Постанова

від 05.04.2013 по справі 18/2027/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2013 р. Справа № 18/2027/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя - Могилєвкін Ю.О., судді - Пушай В.І., Плужник О.В.

при секретарі - Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Смагіна А.І.

відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Транспортна компанія Трансавтобуд", м. Київ (вх. №628П/3-9) на рішення господарського суду Полтавської області від 28.12.12 року у справі № 18/2027/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Трансавтобуд", м. Київ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Комсомольськ про стягнення 475922,54 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь 475 922,54 грн., з них: 449 921,20 грн. - основна заборгованість за договором № 12/08-1 від 02.08.2011 року про надання послуг та 26 001, 34 грн. пені.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 28.12.2012 року по справі №18/2027/12 (суддя Мацко О.С.) позов задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія Трансавтобуд" 21624,00 грн. основного боргу та 4432,48 грн. судового збору. Провадження у справі в частині стягнення 200000,00 грн. основного боргу - припинено у зв'язку з відсутністю предмету спору. В іншій частині позову - відмовлено.

Позивач не погодився з рішенням господарського суду Полтавської області від 28.12.2012 року, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вказує на неповне з'ясування обставин справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи та які місцевий господарський суд визнав встановленими, тож просить рішення господарського суду Полтавської області від 28.12.2012 року по справі №18/2027/12 скасувати та прийняти нове.

В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що суд прийняв до уваги як належний доказ надання послуг - акт ОУ-000006 за лютий 2012 року, незважаючи на той факт, що на ньому відсутня печатка сторони замовника, проте не взяв до уваги інші акти здачі-прийняття робіт за 2012 рік., та на думку апелянта, разом з іншими доказами вони також мають бути визнані як належні та достатні. Крім того, на думку апелянта, суд не взяв до уваги те, що всі акти здачі-прийняття, які були передані ФОП ОСОБА_3 та факт отримання яких останній заперечує, були проведені через бухгалтерію підприємства. Про це свідчить той факт, що ТОВ "Транспортна компанія Трансавтобуд" разом з актами здачі-прийняття віддавала податкові накладні, які відповідач проводив у своїй податковій звітності.

З метою підтвердження факту використання вищезазначених податкових накладних позивачем, на підставі укладеного між ТОВ "Транспортна компанія Трансавтобуд" та адвокатом ОСОБА_4 договору про надання адвокатських послуг, 16.01.2013 року було направлено адвокатський запит до Комсомольського відділення Кременчуцької ОДПІ про надання інформації щодо поданих ФОП ОСОБА_3 податкових декларацій та інших документів.

Та листом від 01.02.2013 року у наданні зазначеної інформації було відмовлено у зв'язку з тим, що це інформація з обмеженим доступом.

У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач не погоджується з аргументами, викладеними в апеляційній скарзі, та вказує на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, тож має бути залишене без змін. Відповідач зазначає, що оформлення та подання первинної документації за договором покладалося на позивача. Доказів отримання відповідачем належним чином оформленої документації позивач не надав. Надані позивачем акти наданих послуг підписані лише зі сторони позивача, тож не можуть вважатися належним доказом на підтвердження факту надання послуг. Надані товарно-транспортні накладні та подорожні листи не містять обов'язкових реквізитів. Просить залишити рішення господарського суду Полтавської області від 28.12.2012 року по справі №18/2027/12 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судова колегія, в межах вимог передбачених ст. 101 ГПК України, повторно розглянувши справу та перевіривши повноту, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про залишення рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарсь кий суд за наявними у справі і додатково поданими дока зами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежа ли від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний довода ми апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

В апеляційній інстанції не приймаються і не розгля даються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, сторонами був укладений Договір №12/08-1 від 12.08.2011 року про надання послуг (далі - Договір). Відповідно до п. 1.1 цього Договору позивач зобов'язується відповідно до заявок відповідача надавати послуги з експлуатації дорожньо-будівельних механізмів (надалі - Техніка) на умовах і в строки, встановлені цим Договором, а замовник (відповідач) зобов'язується прийняти і сплатити кошти за надані послуги (а.с. 21).

При цьому сторони, зокрема, узгодили наступне:

- не пізніше 26 числа поточного місяця виконавець (позивач) здає надані послуги, про що сторонами оформляється Акт здачі-приймання наданих послуг (п.3.1.1. Договору);

- за надані послуги замовник (відповідач) кожного місяця нараховує виконавцю (позивачу) винагороду (п. 2.3. Договору);

- розмір винагороди визначається в акті приймання-передачі наданих послуг згідно узгоджених тарифів, виходячи з загальної кількості відпрацьованих годин кожною одиницею техніки, по фактично виконаному об'єму, з урахуванням використання ПММ, з урахуванням затверджених норм виробітку, ґрунтуючись на даних маркшейдерського заміру і товарно-транспортних накладних, підписаних кожної зміни. Вартість машино-години техніки (механізму) з урахуванням вартості дизельного палива визначається в Додатку №1 до даного Договору (арк. спр. -23-25) (п. 2.4 Договору);

- оплата проводиться відповідачем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок позивача, на протязі 15 банківських днів після зарахування на рахунок відповідача грошових коштів за виконану ним роботу для третіх осіб (кінцевого споживача) (п. 2.7 Договору);

- відповідач зобов'язаний прийняти надані послуги і оплатити їх відповідно до розділу 2 даного Договору ( п. 4.2 Договору);

- у разі порушення відповідачем термінів оплати, при умові своєчасного отримання замовником від виконавця всіх необхідних документів, вказаних в п.п. 2.1-2.6 даного Договору, оформлених належним чином, замовник зобов'язаний сплатити виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочки платежу (п. 5.7 Договору);

- даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє по 12.08.2012 р., а в частині оплати наданих послуг - до повного виконання (п. 7.2 Договору).

Як зазначає позивач, на виконання умов договору ним у період з 25.08.2011 р. по 31.07.2012 р. надані послуги на загальну суму 1046280, 40 грн. (згідно бухгалтерської довідки від 14.08.2012 р., Том 2, арк. спр. 37, 105-106,118). В обґрунтування позовних вимог позивачем надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, подорожні листи, оборотно-сальдова відомість за період з 01.08.2011 р. по 31.07.2012 р. (том 1, арк. спр. 27-150, том 2, арк. спр. 1-36, 55-67, 77, том 3, арк.спр. 2-20). В порушення умов Договору та норм чинного законодавства, відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав та не оплатив у повному обсязі надані послуги, в зв'язку з чим за період з 30.01.2012 року до 31.07.2012 р. за ним утворилася заборгованість на суму 449 921,20 грн.

До січня 2012 року відповідач завжди добросовісно і своєчасно виконував свої обов'язки за договором і сплачував кошти за надані позивачем послуги. Але, починаючи із 30 січня 2012 р. відповідач систематично не сплачує кошти за надані послуги, тобто період, за який позивач просить стягнути заборгованість - з 30 січня 2012 р. по 31 липня 2012р.

Відповідно до позовної заяви, 19.07.2012 року відповідачу була направлена фінансова претензія з вимогою в десятиденний термін погасити заборгованість за послуги надані згідно договору № 12/08-1 від 02.08.2011 року в сумі 411 841,20 грн. Однак, доказів надсилання даної претензії відповідачу позивачем не надано, відповідач факт отримання претензії та відповідних актів приймання робіт заперечує.

Загальна сума, що заявлена позивачем до стягнення становить 475 922,54 грн. Відповідач дані позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що роботи за 2011 рік ним оплачені повністю (позивач не заявляє вимог про стягнення боргу за 2011 рік), за 2012 рік заборгованість також погашена.

Як правомірно зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні, згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 206 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами ( ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору про надання послуг, за яким в силу ст. 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 ЦК України).

Судом першої інстанції досліджено матеріали справи, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги (зокрема, договір № 12/08-1 від 02.08.2011 року про надання послуг, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, подорожні листи, бухгалтерські довідки). Оригінали вказаних документів були оглянуті судом у засіданні.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов даного договору позивачем виконувалися роботи у 2011 р. та у 2012 р.

11.07.2012 р. позивач звернувся з вимогою до відповідача про розірвання договору (докази направлення даної вимоги відповідачу та його отримання останнім відсутні) у зв'язку з систематичним порушенням зобов'язання по оплаті наданих послуг.

Як зазначає позивач, у 2011 - 2012 роках ним надано послуг на 1 046 280,40 грн. (згідно бухгалтерських довідок та наданих актів здачі-прийняття робіт).

Заборгованість заявлена за 2012 рік. У позовній заяві позивач вказує, що за період з січня 2012 року по 31 липня 2012 року заборгованість склала 449 921 грн. 20 коп., що підтверджується:

- актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000006 станом на 29 лютого 2012 р., рахунок-фактура № СФ -00000004 від 29 лютого 2012р на суму 68 452 грн. 80 коп. (в частині оплати 21 624 грн.).;

- актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000008 станом на 30 березня 2012р рахунок-фактура № СФ -00000005 від 30 березня 2012р на суму 30 182 грн. 40 коп.;

- актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000014 станом на 31 травня 2012 р., рахунок-фактура № СФ -000000017 від 31 травня 2012 р. на суму 27 540 грн. 00 коп.;

- актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000016 станом на 27 червня 2012 р., рахунок-фактура № СФ -000000020 від 27 червня 2012 р. на суму 82 280 грн. 00 коп.

- актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000020 станом на 31 липня 2012 р., рахунок-фактура № СФ -000000022 від 31 липня 2012 р. на суму 38 080 грн. 00 коп. (копії документів в матеріалах справи, т. 2, арк. спр. 59-67).

Проте, як встановлено судом першої інстанції, сума заборгованості відповідача перед позивачем, згідно даних документів, складає 399 706,40 грн. Належних доказів, які б підтверджували заборгованість відповідача перед позивачем на суму 50 214,8 грн. (449 921,20 - 399 706,40 = 50 214,80) позивачем не надано. На вимогу суду обґрунтувати дану суму позивач пояснив, що це заборгованість за попередній період (2011 рік), проте жодних доказів у її підтвердження з вказівкою на період утворення заборгованості, на первинні документи для її підтвердження, тощо, не може бути надано через те, що відповідачем у 2011 році проплати здійснювалися нерегулярно і частинами.

Враховуючи викладене, а також те, що у позові заявлена заборгованість до стягнення за 2012 рік, жодних доповнень та уточнень до позовної заяви від позивача не надходило, суд першої інстанції правомірно визнав, що позовні вимоги про стягнення цієї суми є необґрунтованими, жодними доказами не підтвердженими, в зв'язку із чим обґрунтовано відмовив у їх задоволенні.

Оцінюючи акти здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) за 2012 рік (том 2, а.с. 55-67), суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що належним доказом виконання робіт приймаються судом акти №ОУ-000001 (30.01.2012 р.), №0У-000002 (30.01.2012 р.), №ОУ-000003 (30.01.2012 р.), оформлені відповідно до встановлених вимог, підписані сторонами та скріплені їх печатками. За ними виконано робіт на загальну суму 153 171,20 грн. (рахунок-фактура №СФ-000001 від 30.01.2012 р., а. с. 55). Даний факт не заперечується відповідачем.

Платіжними дорученнями № 117859 від 12.10.2012 р. та №118046 від 16.10.2012 р. на загальну суму 200000,00 грн. з призначенням платежу: "по рахунку 1 від 30 січня 2012 р." оплачені послуги згідно актів здачі прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000001, №ОУ-0000002, № ОУ-0000003 станом на 30.01.2012 р. В судовому засіданні представник відповідача на запитання суду усно повідомив, що переплачену суму в розмірі 46 828,8 грн. (200000 - 153171,20 = 46828,80 грн.) слід зараховувати в рахунок погашення заборгованості згідно рахунку-фактури № СФ -00000004 від 29 лютого 2012 р. на суму 68 452 грн. 80 коп., згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000006 станом на 29 лютого 2012 р. Даний акт підписаний представниками відповідача - тими ж особами, що і попередні 3 акти, які визнані та оплачені відповідачем (а. с. 60, том 2 справи).

Оцінюючи даний доказ у сукупності з іншими, суд першої інстанції правомірно прийняв його як належний та достатній доказ виконання робіт (надання послуг), незважаючи на заперечення відповідача та відсутність на акті його печатки. Судом враховано, що за актом ОУ-000006 за лютий 2012 р. вартість робіт - 68 452,80 грн., відповідачем фактично сплачено 46 828,80 грн., тобто, різниця становить 21 624,00 грн. і ця сума підлягає стягненню з відповідача.

