Рішення

від 29.03.2013 по справі 910/1660/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1660/13 29.03.13

за позовом публічного акціонерного товариства «Київенерго», м. Київ

до житлово-будівельного кооперативу «Хімік-17», м. Київ

про стягнення 443709,48 грн.

Суддя Шкурдова Л.М.

при секретарі судового засідання Білецькій О.В.

представники:

від позивача - Півень Д.О. (дов. № 91/2012/12/05-1 від 05.12.2012 р.);

від відповідача - Остапенко Н.О. (голова правління);

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (далі-позивач) звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до житлово-будівельного кооперативу «Хімік-17» (далі-відповідач) про стягнення 443709,48 грн., з яких 402570,26 грн. боргу за спожиту теплову енергію у гарячій воді, 8607,62 грн. інфляційних втрат, 19736,12 грн. 3% річних та 12795,48 грн. пені.

Вимоги позивача обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з оплати вартості спожитої у період з 01.12.2010 р. по 01.01.2013 р. на підставі договору № 1630517 від 01.10.2000 р. теплової енергії в гарячій воді у зв'язку з чим у відповідача виник борг у розмірі 402507,26 грн. З огляду на наявність зазначеного боргу позивачем нараховано відповідачу 8607,62 грн. інфляційних втрат, 19736,12 грн. 3% річних та 12795,48 грн. пені. Всього ціна позову становить 443709,48 грн.

Заперечуючи проти позову відповідач посилається на неправомірне застосування позивачем при здійсненні розрахунку вартості теплової енергії за період с січня 2011 року по грудень 2012 року включно тарифів, встановлених Національною комісією регулювання електроенергетики України, оскільки не проведено реєстрацію вказаного нормативно-правового акта в Міністерстві юстиції України, отже, за твердженням відповідача, при розрахунку вартості теплової енергії мають застосовуватися тарифи, встановлені розпорядженням Київської міської державної адміністрації. Крім того, відповідач зазначає про оплату вартості спожитої теплової енергії.

Представник позивача в судових засіданнях підтримав позов.

В судових засіданнях представник відповідача заперечував проти позову з підстав, викладених у відзиві.

Відповідачем подано до суду клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення справ № 52/654 та № 15/21, з посиланням на те, що результат розгляду вказаних справ має істотне значення для вирішення судом даної справи зважаючи, що предметом розгляду у справах № 52/654 та № 15/21 є стягнення з відповідача заборгованості за Договором № 1630517. Проте, вказане клопотання задоволенню не підлягає, оскільки вичерпний перелік підстав обов'язкового зупинення провадження у справі встановлений ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, обставини на які посилається відповідач як на підставу зупинення провадження у справі не є такими; за нормами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України оцінка доказів здійснюється судом за результатами розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, розгляд спору в іншому процесі про стягнення заборгованості за одним правочином але за різний період не перешкоджає встановленню фактичних правовідносин сторін; розділом ХІІІ Господарського процесуального кодексу України сторонам надано права звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2000 р. між Позивачем та Відповідачем укладено договір № 1630517 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого Позивач зобов'язується виробити та поставити теплову енергію відповідно до умов цього Договору, а Відповідач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в Договорі.

Відповідно до п. 2.2.1 Договору № 1630517 постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із Споживачем для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими Споживачем величинами приєднаного теплового навантаження.

Між позивачем та відповідачем укладено додатки до Договору № 1630517, якими визначено кількість, вартість споживання теплової енергії, тариф, межі балансової належності та терміни сплати споживачем вартості спожитої теплової енергії.

Згідно з п. 2.3.1 Договору № 1630517 відповідач зобов'язаний додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку 1 до Договору № 1630517, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії за встановленими тарифами.

Пунктом 5.1 Договору № 1630517 сторонами встановлено, що облік споживання відповідачем теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

Відповідно до п. 3.2 Додатку 4 до Договору № 1630517, якщо Відповідач не має приладів обліку щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія від теплових джерел позивача та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду, кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної температури теплоносія від теплових джерел позивача та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання відповідача в розрахунковому періоді.

На виконання умов Договору № 1630517 позивачем у період з 01.12.2012 р. по 31.12.2012 р. поставлено відповідачу теплову енергію в кількості 8889,24426 Гкал, з яких на потреби центрального опалення в кількості 5698,008 Гкал, та на потреби гарячого водопостачання в кількості 3191,23626 Гкал, обсяг якої розраховано розрахунковим способом, вартість поставленої позивачем відповідачу теплової енергії становить 1786723,83 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунком заборгованості за спожиту теплову енергію у гарячій воді за Договором № 1630517, обліковими картками та звітами про добові параметри теплоспоживання за період з 01.12.2010 р. по 31.12.2012 р.

Обсяги спожитої теплової енергії відповідачем не заперечуються.

Розрахунок вартості теплової енергії за грудень 2010 року здійснювався позивачем за тарифами, встановленими розпорядженням Київської міської державної адміністрації, та за період з січня 2011 року по грудень 2012 року за тарифами, встановленими Національною комісією регулювання електроенергетики України.

Заперечуючи проти позову відповідач посилається на неправомірне застосування позивачем при здійсненні розрахунку вартості теплової енергії за період с січня 2011 року по грудень 2012 року включно тарифів, встановлених Національною комісією регулювання електроенергетики України, оскільки не проведено реєстрацію вказаного нормативно-правового акта в Міністерстві юстиції України, отже, за твердженням відповідача, при розрахунку вартості теплової енергії мають застосовуватися тарифи, встановлені розпорядженням Київської міської державної адміністрації.

Згідно з пунктом 2.1 договору при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені ним, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про теплопостачання" тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

За приписами статті 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

Законом України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України" (набрав чинності з 22 липня 2010 року) внесено зміни до ряду законодавчих актів у сфері теплопостачання.

Зокрема, у підпункті 2 пункту "а" статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зазначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження із встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, які встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України), транспортні та інші послуги.

Згідно з абзацом 5 пункту 2 частини першої та пунктом 4 частини першої статті 6 Закону України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України" ця Комісія встановлює тарифи на комунальні послуги суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією, а також визначає суб'єктів природних монополій, діяльність яких регулюється відповідно до цього Закону, та складає і веде галузеві реєстри таких суб'єктів господарювання.

ПАТ "Київенерго" є суб'єктом природних монополій у сфері теплопостачання та його включено до відповідного галузевого реєстру.

Таким чином, із 22.07.2010 р. з повноважень органів місцевого самоврядування виключено право встановлювати тарифи на теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення для суб'єктів природних монополій, яким є позивач у цій справі.

Відповідно до пункту 2 статті 19 Закону України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України" Національна комісія регулювання електроенергетики України виконує функції державного регулювання у сфері теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення до закінчення процесу формування Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України, що має бути завершено до 1 січня 2011 року. До встановлення Національною комісією регулювання електроенергетики України тарифів на теплову енергію, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) мережами, постачання теплової енергії, а також тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення діють тарифи, що встановлені відповідно органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.

Керуючись наданими цим Законом повноваженнями, Національна комісія регулювання електроенергетики України 14.12.2010 р. прийняла постанову № 1729, якою затверджено тарифи на теплову енергію Акціонерній енергопостачальній компанії "Київенерго". Ця постанова набрала чинності з 1 січня 2011 року.

Пунктом 13 Положення про Національну комісію регулювання електроенергетики України, затвердженого Указом Президента України від 21 квітня 1998 року № 335/98, діючого на момент виникнення правовідносин, встановлено, що НКРЕ в межах своїх повноважень на основі та на виконання законодавства приймає рішення у вигляді постанов і розпоряджень, які є обов'язковими для виконання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, які здійснюють діяльність на оптовому ринку електроенергії, ринках газу, нафти та нафтопродуктів.

Відповідно до п. 3 Указу Президента України від 21 квітня 1998 року № 335 «Питання Національної комісії регулювання електроенергетики України, діючого на момент виникнення правовідносин,встановлено, що на рішення Комісії не поширюється дія Указу Президента України від 3 жовтня 1992 року N 493 "Про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади" в частині встановлення цін і тарифів, за винятком цін і тарифів для населення, та на рішення Комісії щодо функціонування ринків, що регулюються Комісією.

Зважаючи на наведене, постанова Комісії регулювання електроенергетики України від 14 грудня 2010 року № 1729, якою затверджено тарифи на теплову енергію Акціонерній енергопостачальній компанії "Київенерго" і на підставі яких здійснювався розрахунок вартості спожитої відповідачем теплової енергії, реєстрації в Міністерстві юстиції України не підлягає, тому заперечення відповідача проти позову не приймаються судом до уваги.

Пунктами 2, 3 Додатку 4 до Договору № 1630517 встановлено, що Відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду. Відповідач до 25 числа поточного місяця сплачує вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця.

За твердженням позивача, вартість поставленої у період з 01.12.2010 р. по 31.12.2012 р. за Договором № 1630517теплової енергії становить 1786723,83 грн., відповідачем в рахунок оплати вартості використаної теплової енергії сплачено позивачу 1384153,57 грн.

Відповідач, заперечуючи проти позову, вказує, що позивачем при розрахунку ціни позову не враховано 265000,00 грн., які сплачені відповідачем у червні, липні, серпні та жовтні 2011 року.

Судом встановлено, що відповідачем згідно з платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи, сплачено позивачу 22.06.2011 р., 05.07.2011 р., 04.08.2011 р. та 07.10.2011 р. на погашення заборгованості за теплову енергії згідно з Договором № 1630517 від 01.10.2000 р. 265000,00 грн.

Судом було досліджено надані сторонами розрахунки та встановлено, що сплачені відповідачем грошові кошти зараховано в погашення заборгованості за Договором № 1630517 яка виникла до 01.12.2010 р..

Стверджуючи про наявність боргу в сумі 402570,26 грн. позивач зазначає, що сплачені кошти надійшли без призначення платежу, а тому позивач діяв відповідно до п. 22.4 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (далі - закону), в якому вказано, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Відповідно до п. 30.4 ст. 30 зазначеного Закону переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

В подальшому всі зміни по призначенню платежу здійснюються у встановленому законодавством порядку, за взаємним погодженням.

Пунктом 1.30 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" встановлено, що платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

В силу Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.

Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Доказів внесення змін щодо призначення платежу у встановленому порядку суду подано не було.

Водночас, відповідно до положення п. 2.3. Додатку № 4 до Договору № 1630517 відповідач забезпечує надходження коштів не пізніше 25 числа поточного місяці.

Отже, грошові кошти, сплачені відповідачем у червні, липні, серпні та жовтні 2011 року, з посиланням виключно на Договір без вказання періоду але до граничного строку оплати встановленого договором та в розмірі більшому ніж нарахування у вказаний період, мали зараховуватися на оплату поточного споживання теплової енергії з віднесенням переплаченої суми на погашення заборгованості за попередні періоди. Відтак, зарахування позивачем всіх сплачених відповідачем у червні, липні, серпні та жовтні 2011 року грошових коштів в рахунок погашення заборгованості за попередні періоди є безпідставним, тому в частині стягнення 81034,44 грн. боргу за червень, липень, серпень та жовтень 2011 року позов задоволенню не підлягає.

Матеріалами справи підтверджується, що борг відповідача перед позивачем за Договором № 1630517 станом на 01.12.2010 р. складав 393990,73 грн., а отже, враховуючи положення Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", грошові кошти в розмірі 183965,56 грн., зайво сплачені відповідачем в червені, липні, серпні та жовтні 2011 року, правомірно зараховано позивачем в рахунок погашення боргу попередніх періодів за вказаним Договором.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за період з 01.12.2010 р. по 31.12.2012 р. за Договором № 1630517 становить 321535,82 грн.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 321535,82 грн. за спожиту у період з 01.12.2010 р. по 31.12.2012 р. на підставі Договору № 1630517 теплову енергію на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, наявність та розмір заборгованості відповідачем не спростовано, вимога позивача в частині стягнення заборгованості в розмірі 321535,82 грн. за теплову енергію підлягає задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 8607,62 грн., які нараховані за період з січня 2011 року по грудень 2012 року включно, та 3% річних у сумі 19736,12 грн., які нараховані за період з 26.12.2010 р. по 31.12.2012 р.

Відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що позивачеві відмовлено у позові в частині стягнення 81034,44 грн., згідно з вірним арифметичним розрахунком, здійсненим з урахуванням збільшення розміру заборгованості на вартість спожитої теплової енергії та її зменшення на суму проведених відповідачем оплат, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 8106,75 грн. інфляційних втрат за період з січня 2011 року по грудень 2012 року та 16227,02 грн. 3% річних за період з 26.12.2010 р. по 31.12.2012 р.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення пені в розмірі 12795,48 грн.

Відповідно до п. 3.5 Додатку 4 до Договору № 1630517 за несвоєчасне виконання умов договору передбачено пеню, яка нараховується на суму боргу на початок місяця у розмірі 0,5% за кожний день прострочення по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Оскільки розрахунок пені, наданий позивачем, здійснений згідно зі ст. 3 Закону України від 22.11.2996 р. № 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» з додержанням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодекс у України від суми заборгованості окремо за кожний місяць за період з 01.01.2012 р. по 30.06.2012 р., є арифметично вірним, вимога позивача про стягнення з відповідача 12795,48 грн. пені є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з житлово-будівельного кооперативу «Хімік-17» (02232, м. Київ, вул. Закревського, буд. 87-Г, код 22870948) на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І. Франка, буд. 5, код 00131305, № 26000306201 у Головному управлінні по м. Києву та Київській області ВАТ «Ощадбанк», МФО 322669) 321535,82 грн. (триста двадцять одна тисяча п'ятсот тридцять п'ять грн. 82коп.) заборгованості за спожиту теплову енергію, 8106,75 грн. (вісім тисяч сто шість грн. 75 коп.) інфляційних втрат, 16227,02 грн . (шістнадцять тисяч двісті двадцять сім грн. 02коп.) 3% річних, 12795,48 грн. (дванадцять тисяч сімсот дев'яносто п'ять грн. 48коп.) пені, 7173,01 грн . (сім тисяч сто сімдесят три грн. 01 коп.) витрат по сплаті судового збору.

2. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 05.04.2013 р.

Суддя Л.М. Шкурдова