Рішення

від 01.04.2013 по справі 5011-75/16934-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-75/16934-2012 01.04.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автохелп"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕВЕРС-А"

2. Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 - Добровольна Надія Миколаївна

про визнання права власності та зобов'язання зареєструвати право власності

Судді Васильченко Т.В. (головуючий)

Куркотова Є.Б.

Нечай О.В.

в присутності представників сторін:

від позивача - Віценко А.Г., довіреність б/н від 06.11.2012.

від відповідача-1 - Кобилинська Н.О., довіреність б/н від 11.12.2012.

від відповідача-2 - не з'явилися.

від третьої особи - Кібець С.В., довіреність №1571 від 14.12.2010.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Автохелп» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕВЕРС-А» та Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» про визнання за позивачем права власності на нежитлові будівлі, розташовані за адресою: м. Київ, бульвар Івана Лепсе, 26-А, а саме будівлі: літ. «А» загальною площею 20,3 кв.м.; літ. «В» загальною площею 4,4 кв.м.; літ. «Г» загальною площею 131,3 кв.м.; літ. «Д» загальною площею 77,0 кв.м.; літ. «І» загальною площею 59,0 кв.м.; літ. «Л» загальною площею 317,7 кв.м. та зобов'язання відповідача 2 зареєструвати за позивачем право власності на зазначені нежитлові будівлі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, будучи землекористувачем земельної ділянки за адресою: м. Київ, бульвар Івана Лепсе, 26-А, здійснив на цій земельній ділянці будівельні роботи з реконструкції ряду нежитлових будівель та в подальшому передав відповідачу 1 розташоване за вказаною адресою нежитлове приміщення площею 8,5 кв.м. (приміщення № 1) на підставі договору оренди приміщення від 01.07.2011. Втім, відповідач - ТОВ «РЕВЕРС-А» стверджуючи, що саме він здійснив реконструкцію зазначеного приміщення вимагає від позивача на підставі ст. 778 Цивільного кодексу України передати йому у власність спірний об'єкт нерухомості, чим порушує права і законні інтереси позивача, тому, посилаючись на ст.ст. 331, 391, 392 Цивільного кодексу України, просить визнати за ним право власності на реконструйоване нерухоме майно та зобов'язати зареєструвати за ним право власності на нього.

17.12.2012 в судовому засіданні позивач подав пояснення у справі, в яких зазначив, що оскільки на даний час існує спір щодо нерухомого майна, він не звертався до Головного управління комунальної власності КМДА для оформлення правовстановлюючих документів на спірні об'єкти нерухомого майна.

В свою чергу, відповідач 17.12.2012 подав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив посилаючись на те, що він згідно договору оренди отримав у строкове платне користування приміщення № 1, загальною площею 8,5 кв.м., за адресою: м. Київ, бульвар Івана Лепсе, 26-а, літ. "Е" і ним як орендарем цього приміщення за власний рахунок проведено його реконструкцію, тому позивач не є власником спірних будівель.

В судовому засіданні 17.12.2012, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України була оголошена перерва до 24.12.2012.

21.12.2012 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив визнати за ним право власності на нежитлові будівлі, як на окремі об'єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: м. Київ, бульвар Івана Лепсе, 26-а, а саме: літ. «А» загальною площею 20,3 кв.м.; літ. «В» загальною площею 4,4 кв.м.; літ. «Г» загальною площею 131,3 кв.м.; літ. «Д» загальною площею 77,0 кв.м.; літ. «І» загальною площею 59,0 кв.м.; літ. «Л» загальною площею 317,7 кв.м. та зобов'язати КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» зареєструвати за позивачем право власності на зазначені нежитлові будівлі, як на окремі об'єкти нерухомого майна.

Крім того, позивач подав додаткові пояснення, в яких пояснив, що реконструкція спірних об'єктів нерухомого майна здійснювалась на земельній ділянці за адресою: м. Київ, бульвар Івана Лепсе, 26-А, без зміни зовнішніх меж, пов'язаних з реконструкцією на іншій земельній ділянці та зазначив, що питання про передачу позивачу вказаної земельної ділянки винесене на порядок денний сесії Київської міської ради.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.12.2012 розгляд справи відкладено на 21.01.2013 та зобов'язано відповідача-2 надати суду довідку із зазначенням в хронологічному порядку відомостей щодо переходів права власності на нежитлові будівлі, розташовані за адресою: м. Київ, бульвар Івана Лепсе, 26-а, з наданням належним чином засвідчених копій правовстановлюючих документів, що стали підставою для вчинення відповідних реєстраційних дій та належну копію реєстраційної справи щодо визначеного нерухомого майна.

26.12.2012 відповідач-2 листом № 46407 (И-2012) від 12.12.2012 повідомив, що на підставі рішення господарського суду міста Києва від 21.04.2009 цілісний майновий комплекс загальною площею 615,9 кв.м. зареєстрований за ТОВ «Автохелп», а нежилий будинок (літ. Б), загальною площею 164,6 кв.м., що складає 27/100 від майнового комплексу, на підставі договору купівлі-продажу зареєстрований за ТОВ «РЕВЕРС-А». При цьому, надано копію реєстраційної справи цілісного майнового комплексу по бул. Івана Лепсе, 26а.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.01.2013 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 - Добровольну Надію Миколаївну та у зв'язку зі складністю справи призначено колегіальний розгляд справи.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 21.01.2013 призначено колегіальний розгляд справи № 5011-75/16934-2012 у наступному складі суду: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Босий В.П., Ломака В.С.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.01.2013 справу №5011-75/16934-2012 прийнято до провадження колегії суддів у складі: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Босий В.П., Ломака В.С. та призначено справу до розгляду.

07.02.2013 третя особа подала відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечила, з підстав того, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження надання йому права користування земельною ділянкою за адресою м. Київ, бул. І.Лепсе, 26а, як і не надано доказів надання йому вказаної земельної ділянки під забудову або під вже збудоване майно, що виключає можливість визнання за ним права власності на спірне майно, в силу положень ст. 376 Цивільного кодексу України. При цьому, третя особа зауважила, що відповідач-2 є неналежним відповідачем у справі, оскільки у зв'язку зі змінами внесеними до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», він не здійснює державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

19.02.2013 позивач подав заяву про відмову від позовних вимог в частині зобов'язання відповідача-2 здійснити державну реєстрацію права власності на спірне майно, оскільки згідно змін, внесених до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відповідач-2 не здійснює реєстрацію права власності на нерухоме майно, в іншій частині позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

19.02.2013 суддя Ломака В.С. звернулась до В.о. Голови господарського суду міста Києва із заявою про вивід її зі складу колегії суддів, яка розглядає справу №5011-75/16934-2012, у зв'язку із великою завантаженістю.

Розпорядженням В.о. Голови господарського суду міста Києва від 19.02.2013 призначено колегіальний розгляд справи № 5011-75/16934-2012 у наступному складі суду: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Босий В.П., Куркотова Є.Б.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.02.2013 справу № 5011-75/16934-2012 прийнято до провадження колегії суддів у складі: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Босий В.П., Куркотова Є.Б., та призначено справу до розгляду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.02.2013 розгляд справи відкладено на 18.03.2013.

18.03.2013 позивач подав додаткові пояснення, в яких зазначив, що приміщення літ. «Е», «Ж», «З» були реконструйовані в приміщення літ. «Л», площа якого становить 317,7 кв.м., у зв'язку з чим, площа об'єкту під час реконструкції була збільшена на 187 кв.м., що призвело до зміни часток у праві власності на окремі приміщення, які входять до складу цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Київ, бульвар Івана Лепсе, 26-а, а з технічного паспорту, виготовленого після реконструкції, вбачається, що об'єкти нерухомого майна, які є предметом розгляду даного спору, є відокремленими об'єктами нерухомого майна, тому позивачем і заявлені позовні вимоги щодо визнання права власності на нежитлові будівлі літ. «А», «В», «Г», «Д», «І».

