Ухвала

від 04.04.2013 по справі 2-4399/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-4399/12 Головуючий у І інстанції Нікушин В.В. Провадження № 22-ц/780/1962/13 Доповідач у 2 інстанції Воробйова Н.С. Категорія 26 04.04.2013

УХВАЛА

Іменем України

01 квітня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - судді Воробйової Н.С.

суддів : Верланова С.М., Березовенко Р.В.

при секретарі- Бобку О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Автоінтернешнл Метрополіс» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 січня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Автоінтернешнл Метрополіс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Встановила :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості у розмірі 400000 грн. за договором позики №09-04/01-2008 від 09 квітня 2008 року, 121 600 грн. інфляційних витрат, 4 312 000 грн. штрафних санкцій за договором.

Посилався на те, що 09 квітня 2008 року між товариством «Автоінтернешнл Метрополіс» в особі генерального директора Карповича Р.К. та ОСОБА_2 було укладено договір позики №09-04/01-2008, згідно умов якого позивачем було передано відповідачу грошові кошти-безпроцентну позику у розмірі 400 000 грн. без ПДВ.

Відповідач зобов»язався повернути суму позики до 10 грудня 2008 року, без сплати процентів за весь термін користування позикою.

Зазначав, що відповідач належним чином свої зобов»язання не виконав, позику не повернув, а тому просив задовольнити позовні вимоги, стягнути заборгованість за договором позики, інфляційні витрати та штрафні санкції за неналежне виконання договору.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду від 22 січня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просив скасувати рішення суду з підстав невідповідності вимогам матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

По справі встановлено, що за договором позики №09-04/01-2008 від 09 квітня 2008 року, укладеним між товариством «Автоінтернешнл Метрополіс» в особі генерального директора Карповича Р.К. та ОСОБА_2останній отримав безпроцентну позику у сумі 400 000 грн. без ПДВ на термін до 10 грудня 2008 року включно.

З матеріалів справи видно, що 23 березня 2010 року між ТОВ «ЕРВІЛ ХОЛДІНГС ЛІМІТЕД, Компанією з обмеженою відповідальністю «ТОРЕТОН СЕРВІСЕЗ ЛІМІТЕД», громадянином України ОСОБА_4, які діяли солідарно і разом представляли 100% учасників ТОВ «Компанія ММК» (частка в статутному капіталі в розмірі 26,5% належить самому товариству) з одної сторони та ТОВ «Компанія ММК» з другої сторони та Компанією «РЕДЕНЖЕР ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД», Компанією з обмеженою відповідальністю « ФЕБРУГ ХОЛДІНГС ЛІМІТЕД», які діяли солідарно та разом з ТОВ «Компанія ММК» та представляли акціонерів, які володіють контрольним пакетом акцій ВАТ «Завод комунального машинобудування» з третьої сторони та ВАТ»ЗКМ»- з четвертої сторони та громадянами України ОСОБА_2 та ОСОБА_5 - з п»ятої, було підписано угоду про взаємне припинення зобов»язань.

Згідно умов угоди між сторонами було досягнуто наступні домовленості, а саме : виходячи з обставин угоди вбачається, що між стронами 1,2,3,4 та 5 виникла велика вірогідність юридичного конфлікту, пов»язаного із способами сторін притягнути одна одну до юридичної відповідальності. У зв»язку з цим, з метою недопущення виконання юридичного конфлікту, сторони домовилися врегулювати відносини між собою шляхом взаємного припинення зобов»язань.

Відповідно до п.2,2 Угоди, сторони домовилися, що ОСОБА_6, з метою відступлення своїх зобов»язань перед ТОВ «Компанія ММК», акціонерами ВАТ «ЗМК», учасниками ТОВ «Автоінтернешил Метрополіс» чи ОСОБА_7 особисто, відповідно до ст..600 ЦК України передає відступні у вигляді майна, зазначеного у договорі (а.с.76).

