Ухвала

від 16.11.2006 по справі 1/229ад

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

1/229ад

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

 У Х В А Л А

Іменем України  

16.11.2006 року                                                Справа № 1/229ад

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                                        Медуниці О.Є.

суддів                                                  Бойченка К.І.

Семендяєвої І.В.

Секретар судового засідання:          Сідорова О.А.

за участю представників сторін:

від  позивача                                        повноважний представник в судове

                                                            засідання не прибув;

від відповідача                                        повноважний представник в судове

                                                            засідання не прибув;

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційної скарги          Комунального підприємства

„Алчевськпастранс”, м. Алчевськ

          Луганської області

на постанову

господарського суду          Луганської області

від          31.07.06

по справі          №1/229ад (суддя – Зюбанова Н.М.)

за позовом          Луганського обласного відділення Фонду

соціального захисту інвалідів, м. Луганськ

до відповідача          Комунального  підприємства

„Алчевськпастранс”, м. Алчевськ

Луганської області

про          стягнення 69884 грн. 87 коп.

ВСТАНОВИВ:

Позивач та відповідач не забезпечили участі свого повноважного представника у судовому засіданні, хоча Луганським апеляційним господарським судом обидві сторони належним чином були повідомлені про місце, день і час розгляду даної справи (повістки - виклики від 02.09.06, що були направлені сторонам рекомендованою кореспонденцією з повідомленнями, які повернулися до апеляційної інстанції з відмітками про отримання повісток уповноваженими особами позивача та відповідача та знаходяться у матеріалах даної справи).

Судова колегія вважає за можливе розглянути дану справу в апеляційному провадженні за матеріалами наявними у справі за відсутності представників позивача та відповідача.  

Луганський обласний відділ Фонду соціального захисту інвалідів, м.Луганськ звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства „Алчевськпастранс”, м.Алчевськ Луганської області, на користь державного бюджету України суми 69884 грн. 87 коп. штрафних санкцій за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2005 рік.

Постановою господарського суду Луганської області від 31.07.06 по справі № 1/229ад позов задоволений повністю.

Мотивована дана постанова тим, що відповідачем не належним чином виконані обов'язки відповідно до чинного законодавства щодо виконання нормативу по створенню робочих місць для інвалідів та інформування відповідних державних органів для їх працевлаштування. Обґрунтовані висновки місцевого господарського суду вимогами ст.ст. 17, 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 № 875-ХІІ (далі – Закон №875), п.п.2.1, 5, 10-14 „Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 № 314 (далі – Положення №314).

          Не погоджуючись з постановою господарського суду Луганської області від 31.07.06 по справі №1/229ад Комунальне підприємство „Алчевськпастранс” звернулося до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 28.08.06 №1000, в якій просить скасувати постанову господарського суду Луганської області від 31.07.06 та прийняти нове рішення про відмову позивачу у позові.

 В обґрунтування своїх апеляційних вимог її заявник посилається на те, що розгляд справи не ґрунтувався на всебічному, повному і об'єктивному розгляді матеріалів справи.          

Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 04.09.06 для розгляду апеляційної скарги Комунального підприємства „Алчевськпастранс” від 28.08.06 №1000 призначена судова колегія у складі: головуючий суддя – Медуниця О.Є., суддя – Бойченко К.І., суддя – Семендяєва І.В.

Згідно ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 20.09.06 по справі №1/229ад відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства „Алчевськпастранс”.

          Відповідно до ст. 190 Кодексу адміністративного судочинства України Луганський апеляційний господарський суд ухвалою від 02.10.06 по справі №1/229ад закінчив підготовку по справі та призначив адміністративну справу до апеляційного розгляду на 16.11.06.

Учасникам судового процесу по справі, направленими судом апеляційної інстанції повістками-викликами, сповіщені, що розгляд скарги відбудеться 16.11.06, у вказаний час і в приміщенні Луганського апеляційного господарського суду за вказаною адресою.

Судова колегія, приймаючи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосовані норми матеріального та процесуального права при прийнятті оспореного судового акту, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб в сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Стаття 7 Кодексу адміністративного судочинства України визначає принципи здійснення адміністративного судочинства, першими із яких вказані верховенство права і законність.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідними дійсності та підтвердженими достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно ст.8 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту першого Положення про Міністерство праці та соціальної політики України, затвердженого Указом Президента України від 30 серпня 2000 року №1035/2000, спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики є Міністерство праці та соціальної політики України.

У відповідності з пунктом першим Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року №1434, Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.

Згідно з пунктом дев'ятим Положення про Фонд для реалізації покладених на нього завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду.

Відповідно до пункту третього пункту четвертого Положення про Фонд він відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за своєчасним перерхуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

З наведеного випливає, що Відділення, звертаючись до суду із позовом про стягнення заборгованості зі сплати штрафних санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, діяло як орган державної влади при здійснені ним владних управлінських функцій і, відповідно, як суб'єкт владних повноважень.

За змістом ст.20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” саме Фонду соціального захисту інвалідів надано право на стягнення санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Отже суд першої інстанції обґрунтовано розглянув даний спір за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.19 Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, в редакції від 05.07.2001 №2606-III (далі-Закон) для підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 20 чоловік у кількості одного робочого місця.

Згідно з п. 14 "Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314, підприємства (об'єднання), установи та організації у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів.

З урахуванням вказаних положень та фактичних обставин норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів для Комунального підприємства „Алчевськпастранс” у 2005 році становить 20 чоловік (а.с.6,7).  

Згідно з п. 2 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями, установами), організаціями  штрафних санкцій до відділень  Фонду соціального захисту інвалідів акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою  Кабінету Міністрів України від  28.12.01 № 1767, підприємства щороку не пізніше 1 лютого  подають до відділень Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою, що затверджується наказом Мінпраці України за поданням Фонду   та погоджується з Держкомстатом.

