Ухвала

від 27.03.2013 по справі 2а-1870/9728/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2013 р.Справа № 2а-1870/9728/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської міжрайонної державної податкової інспекції (Краснопільське відділення) на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.01.2013р. по справі № 2а-1870/9728/12

за позовом Підприємства "Автопідприємство" Краснопільської райспоживспілки

до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції (Краснопільське відділення)

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 10.01.2013 року адміністративний позов Підприємства «Автопідприємство» Краснопільської райспоживспілки до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції (Краснопільське відділення) Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено в повному обсязі.

Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення Сумської міжрайонної державної податкової інспекції (Краснопільське відділення) від 01.08.2012 №0000281510 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 15 499 (пятнадцять тисяч чотириста дев'яносто дев'ять) грн. 17 коп., в тому числі: основний платіж - 13 808 (тринадцять тисяч вісімсот вісім) грн. 67 коп., штрафна (фінансова) санкція - 1 690 (одна тисяча шістсот дев'яносто) грн. 50 коп.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Підприємства "Автопідприємство" Краснопільської райспоживспілки (ідентифікаційний код 01738481, вул. Вокзальна, 46, смт. Краснопілля, Сумська область, 42400) судовий збір у сумі 155 (сто п'ятдесят п'ять) грн. 00 коп.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позову. Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з»ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин вимоги Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», положення ст.ст.198,200 Податкового Кодексу України та норми ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об»єктивності розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України та керуючись ч.1 ст.41 КАС України.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст. 79, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України та наказу Сумської МДПІ від 17.07.2012 р. № 503 завідувачем сектору оподаткування юридичних осіб Краснопільського відділення Сумської МДПІ Лазня Л. В. проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Підприємства "Автопідприємство" Краснопільської райспоживспілки з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Лобос-трейд" за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень та жовтень 2011 року. За результатами перевірки 20 липня 2012 року складений акт № 1/153/01738481, згідно якого відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту за період з 01.03.2011 року по 01.11.2011 року на загальну суму 13808 грн. 67 коп.

Не погоджуючись з актом перевірки Підприємство "Автопідприємство" Краснопільської райспоживспілки подало заперечення, які згідно відповіді № 2133 від 01 серпня 2012 р. залишились без задоволення, а висновки про порушення податкового законодавства - без змін.

На підставі висновків акту перевірки № 1/153/01738481 від 20 липня 2012 р. Сумської МДПІ 01 серпня 2012 року було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000281510, яким Підприємству "Автопідприємство" Краснопільської райспоживспілки збільшено суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 15499, 17 грн., в тому числі: основний платіж - 13808 (тринадцять тисяч вісімсот вісім) грн. 67 коп., штрафна (фінансова) санкція - 1690 (одна тисяча шістсот дев'яносто) грн. 50 коп.

З метою оскарження податкового повідомлення-рішення позивачем ДПС у Сумській області була подана скарга, яка згідно рішення №14761/10/10-105-248/265ск 04.10.2012 року залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 01.08.2012 року №0000281510 - без змін. Подана Підприємством "Автопідприємство" Краснопільської райспоживспілки повторна скарга, рішенням ДПС України № №498710/61-12/10-2115 від 08.11.2012 року залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 01.08.2012 року №0000281510 - залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що судовим розглядом справи встановлено факт порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин в галузі оподаткування.

Висновки перевіряючих, викладені в акті перевірки носять характер суб»єктивних припущень та не підкріплені жодними доказами.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що між підприємством "Автопідприємство" Краснопільської райспоживспілки (Покупець) та ТОВ "Лобос-Трейд" (Постачальник) укладений договір поставки від 18.03.2011 №44, згідно якого Постачальник передає у власність Покупцеві, а Покупець приймає та оплачує нафтопродукти, ціна та кількість яких зазначається у видаткових накладних. Оплата товару Покупцем здійснюється у безготівковому порядку - шляхом перерахування грошових коштів Покупцем.

На виконання вимог договору позивач отримував нафтопродукти, а саме бензин А-76 відповідно до видаткових накладних, наявних у матеріалах справи.

На підтвердження реальності виконання умов договору позивачем до суду надані податкові накладні.

Факт отримання позивачем бензину підтверджується довіреностями на отримання бензину.

Оплата товару здійснювалася у безготівковому розрахунку, що підтверджується копіями платіжних доручень та виписками банку.

Позивач отримував товар у м. Суми, вул. Чернігівська, 3 у ТОВ "Лобос-Трейд" власним транспортом, що підтверджується подорожніми листами, які містять інформацію про доставку товару з міста Суми до смт. Краснопілля.

Крім того, документами, підтверджуючими здійснення господарських операцій з придбання бензину за період із березня по жовтень 2011 р. між позивачем та ТОВ "Лобос-Трейд" є: копії меморіальних ордерів, що підтверджують надходження бензину до складу Позивача за березень - жовтень 2011 р.; копії видаткових відомостей, які підтверджують факт використання бензину в господарській діяльності; копії рахунків з книги аналітичного обліку (форма К-27).

Перевіркою встановлено, що враховуючи те, що по ТОВ "Лобос-Трейд" угоди визнані нікчемними, то у позивача не було реального настання правових наслідків відповідно до вимог, якими передбачено податковим законодавством, з формуванням податкового кредиту за березень-жовтень 2011 року, тобто операції були спрямовані на надання податкової вигоди покупцям підприємства з метою штучного формування ним податкового кредиту.

В акті перевірки зазначено, що в ході перевірки встановлено порушення ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника.

Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не надано суду доказів відсутності у позивача первинних документів.

Крім того, податковий орган, у акті перевірки робить висновок щодо проведення операції з ознаками "фіктивності", відсутність реального здійснення господарських операцій та їх нікчемність з боку контрагента позивача - ТОВ "Лобос-Трейд".

Проте, оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Таким чином, надаючи оцінку наявним в матеріалах справи договорам, податковим накладним, та іншим первинним документам, якими позивач доводить перед судом реальність здійснення господарської операції, суд першої інстанції, досліджуючи їх, цілком обґрунтовано встановив наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

Матеріалами справи встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином податковим органом ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має.

Викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на висновках щодо проведених перевірок контрагентів позивача.

Колегія суддів зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до матеріалів справи жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб товариства позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Відповідно до вимог п. 198.2. ст. 198 Податкового Кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів / послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, діюче податкове законодавство пов'язує виникнення права платника податків на податковий кредит з наявністю податкової накладної, що оформлена у відповідності до приписів ст. 201 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, позивачем отримано від контрагентів податкові накладні, які саме і є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та відповідно, зазначені накладні оформлені у повній відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, що не заперечується податковим органом.

Крім того, чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

Також, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ відповідно до Закону, покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Сумської МДПІ не відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доводи апеляційної скарги відповідача про порушення судом першої інстанції під час розгляду справи вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», положення ст.ст.198,200 Податкового Кодексу України та норм ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об»єктивності розгляду справи висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з"ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Сумської міжрайонної державної податкової інспекції (Краснопільське відділення) залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.01.2013р. по справі № 2а-1870/9728/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Спаскін О.А. Судді Сіренко О.І. Любчич Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 01.04.2013 р.