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 18.03.2013 справу № 5011-75/16934-2012 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючий суддя: Босий В.П., судді: Куркотова Є.Б., Марченко О.В., у зв'язку із перебуванням судді Васильченко Т.В. (головуючий) на лікарняному.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.03.2013, на підставі ст. 86 ГПК України, справу №5011-75/16934-2012 прийнято до провадження колегією суддів у складі: Головуючий суддя: Босий В.П., судді: Куркотова Є.Б., Марченко О.В. та призначено справу до розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 21.03.2013 р. справу № 5011-75/16934-2012 передано для розгляду колегії суддів у складі: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Куркотова Є.Б., Марченко О.В. у зв'язку із виходом судді Васильченко Т.В. (головуючий) з лікарняного.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.03.2013, на підставі ст. 86 ГПК України, справу № 5011-75/16934-2012 прийнято до провадження колегією суддів у складі: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Куркотова Є.Б., Марченко О.В. та призначено справу до розгляду на 25.03.2013.

Втім, з метою подолання наслідків стихійного лиха, яке відбулося 22-23.03.2013, Урядом України 24.03.2013, зокрема, у місті Києві, понеділок - 25.03.2013 оголошено вихідним днем для працівників бюджетної сфери.

Наказом Голови господарського суду міста Києва від 25.03.2013 № 85-К понеділок - 25.03.2013 оголошено вихідним днем.

У зв'язку з наведеним судове засідання 25.03.2013 не відбулося.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.03.2013 відкладено розгляд справи на 01.04.2013.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 01.04.2013 р. справу № 5011-75/16934-2012 передано для розгляду колегії суддів у складі: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Куркотова Є.Б., Нечай О.В., у зв'язку із перебуванням судді Марченко О.В. у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.04.2013, на підставі ст. 86 ГПК України, справу № 5011-75/16934-2012 прийнято до провадження колегією суддів у складі: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Куркотова Є.Б., Нечай О.В. та призначено справу до розгляду.

В судовому засіданні 01.04.2013 представник позивача позовні вимоги, в редакції заяви про відмову від позовних вимог в частині, підтримав в повному обсязі.

Представники відповідача та третьої особи в судовому засіданні 01.04.2013 проти позовних вимог заперечили в повному обсязі.

В судовому засіданні 01.04.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, які приймали участь під час розгляду справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Жовтневої районної державної адміністрації м. Києва від 14.10.1998 № 1551, з урахуванням змін, внесених розпорядженням від 30.10.1998 № 1618, було дозволено позивачу - ТОВ "Автохелп" організацію міні-ринку по продажу автозапчастин та непродовольчих товарів за адресою: бул. І Лепсе, 26, на орендованій в ЗАТ "Есма" території загальною площею 2000 кв.м. строком до 01.01.2000.

Розпорядженням Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації від 28.01.2009 № 69 «Про присвоєння поштової адреси цілісному майновому комплексу на бульв. Івана Лепсе», за зверненням ТОВ «Автохелп» було присвоєно цілісному майновому комплексу поштову адресу - бульв. Івана Лепсе, 26-А.

01.07.2011 між позивачем - ТОВ "Автохелп", як замовником, та ПП "Хелп-Авто", як виконавцем, було укладено Договір № 01-07 про співробітництво, предметом якого є співробітництво в сфері діяльності щодо реконструкції нежитлових приміщень за літ. «Е» - площею 8,5 кв.м., літ. «Ж» - площею 60,3кв.м., літ. «З» - площею 61,9 кв.м., які розташовані за адресою: м. Київ, бульвар Івана Лепсе, 26-А (п. 1.1.). Відповідно до умов зазначеного договору ПП "Хелп-Авто", як виконавець, зобов'язувалося реконструювати вказані приміщення в строк до 01.01.2013 (п. 2.2.1.), а позивач, як замовник, зобов'язувався відшкодувати виконавцю вартість робіт та послуг (п. 2.1.3.).

На виконання вищезазначеного Договору № 01-07 від 01.07.2011, ПП «Хелп-Авто» було укладено Договір № 50 від 21.07.2011 на виконання будівельних робіт із підрядником - ТОВ "Фірма "Буд-Комплект". Під роботами сторони визначили - ремонт будівель на території авторинку за адресою: бульвар Лепсе, 26 м. Київ.

Згідно із наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та видатковими накладними, витрати на придбання будівельних матеріалів несло ПП «Хелп-Авто» протягом листопада-грудня 2011 року та протягом березня-липня 2012 року (том 1, а.с. 107-141).

Факт будівництва (реконструкції нежитлових приміщень за літ. «Е», «Ж», «З», які розташовані за адресою: м. Київ, бульвар Івана Лепсе, 26-А) підтверджується відомостями, наведеними в технічному паспорті, виготовленому станом на 15.06.2011, в якому проставлено відмітку (штамп) - «погашено з приводу знесення». Також зазначено, що на будівлі під літерами «Е», «Ж», «З» було оформлено окремий технічний паспорт.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що замість зазначених будівель було збудовано нову будівлю під літ. «Л», інформація про яку міститься в технічному паспорті, виготовленому станом на 16.10.2012.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт знесення трьох нежилих приміщень (літ. «Е», «Ж», «З») та будівництво на їх місці нової будівлі (літ. «Л») в період протягом 2011 - 2012 рр. Здійснення будівництва (реконструкції) в інший період позивачем доведено не було.

Оскільки зазначене будівництво (реконструкція) здійснено протягом 2011 - 2012 рр., тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство, яке регулювало створення об'єктів будівництва та оформлення на нього права власності, чинне на той час.

Так, відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; реєстрація права власності на об'єкт містобудування (ст. 26).

При цьому, відповідно до п. 1.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 (яке діяло на час виникнення спірних правовідносин), державній реєстрації підлягає право власності на закінчене будівництвом нерухоме майно, яке прийняте в експлуатацію у встановленому законодавством порядку.

Експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється (ч. 8 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

В даному випадку, проектами реконструкції приміщень нежитлової будівлі за адресою: м. Київ, бульв. Лепсе, 26-А, літери "А", "В", "Г", "Д", "І", "Л", виконаних ТОВ "Укрбудпроектдизайн" у 2012 році, було визначено категорію складності та відповідальності будівництва - ІІ (том 3, а.с. 31), а відтак прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до I - III категорії складності, мало б проводитися шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації (п. 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461).

В силу ч. 9 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" зареєстрована декларація про готовність об'єкта до експлуатації є підставою для оформлення права власності на нього.

При цьому, згідно з п. 6.1. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 (яке діяло на час виникнення спірних правовідносин), оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності органами місцевого самоврядування.

Отже, за змістом вищенаведених положень законодавства, офіційне визнання права власності на новостворений (реконструйований) об'єкт нерухомості на підставі ст. 331 Цивільного кодексу України можливе лише при дотриманні встановленого Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" порядку (відведення земельної ділянки; затвердження проектної документації; прийняття об'єкта в експлуатацію) та оформлення на нього права власності в Головному управлінні комунальної власності м. Києва, як уповноваженому органу місцевого самоврядування.

Проте, доказів здійснення проектування і будівництва спірного нерухомого майна на відведеній йому у власність чи користування земельній ділянці, а також доказів дотримання вищенаведеного порядку здійснення будівництва, передбаченого ст. 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", позивач суду не надав і в матеріалах справи такі докази відсутні.

Тоді як, сам факт створення нерухомого майна за відсутності передбачених законом умов, необхідних для встановлення права власності на нього, не може бути підставою для визнання такого права в судовому порядку, на підставі ст. 331 ЦК України, тим більш, що оформлення права власності на новостворене нерухоме майно на час виникнення спірних правовідносин було компетенцією органів місцевого самоврядування, однак позивач не звертався до них, з наданням передбачених законодавством документів, для реєстрації права власності на спірний об'єкт нерухомого майна.

При цьому, слід зауважити, що положення ст. 331 Цивільного кодексу України визначають загальні підстави та порядок набуття права власності на нове майно, яке створене з додержанням вимог закону та інших правових актів, однак не регулює правовий режим самочинного будівництва. Водночас поняття "самочинне будівництво", а також правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване майно визначені у ст. 376 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною в регулюванні спірних правовідносин, оскільки унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створенні нової речі (самочинному будівництві) були порушені. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 12.02.2008 у справі №11/30-07.

Таким чином, із вищенаведеного випливає, що право власності за позивачем на збудований (реконструйований) об'єкт не може бути оформлено за правилами ст. 331 Цивільного кодексу України (як того вимагає позивач), а може бути визнано лише за правилами ст. 376 Цивільного кодексу України як на самочинне будівництво.

