Постанова

від 01.04.2013 по справі 826/1625/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 квітня 2013 року 10:10 № 826/1625/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Іванині М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНД МАСТЕР»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАНД МАСТЕР» (надалі - позивач, підприємство) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (надалі - відповідач, податковий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення від 29 січня 2013 року № 0001002208.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 лютого 2013 року відкрито провадження у адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, та не погоджуючись з висновком податкового органу, вважає що позивачем правомірно віднесено суми з податку на додану вартість, які виникли внаслідок оплати за товари, придбані у ПП «Нотос-К».

Представник відповідача в судовому засіданні та письмових запереченнях проти позову заперечив, зазначивши, що ТОВ «ГРАНД МАСТЕР» були неправомірно віднесені до складу податкового кредиту та валових витрат суми, сплачені контрагенту позивача - ПП «Нотос-К» за послуги згідно з податковими накладними, виданими зазначеним контрагентом, тому що такі накладні не можуть вважатися первинними документами, які підтверджують правомірність віднесення визначених в них сум з ПДВ за податку на прибуток, оскільки, господарські операції між вказаними підприємствами не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи заперечення відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києві податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд мастер» (код ЄДРПОУ 37882193) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «Нотос-К» (код ЄДРПОУ 37679826) за період з 01.07.2012 р. по 31.07.2012 р., за результатами якої складено Акт від 27.12.2012 № 1259/22-08/37882193.

Як вбачається з висновків акту перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями) (далі ПКУ), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 335 499,73 грн., в тому числі за липень 2012 року - 335 499,73 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 29 січня 2013 року № 0001002208, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 419 375,00 грн., в тому числі за основним платежем 335 499,73 грн. та 83 875,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, приводом для висновків відповідача щодо порушення позивачем податкового законодавства стали матеріали акту «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Нотос-К» щодо підтвердження господарських відносин платника податків за період з 01.07.2012р. по 31.07.2012р. від 23.10.2012 року № 2051/22-5/37679826, наявність якого і стало підставою для здійснення перевірки позивача.

З акту «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Нотос-К», а також з акту перевірки позивача вбачається, що відповідачем направлено запит до ВПМ ДПІ у Приморському районі м. Одеси до КП ОБТІ та РОН з метою отримання довідки щодо реєстрації об'єктів нерухомості, які зареєстровані за підприємством ПП «Нотос-К», запит до УПМ ДПС в Одеській області з метою отримання інформації про належність автотранспорту та тимчасове керування за директором ПП «Нотос-К», запит до управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у Приморському районі м. Одеси з метою отримання інформації щодо отриманих доходів директором ПП «Нотос-К».

Однак, відсутня інформація, щодо отриманих відповідей.

Як зазначав представник відповідача, з директором ПП «Нотос-К» було встановлено зв'язок та проведена телефонна розмова, в якій останній повідомив, що не має можливості на даний момент з'явитися в приміщенні податкового органу, оскільки перебуває у відрядженні за межами Одеської області.

Враховуючи наведені обставини, відповідач прийшов до висновку про здійснення діяльності ПП «Нотос-К» поза рамками правового поля, у зв'язку з чим правочини, укладені цим підприємством є нікчемними, податкові накладні є такими, що не мають юридичної сили, тому позивачем неправомірно віднесено суми податкового кредиту з ПДВ на підставі таких податкових накладних.

Проте, суд не може погодитись із правомірністю таких висновків, в зв'язку з чим звертає увагу на наступне.

Як свідчать обставини справи, 02.07.2012р. між ТОВ «ГРАНД МАСТЕР» та ПП «Нотос-К» укладено договір поставки № 45/07/12, у зв'язку з яким на адресу позивача поставлено тканини та виписано відповідні податкові накладні.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем також було надано до суду копії вантажно-митних декларацій щодо ввозу товару на територію України при його купівлі з боку ПП «Нотос-К», копії договору оренди складських приміщень, де зберігався відповідний товар ПП «Нотос-К», інвентаризацію товарів на складі № 3 від 31.12.2012р., товаро-транспортні накладні.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Судом досліджено податкові накладні, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит у перевіряємий період, внаслідок чого судом встановлено, що зазначені документи містять усі необхідні підписи уповноважених осіб, скріплені відповідною печаткою та відповідають формі, затвердженій наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21 грудня 2010 року.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Судом встановлено, що на час виписки податкових накладних ПП «Нотос-К» було зареєстрованим платником податку на додану вартість, мало свідоцтво платника такого податку, а також наявний індивідуальний податковий номер.

Таким чином, суд вважає помилковими доводи відповідача про не підтвердження позивачем права на податковий кредит.

Також, суд не може взяти до уваги висновки акту перевірки щодо відсутності у ПП «Нотос-К» необхідних умов для здійснення господарської діяльності, оскільки такі висновки не підтверджені жодним доказом. Більше того, в акті перевірки не міститься будь-яких посилань на такі докази, а самі доводи податкового органу є суперечливими між собою.

Додатково суд звертає увагу на наявність вантажно-митних декларацій, які посвідчують ввезення товару на територію України, товаро-транспортних накладних, які відображають подальший рух товару, а також те, що ПП «Нотос-К» у додатку № 5 до декларації з ПДВ зазначив позивача, як контрагента, та задекларував податкові зобов'язання з ПДВ за наслідками господарських операцій з ТОВ «ГРАНД МАСТЕР».

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

За наведених обставин та системного аналізу правових норм законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, в зв'язку з чим оспорюване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС від 29 січня 2013 року № 0001002208.

Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в розмірі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 копійок) із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНД МАСТЕР».

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вєкуа Н.Г.

постанова складена у повному обсязі 05 квітня 2013 року