Стосовно позовних вимог про стягнення 200000,00 грн., судом першої інстанції встановлено, що дана сума заборгованості існувала на момент звернення до суду згідно штемпеля на поштовому конверті позовна заява здана в поштову установу 11.10.2012 р., тобто, на момент виникнення спору та звернення до суду предмет спору у цій частині існував та припинив існування в подальшому, про що позивачу в момент звернення до суду не було відомо. Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що провадження у справі у частині стягнення 200 000,00 грн. припиняється на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України з покладенням судового збору у цій частині на відповідача.

При дослідженні решти актів здачі-прийняття робіт за 2012 рік судом першої інстанції встановлено, що вони не містять жодних підписів представників відповідача, печаток сторін; будь-які докази направлення цих актів відповідачу чи їх передачі йому іншим чином відсутні; так само відсутні докази існування будь-яких заявок відповідача на виконання робіт (п. 2.1 договору).

Посилання позивача на те, що окрім актів, факт надання послуг підтверджується і іншими доказами - товарно-транспортними накладними, подорожніми листами, судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги, оскільки у матеріалах справи за 2012 рік є копії тільки 7 товарно-транспортних накладних, усі вони - за січень 2012 року (як уже зазначалось вище, за цей період борг сплачено та спору немає).

Відповідач факт виконання робіт (надання послуг) позивачем у спірний період категорично заперечує, так само як і факт подання на них заявок та направлення йому спірних актів. Відповідач також спростовує пояснення представника про те, що у 2012 році акти передавалися працівнику відповідача ОСОБА_5, оскільки дана особа була звільнена ще у грудні 2011 року (а.с. 25, зворот, том 3 справи).

Надані позивачем копії видаткових накладних для підтвердження придбання дизпалива у відповідача у 2012 р., хоч і містять посилання на спірний договір, однак самі по собі не є належними та достатніми доказами у підтвердження наявності заборгованості у заявленому розмірі.

В позовній заяві позивач зазначає, що факт надання послуг відповідачеві підтверджується шляховими листами та товарно-транспортними, накладними що надані до позовної заяви т. 1, арк. спр. 27-150, т. 2, арк. спр. 1-36.

Однак, як правомірно зазначив суд першої інстанції у своєму рішення, дані докази не є належними з огляду на приписи ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в України", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, оскільки товарно-транспортні накладні не містять обов'язкових реквізитів: відсутня печатка та штамп підприємства, не зазначено місце складання документа, також відсутні прізвища осіб, що не дає змогу ідентифікувати особу, що їх підписувала; у наданих подорожніх листах для дорожньо-землерийної машини також відсутні обов'язкові реквізити: дата їх складання, а саме: неможливо встановити рік їх складення, а, отже, і час коли саме були надані послуги, не зазначені прізвища осіб, що не дає змогу ідентифікувати особу, яка їх підписувала, тощо.

Як вбачається з матеріалів справи у судовому засіданні суду першої інстанції 20.12.2012 р. представник позивача просив не оцінювати дані докази, оскільки надано нові, а саме: копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунки-фактури за 2011 рік. Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлена до стягнення заборгованість за 2012 рік.

Також, суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що позовні вимоги про стягнення пені, яка за своєю правовою природою є способом забезпечення виконання основного зобов'язання, задоволенню не підлягають у зв'язку з відхиленням вимог про стягнення основного боргу у сумі 228 297,20 грн. На іншу частину основного боргу нарахування пені також є неправомірним, оскільки позивачем не надано належних доказів виконання умов п. 5.7 договору №12/08-1, що є обов'язковою умовою для нарахування та стягнення пені.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Полтавської області від 28.12.2012 року по справі №18/2027/12 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та діючого законодавства, без порушень норм матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Таким чином, керуючись ст. ст. 206, 259, 503, 526, 631, 610, Цивільного Кодексу України, ст.ст. 33, 49, 80, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення г господарського суду Полтавської області від 28.12.2012 року по справі №18/2027/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 05.04.2013 року.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

судді Пушай В.І.

Плужник О.В