Справа № 2-4399/12
провадження 2/369/3598/13
РІШЕННЯ
Іменем України
24.12.2013 року Києво - Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючої судді Пінкевич Н.С.,
при секретарі Сохань Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АвтоІнтернешл Метрополіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
в с т а н о в и в :
У листопаді 2011 року позивач звернувся до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що між ним та відповідачем укладено договір позики. За даним договором відповідач отримав 400 000 грн. та зобов’язувався повернути їх до 10 грудня 2008 року. У порушення умов договору ОСОБА_1 позику не повернув.
Просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в розмірі 400 000 грн. та судові витрати на суму 1920 грн.
При розгляді справи представник позивача неодноразово уточнював позовні вимоги. Свої вимоги обґрунтовував тим, що за умовами договору у разі просторочення виконання зобов’язання боржник має сплатити пеню в розмірі 1% від розміру позики за кожен день прострочення, що за період з 10 грудня 2008 року по 22 листопада 2011 року становить 4 312 000 грн. Крім того, ОСОБА_1 має повернути позику з врахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, що становить 121 600 грн.
Просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 400 000 гривень за договором позики № 09-04/01-2008 від 09 квітня 2008 року, 121 600 грн. - індексу інфляції за весь час прострочення виконання зобов’язання, 4 312 000 грн. - розмір штрафних санкцій за договором; судові витрати також покласти на відповідача.
У судовому засідання представник позивача позовні вимоги підтримав. Просив суд задоволити позов.
У судовому засіданні представник відповідача проти позовну заперечував та просив відмовити позивачу у їх задоволенні.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позов слід задоволити частково, виходячи з наступних підстав.
За ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (сума позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
При розгляді справи судом встановлено, що 09 квітня 2008 року між товариства з обмеженою відповідальністю «АвтоІнтернешл Метрополіс» та ОСОБА_1 було укладено договір Позики №09-04/01-2008 року.
У п.2.1 договору вказано, що розмір позики становить 400 000 грн.
П.3.2 передбачено, що позика надається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника №29241800002006 в філії ВАТ КБ «Надра».
У відповідності до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неподаткового мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
09 квітня 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю «АвтоІнтернешл Метрополіс» перерахувало кошти в розмірі 400 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №73 від 09 квітня 2008 року.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
П. 4.1 договору позики передбачено, що позика надається позикодавцем позичальнику на термін до 10 грудня 2008 року включно, що вважається остаточною датою повернення позики позичальником позикодавцю.
23 березня 2010 року між ТОВ В«ЕРВІЛ ХОЛДІНГС ЛІМІТЕД (EREVILLE HOLDINGS LIMITED), Компанія з обмеженою відповідальністю В«ТОРЕТОН СЕРВІСЕЗ ЛІМІТЕДВ»(THORETON SERVICES LIMITED), громадянином України ОСОБА_2, які діяли солідарно і разом представляли 100% ТОВ В«Компанія ММКВ» , з однієї сторони, ТОВ В«Компанія ММКВ» з другої сторони, Компанія з обмеженою відповідальністю В«РЕДЕНЖЕР ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕДВ»(REDANGE HOLDINGS LIMITED), Компанія з обмеженою відповідальністю В«ФЕБРУГ ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД (FABROOG HOLDINGS LIMITED), які діяли солідарно та разом з ТОМ В«Компанія ММКВ» та представляли акціонерів, які володіють контрольним пакетом акцій ВАТ В«Завод комунального машинобудуванняВ» з третьої сторони, ВАТ В«Завод комунального машинобудуванняВ» з четвертої сторони та громадяни України ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з п’ятої сторони, була підписана угода про взаємне припинення зобов’язань.
Згідно умов угоди між сторонами було досягнуто наступних домовленостей, а саме: виходячи з обставин угоди вбачалось, що між сторонами №№ 1,2,3,4, та 5 виникала велика вірогідність юридичного конфлікту пов’язаного із спробами сторін притягнути одна одну до юридичної відповідальності. У зв’язку з цим, з метою недопущення виникнення юридичного конфлікту, сторони домовились врегулювати відносини між собою шляхом взаємного припинення зобов’язань.
Відповідно до п.2.2. угоди, сторони домовились, що ОСОБА_1 з метою відступлення своїх зобов’язань перед ТОВ В«Компанія ММКВ» акціонерами ВАТ В«ЗКМВ» , учасниками ТОВ В«Автоінтернешнл МетрополісВ»чи ОСОБА_4 особисто відповідно до ст. 600 ЦК України передає відступні у вигляді майна, зазначено в договорі.
Відповідно до п.п. 2.3. угоди про взаємне припинення зобов’язань з моменту передачі ОСОБА_1 відступного вказаного в договорі сторони домовились, що між ними припиняються всі зобов’язання ОСОБА_1 перед ТОВ В«Компанія ММКВ» та іншими підприємствами, які входять в групу акціонерів, а також зобов’язання перед учасниками ТОВ В«Компанія В«ММКВ» , акціонерами ВАТ В«ЗКМВ» , учасниками ТОВ В«Автоінтернешнл МетрополісВ»чи ОСОБА_4 особисто.
Відповідно до п.п 3.6 угоди про взаємне припинення зобов’язань сторони домовились, що в момент підписання угоди ОСОБА_1 та ОСОБА_5 мають отримати належну їм заробітну плату. Вказані грошові кошти, вони передадуть адвокату ОСОБА_6 на зберігання. Дані грошові кошти мають бути використані адвокатом ОСОБА_6 для погашення заборгованості за позикою в розмірі 400 000 (чотириста тисяч) грн. яку ОСОБА_1 одержав від ТОВ В«Автоінтернешнл МетрополісВ» за договором позики від 2009 року.
На підтвердження виконання угоди про взаємне припинення зобов’язань суду було надано звіт Адвоката ОСОБА_6 адресований ОСОБА_1 про виконання угоди про взаємне припинення зобов’язань від 23 березня 2010 року в повному обсязі в тому числі і виконання зобов’язань про повернення позики в розмірі 400 000 грн.
Також в судовому засіданні у якості свідка був допитаний адвокат ОСОБА_6 Покази свідка ОСОБА_6, допитаного в судовому засіданні, суд не бере до уваги, оскільки вони містять лише суб’єктивні оціночні судження та припущення, з них не можливо встановити конкретні та об’єктивні факти, які б могли вплинути на розгляд цієї справи, а саме щодо фактичного зарахування коштів на рахунок позивача, як це передбачено п. 5.3 договору позики №09-04/01-2009 від 09 квітня 2008 року.
За ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.
Оскільки ОСОБА_1 отримав у борг кошти в розмірі 400 000 грн., у встановлений строк кошти не повернув, тому суд вважає обґрунтованими доводи позивача та задовольняє позовні вимоги в цій частині.
Доводи представника відповідача про повернення коштів шляхом укладення договору про взаємне припинення зобов’язань, не підтверджують виконання обов’язку, у встановленому договором порядку.
Так, п. 5.3 договору позики передбачено, що позика вважається повернутою позикодавцю позичальником з моменту зарахування грошових коштів на поточний рахунок на поточний рахунок позикодавця №260063011321 у філії «Печерське відділення №3715 ВАТ «Ощадбанк» МФО 320241, ідентифікаційний код 34702380 та/або №26004006290001 в філії ВАТ КБ «Надра» КРУ МФО 320564, ідентифікаційний код 34702380.
Доказів того, що на рахунок позивача були перераховані кошти, суду подано не було. З розписки ОСОБА_7, поданою для огляду свідком ОСОБА_6, від 30 квітня 2010 року також не вказано про зарахування коштів на рахунок позивача, а містить вказівку про те, що кошти будуть передані.
Ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши подані суду розрахунки щодо стягнення індексу інфляції суд вважає, що до стягнення підлягає сума в розмірі 121 600 грн.
У п. 5.4 договору позики передбачено, що у випадку порушення своїх зобов’язань за цим договором, сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством. Порушення зобов’язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. Способом забезпечення виконання зобов’язань позичальника за цим договором є неустойка. При порушенні позичальником строку повернення позики (п.4.1 договору) він повинен сплатити на поточний рахунок позикодавця пеню в розмірі 1% від розміру позики (п. 2.1 договору) за кожний день прострочення повернення позики.
Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.
За ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За правилом ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
З матеріалів справи встановлено, що загальна сума пені в розмірі 4 312 000 грн. нарахована позивачем за період з 10 грудня 2008 року по 22 листопада 2011 року.
Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, порушене право підлягає захисту.
При визначенні розмірі неустойки суд також враховує положення ст. 551 ЦК України, за якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають значення для справи.
Відповідно до роз’яснень п. 27 постанови №5 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року істотними обставинами в розумінні ст. 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов’язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на вагу (відсутність негативних наслідків для позивача через просторочене виконання зобов’язань).
За ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Враховуючи пояснення сторін, дослідивши подані суду докази, та враховуючи, що розмір неустойки значно перевищує основний борг, суд вважає за можливе зменшити розмір неустойки до 300 000 грн..
Таким чином, з відповідача слід стягнути суму заборгованості в розмірі 821 600грн.
Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати.
На підтвердження своїх витрат представник позивача надав платіжні документи на загальну суму 2 823 грн. Тому позовні вимоги про стягнення з відповідача понесених судових витрат підлягають задоволенню.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення частково позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 57-64, 208-223 ЦПК України, -
в и р і ш и в :
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «АвтоІнтернешл Метрополіс» задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АвтоІнтернешл Метрополіс» (Київська область, м.Бровари, вул. Об’їзна дорога, 8, код 34875431) заборгованість в розмірі 821 600 грн. (вісімсот двадцять одна тисяча шістсот грн.) та судовий збір 2 823 грн. (дві тисячі вісімсот двадцять три грн.).
У решті позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Н.С. Пінкевич
Суд | Києво-Святошинський районний суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 24.12.2013 |
Оприлюднено | 22.01.2014 |
Номер документу | 36446151 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Києво-Святошинський районний суд Київської області
Пінкевич Н. С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні