження державного майна» було надано згоду на відчуження майна, що обліковується на балансі ДП «Укрвуглеякість», залишковою балансовою вартістю 98660,00 гривень та зобов'язано керівника ДП «Укрвуглеякість» протягом 30 календарних днів з моменту реалізації майна надати Міністерству вугільної промисловості України звіт за результатами відчуження та використання коштів, що надійшли від продажів.

07.07.2009р. відповідачем 2 проведено аукціон з продажу активів позивача, який оформлено протоколом №1, відповідно до якого переможцем аукціону став відповідач 1, якому надане право на придбання майна щодо якого проведено аукціон, за ціною 889071,00 гривень

Листом № 001/5 від 15.07.2009р. відповідач 1 звернувся до позивача з заявою про укладання договору купівлі-продажу будівлі щодо якої проводився аукціон, з проханням здійснити укладання такого договору та сповістити про дату укладання договору купівлі-продажу з метою організації нотаріального посвідчення такого договору.

13.03.2010р. позивачем та відповідачем 1 укладений договір купівлі-продажу будівлі хімлабораторії літ. И-1, площею 389,7 кв.м., що складає 4/100 ідеальної частини від будівель загальною площею 10299,1 кв.м., які розташовані за адресою: м.Донецьк, вул. Димитрова Георгія, б. 2, яку придбано за ціною відповідно до протоколу проведення аукціону №1 від 07.07.2009р., а саме 889071,00 гривень. Договір посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Анікіною І.О. за реєстровим номером 471.

25.10.2012р. позивачем був отриманий лист третьої особи №17/05-02/2-9 від 25.10.2012р. «Щодо результатів перевірки дотримання порядку відчуження майна та використання коштів на державних підприємствах», яким зокрема встановлено, що реалізація будівлі хімічної лабораторії «Мушкетівська» на суму 889071,00 гривень проведена з порушенням чинного законодавства, а саме п.п.18,45,46,48 Порядку відчуження об'єктів державної власності, затвердженого постановою КМУ від 06.06.2007р. №803 (надалі Порядок), та на підставі чого запропоновано вжити заходів щодо повернення державного майна в державну власність.

Враховуючи наведені висновки органу уповноваженого управляти державним майном, позивач звернувся з розглядуваним позовом до суду.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 75 Господарського кодексу України державне комерційне підприємство має право відчужувати, віддавати в заставу майнові об'єкти, що належать до основних фондів, здавати в оренду цілісні майнові комплекси структурних одиниць та підрозділів лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно входить, і, лише на конкурентних засадах.

Згідно ст. 136 Господарського кодексу України, право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Відповідно до п.6 Порядку відчуження об'єктів державної власності, затвердженого постановою КМУ від 06.06.2007р. №803 (в редакції чинній на момент проведення аукціону), (надалі Порядок) зазначено, що відчуження майна здійснюється безпосередньо суб'єктом господарювання, на балансі якого перебуває таке майно, лише після надання на це згоди або дозволу (далі - згода) відповідного суб'єкта управління майном, який є представником власника і виконує його функції у межах, визначених законодавчими актами (далі - суб'єкт управління). Рішення про надання згоди на відчуження нерухомого майна, а також повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту приймається суб'єктами управління лише за погодженням з Фондом державного майна.

Зі змісту цього пункту також вбачається, що рішення про надання згоди та погодження на відчуження майна приймається лише за умови, що відчуження майна не обмежує провадження суб'єктом господарювання виробничої та іншої діяльності та/або відповідно до економічних, технічних (або інших) показників подальше використання майна є неможливе та/або економічно недоцільне.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що після відчуження спірного майна уклав щодо нього ж із відповідачем 1 договір оренди з метою здійснення виробничої діяльності та утримання офісу, що на його думку є свідченням порушення умов відчуження державної власності, викладених у п. 6 Порядку, бо відчуження призвело до обмеження провадження виробничої діяльності позивача та змусило укласти договір оренди щодо цього ж майна.

Дійсно, 30.06.2010р. відповідачем 1 (орендодавець) та позивачем (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна №30/06-1 з умов п.1.1 якого вбачається, що орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нежитлове приміщення, розташоване за адресою: 83053, м.Донецьк, вул. Димитрова, 2б, площею 378,7 кв.м.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що орендоване приміщення надається орендарю для розташування офісу та хімічної лабораторії.

