Постанова

від 04.04.2013 по справі 14/5005/8397/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2013 року Справа № 14/5005/8397/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В., суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач) розглянувши касаційну скаргуПриватного підприємства "Брокер Н" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.02.13 у справі№ 14/5005/8397/2012 господарського суду Дніпропетровської області за позовомНікопольського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Нікопольської районної державної адміністрації доПриватного підприємства "Брокер Н" провнесення змін до договору оренди земельної ділянки

за участю представників сторін від:

прокуратури : Томчук М.О. (прокурор відділу, посв. № 000606).

Представники позивача та відповідача в судове засідання не з'явилися, хоча належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Нікопольський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Нікопольської районної державної адміністрації звернувся з позовом до Приватного підприємства "Брокер Н" про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 17.07.03, укладеного між Нікопольською районною державною адміністрацією та відповідачем, шляхом викладення пункту 4.2. договору в наступній редакції: "Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється у розмірі 195 грн. 33 коп. за 1 га або 23 049 грн. 99 коп. за 118,0054 га орендованої земельної площі". Позовні вимоги обґрунтовані зміною мінімального розміру річної орендної плати за землю на законодавчому рівні. При цьому прокурор посилався на приписи статті 651 Цивільного кодексу України, статті 188 Господарського кодексу України, статті 288 Податкового кодексу України, статей 2, 14, 15, 21, 30 Закону України "Про оренду землі".

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.12, ухваленим суддею Панною С.П., позов задоволено. Вмотивовуючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для внесення змін до спірного договору у зв'язку із зміною мінімального розміру річної орендної плати за землю на законодавчому рівні та необхідності приведення договору у відповідність до вимог чинного законодавства. При цьому суд керувався приписами статей 632, 651 Цивільного кодексу України, статті 288 Податкового кодексу України, статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Дніпропетровський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Євстигнеєва О.С. - головуючого, Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М., постановою від 07.02.13 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з винесеним у справі судовими актами, Приватне підприємство "Брокер Н" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення і постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на неврахування судами попередніх інстанцій того, що орендована земельна ділянка, яка надана підприємству для рибогосподарських потреб, відноситься до земель сільськогосподарського призначення, а не до "інших категорій земель", а отже, на думку скаржника, розмір орендної плати визначений неправильно. Також вказує на порушення попередніми судами норм процесуального права, зокрема, на незалучення до участі у справі в якості третьої особи Нікопольську ОДПІ Дніпропетровської області. Скаржник вважає, що внаслідок цього судами попередніх інстанцій були порушені приписи статей 628, 638, 651, 652 Цивільного кодексу України, статті 180 Господарського кодексу України, статей 15, 21 Закону України "Про оренду землі",

