Ухвала

від 07.12.2006 по справі а38/152

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

А38/152

 ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2006                                                                                             Справа № А38/152  

Дніпропетровський          апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:    Крутовських В.І

суддів:  Прокопенко  А.Є. –доповідач ,  Дмитренко А.К.      

При секретарі судового засідання  Врона С.В.

За участю представники сторін:       

від позивача: Шумейко Р.В., довіреність №б/н  від 01.03.06,  представник;

від відповідача: Гаркавенко В.В., довіреність №б/н  від 01.03.06,  представник;

Жаворонков С.М., довіреність №41653/10/10-039  від 12.10.06,  

начальник юридичного відділу;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська на постанову господарського суду Дніпропетровської області від  13.07.06р.   у справі  № А38/152            

за позовом: приватного підприємства "Коринф" м.Дніпропетровськ

до   Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська

про  визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2006р. по справі №А38/152 задоволено позовні вимоги приватного підприємства "Коринф", м.Дніпропетровськ до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська- визнано нечинним податкове повідомлення-рішення №0000102305/0 від 20.12.2005р. Державної податкової інспекції у Жовтневому  районі м.Дніпропетровська про визначення податкового зобов"язання ПП "Коринф" на суму 317 919грн.

Оскаржуючи постанову господарського суду Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м.Дніпропетровська  просить її скасувати, посилаючись на її незаконність і необгрунтованість доводів суду. Скаржник посилається на наступне:

Відповідно до п.1 ст. 9 Закону  України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Акт пред"явлення векселя до платежу від 30.04.04р. б/н не може бути прийнятим до уваги у зв"язку з тим, що відповідно  до рішення Ленінського райсуду м.Дніпропетровська від 22.12.2004р. первинні бухгалтерські та податкові документи, оформлені від імені ПП "Агроінвест-Ю" за підписом Юдина Андрія Олександровича визнані недійсними, товар, отриманий від ПП "Полікс" не сплачено та в подальшому не буде оплачено, оскільки вексель №65605813618936 знаходиться у емітента - ПП "Коринф".

Пунктом 1.23 ст.1 Закону  України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що безоплатно надані товари (роботи, послуги)- це товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод. Простий безвідсотковий вексель №65605813618936 на суму 847 785грн. повинен бути пред"явлений до платежу до 30.04.3005р.

У відзиві на апеляційну скаргу приватне підприємство "Коринф"  просить залишити постанову суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на наступне. Згідно з абз.3 ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" "У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов"язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов"язання щодо платежу за векселем". Товар, одержаний  ПП "Коринф" по договору поставки №132 від 05.01.2004р. був оплачений відповідно до умов цього договору шляхом передачі векселя і не яким чином не може кваліфікуватися як безоплатно наданий товар.   Стаття 203 Господарського кодексу  України та стаття  599 Цивільного кодексу України передбачають припинення господарського зобов"язання виконанням, здійсненим належним чином.

          Під час проведення розрахунків за пред"явленим векселем ПП "Агроінвест-Ю" був належним чином зареєстрованим, як платник ПДВ та мав повну дієздатність. Наступне визнання в судовому порядку недійсними з моменту реєстрації установчих документів платника податків і його свідоцтва про реєстрацію як платника ПДВ не є підставою для визнання вчинених ним з іншими суб"єктами господарювання юридично значимих дій недійсними, оскільки його контрагенти за договорами можуть нести відповідальність лише за наявності вини (постанова Судової палати у господарських справах Верховного суду України від 10.06.2003р.).

          Перевіривши матеріали справи, заслухавши представників  сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська  проведено комплексну планову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства підприємства - позивача за період з 01.01.2004р. по 30.09.2005р. За результатами перевірки складено акт №128/23-2/32083879 від 06.12.2005р.

Згідно акту №128/23-2/32083879 від 06.12.2005р. встановлено порушення пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств що призвело до заниження валових доходів Позивача на суму 847785,00 грн.  та податку на прибуток за І півріччя 2004р. на суму 211946,00 грн.

Даний висновок відповідач здійснив кваліфікуючи товари, придбані             ПП “Коринф” у ПП “Полікс” за договором від 05.01.2004р. № 132, як безоплатно надані товари, посилаючись на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.12.2004р. у справі №2-7460, яким визнано недійсними з моменту реєстрації (22.01.2004р.) установчі документи, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, свідоцтво про державну реєстрацію СПД, первинні бухгалтерські та податкові документи  ПП “Агроінвест-Ю”

20.12.2005р. на підставі акту №128/23-2/32083879 від 06.12.2005р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0000102305/0 про донарахування суми основного платежу з податку на прибуток в сумі 211946,00 грн. та у відповідності до пп.17.1.3. п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-ІІІ,- штрафних санкцій по податку на прибуток у сумі 105973,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення оскаржене в адміністративному порядку, однак за результатами розгляду скарг залишено без змін.