Тобто договір оренди укладено саме з метою здійснення позивачем виробничої діяльності, основні напрямки якої визначені його статутом.

Так згідно п.п. 2.2., 2.2.1., 2.2.2., 2.2.6., 2.2.7., 2.2.13. Статуту позивача основними напрямками діяльності підприємства є: випробування вугільної продукції, що відвантажується вугледобувними та вуглепереробними підприємствами; виконання аналізу хімічними лабораторіями для визначення показників якості рядового вугілля, продукції переробки вугілля та доменного коксу, у тому числі на експорт; створення у встановленому порядку централізованих випробувальних пунктів та хімічних лабораторій на підприємствах незалежно від їх форми власності; проведення іспитів (хіманалізу) арбітражних проб вугільної продукції на замовлення; метрологічна діяльність згідно із Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність», а також діяльність у галузі стандартизації та сертифікації.

Отже, судом встановлено, що будівля хімічної лабораторії, що була продана внаслідок укладання спірних правочинів є заходом, за рахунок якого позивач може здійснювати свою виробничу діяльність, підтвердженням чого є укладання договору оренди цієї будівлі одразу після укладання договору купівлі-продажу.

Таким чином, відчуження будівлі хімічної лабораторії суперечить забезпечувальному принципу сформульовану у п.6 Порядку, що передбачає можливість відчуження майна, якщо це не обмежуватиме провадження виробничої діяльності суб'єкта господарювання.

Оцінюючи доводи позивача в частині відсутності, станом на час укладання спірного договору доручення від 04.06.2009р., попередньої згоди на проведення аукціону Міністерства вугільної промисловості України суд приходить до наступних висновків.

Як вже зазначалося за змістом п. 6 Порядку рішення про відчуження нерухомого майна може бути прийняте органом управління лише за попередньою згодою Фонду державного майна України. А відповідно до пункту 13 Порядку передбачено, що під час здійснення продажу через біржі, на аукціоні суб'єкт господарювання після надання згоди суб'єктом управління на відчуження майна забезпечує укладення договору з юридичною особою, яка уклала договір про продаж майна, що перебуває у державній власності, з Фондом державного майна.

Фонд Державного майна України листом від 12.05.2009р. №10-24-6511 «Щодо надання погодження на відчуження державного майна» погодив відчуження майна, а саме: будівлі хімічної лабораторії «Мушкетівська» загальною площею 389,7 кв.м., 1954 р. побудови, інв. № 13, виключно на аукціоні.

Як вже зазначалося договір доручення №27/2-ДД/06 на проведення відкритих торгів (аукціону) та визначення переможця укладено позивачем (замовником) та відповідачем 2 (виконавцем) 04.06.2009р, коли як згоду на відчуження майна Міністерство вугільної промисловості України затвердило лише наказом від 17.06.2009р. №243 «Про відчуження державного майна», тобто вже після укладання договору доручення №27/2-ДД/06, що оцінюється судом, як порушення вимог, передбачених п. 13 Порядку.

Відповідно до Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 р. N 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 Цивільного Кодексу України.

За приписами частин другої - п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що договір доручення № 27/2-ДД/06 від 04.06.2009р. підлягає визнанню недійсним, отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Юридичними наслідками зазначеного правочину є визначення відповідача 2 у якості особи, що уповноважена здійснювати організацію та проведення спірного аукціону, а також надання відповідачу 2 права знижувати ціну майна, щодо якого проводиться аукціон не більше ніж на 10% від початкової вартості, якщо в ході аукціону від учасників не надійшло пропозиції придбати майно по стартовій ціні (пункт 2.4. договору доручення), що повністю узгоджується зі змістом п. 32 Порядку, відповідно до якого у разі коли після оголошення початкової вартості продажу учасники не висловлюють бажання придбати об'єкт за оголошеною початковою вартістю, ліцитатор, якщо це передбачено договором має право знизити вартість об'єкта. Але не більше як на 10 відсотків.

З протоколу проведених торгів №1 від 07.07.2009р. вбачається, що у зв'язку з тим, що учасники не виявили бажання придбати майно за початковою вартістю, вона була знижена у відповідності до умов договору доручення на 10 відсотків.