Згідно з п. 3.3.3. Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженої  наказом Міністерства статистики України № 171 від 07.07.95 за погодженням з Міністерством економіки України, Міністерством праці України, Міністерством фінансів України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.08.95 за № 287/823 (далі Інструкція) середньооблікова чисельність працівників з початку року обчислюється шляхом підсумовування  середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку  року до звітного місяця включно та ділення одержаної суми на кількість місяців за період з початку року, тобто відповідно на 12.

Як вбачається зі звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів форми № 10-ПІ (а.с.7) на підприємстві відповідача середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 504 чоловіка, замість 20 інвалідів фактично у 2005 році працювало 9 інвалідів, що є порушенням ст. 19 Закону №875.   

Стаття 20 Закону встановлює, що підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж  установлено нормативом,  передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньоїрічної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце не зайняте інвалідом.

З урахуванням викладеного, позивач нарахував штрафні санкцій за порушення відповідачем нормативу робочих місць у 2005 році, тобто за 11 робочих місць, які не зайняті інвалідами, розмір штрафу склав 69884 грн. 87 коп. Розрахунок штрафу вірний, відповідачем заперечень на нього не подавалось.  

Пункт 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділення Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від  28.12.01 № 1767 ( далі – Порядок № 1767 ), передбачає,  що штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.

У разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходи щодо їх стягнення у судовому порядку                             (п. 11 вказаного Порядку).

Зазначені штрафні санкції відповідачем взагалі не сплачені, будь – які докази їх сплати у матеріалах справи відсутні.  

Щодо здійснення відповідачем необхідних заходів для працевлаштування інвалідів судова колегія Луганського апеляційного господарського суду на підставі наявних матеріалів встановила, що відповідачем належним чином не виконувались вимоги діючого законодавства стосовно даного питання.

Так, Положенням про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314 передбачено, що підприємства розробляють заходи по створенню робочих місць для інвалідів, вносять їх в колективний договір, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач належним чином не інформував ці органи про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів.

Так, у 2005 році підприємство відповідача взагалі не надавало інформацією про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів до місцевого органу соціального захисту населення.  

З довідок позивача (а.с.8,9) вбачається, що у 2005 році підприємство відповідача не надавало інформацією про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів та атестацію відповідних робочих місць не проводило.

З довідки Алчевського районного центру зайнятості від 25.04.06 №02/7-499 вбачається, що у 2005 році підприємство надавало тільки 6 (шість) звітів за формою 3-ПН з інформацією про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, а також про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів (а.с.67).

Підприємством відповідача проведено атестацію тільки 7 (семі) робочих місць для працевлаштування інвалідів замість 11 (одинадцяти) (а.с.54-56).

Положення про заходи щодо працевлаштування інвалідів до колективного договору відповідач не вносив.

Отже, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році є обґрунтованими.

За таких обставин доводи скаржника стосовно того, що в обґрунтування своїх вимог позивач не навів доказів про відмову відповідача у прийнятті на роботу інвалідів, які безпосередньо зверталися до нього або були направлені переліченими у ст. 18 Закону органами, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки звітами за формою 3-ПН та листами відповідача (від 27.01.05 №98, від 24,0205 №167, від 30.03.05 №287, від 26.07.05 №725, від 26.08.05 №818, від 27.09.05 №915, від 27.10.05 №1007, від 25.11.05 №1115, від 28.12.05 №1256), які надсилалися до Алчевського районного центру зайнятості, підтверджується, що відповідач не мав намірів приймати інвалідів на роботу, оскільки в даних звітах відсутня інформація про можливість працевлаштування інвалідів (а.с.16-44).

Відповідач не спростовував в судовому засіданні зазначених вище фактів.

Отже, матеріали справи свідчать про невиконання відповідачем обов'язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів. Відповідачем не вжито передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів: відповідач не довів суду, що у 2005 році підприємством належним чином розроблялись всі необхідні заходи по створенню робочих місць для інвалідів, вносились  в колективний договір, підприємство не інформувало центр зайнятості, місцевий орган соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів. Тобто доказів того, що відповідні робочі місця для інвалідів створені суду не надано.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова господарського суду Луганської області від 31.07.06 по справі №1/229ад ґрунтується на повному та всебічному розгляді всіх обставин справи, прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права та відповідає обставинам справи.

Підстав для скасування або зміни постанови не вбачається.

Відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати за апеляційною скаргою підлягають віднесенню на її заявника – Комунальне підприємство „Алчевськпастранс”, м. Алчевськ Луганської області.

У судовому засіданні 16.11.06 були оголошені лише вступна та резолютивна частини даної ухвали.

Керуючись ст. ст. 17, 71, 167, 195, 196, 200, п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 254, п.6 Розділу VІІ „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів

У Х В А Л И В :

1.          Апеляційну скаргу Комунального підприємства „Алчевськпастранс”, м. Алчевськ Луганської області, від 28.08.06 №1000 на постанову господарського суду Луганської області від 31.07.06 по справі № 1/229ад залишити без задоволення.

2.          Постанову господарського суду Луганської області від 31.07.06 по справі № 1/229ад залишити без змін.

3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Ухвала Луганського апеляційного господарського суду від 16.11.06 по справі №1/229ад відповідно до ст. ст. 103, 160, 167 Кодексу адміністративного судочинства України виготовлена у повному обсязі 21.11.06.

Відповідно до ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку згідно ч. 2 ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.   

Головуючий суддя                                                             О.Є. Медуниця

Суддя                                                                                 К.І. Бойченко

Суддя                                                                                   І.В. Семендяєва