Відповідно до ч.1 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Із наданої Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна реєстраційної справи № 33365315 та технічного паспорту, виготовленого станом на 16.10.2012, вбачається, що за адресою: м. Київ, бульв. Лепсе, 26-А існує цілісний майновий комплекс, який складається із окремих нежилих будівель: літ. «А» - магазин площею 20,3 кв.м.; літ. «В» - каса площею 4,4 кв.м.; «Г» - магазин площею 131,3 кв.м.; «Д» - магазин площею 77,0 кв.м.; «І» - магазин площею 59,0 кв.м.; «Л» - двоповерховий магазин площею 317,7 кв.м. Загальна площа за літерами "А", "В", "Г", "Д", "І", "Л" становить 609,7 кв.м.

Зазначені будівлі збудовано із цегли на бетонному фундаменті із залізобетонними перекриттями. В оцінювальному акті про будинок літ. «Л» вказано рік побудови - 2012.

На планах за поверхами містяться відмітки (штампи) про те, що об'єкт (будівлі літер "А", "В", "І", "Л") не прийнято в експлуатацію, документи про відведення земельної ділянки, а також дозвільна документація на будівництво до БТІ не подані (том 1, а.с. 25-49).

Із наявних в матеріалах справи копій проектів реконструкції приміщень нежитлової будівлі за адресою: м. Київ, бульв. Лепсе, 26-А, літери "А", "В", "Г", "Д", "І", "Л", виконаних ТОВ "Укрбудпроектдизайн", вбачається, що проектну документацію було виконано у 2012 році, тобто вже після початку будівельних робіт з реконструкції (том 3).

Тобто, матеріалами справи підтверджується та не спростовано позивачем, що спірне нерухоме майно, право власності на яке просить визнати позивач, є самочинним будівництвом в розумінні ст. 376 Цивільного кодексу України, оскільки земельна ділянка під будівництво позивачу не відводилась, проект будівництва в установленому порядку позивач не погоджував, дозвіл на будівельні роботи не отримував, в експлуатацію збудований об'єкт не вводив.

Згідно із ч. 2 ст. 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває право власності на нього.

Виключення з цієї норми визначено ч. 3 ст. 376 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була відведена їй для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Отже, на підставі вищевказаної норми право власності на самочинне будівництво може бути визнано в судовому порядку, але лише в тому випадку, якщо особа, яка здійснила таке будівництво, отримає в установленому порядку земельну ділянку розташовану під збудованим нерухомим об'єктом, такого цільового призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній відповідного об'єкта (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 15.01.2008 у справі № 30/334).

При цьому, посилання позивача в його додаткових поясненнях на п. 4 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466, яким передбачено можливість проведення реконструкції без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, судом до уваги не береться оскільки із порівняння наявних в матеріалах справи технічного паспорту, виготовленого станом на 15.06.2011 (в якому проставлено відмітку - "погашено з приводу знесення"), а також технічного паспорту, виготовленого станом на 16.10.2012, вбачається, та не спростовується позивачем, що в результаті проведеної реконструкції цілісного майнового комплексу було змінено зовнішні геометричні розміри будівель (оскільки приміщення під літерами «Е», «Ж», «З» знесено та збудовано нову будівлю під літ. «Л»). Зазначене свідчить про здійснення нового будівництва, а не реконструкції, будівлі під літерою "Л". Вказані обставини, з огляду на приписи ч. 4 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", виключають можливість проведення реконструкції (нового будівництва) без одержання документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.

Разом з тим, це не скасовує встановлене ч. 4 ст. 26 Закону України "Про регулювання містобудівної" правило про те, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

За змістом положень розділу ІІІ Земельного кодексу України, правами на землю є: право власності; право користування землею (право постійного користування і право оренди); право земельного сервітуту; право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови.

Підстави набуття права на землю визначені ст. 116 Земельного кодексу України, згідно із якою громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно із ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

З матеріалів справи вбачається, що Київською міською радою було прийнято рішення від 26.12.2002 № 205/365 "Про погодження місць розташування об'єктів", пунктом 9 якого позивачу - ТОВ "Автохелп" погоджено місце розташування ринку автозапчастин на бульв. Івана Лепсе, 26 у Солом'янському районі м. Києва на землях міської забудови орієнтовною площею 0,25 га.

В подальшому, між ТОВ "Автохелп" та Київською міською радою 01.07.2003 було укладено Договір резервування земельної ділянки, відповідно до якого Головне управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації здійснює резервування за інвестором (забудовником - ТОВ "Автохелп") земельної ділянки площею 0,2432 га, кадастровий номер: 8000000000:69:115:0041 для розташування ринку автозапчастин на бульварі Івана Лепсе, 26 у Солом'янському районі м. Києва в межах, які перенесені в натурі (на місцевість) і зазначені на плані, що є невід'ємною частиною даного Договору резервування земельної ділянки. Термін резервування земельної ділянки до 26.12.2005. Згідно із п. 6.3 інвестор (забудовник) має право переважного одержання документів, що посвідчують право власності або право користування зарезервованою земельною ділянкою, а пунктом 6.4 до обов'язків інвестора (забудовника) віднесено, зокрема, розробку проекту будівництва, а також звернення до Київради з клопотанням про надання (продаж) цієї земельної ділянки.

Згідно із витягом з бази Даних Державного земельного кадастру станом на 24.02.2012 термін дії резервування за позивачем земельної ділянки за вказаною адресою закінчився; відомості про наявність у позивача прав на зазначену земельну ділянку відсутні (том 1, а.с. 14 на звороті).

В матеріалах справи міститься проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу для реконструкції, експлуатації та обслуговування міні-ринку по продажу автозапчастин та майданчика для паркування автомобілів на бульв. Лепсе, 26-А у м. Києві № ТПВ-10715 від 04.09.2012 (том 3).

За цим проектом землеустрою передбачається відведення земельної ділянки по бульв. Івана Лепсе, 26-А, площею 0,2497 га, кадастровий номер 69:115:041, шляхом надання її в оренду строком на 5 років.

При цьому, в пояснювальній записці до зазначеного проекту землеустрою зазначено, що спірні будівлі і споруди розташовані на частині земельної ділянки, наданої рішенням виконкому Київської міської Ради депутатів трудящих від 01.12.1975 № 1187/8 холодильнику № 4 Київської обласної контори "Укроптм'ясорибторгу" Міністерства торгівлі УРСР під будівництво фабрики морозива; на частині земельної ділянки, наданої рішенням виконкому Київської містької Ради депутатів трудящих від 21.09.1948 № 2234 Київському територіальному Управлінню продовольчих резервів під житлобудинки.

Проект землеустрою було погоджено у встановленому порядку та направлено до Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації з землеустрою, згідно із висновком якої від 29.08.2012 № 1209 було погоджено проект землеустрою щодо відведення позивачу зазначеної земельної ділянки.

Проте, факт подання позивачем 05.09.2012 до Київської міської ради для отримання рішення про передачу (надання) земельної ділянки - заяви, розробленого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; висновку постійно діючої комісії про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (том 1, а.с. 146), не свідчить про виникнення у позивача прав на земельну ділянку у встановленому Земельним кодексом України порядку, оскільки рішення Київської міської ради про затвердження вказаного проекту землеустрою та надання позивачу земельної ділянки в оренду в установленому Земельним кодексом України порядку не приймалося. Договір оренди земельної ділянки з позивачем не укладено.

Тоді як, відсутність у позивача прав на відповідну земельну ділянку є підставою для відмови в задоволенні позову про визнання права власності на самочинно збудовані на ній об'єкти нерухомості на підставі ч. 3 ст. 376 Цивільного кодексу України. (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 13.12.2006 у справі № 7/171/06, в якій зазначено, що рішення міської ради про погодження місця розташування об'єкту та резервування земельної ділянки не свідчить про наявність у позивача прав на земельну ділянку).

Таким чином, оскільки судом встановлено, що земельна ділянка не передавалась позивачу у власність, користування чи під забудову, так само як і не передавалась під вже збудоване (реконструйоване) нерухоме майно, на даний час відсутні правові підстави для визнання за позивачем права власності на самочинно збудоване спірне нерухоме майно з огляду на приписи ч. 3 ст. 376 Цивільного кодексу України.

При цьому, розглядаючи вимогу про визнання права власності в аспекті підтвердження за позивачем його права власності на нерухоме майно, яке оспорюється відповідачем - ТОВ «РЕВЕРС-А», суд враховую, що згідно зі ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто, суб'єктом пред'явлення зазначеного позову є власник майна.

