Ухвала

від 31.07.2006 по справі 1/229ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

1/229ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

31.07.06                                                                                 Справа № 1/229ад

Суддя Зюбанова Н.М., при секретарі судового засідання Герасименко Р.В.,  розглянувши матеріали справи за позовом

Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів,                             м.   Луганськ

до  відповідача –Комунального підприємства "Алчевськпастранс", м. Алчевськ Луганської області

про стягнення 69884 грн. 87 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача –Сизова М.П.,  дов. від 10.01.06 № 03-05/2;             

від відповідача – Сорока М.С., дов. від 23.11.05 № 10945;

                                                          в с т а н о в и в:

Суть спору: про стягнення 69884 грн. 87 коп. штрафних санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2005 році.

Згідно п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, який набрав законної сили  з 01.09.05, до початку  діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року,  вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди  за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

          Відповідач у відзиві на позовну заяву за листом від 14.07.06 № 628 проти позову заперечує з посиланням на покладення обов"язку працевлаштування інвалідів на органи, що вказані у ст. 18  Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 № 875-ХІІ /далі –Закон № 875/.

          Дослідивши обставини справи, вислухавши представників сторін, суд дійшов до наступного.          

Так, у відповідності до ст. ст. 19, 20 Закону № 875,  п. 8 Постанови КМУ від 03.05.95 № 314 "Про організацію робочих місць для працевлаштування інвалідів" для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця. При цьому, підприємства (об'єднання), установи організації незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено вищенаведеним нормативом щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Згідно з п. 14 "Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою КМУ від 03.05.95 № 314, підприємства (об'єднання), установи та організації у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону № 875 Кабінет Міністрів України постановою від 28.12.01 № 1767 затвердив Порядок     сплати     підприємствами     (об'єднаннями),     установами і організаціями   штрафних   санкцій   до   відділень   Фонду   соціального   захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів /далі –Порядок/.

Відповідно до п. 2 Порядку підприємства щороку не пізніше 1 лютого подають до відділень Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою, що затверджується наказом Мінпраці України за поданням Фонду та погоджується з Держкомстатом.

Згідно з  п. 3.3.3 Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженої наказом Міністерства статистики України № 171 від 07.07.95 за погодженням з Міністерством економіки України, Міністерством праці України, Міністерством фінансів України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.08.95 за № 287/823 (далі - Інструкція) середньооблікова чисельність працівників з початку року обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та ділення одержаної суми на кількість місяців за період з початку року, тобто відповідно на 12.

З наявного в матеріалах справи звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою № 10-П1 (поштова-річна), затвердженою наказом Мінпраці України від 29.12.04 № 338,  за 2005 рік (а. с. 7) вбачається, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу –504 особи, фонд оплати праці штатних працівників –3202,0 тис. грн., фактично на підприємстві відповідача працевлаштовано у 2005 році 9 інвалідів. За розрахунком позивача відповідач повинен був працевлаштувати у 2005 році  20 інвалідів та підприємство відповідача  мало перерахувати  штрафні санкції за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів за 2005 рік у сумі  69884 грн. 87 коп.

Пункт 4 Порядку  передбачено, що штрафні  санкції  сплачуються  підприємствами  самостійно не пізніше  15 квітня року, що настає  за звітним.  

У  разі несплати  штрафних  санкцій  в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку (пункт 11 Порядку).

Відповідач вищевказані  штрафні санкції не перерахував, у зв'язку з чим позивач просить стягнути їх з відповідача.

Відповідач проти позову заперечує, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Оцінивши доводи сторін та обставини справи у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення, з огляду на наступне.

Згідно зі ст.18 Закону № 875 працевлаштування інвалідів на підприємствах здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Підбір робочого місяця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявності у нього професійних навиків та знань, а також рекомендацій медико - санітарної експертизи.  Підприємства (об'єднання), установи і організації (незалежно від форм власності і господарювання), які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.

Згідно з п. п. 5, 10-14 Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314, підприємства розробляють заходи по створенню робочих місць для інвалідів, вносять їх в колективний договір, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач  не інформував відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, що підтверджено довідкою позивача від 25.05.06 № 03-01/1712 та інформував місцевий орган соціального захисту населення за шістьома звітами.

Як свідчать матеріали справи відповідачем проведено атестацію семи робочих місць для працевлаштування інвалідів, що підтверджено актом обстеження працевлаштування інвалідів на підприємствах від 10.11.05.

У постановах від 20.07.04 № 04/336 зі справи № 2-23/9789-03, від 29.03.05 № 05/145 зі справи № 13/403 та від 29.03.05 № 05/144 зі справи № 3/118 Верховним Судом України викладено правову позицію, згідно до якої суди мають з"ясовувати, зокрема, чи повідомляло підприємство  органи працевлаштування про створені робочі місця для працевлаштування інвалідів; якщо названі органи були повідомлені, то чи направлялись інваліди для працевлаштування і, відповідно, з чиєї вини направлені не були працевлаштовані або їм було відмовлено у працевлаштуванні на вакантні посади.

Таким чином діям зазначених органів по направленню та працевлаштуванню інвалідів мають передувати дії  відповідача.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач не повідомляв належним чином органи працевлаштування та позивача про створення робочого місця інваліда.

Пунктами 1, 3 Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314 (далі - Положення),  зазначено, що робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі  та організації незалежно від форм  власності  та господарювання, де створені необхідні умови праці інваліда.  Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестовано відповідною комісією за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів та введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

За змістом цього Положення, інших норм чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні,  створення підприємством для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації неможливе без наявності інваліда, пошуком якого зобов'язані займатися органи працевлаштування, визначені у ст.18 Закону № 875; на підприємства покладено обов'язок із забезпечення певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідачем не вжито передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів у 2005 році у кількості 20 чоловік, відповідач  не інформував щомісячно центр зайнятості, місцевий орган соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) 20 робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Таким чином матеріалами справи підтверджено невиконання відповідачем обов'язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, тому на відповідача покладається відповідальність за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2005 рік у вигляді сплати штрафних санкцій у сумі 69884 грн. 87 коп. та позов судом задовольняється повністю.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даному  випадку.

Згідно ст. 160, 167 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в  якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що повний текст постанови буде виготовлений та підписаний 07.08.06.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 150, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

      п о с т а н о в и в :

1.          Позов задовольнити повністю.

            2. Стягнути з Комунального підприємства "Алчевськпастранс”, м. Алчевськ  Луганської області, вул. Кірова, 72, код 03328020 на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Луганськ, вул. Володарського, 59, одержувач: Державний бюджет України, р/р 31211230600103 в ВДК Біловодського району у Луганській області, МФО 804013, код 24048193, код бюджетної класифікації 50070000, код платежу 50070000 –штрафні санкції у сумі 69884 грн. 87 коп.

Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 07.08.06.

Суддя                                                                                Н.М.Зюбанова