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення прокурора, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 17.07.03 між Нікопольською районною державною адміністрацією (орендодавцем) та Приватним підприємством "Брокер Н" (орендарем) укладений договір оренди земельної ділянки, зареєстрований 18.07.03 в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 3, за умовами якого орендодавець на підставі розпорядження голови Нікопольської районної державної адміністрації № 270-р від 04.07.03 надає, а орендар приймає в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку, яка розташована: 0,8 км на Схід від с. Борисівка (землі водного фонду на території Дмитрівської сільської ради Нікопольського району). В оренду передається земельна ділянка загальною площею 118,0054 га, в т. ч. ставки 71,8264 га, пасовища 30,0798 га, під господарськими шляхами 8,9536 га, інші захисні насадження 0,1948 га, чагарники 6,5704 га, яри 0,3804 га (пункт 1.2. договору). Відповідно до пунктів 2.1., 3.1. договору земельна ділянка надається в тимчасове користування для рибогосподарських потреб строком на 49 років, починаючи з 01.01.03 по 31.12.52. Згідно з пунктом 4.2. договору розмір орендної плати є договірним і складає: 30 грн. за 1 га або 3 040,16 грн. за 118,0054 га щорічно. В подальшому сторонами були внесені зміни до пункту 4.2. договору, який був викладений в наступній редакції: "Починаючи з 01.01.11 розмір орендної плати складає 111,24 грн. за 1,0 га або 13 126,92 грн. за 118,0054 га земель щорічно". За умовами договору орендна плата сплачується двічі на рік: до 15 серпня поточного року 50%; до 15 листопада поточного року 50% (пункт 4.3. договору). Сторони у пункті 4.8. договору узгодили, що підставами для зміни розміру, порядку, строків та умов виплати орендної плати можуть бути: зміна умов господарювання, передбачених договором; зміна умов договору, спричинених інфляційними процесами; погіршення стану земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджується відповідними документами; невиконання або неналежне виконання орендодавцем обов'язків, викладених у пункті 1.5. договору; збільшення розмірів ставки земельного податку; інші випадки, передбачені законодавством України. Судами встановлено, що відповідно до довідки Відділу Держкомзему у Нікопольському районі Дніпропетровської області № 4312/4 від 10.12.12 за даними статистичної звітності за формою "№ 6-зем" спірна земельна ділянка віднесена до категорії земель водного фонду . Установлено судами і те, що 23.03.12 Нікопольською районною державною адміністрацією було прийнято розпорядження № 101-р-12 "Про встановлення розміру орендної плати та внесення змін до договорів оренди земельних ділянок (водного фонду)", яким визначено встановити на 2012 рік розмір орендної плати у вигляді трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України для земель "іншого призначення" та внести відповідні зміни до договорів оренди земельних ділянок (водного фонду) на території Нікопольського району, укладених між Нікопольською районною державною адміністрацією та юридичними (фізичними) особами орендарями згідно з додатком. Головним управлінням Держкомзему у Дніпропетровській області листом № 798/12-10 від 06.02.12 повідомлено, що станом на 01.01.12 середня нормативна грошова оцінка 1 гектара ріллі по області становить 21 701,90 грн. На підставі цих даних Нікопольською райдержадміністрацією було визначено для ПП «Брокер Н» розмір орендної плати на 2012 рік: 195,33 грн. за 1 га або 23 049,99 грн. за 118,0054 га. Також судами встановлено, що позивач направив відповідачу лист № 1071 від 11.04.12 з пропозицією щодо необхідності внесення змін до пункту 4.2. договору в частині розміру орендної плати, проте відповідач листом від 22.05.12 відмовився внести зміни до спірного договору. Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога Нікопольського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері, заявлена в інтересах держави в особі Нікопольської районної державної адміністрації, про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 17.07.03, зокрема, з підстав змін у чинному законодавстві. За приписами статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Згідно зі статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Відповідно до статті 280 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки на землях водного фонду встановлюється у розмірі 0,3 відсотка від грошової оцінки одиниці ріллі по області. Приписами пункту 288.5. статті 288 Податкового кодексу України унормовано, що розмір орендної плати за земельні ділянки встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, а також не може перевищувати для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки. Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом. Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. За таких обставин висновок попередніх судів про наявність підстав для внесення змін до договору оренди земельної ділянки щодо розміру орендної плати ґрунтується на вимогах закону. Довід скаржника про те, що судами попередніх інстанцій не залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Нікопольську ОДПІ Дніпропетровської області не може бути підставою для скасування постанови з огляду на наступне. Відповідно до статті 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду. З огляду на те, що предметом спору у даній справі є внесення змін до договору оренди земельної ділянки, укладеного між райдержадміністрацією та підприємством, щодо розміру орендної плати, то рішення зі спору у даній справі не порушує права та обов'язки Нікопольської ОДПІ Дніпропетровської області. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі не можуть бути підставою для скасування судових рішень у справі, оскільки не спростовують установленого судами та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. За таких обставин справи, колегія суддів визнає, що суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційного суду відсутні.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Брокер Н" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.02.13 у справі господарського суду Дніпропетровської № 14/5005/8397/2012 залишити без змін.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: Т. Гоголь

В. Швець