05.01.2004р. за №132 між ПП “Коринф” та ПП “Поліс” укладений договір на поставку продукції на загальну суму 1000000,00 грн. Відповідно п.3.2 даного договору ПП “Коринф” в оплату власних зобов'язань перед ПП “Поліс” видано простий безвідсотковий вексель від 28.04.2004р. №65305813618936 на суму 847785,00 грн. з терміном платежу –за пред'явленням.

30.04.2004р. згідно  Акту пред'явлення векселя до сплати, вексель від 28.04.2004р. пред'явлено ПП “Коринф” до сплати ПП “Агроінвест-Ю”.

Як зазначено відповідачем в акті перевірки „ 28.04.04 р. ПП „ Коринф”  в оплату власних  зобов'язань перед ПП „Полікс” було видано вексель                      № 653058113618936 на суму 847785,0 грн. з строком платежу –по пред'явленню.

          Сплата по векселю №65305813618936 проводилася ПП “Коринф” згідно акту пред'явлення векселя до сплати від 30.04.2004р. шляхом перерахування грошових коштів з р/р №26000900696500 в ДП Першого Українського міжнародного банку на р/р ПП “Агроінвест-Ю” № 26004307760201 в ДФ АБ “Брокбізнесбанк” на загальну суму 847785,00 грн. про що є докази в матеріалах справи.

          Згідно п. 1.23 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997р. №283/97-ВР безоплатно надані товари (роботи, послуги) це: “товари що надаються платником податку згідно з договором дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або укладення таких угод”.

          Відповідно до ст.. 193 Господарського кодексу України та ст.. 526 Цивільного кодексу України господарські зобов”язання повинні виконуватися відповідно до умов договору, а умовами договору №132 від 05.01.04р. була передбачена можливість розрахунку за отриманий товар векселями.

          Згідно з абзацом третім ст. 4 Закону України №2374 від 05.04.01р. “Про обіг векселів  в України”: “У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов”язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов”язання щодо платежу за векселем”.

          ПП “Коринф”  погасило кредиторську заборгованість за поставлену продукцію перед ПП “Полікс” згідно договору №132 від 05.01.04р. і виникла нова кредиторська  заборгованість, але за виданий вексель №65305813618936 на суму 847785грн.

          Таким чином товар, одержаний  ПП “Коринф” по договору поставки №132 від 05.01.04р. був оплачений відповідно до умов цього договору шляхом передачі векселя і не може кваліфікуватися як безоплатно наданий товар.

          Згідно з абзацом першим ст. 77 Уніфікованого Закону “Про переказні векселі та прості векселі” Додаток 1 до Женевської Конвенції 1930р. від 07.06.1930р. №358: “До простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо : індосаменту ( статті 11-20), строку платежу (ст.33-37), платежу (ст. 38-42) і т.д.

          Копії платіжних доручень на загальну суму 847785грн. по оплаті векселя позивачем надано до матеріалів справи.

          Відповідно п. 3 ст. 14 Уніфікованого Закону “Про переказні векселі та прості векселі” “Якщо індосамент бланковий, то векселедержатель  може передати вексель третій особі, не заповнюючи бланк і не здійснюючі індосаменту.

          Безпідставне посилання відповідача на те, що у даному випадку акт пред”явлення векселя до платежу від 30.04.04р. б/н не може бути прийнятим до уваги у зв”язку з тим, що рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 22.12.04р. первинні бухгалтерські та податкові документи, оформлені від імені ПП “Агроінвест-Ю” за підписом Юдина А.О. визнані недійсними.

          Як вбачається з матеріалів справи під час проведення розрахунків за пред'явленим векселем ПП “Агроінвест-Ю” був належним чином зареєстрованим як платник ПДВ та мав повну дієздатність. Наступне визнання в судовому порядку недійсними з моменту реєстрації установчих документів платника податків і його свідоцтва про реєстрацію як платника ПДВ не є підставою для визнання вчинених ним з іншими суб'єктами господарювання юридично значимих дій недійсними, оскільки його контрагенти за договорами можуть нести відповідальність лише за наявності вини.

          Приймаючи до уваги викладене, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування постанови господарського суду і задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.06р. у справі №  А 38/152  залишити без змін,   апеляційну скаргу без задоволення.

          Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий                                                                           В.І.Крутовських

Суддя                                                                                      А.Є.Прокопенко

Суддя                                                                                      А.К. Дмитренко

  З оригіналом згідно

  Помічник судді          А.В.Тальян