Ухвала

від 18.02.2009 по справі 22-431/09

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

-----------------------------------------------------------------------------------------------

Справа №22-431/2009р.     

Головуючий у першій інстанції 

Ковальчук С.Я.

Категорія 45                         Доповідач  Черниш Т.В.

                                         У  Х 

В  А  Л  А

І  М  Е 

Н  Е  М   

У  К  Р 

А  Ї  Н  И

18 лютого 2009 року     Колегія

суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської

області в складі:

головуючого - Кривохижі В.І.,

суддів - Черниш Т.В.,

                  Голованя А.М.,

                                  при

секретарі  Дімановій Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому

засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовами ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ТОВ

«Урожайний» про розірвання договорів оренди земельних ділянок та стягнення

заборгованості по орендній платі за апеляційною 

скаргою   відповідача на рішення

Гайворонського районного суду від 12листопада 2008 року,

                               в с т

а н о в и л а :

26 лютого 2008 року ОСОБА_1, а 17 березня 2008 року ОСОБА_2 звернулись до

суду з зазначеними позовами. Позовні вимоги мотивували тим, що   ТОВ «Урожайний» як орендар не виконало умови

укладеного між ними  5 січня 2003 року

договору оренди земельних ділянок щодо 

виплати орендної плати за 2006 та 2007 роки в розмірі по 600 грн.

щорічно за кожним договором. Просили стягнути з відповідача орендну плату  в сумі по 1200 грн.,  пеню за прострочення терміну сплати  орендної плати в сумі по 498 грн., всього по

1832 грн. 40 коп.( з урахуванням  індексів

інфляції), а також розірвати договори оренди 

та повернути земельні ділянки.

В серпні 2008 року позивачі збільшили позов в частині  стягнення до 2334 грн.20 коп. кожному.

Гайворонський районний суд ухвалою від 10 жовтня 2008р.позови об'єднав в

одне провадження і рішенням від 12 листопада 2008 року  ухвалив про стягнення з ТОВ «Урожайний» на

користь кожного з позивачів по 2334 грн.20 коп. та судові витрати.

В апеляційній скарзі ТОВ, посилаючись на порушення судом норм матеріального

та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвал,

постановлених  в процесі розгляду справи.

Зазначено, зокрема, що суд безпідставно визнав факт порушення підприємством

умов договору оренди і застосував встановлену п.6 договору відповідальність, не

врахувавши, що ТОВ «Урожайний» в 2006-2007 роках  належними позивачам земельними ділянками не

користувалось.

 В судове засідання апеляційної

інстанції сторони не з'явились.

Перевіривши за матеріалами справи 

рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст. 303 ЦПК України,

колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з

таких підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і

обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного

законодавства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення,

ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони

посилаються як на підставу своїх  вимог і

заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому

засіданні.

Вирішуючи спір, суд вважав встановленим, що 

позивачі за відповідними договорами, укладеними  5 січня 2003 року з ТОВ «Урожайний», передали

останньому в користування на умовах оренди строком на 5 років належні їм

земельні ділянки розміром по 2,41 га, а товариство не виплатило їм орендну

плату за 2006 та 2007 роки. Визнавши проведені позивачами розрахунки боргу

правильними, суд ухвалив про задоволення заявленого  позову 

щодо стягнення на їх користь  з

відповідача по 2334 грн. 20 коп.

Проте, поклавши в основу рішення  

твердження про невиконання відповідачем 

умов договорів оренди в частині виплати орендної плати, суд  не навів переконливих доказів, які б

підтверджували б факт досягнення між орендодавцями та орендарем  домовленості щодо цієї істотної умови

договорів; зазначену обставину належним чином не з'ясував.

 Згідно ст.21 Закону України «Про

оренду землі», в редакції, що була чинною на час укладення договорів, розмір,

форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін

в договорі оренди. Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у

власності фізичних осіб, переглядаються за угодою сторін ( ч. 2 ст. 23 Закону в

новій редакції Закону від 2.10.2003р). Пунктом 1.3  договорів, на які посилались позивачі,

передбачено, що орендна плата вноситься орендарем відповідно до додатку №1;

визначені випадки можливого перегляду розміру орендної плати за згодою сторін.

Однак в додатках №1 до договорів оренди зазначена грошова форма орендної плати

лише за 2003, 2004 і 2005 роки  

(відповідно 527, 527 та 600 грн.). Дані про розмір та форму орендної

плати, строки її виплати за 2006 та 2007 роки 

в додатках відсутні. Будь-яких доказів на підтвердження  того, що і 

за ці роки з орендарем було узгоджено умови виплати орендної плати

і  розмір її складав по 600 грн.,

позивачі не надали, не містять їх і матеріали справи.

Допустивши неповноту в дослідженні фактичних обставин справи, суд не

перевірив доводів відповідача, який, не визнаючи позову, заперечував факт

використання товариством належних позивачам земельних ділянок на умовах оренди

в 2006-2007 роках, тобто після усунення ОСОБА_1 за рішенням суду від виконання

обов'язків директора ТОВ «Урожайний», а , отже, 

обов'язок сплати орендної плати за цей період. На порушення вимог ст. 64

ЦПК суд не пересвідчився в відповідності оригіналам наданих позивачами копій

договорів оренди, належним чином не завірених. При цьому відхилив клопотання

представника відповідача про надання та огляд оригіналів цих договорів.

Крім того, мотивувальна частина рішення не містить розрахунків, якими суд

керувався при задоволенні грошових вимог. Погодившись з наданими позивачами

розрахунками боргу, не перевірив 

дотримання вимог п.1) ч. 2 ст. 258 ЦК щодо порядку нарахування неустойки

(пені) як санкції за невиконання 

договірних зобов'язань про 

виплату орендної плати, встановленої п. 6 договорів оренди.

З огляду на наведене, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції не мав

достатніх правових підстав вважати доведеними позовні вимоги в частині стягнення

заборгованості по орендній платі з відповідача.

Крім того,  як вбачається зі змісту

позовних заяв, позивачі пред'являли позови і про розірвання договорів оренди та

повернення земельних ділянок. В судовому засіданні  ОСОБА_1, як зазначено в рішенні суду, уточнив

позовні вимоги, просив стягнути лише заборгованість по орендній платі. Однак

суд не з'ясував  наявність відмови від

позовів в решті вимог, заявлених при пред'явленні позовів; питання про

прийняття такої відмови в установленому ст. 179 ЦПК порядку та про закриття з

цих підстав провадження у справі за правилами ст.ст. 205, 206 ЦПК України суд

не вирішив і на порушення вимог ст.ст. 213, 214 ЦПК цю вимогу не розглядав, що

відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 311 ЦПК України є безумовною підставою для скасування

рішення і передачі справи на новий розгляд.

До апеляційної скарги відповідача включені заперечення на ухвали, що не

підлягають  оскарженню окремо від рішення

суду(ч.2 ст. 293ЦПК ), а саме: ухвали Ульянівського районного суду від 15

квітня 2008 року про передачу на підставі п. 3 ч. 1 ст. 116 ЦПК справ на

розгляд Гайворонського районного суду (а.с.25);

ухвали Гайворонського районного суду від 20 червня 2008 року про

призначення попередніх судових засідань (а.с.36,т.1, 33, т.2); від 3 липня- про

відкладення справи у зв'язку з неявкою сторін (а.с.41 т. 1, 37 т.2);

 від 10 жовтня 2008. про об'єднання

позовів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в одне провадження на підставі ст. 126 ЦПК (а.с.65);

 від 10 жовтня-про попереднє судове

засідання та про  призначення справи до розгляду

( ст. 156 ЦПК )(а.с. 65-а, 66);

від 12 листопада - про відмову в задоволенні клопотань про відвід

судді(а.с.92, 105).

Апеляційна скарга в частині вимог про скасування зазначених ухвал нічим не

мотивована. Підстави для визнання їх такими, що постановлені з порушенням норм

процесуального права, а, отже, і для постановлення в порядку ст. 320 ЦПК

окремих ухвал відсутні.

Не заслуговують на увагу і наведені в апеляційній скарзі зауваження щодо

недотримання судом вимог про фіксування технічними засобами  попередніх судових засідань.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307, п.5 ч.1 ст.311,

ст.ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів

                             У  Х 

В  А  Л 

И  Л  А:

Апеляційну скаргу  ТОВ «Урожайний»

задовольнити частково.

Рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 12

листопада 2008 року скасувати і цивільну справу повернути до суду першої

інстанції на новий розгляд іншим суддею.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і

може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий

                            Судді