Відповідно до п.п.2.3 Угоди з моменту передачі ОСОБА_2 відступного, вказаного в договорі, сторони домовилися, що між ними припиняються всі зобов»язання ОСОБА_2. перед ТОВ «Компанія ММК» та іншими підприємствами, які входять в групу акціонерів, а також зобов»язання перед ТОВ «Компанія «ММК», акціонерами ВАТ «ЗКМ», учасниками ТОВ «Автоінтрнешил Метрополіс» чи ОСОБА_7 особисто.

Відповідно до п.п. 3.6 Угоди сторони домовилися, що в момент підписання угоди ОСОБА_2. та ОСОБА_9 мають отримати належну їм заробітну плату. Вказані кошти вони передають адвокату ОСОБА_10 на зберігання та мають бути використані адвокатом для погашення заборгованості за позикою в розмірі 400 000 грн., яку ОСОБА_2 одержав від ТОВ ««Автоінтрнешил Метрополіс» за договором позики в 2009 році.

На підтвердження виконання угоди адвокатом ОСОБА_10 надано звіт про виконання умов Угоди від 23.03.2010 року в повному обсязі , у т.ч. і виконання зобов»язань про повернення позики на суму 400000 грн. ТОВ «Автоінтрнешил Метрополіс».

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що умови угоди про взаємне припинення зобов»язань від 23 березня 2010 року, в т.ч. стосовно погашення ОСОБА_2. перед ТОВ ««Автоінтрнешил Метрополіс» заборгованості за позикою в розмірі 400 000 грн. стосується позики, отриманої останнім в 2009 році, а позовні вимоги за даним позовом стосуються позики, отриманої у квітні 2008 року, тобто між позивачем та відповідачем було укладено два договори.

Дану обставину заперечував відповідач та зазначав, що угода позики в 2009 році з позивачем про отримання 400000 грн. не укладалася та припустив, що в угоді про взаємне припинення зобов»язань від 23 березня 2010 року, в якій ішла мова про припинення усіх зобов»язань ОСОБА_2, було допущено технічну помилку в посиланні на договір позики від 2009 року без дати та номеру, про що і свідчить звіт адвоката про передачу грошових коштів на суму 400000 грн. без зазначення номеру та дати договору та стверджував, що договір позики на суму 400 000 грн. укладався лише один раз в 2008 році і саме ця сума біла передана позивачу згідно угоди про взаємне припинення зобов»язань.

З матеріалів справи видно, що для з»ясування всіх обставин справи, доводів позивача та заперечень відповідача судом було зобов»язано позивача надати оригінали договорів позики на суму 400000 грн., укладених між позивачем та відповідачем у 2008 та 2009 роках. Проте позивачем дана вимога суду була залишена без виконання, представник позивача відмовився надати оригінал договору позики від 2009 року.

При апеляційному розгляді справи апеляційним судом також було запропоновано ТОВ ««Автоінтрнешил Метрополіс» надати на обґрунтування доводів апеляційної скарги оригінал договору позики на суму 400000 грн., який було укладено товариством з ОСОБА_2. в 2009 році. Проте представник апелянта повідомив, що такий договір в товаристві відсутній, а тому надати його неможливо.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду, що відповідачем у повному обсязі повернуто заборгованість ТОВ «Автоінтрнешил Метрополіс» у сумі 400000 грн., що борг сплачено саме за договором позики від 09 квітня 2008 року №09/04/01-2008 оскільки доказів щодо існування будь-яких інших грошових зобов»язань останнього перед позивачем не надано.

Даний висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону та зібраних по справі доказах.

В апеляційній скарзі не приведено доводів, які б спростували висновки суду, викладені в рішенні.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін , якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Рішення суду відповідає вимогам закону. Підстави для задоволення

апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Керуючись ст..ст.307, 308 ЦПК України, колегія

Ухвалила :

Апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: