Постанова

від 01.04.2013 по справі 801/1159/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 квітня 2013 р. об 11:46 год. Справа №801/1159/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Кузьміні О.В., за участю представника позивача - Журавльової Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Публічного акціонерного товариства "Кримське республіканське підприємство матеріально-техничного забезпечення "АГРОСНАБ"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та касування наказу, скасування податкових повідомлень-рішень

Суть спору: Публічне акціонерне товариство "Кримське республіканське підприємство матеріально-техничного забезпечення "АГРОСНАБ" (далі - позивач) звернулось 28.01.2013 року до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу від 10.12.2012 року №3188; скасування податкових повідомлень-рішень від 06.11.2012 року №0000562204, №0000572204.

Позов мотивовано тим, що у відповідача не було правових підстав для прийняття оскаржуваного наказу, помилковістю висновків відповідача про заниження податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств по операціях придбання товарів у сумнівного контрагенту, що має ознаки "нікчемності".

Ухвалами суду від 22.02.2013 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 20.03.2013 року зупинено провадження по справі. Ухвалою суду від 01.04.2013 року провадження у справі поновлено.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення по суті спору, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи, причин неявки не повідомив.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, керуючись статтею 128 КАС України, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач у справі є юридичною особою, ідентифікаційний код 00914042, зареєстрований у якості платника ПДВ та податку на прибуток підприємств, перебуває на податковому обліку у ДПІ в м. Сімферополі (а.с.131,132).

Видами діяльності позивача за КВЕД та відповідно до Статуту є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, неспеціалізована оптова торгівля, інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (а.с.110-130, 131).

Судом встановлено, що відповідачем на підставі ст.20, п.73.3 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року із змінами і доповненнями (далі - ПК України) надіслано на адресу позивача надіслано запит від 29.11.2012 року №57131/10/22-3 про надання у десятиденний термін пояснень та документальних підтверджень правових і господарських відносин з питань взаємовідносин з ТОВ "ПО ЕНЕРГОРЕМОНТ" за період червень 2011 року. В запиті зокрема було зазначено, що у разі порушення зазначених термінів, 10 робочих днів, відповідачем буде проведена виїзна позапланова перевірка підприємства (а.с.92). Зазначений запит позивач отримав 05.12.2012 року. (а.с.92, зв.б.).

Наказом від 10.12.2012 року №3188 на підставі ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 ПК України відповідачем прийнято рішення провести з 17.12.2012 року тривалістю 5 робочих днів позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності формування податкового кредиту та визначення податку на прибуток при здійсненні взаємовідносин з ТОВ "ПО ЕНЕРГОРЕМОНТ" у червні 2011 року.

Посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності формування податкового кредиту та визначення податку на прибуток при здійсненні взаємовідносин з ТОВ "ПО ЕНЕРГОРЕМОНТ" у червні 2011.

За результатами перевірки складено акт від 29.12.2012 року №59764/10/22-3 (далі - Акт) (а.с.25-38). За висновками акту встановлено порушення позивачем:

- п.п.198.1, п.198.3, 198.6 статті 198 ПК України - донараховано податку на додану вартість за червень 2011 року у сумі 14191 грн.;

- п.п. 138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.8, п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.146.12 ст.146 ПК України - донараховано податку на прибуток за 2 кв. 2011 року у сумі 17182 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.01.2013 року №0000572204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 14942,00 грн., у тому числі 14941,00 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.19); від 14.01.2013 року №0000562204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 17182,00 грн. (а.с.20).

Судом встановлено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000572204, №0000562204 прийняті 14.01.2013 року, тобто позивачем помилково зазначено дату їх прийняття - 06.11.2012 року.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи питання щодо правомірності дій відповідача по прийняттю наказу від 10.12.2012 року №3188 про проведення позапланової невиїзної перевірки позивача з питань достовірності формування податкового кредиту та визначення податку на прибуток при здійсненні взаємовідносин з ТОВ "ПО ЕНЕРГОРЕМОНТ" у червні 2011 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.20.1.4. п.20.1. ст.20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно зі ст.75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.75.1.2. ст. 75 ПК України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Відповідно до п.79.1 ст.79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Як вбачається із оскаржуваного наказу, його прийнято, зокрема, на підставі пп.78.1.1. п.78.1. ст.78 ПК України.

Відповідно до пп.78.1.1. п.78.1. ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Із наведених норм слідує, що документальна виїзна перевірка може бути проведена тільки у випадку наявності обов'язкової підстави для її проведення, а саме якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

З матеріалів справи вбачається, що запит від 29.11.2012 року №57131/10/22-3 про надання у десятиденний термін пояснень та документальних підтверджень правових і господарських відносин з питань взаємовідносин з ТОВ "ПО ЕНЕРГОРЕМОНТ" позивач отримав 05.12.2012 року (а.с.92, зв.б).

Листом від 11.12.2012 року вих.№96 позивач надав до податкового органу копії первинних бухгалтерських та інших документів на підтвердження фінансово-господарської діяльності. Відповідно до відмітки та штампу податкового органу, зазначений лист було отримано відповідачем 12.12.2012 року (а.с.142).

Таким чином, позивачем був дотриманий десятиденний строк для надання пояснень з документальним підтвердженням на обов'язковий письмовий запит відповідача.

Проте, наказ №3188 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача був прийнятий 10.12.2012 року, тобто до закінчення встановленого законом строку для надання відповіді на запит, а й отже відповідач не мав права його приймати на підставі пп.78.1.1, 78.1.4 п.78.1. ст.78 ПК України.

Видання органом Державної податкової служби наказу про проведення позапланової перевірки безпосередньо призводить до виникнення певних обов'язків у платника податків, щодо якого прийнято рішення про проведення перевірки. Тому зазначений наказ є таким, що має правове значення, а отже є актом у розумінні п.1 ч.2 статті 17 КАС України.

Аналогічну правову позицію викладено у листі ВАСУ від 24.12.2010 року №1844/11/13-10.

За таких обставин суд дійшов висновку, що наказ №3188 від 10.12.2012 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача на підставі пп.78.1.1., 78.1.4 п.78.1. ст.78 ПК України не може вважатися таким, що прийнято в порядку, у межах повноважень, спосіб які визначені законом, є прийнятим без достатніх правових підстав, що є підставою для визнання його протиправним і скасування.

Вирішуючи питання щодо правомірності прийнятих за результатами перевірки податкових повідомлень-рішень судом встановлено наступне.

В ході проведеної перевірки позивача було встановлено порушення законодавства в частині оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток за червень 2011 року.

В акті перевірки зазначено про нікчемність угод позивача з ТОВ "ПО ЕНЕРГОРЕМОНТ" у зв'язку з тим, що встановлено неможливість реального здійснення зазначеним контрагентом господарських операцій з урахуванням часу роботи, відсутність крім директора інших працівників на підприємстві, відсутність необхідних умов для досягнення відповідних результатів економічної діяльності в силу відсутності управлінського та технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень, та транспортних засобів, що свідчить про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Розділом ІІІ цього Кодексу визначений порядок оподаткування податком на прибуток підприємств.

Згідно з п.п.14.1.191. п.14.1. ст.14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.8 ст.138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу п.138.2 ст.138 ПК України.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу вищенаведених норм Податкового кодексу України слідує, що підставою для включення витрат з придбання товарів (отримання робіт, послуг) до складу валових з метою обчислення об'єкта оподаткування є належним чином оформлені розрахункові, платіжні та інші первинні документи.

Необхідність підтвердження проведеної господарської операції відповідними документами було встановлено також нормами розділу V Податкового кодексу України, яким врегульовано порядок оподаткування податком на додану вартість з 01.01.2011 року.

Так, згідно із ст.198 ПК України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, зі змісту норм Податкового кодексу України слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Однак, суд зазначає, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Згідно з ч.2 ст.3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.ч.1-2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність").

В матеріалах справи наявні необхідні первинні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій на виконання договору №04/04-2 від 04.04.2011 року з ТОВ "ПО ЕНЕРГОРЕМОНТ" (а.с.48), предметом якого є виконання ремонтно-будівельних робіт., зокрема: акт здачі-прийомки виконаних робіт № А-3006-15 (а.с.51), акт №30615 прийому виконаних будівельних робіт за червень 2011 року (а.с.52-55), підсумкова відомість ресурсів (витрати - по факту) ремонту приміщення складу №2 за червень 2011 року (а.с.56-58), довідка про вартість виконаних будівельних робіт за червень 2011 року (59-60), локальний кошторис №2-1-1 (а.с.63-67).

В матеріалах справи наявні необхідні первинні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій на виконання договору №212 від 01.06.2011 року з ТОВ "ПО ЕНЕРГОРЕМОНТ" (а.с.70), предметом якого узгодження та виконання (надання) рекламних робіт (послуг), зокрема: рахунок-фактура №3006-16 від 30.06.2011 року (а.с.73), акт прийому-здачі виконаних робіт (а.с.74).

Право позивача на формування податкового кредиту по вказаним господарським операціям підтверджується наявними в матеріалах справи податкових накладних від 30.06.2011 року №30615 на суму 75785,95 грн., у тому числі ПДВ на суму 12630,99 грн.(а.с.69); від 30.06.2011 року №30616 на суму 13859,82 грн. (а.с.75).

Як зазначалось вище, висновок податкового органу про заниження позивачем об'єкту оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість заснований на тому, що правочин, укладений між позивачем та вищезазначеним контрагентом має ознаки "нікчемності".

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок,є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Всупереч цьому, відповідачем не було надано суду доказів, які б вказували на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "ПО ЕНЕРГОРЕМОНТ", зокрема доказів умисного укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій.

Крім того, під час проведення перевірки позивача були використані дані акту отриманого з ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва від 15.12.2011 року №1301/23-00/35674192 "Про неможливість проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ПО ЕНЕРГОРЕМОНТ" з питань взаємовідносин з ТОВ "Топ-Альянс Буд" та з ТОВ "Технотрейд-Сервіс"та іншими контрагентами - покупцями за період червень, липень 2011 року.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом контрагентом позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до такого контрагенту, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

У зв'язку із цим суд зазначає, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит та право на декларування понесених витрат в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно із п.2 ст.3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїм постачальником оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось податковими органами. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів позивача, в зв'язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку. Вони взагалі позивачеві невідомі.

Платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Таким чином, обставинами, встановленими під час розгляду справи, спростовано висновки перевірки щодо завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ та заниження податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "ПО ЕНЕРГОРЕМОНТ".

Застосування санкцій у податковому повідомленні-рішенні від 14.01.2013 року №0000572204 обумовлено визначенням суми грошового зобов'язання за результатами документальної перевірки. Оскільки судом встановлено помилковість відповідних висновків податкового органу, то і для застосування штрафних санкцій не має правових підстав, тож позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення, а не про визнання його протиправним та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

Враховуючи викладене, адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі, наказ від 10.12.2012 року №3188 визнається протиправним та підлягає скасуванню, податкові повідомлення-рішення від 06.11.2012 року №0000562204, №0000572204 визнаються протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, тому суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 355,65 грн.

Оскільки судом задоволено позовні вимоги позивача, а відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, звільнений від сплати судових витрат, судовий збір підлягає стягненню із Державного бюджету України шляхом його безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача, як зазначено Вищим адміністративним судом України у листі від 21.11.2011 року №2135/11/13-11 "Щодо стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ".

В судовому засіданні 01.04.2013 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 05.04.2013 року.

Керуючись статтями 11, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 10.12.2012 року №3188 про проведення позапланової невиїзної перевірки Публічного акціонерного товариства "Кримське республіканське підприємство матеріально-техничного забезпечення "АГРОСНАБ" (ідентифікаційний код юридичної особи 00914042).

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0000562204 від 14.01.2013 року про збільшення Публічному акціонерному товариству "Кримське республіканське підприємство матеріально-техничного забезпечення "АГРОСНАБ" (ідентифікаційний код юридичної особи 00914042) суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 17182 грн. за основним платежем.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0000572204 від 14.01.2013 року про збільшення Публічному акціонерному товариству "Кримське республіканське підприємство матеріально-техничного забезпечення "АГРОСНАБ" (ідентифікаційний код юридичної особи 00914042) суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 14942 грн., у тому числі 14941,00 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

5. Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства "Кримське республіканське підприємство матеріально-техничного забезпечення "АГРОСНАБ" (ідентифікаційний код юридичної особи 00914042) витрати зі сплати судового збору у розмірі 355,65 грн. з Державного бюджету України (шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Циганова Г.Ю.