Проте позивачем, в порушення вимог ст. 33 Господарського кодексу України, не було надано суду доказів на підтвердження того, що він є власником реконструйованого нерухомого майна, так само як й не було надано доказів того, що він був власником об'єкту нерухомості до проведення його реконструкції (знесення будівель і будівництва нового приміщення).

Так, із відповідей Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 12.12.2012 та від 11.01.2013 вбачається, що за адресою бул. І Лепсе, 26-А на праві власності було зареєстровано цілісний майновий комплекс загальною площею 615,9 кв.м. за ТОВ «Автохелп» на підставі рішення господарського суду міста Києва від 21.04.2009. Зазначена державна реєстрація права власності на зазначений об'єкт була первинною.

Водночас із матеріалів справи вбачається, що зазначене рішення господарського суду міста Києва від 21.04.2009, яке було ухвалено у справі № 2/378, на сьогодні скасовано постановою Вищого господарського суду України від 18.05.2010 та справу № 2/378 направлено на новий розгляд до господарського суду м. Києва в іншому складі суду.

Під час нового розгляду зазначеної справи рішення по суті ще не ухвалено.

Таким чином, на сьогодні у позивача не підтверджено у встановленому законом порядку право власності на об'єкт нерухомого майна, який існував до проведення реконструкції, отже, відсутній правовстановлюючий документ на спірний цілісний майновий комплекс до проведення його реконструкції.

Зазначені обставини виключають можливість визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно в порядку ст. 392 Цивільного кодексу України, яке, до того ж, як було зазначено вище, могло бути визнано лише в порядку ч. 3 ст. 376 Цивільного кодексу України.

До того ж, відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

За змістом зазначеної норми позивачу, який є або вважає себе власником, варто довести факт оспорення або невизнання цього права іншою особою, що створює позивачу перешкоди в реалізації його права власності на майно.

Проте, будь-яких фактичних даних про оспорення чи невизнання відповідачем - ТОВ «РЕВЕРС-А» права власності позивача на цілісний майновий комплекс чи іншого факту порушення ним права власності позивача з боку відповідача - ТОВ «РЕВЕРС-А», що потребувало б захисту його права власності саме з цієї підстави, в судовому засіданні встановлено не було.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем у судовому засіданні не було доведено як сам факт наявності його права власності на спірне нерухоме майно, так й факт невизнання (порушення) його права власності відповідачем-1, що свідчить про відсутність правових підстав для захисту права власності позивача шляхом визнання цього права, що зумовлює відмову в позові, з покладенням судового збору на позивача, в порядку ст. 49 ГПК України.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача-2 здійснити державну реєстрацію права власності на спірне майно, то позивач в процесі розгляду справи, користуючись правом наданим йому ст. 22 ГПК України, відмовився від них.

Заява позивача про відмову від позову в частині зобов'язання відповідача-2 здійснити державну реєстрацію права власності на спірне майно підписана представником позивача Віценком А.Г., який відповідно до довіреності б/н від 06.11.2012 має право, зокрема повної або часткової відмови від позовних вимог.

Приписами ст. 22 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Зважаючи на п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадках відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 ГПК) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.

Звернення до суду з позовом, як і відмова від нього чи його частини, є формою реалізації прав позивача, а відтак відмова Товариства з обмеженою відповідальністю "Автохелп" від позову в частині зобов'язання відповідача-2 здійснити державну реєстрацію права власності на спірне майно, не суперечить діючому законодавству України та не порушує чиї-небудь права і інтереси.

За таких обставин, оскільки дана відмова від позову не порушує чиїх-небудь прав і законних інтересів, з правовими наслідками відмови від позову позивач ознайомлений, про що свідчить його заява і повноваження на вчинення цих дій представника позивача перевірені, вона приймається судом, що у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України зумовлює припинення провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача-2 здійснити державну реєстрацію права власності на спірне майно.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕВЕРС-А" про визнання права власності на майно відмовити.

2. В частині позовних вимог до Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна" про зобов'язання зареєструвати право власності на майно провадження у справі припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.04.2013.

Головуючий суддя: Т.В. Васильченко

Судді: Є.Б.Куркотова

О.В.Нечай