Рішення

від 26.03.2013 по справі 2-2918/11

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа №2-2918/11

2/0203/300/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.03.2013 Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

Головуючої судді - Овчаренко Н.Г.,

при секретареві - Васенко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, стягнення заробітної плати та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду з позовом до відповідачки про стягнення боргу, стягнення заробітної плати та моральної шкоди.

В підтвердження доповнених позивних вимог позивачка посилається на те, що в 1998 році дочка позивачки - ОСОБА_2, взяла у неї у борг 1000.00 грн., що були надані сином позивачки, ОСОБА_3, для купівлі йому відеомагнітофону. До теперішнього часу гроші відповідачка не повернула, хоча зобов'язалась повернути борг на протязі трьох місяців. За той час, що відповідачка не повертала гроші з 1998 до 2012 року, з урахуванням коефіцієнту інфляції борг складає 5027,00 грн.

Крім того, позивачка працювала в ПП «Івіца» з серпня 1994 по 2000 рік, усього 315 днів. За цей час відповідачка не виплатила позивачці заробітну плату в сумі 1011 грн. , що на січень 2012 року з урахуванням коефіцієнту інфляції складає 4943,24 грн.

Далі, позивачка посилається на те, що їй причинена відповідачкою моральна шкода у сумі 2000,00 грн. від фізичних та моральних страждань, у зв'язку з протиправною поведінкою відповідачки по відношенню до позивачки, у зв'язку з чим вона знаходиться на обліку у лікарні по хронічним захворюванням.

Просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг в сумі 5027,00 грн., борг по заробітній платі у сумі 4943,34 грн., моральну шкоду у сумі 2000,00 грн., та плату за проїзд у сумі 776 грн.

Позивачка у судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі та, посилаючись на ті самі підстави, просила суд їх задовольнити.

Відповідачка та її представник у судовому засіданні позов не визнали та просили в його задоволенні відмовити у повному обсязі. Надали суду заяву про застосування до всіх зазначених вище правовідносин позовної давності.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що відповідно до довідки ПП «Івіца» позивачка працювала там з 1994 року по 2000 рік та їй нарахована заробітна плата в розмір 1011 грн. Заробітна плата позивачці не видавалась. (а.с.5)

Відповідно до повідомлення від 17.05.05 р. Управління з питань державної реєстрації юридичних та фізичних осіб - підприємців Дніпропетровської міської ради внесений запис № 1 224 131 0000.011703 до Єдиного державного реєстру про припинення юридичної особи ПП «Івіца», код ЄДРПОУ 20256144. (а.с.71)

Відповідно до розписки від 15.06.1998 ОСОБА_1 надала відповідачці 1000 грн. строком на три місяці, а ОСОБА_2 ці гроші отримала, розписка має штам та печатку ПП «Івіца». (а.с.4)

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.

Відповідно до ст.261 ч.1 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст.267 позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення Сплив позовної давності , про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою до винесення ним рішення.

Суд вважає, що вимоги позивачки про стягнення боргу не підлягають задоволенню, так як позивачка взнала про порушене право 15.09.1998 року, коли відповідачка не повернула гроші в обумовлений строк, і з того часу пройшло більш ніж три роки. За заявою відповідачки в задоволенні позову про стягнення боргу слід відмовити за спливом позовної давності.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі, то суд вважає, що позивачка звернулась з позовом до неналежного відповідача, оскільки робила в ПП «Івіца» і замінити неналежного відповідача у порядку ст. 33 ЦПК України суд не має можливості, так як ПП «Івіца» в 2005 році припинила своє існування.

У частині позову про стягнення моральної шкоди, суд вважає, що вимоги позивача не доведені, а до того ж ці вимоги зв'язані з позовом про стягнення боргу та заробітної плати, в задоволенні яких суд зважив відмовити.

Відповідно до ст.88 ч.1 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтвердженні судові витрати.

Суд вважає, що вимоги позивачки про стягнення з відповідачки плати за проїзд позивачки у сумі 776 грн. не підлягають задоволенню, так як в позовних вимогах ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 257, 261,267 ЦК України, ст.ст. 33,88,212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, стягнення заробітної плати та моральної шкоди - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Н.Г. Овчаренко