Враховуючи імперативні приписи ч.1 ст. 216 Цивільного кодексу України суд приходить до висновку, що наслідком недійсності договору доручення, що встановлена судом, є недійсність результатів проведеного аукціону, та укладеного за його наслідками договору купівлі-продажу від 11.03.2010р. оскільки, через визнання недійсним договору доручення аукціон було проведено особою без належних на то повноважень, вартість майна, за яку його було продано визначено в порушення приписів п. 32 Порядку, а відповідач 1 не може вважатися особою, яка правомірно набула право бути покупцем спірного майна.

Отже позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Інші доводи, наведені позивачем в обґрунтування позовних вимог судом досліджені та відхиляються, як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву доводів позивача не спростовують та не можуть бути прийняті судом до уваги через їх безпідставність.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на встановлені обставини справи та чинне законодавство, оцінивши подані докази, заслухавши доводи та заперечення сторін, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Як вже було зазначено вище, позивачем було надано заяву відповідно до якої просить суд зменшити розмір позовних вимог в частині вимог скасування рішення про державну реєстрацію права власності. Дану заяву позивач просив розглядати як заяву про відмову від позову в частині скасування рішення про державну реєстрацію права власності.

Судом представникам позивача були роз'яснені правові наслідки відмови від позову, передбачені ст.ст. 78, 80 Господарського процесуального кодексу України (протокол судового засідання від 01.04.2013р.).

До прийняття відмови позивача від частини позовних вимог господарським судом у відповідності з вимогами ст.78 Господарського процесуального кодексу України перевірено повноваження представника позивача на вчинення вказаних дій. Правові наслідки відмови від позову, передбачені ст.80 Господарського процесуального кодексу України, позивачу роз'яснено. Згідно зі ст.78 та ст.80 Господарського процесуального кодексу України, провадження по справі підлягає припиненню при відмові позивача від позову та прийнятті цієї відмови господарським судом.

На підставі зазначеного, суд задовольняє клопотання позивача та припиняє провадження по справі, в частині вимог скасування рішення про державну реєстрацію права власності, в зв'язку з відмовою останнього від цієї частини позову.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідачів, відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 20, 22, 33, 43, 49, 66, 67, 75, 77, п.4 ст. 80, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Прийняти відмову позивача від позовних вимог, в частині зобов'язання КП БТІ м.Донецька скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на будівлю хімлабораторії літ. И-1, площею 389,7 кв.м., що складає 4/100 ідеальної частини від будівель загальною площею 10299,1 кв.м., які розташовані за адресою: м.Донецьк, вул. Димитрова Георгія, б. 2, зареєстроване за товариством з обмеженою відповідальністю «Якість Плюс» та припинити провадження у справі в цій частині.

Позовні вимоги державного підприємства «Укрвуглеякість» до товариства з обмеженою відповідальністю «Якість Плюс», до товарної біржі «Центральна універсальна біржа», задовольнити.

Визнати недійсним договір доручення №27/2-ДД/06 від 04.06.2009р. укладений державним підприємством «Укрвуглеякість» та товарною біржею «Центральна універсальна біржа».

Визнати недійсними результати аукціону з продажу активів, державного підприємства «Укрвуглеякість», а саме: будівлі хімлабораторії літ. И-1, площею 389,7 кв.м., що складає 4/100 ідеальної частини від будівель загальною площею 10299,1 кв.м., які розташовані за адресою: м.Донецьк, вул. Димитрова Георгія, б. 2, який оформлено протоколом №1 від 07.07.2009р.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу майна від 13.03.2012р., укладений державним підприємством «Укрвуглеякість» та товариством з обмеженою відповідальністю «Якість Плюс», посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Анікіною І.О. за реєстровим номером 471.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Якість Плюс» (83017, м.Донецьк, бул.Шевченко, 44/49, код 35237902) на користь державного підприємства «Укрвуглеякість» (83053, м. Донецьк, вул. Димитрова, б.2, код 32645403) судовий збір в розмірі 573,50 гривень.

Стягнути з товарної біржі «Центральна універсальна біржа» (02002, м. Київ, вул. М.Раскової, 23, оф. 918, код 32592290) на користь державного підприємства «Укрвуглеякість» (83053, м. Донецьк, вул. Димитрова, б.2, код 32645403) судовий збір в розмірі 573,50 гривень.

Видати накази після набрання рішення законної сили.

У судовому засіданні 01.04.2013р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 08.04.2013р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Колесник Р.М.