Рішення

від 02.04.2013 по справі 2/105/2012/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 квітня 2013 р. Справа № 2/105/2012/5003

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Горейка М.В.,

позивача: Паламарчук О.А. - довіреність №б/н від 12.02.2013 р., паспорт серії АВ 096238 виданий Ладижинським МВМУМВС України у Вінницькій області 21.01.2000 р.;,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційне впроваджувальне підприємство ІнноВіннпром" (21100, м. Вінниця, вул. Київська, буд.14)

до: приватного підприємства "Кряж" (24600, Вінницька область, смт. Крижопіль, вул. Чкалова, 16- Б; вул. Максимовича, 4, м. Вінниця, 21036)

про стягнення 249388,72 грн.,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інноваційне впроваджувальне підприємство ІнноВіннпром" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до приватного підприємства "Кряж" про стягнення 249388 грн. 72 коп.

Ухвалою суду від 30.11.2012р. (суддя Мельник П.А.) порушено провадження по справі №2/105/2012/5003 з призначення її до розгляду.

13.02.2013р. відповідно до повторного автоматизованого розподілу "Документообігу суду" справу №2/105/2012/5003, в зв'язку з перебуванням судді Мельник П.А. на лікарняному, передано на розгляд судді Тварковському А.А.

Ухвалою суду від 14.02.2013р. вищевказану справу суддею Тварковським А.А. прийнято до свого провадження з призначенням її до розгляду на 05.03.2013р.

Поряд з цим, ухвалами суду від 05.03.2013р. та від 19.03.2013р. розгляд справи відкладався з об'єктивних причин.

В судове засідання на визначену дату (02.04.2013р.) з'явилася представник позивача (Паламарчук О.А.), яка підтримала позовні вимоги посилаючись на обставини викладенні у позові та заяві директора ТОВ "Інноваційне впроваджувальне підприємство ІнноВіннпром" про зменшення розміру позовних вимог вх. №08-46/2094/13 від 12.02.2013р., в якій він зменшив ціну позову на 16189 грн. 59 коп. основної заборгованості згідно договору підряду №153-2011 від 31.10.2011р., що рахується за відповідачем у зв'язку з оплатою суми зазначеного боргу, відтак просив стягнути з приватного підприємства "Кряж" 34115 грн. 41 коп. заборгованості за виконані підрядні роботи згідно вказаного договору.

З огляду на права, надані позивачеві ст.22 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), заява представника позивача про зменшення розміру позовних вимог в частинні стягнення основного боргу судом прийнята як така, що не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб, при цьому розцінюється судом як відсутність між сторонами спору щодо стягнення 16189 грн. 59 коп. основної заборгованості, що є наслідком припинення провадження у справі в цій частині.

Поряд з цим, представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, не зважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином ухвалою суду, яка надсилалася останньому рекомендованою кореспонденцією за адресою, яка відповідає тій, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, про те, що відповідач є таким, що повідомлений належним чином, відтак суд ухвалив провести розгляд справи за його відсутності.

При цьому суд констатує, що ним не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інноваційне впроваджувальне підприємство ІнноВіннпром" (позивач, виконавець) та приватне підприємство «Кряж» (відповідач, замовник) уклали між собою наступні договори:

-Договір №153-2011 від 31.10.2011року, відповідно до якого виконавець зобов'язався виконати роботи по монтажу технологічного освітлення на комплексі приймання, очищення, сушіння та зберігання зерна на території Соколівської сільської ради за межами села Соколівка Крижопільського району Вінницької області.

- Договір №155-2011 від 31.10.2011 року, відповідно до якого виконавець зобов'язався виконати наступний комплекс робіт: поставка та монтаж автоматизованої системи управління технологічними процесами на комплексі приймання, очищення, сушіння та зберігання зерна на території Соколівської сільської ради за межами села Соколівка Крижопільського район Вінницької області.

- Договір №156-2011 від 02.11.2011 року, відповідно до якого виконавець зобов'язався виконати роботи по електромонтажу системи управління транспортними комунікаціями та технологічним обладнанням на комплексі приймання, очищення, сушіння та зберігання зерна на території Соколівської сільської ради за межами села Соколівка Крижопільського району Вінницької області.

Згідно із п. 2.3 Договору №153-2011 від 31.10.2011року та п. 2.3 Договору №156-2011 від 02.11.2011 року вартість робі по Договору може змінюватися протягом дії Договору і визначається по факту їх виконання на підставі наданих накладних та актів виконаних робіт. Поряд з цим, відповідно до п. п. 2.2.2, 2.2.3 Договору №155-2011 від 31.10.2011 року замовник проводить авансовий платіж у розмірі 100% вартості обладнання в розмірі 42660 грн. Подальша оплата здійснюється поетапно згідно фактично виконаних об'ємів робіт та використаних ресурсів на підставі актів виконаних робіт, накладних та наданих рахунків.

Відповідно до п. 4.2 Договору № 153-2011 від 31.10.2011року, п. 3.1 Договору №155-2011 від 31.10.2011 року та п. 4.2 Договору №156-2011 від 02.11.2011 року після виконання робіт за договором оформлюються накладні та акти виконаних робіт, що повинні бути підписанні обома сторонами.

На виконання взятих на себе зобов'язань згідно вищевказаних Договорів по виконанню робіт виконав, а відповідач прийняв підрядних робіт на суму 887340 грн. 56 коп., що стверджується: довідками про вартість виконаних підрядних робіт та актами приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2011р. та липень 2012р. (а.с. 19-30) на суму 188142 грн. 30 коп. складеними на виконання умов Договору №153-2011 від 31.10.2011року; актами виконання підрядних робіт за 13.12.2011р., за 17.07.2012р. та накладною №35/11 від 13.12.2011р. на суму 129660 грн. (а.с. 37-39) складеними на виконання умов Договору №155-2011 від 31.10.2011 року; довідками про вартість виконаних підрядних робіт та актами приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2011р. та липень 2012р. (а.с. 43-61) складеними на виконання умов Договору №156-2011 від 02.11.2011 року.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати виконаних позивачем робіт згідно вищевказаних актів виконав частково, сплативши позивачу згідно вказаних Договорів 651150 грн. 98 коп., що стверджується копіями банківських виписок, які знаходяться в матеріалах справи, відтак у останнього залишилась заборгованість щодо оплати вказаних робіт в сумі 236189 грн. 58 коп. (50305 грн. заборгованість згідно Договору №153-2011 від 31.10.2011року, 43500 грн. заборгованість згідно Договору №155-2011 від 31.10.2011року та 142384 грн. 58 коп. заборгованість згідно Договору №156-2011 від 02.11.2011 року). При цьому позивачем заявлено до стягнення з відповідача 236189 грн. 55 коп. (50305 грн. заборгованість згідно Договору №153-2011 від 31.10.2011року, 43500 грн. заборгованість згідно Договору №155-2011 від 31.10.2011року та 142384 грн. 55 коп. заборгованість згідно Договору №156-2011 від 02.11.2011 року). Тому суд, приймаючи рішення, виходить саме із заявленої останнім суми заборгованості, оскільки в силу п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України підстав для виходу за межі позовних вимог немає. Відтак суд розглядає позов в межах заявлених останнім вимог.

В зв'язку з не проведенням розрахунків за виконанні підрядні роботи, позивачем направлялися на адресу відповідача претензії №126, 127, 128 від 05.10.2012р. з вимогою погасити наявну заборгованість перед позивачем (а.с. 62-70), однак, як свідчать матеріали справи та стверджує представник позивача, погашення заборгованості за виконанні роботи відповідачем так і не було, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Беручи до уваги встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Так, відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч.ч.1, 2, 3 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Відповідно до ч. 1 статті 877 ЦК України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації та кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Частиною 4 ст.879 ЦК України встановлено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Згідно ст.886 ЦК України у разі невиконання або неналежного виконання замовником обов'язків за договором будівельного підряду він сплачує підрядникові неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки у повному обсязі, якщо не доведе, що порушення договору сталося не з його вини.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В ході розгляду справи судом встановлено, що частину боргу в сумі 16189 грн. 59 коп. основної заборгованості згідно договору підряду №153-2011 від 31.10.2011р. відповідачем погашено після порушення провадження у даній справі, а саме 11.12.2012р. Вказаний факт підтверджується наявною в матеріалах справи копією банківської виписки від 11.12.2012р.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення основної заборгованості в сумі 16189 грн. 59 коп. згідно договору підряду №153-2011 від 31.10.2011р., а тому провадження у цій частині підлягає припиненню згідно п. 1 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Таким чином, виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення решти суми основного боргу в розмірі 34115 грн. 41 коп. згідно договору підряду №153-2011 від 31.10.2011р. правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її у вказаному розмірі. Також суд, вважає правомірною та обґрунтованою вимогу позивача щодо стягнення основної заборгованості на підставі Договорів №155-2011 від 31.10.2011 року та №156-2011 від 02.11.2011 року, відтак задовольняє її в повному обсязі в сумі 185884 грн. 55 коп. (43500 грн. заборгованість згідно Договору №155-2011 від 31.10.2011року та 142384 грн. 55 коп. заборгованість згідно Договору №156-2011 від 02.11.2011 року).

Крім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2288 грн. 47 коп. пені та 3% річних 458 грн. 95 коп. за період з 01.08.2012р. по 19.11.2012р. з суми заборгованості 50305 грн. за порушення умов договору №153-2011 від 31.10.2011р.; 2288 грн. 47 коп. пені та 3% річних 446 грн. 92 коп. за період з 18.07.2012р. по 19.11.2012р. з суми заборгованості 43500 грн. за порушення умов договору №155-2011 від 31.10.2011 року; 6477 грн. 33 коп. пені та 1229 грн. 02 коп. 3% річних за період з 01.08.2012р. по 19.11.2012р. з суми заборгованості 142384 грн. 55 коп. за порушення умов договору№156-2011 від 02.11.2011 року.

Розглянувши дані вимоги судом встановлено, що відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 252 ЦК України визначено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ч. 1 ст. 253 ЦК України).

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України).

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у вказаний строк, він є боржником, що прострочив.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Судом встановлено, що умовами Договорів №153-2011 від 31.10.2011р. та №156-2011 від 02.11.2011 року сторонами не передбачено за порушення договірних зобов'язань стягнення з замовника пені, а тому заявлені вимоги позивача що стягнення пені в цій частинні в сумі 8765 грн. 80 коп. (2288 грн. 47 коп. + 6477 грн. 33 коп.) пені задоволенню не підлягають, як такі що не передбаченні договором та чинним законодавством України.

Поряд з цим, судом встановлено, що умовами Договору №155-2011 від 31.10.2011р. сторони передбачили стягнення пені з замовника за порушення ним договірних зобов'язань, зокрема п. 4.4 Договору обумовлено, що у випадку прострочення платежів передбачених даним договором замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості суми за кожний день прострочення, а відтак вказана пеня є правомірною та такою, що відповідає умовам Договору та Законодавства України.

Здійснивши за допомогою програми "Ліга.Закон" перерахунок пені, нарахованої позивачем згідно Договору №155-2011 від 31.10.2011р. за вказаний ним період з 18.07.2012р. по 19.11.2012р., судом помилок не виявлено, а відтак заявлена позивачем пеня в сумі 2288 грн. 48 коп. підлягає стягненню з відповідача.

Поряд з цим, здійснивши перерахунок заявлених позивачем до стягнення 3% річних в сумі 458 грн. 95 коп. за період з 01.08.2012р. по 19.11.2012р. з суми заборгованості 50305 грн. за порушення умов договору №153-2011 від 31.10.2011р.; 3% річних в сумі 446 грн. 92 коп. за період з 18.07.2012р. по 19.11.2012р. з суми заборгованості 43500 грн. за порушення умов договору №155-2011 від 31.10.2011 року та 3% річних в сумі 1229 грн. 02 коп. за період з 01.08.2012р. по 19.11.2012р. з суми заборгованості 142384 грн. 55 коп. за порушення умов договору№156-2011 від 02.11.2011 року., судом помилок не виявлено, а відтак вони підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вище наведеному та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, пені та 3% річних, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до приписів ч. 2 ст. 49 ГПК України, так як спір доведено до суду з вини останнього. Разом з тим, суд вважає за необхідне стягнути з позивача в дохід спеціального фонду Державного бюджету України 1 грн. 33 коп. судового збору, який останнім було не доплачено при зверненні з даним позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Кряж" (24600, Вінницька область, смт. Крижопіль, вул. Чкалова, 16- Б; вул. Максимовича, 4, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 13333298) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційне впроваджувальне підприємство ІнноВіннпром" (21100, м. Вінниця, вул. Київська, буд.14, код ЄДРПОУ 31743529) 219999 грн. 96 коп. боргу, 2228 грн. 48 коп. пені, 2204 грн. 89 коп. 3% річних та 4488 грн. 66 коп. витрат зі сплати судового збору.

Провадження в частинні стягнення 16189 грн. 59 коп. боргу припинити на підставі п. 1 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

В задоволенні 8765 грн. 80 коп. пені відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційне впроваджувальне підприємство ІнноВіннпром" (21100, м. Вінниця, вул. Київська, буд.14, код ЄДРПОУ 31743529) в дохід спеціального фонду Державного бюджету України 1 грн. 33 коп. судового збору

Видати накази в день набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомлення про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 08 квітня 2013 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2, 3 - відповідачу (24600, Вінницька область, смт. Крижопіль, вул. Чкалова, 16- Б; м. Вінниця, вул. Максимовича, 4)