Ухвала

від 28.03.2013 по справі 2а-2018/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" березня 2013 р. м. Київ К/9991/66317/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Полтаві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ТАС" до Державної податкової інспекції у місті Полтаві про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ТАС" (далі - ПАТ "Страхова компанія "ТАС") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Полтаві (далі - ДПІ у м. Полтаві) в якому просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2010 року позов ПАТ "Страхова компанія "ТАС" задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року апеляційну скаргу ДПІ у м. Полтаві залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2010 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ у м. Полтаві подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ПАТ "Страхова компанія "ТАС"у задоволені позову.

ПАТ "Страхова компанія "ТАС" подало до суду письмові заперечення на касаційну скаргу ДПІ у м. Полтаві.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у м. Полтава проведено виїзну планову комплексну перевірку Полтавської філії ЗАТ «Страхова компанія «ТАС» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 31.03.2009 року. За результатами перевірки складено акт №1389/22-1/25784646 від 08.07.2009 року.

Перевіркою встановлені порушення вимог п. 5.10 ст. 5, пп. 7.2.1, пп. 7.2.3, п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення валового доходу від страхової діяльності на 2823,83 грн., утриманих страховиком у разі дострокового припинення дії договору (полісу) страхування (які були оподатковані філією за ставкою 3%) та, відповідно, про заниження філією скоригованого валового доходу від діяльності іншої, ніж страхова, на 2823,83 грн., утриманих страховиком у разі дострокового припинення дії договору (полісу) страхування (які повинні були оподатковуватися за ставкою 25%).

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Полтаві винесене податкове повідомлення-рішення №0000202201/0 від 15.07.2009 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток страхових організацій у розмірі 931,86 грн.. в т.ч. 621,24 грн. - основний платіж, 310,62 грн. - штрафні санкції.

За наслідками адміністративного оскарження та на підставі рішень, прийнятих за розглядом первинної та повторних скарг, податкове повідомлення - рішення №0000202201/0 від 15.07.2009 року залишено без змін та ДПІ у м. Полтаві винесені нові податкові повідомлення - рішення №0000202201/1 від 02.09.2009 року, №0000202201/2 від 26.11.2009 року, №0000202201/3 від 02.02.2010 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про страхування» страхові тарифи за договорами страхування іншими, ніж договори страхування життя, повинні міститись у Правилах страхування, які розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування. Норматив витрат на ведення справ для кожного виду страхування включений в розрахунок страхового тарифу, який передбачає оцінку ризику страховика так і його компенсаційні витрати, тобто у розрахованому страховому тарифі норматив витрат на ведення справ є його структурною, складовою , відповідно без виділення цієї структурної складової нарахованому страховому платежу за конкретним договором страхування.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про страхування» у разі дострокового припинення дії договору страхування, крім договору страхування життя, за вимогою страхувальника, страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що норматив на ведення справ є складовою страхового тарифу, а його абсолютна величина є складовою загальної суми страхового платежу, за рахунок якої страховик покриває витрати на проведення страхової діяльності (виготовлення бланків договорів, обслуговування, консультування, проведення експертиз, виплату агентської винагороди, тощо).

Доходи страховиків у вигляді отриманих чи нарахованих страхових платежів за договором страхування, крім договорів довгострокового страхування життя, згідно з підпунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оподатковуються за ставкою 3%. Страховиком від отриманого чи нарахованого страхового платежу одразу сплачується податок в розмірі 3% від загальної суми валового доходу, який був нарахований на підставі страхового тарифу, невід'ємною складовою частиною якого є витрати на ведення справ.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій , що у позивача відсутні правові підстави, у разі дострокового розірвання договору страхування, змінювати перше (оподаткування страхового платежу, як валового доходу страховика при укладанні договору страхування) призначення отриманих чи нарахованих страхових платежів, та перегляду структури та складових страхового тарифу, як звичайної ціни страхового тарифу, визначеної відповідно до Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 30.12.2004 року №3259.

Також судами попередніх інстанцій зазначено, що всі операції зі страхування не підпадають під дію пп. 5.10 ст. 5 та відповідно пп. 10.1 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Це також відповідає п. 2 - «Інші доходи, що мають особливий порядок оподаткування» Форми декларації з податку на доходи (прибуток) страховика, яка затвердженої наказом ДПА України від 31.03.2003 року №146, в якому у код рядків «показники» не включений доход від витрат на ведення справи по іншим видам страхування ніж страхування життя, як такий, що має особливий порядок оподаткування, тобто за ставкою 25%, а не за ставкою 3%.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Полтаві залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров