Ухвала

від 23.05.2013 по справі 826/1625/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1625/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

23 травня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

при секретарі: Оліщук А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 квітня 2013 року у справі за адміністративним Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНД МАСТЕР» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАНД МАСТЕР» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби та просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.01.2013 року №0001002208.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 квітня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що суми ПДВ за господарськими операціями з ПП «Нотос-К» були неправомірно віднесені позивачем до складу податкового кредиту в липні 2012 року, оскільки, господарські операції між вказаними підприємствами не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києві податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНД МАСТЕР» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Нотос-К» за період з 01.07.2012 р. по 31.07.2012 р., за результатами якої складено Акт від 27.12.2012 року № 1259/22-08/37882193.

Як вбачається з висновків Акту перевірки, податковим органом встановлено порушення позивачем п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 335 499,73 грн., в тому числі за липень 2012 року - 335 499,73 грн.

На підставі Акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 29 січня 2013 року № 0001002208, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 419 375,00 грн., в тому числі за основним платежем 335 499,73 грн. та 83 875,00 грн. за штрафними (фінансовими санкціями).

Як вбачається з матеріалів справи, підставами для висновків відповідача щодо порушення позивачем податкового законодавства стали матеріали акту «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Нотос-К» щодо підтвердження господарських відносин платника податків за період з 01.07.2012р. по 31.07.2012р. від 23.10.2012 року № 2051/22-5/37679826.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що реальність проведення господарських операцій між позивачем та ПП «Нотос-К» підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, на час виписки податкових накладних ПП «Нотос-К» було зареєстрованим платником податку на додану вартість, мало свідоцтво платника такого податку, а також наявний індивідуальний податковий номер, з огляду на що, позивачем було правомірно сформовано податковий кредит за вказаними операціями.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого:

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 1 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України платник податків не має права відносити до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підтвердження проведення господарських операцій позивачем було подано: копії вантажно-митних декларацій щодо ввозу товару на територію України при його купівлі з боку ПП «Нотос-К», копії договору оренди складських приміщень, де зберігався відповідний товар ПП «Нотос-К», інвентаризацію товарів на складі № 3 від 31.12.2012р., товарно-транспортні накладні, вантажно-митні декларації, які посвідчують ввезення товару на територію України, податкові та видаткові накладні. Вищеозначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Положеннями ст. 72 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Однак, висновки податкового органу не підтверджені жодними доказом. Більше того, в Акті перевірки не міститься будь-яких посилань на такі докази.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновки податкового органу про заниження позивачем грошових зобов'язань з податку на додану вартість за липень 2012 року в сумі 335 499,73 грн. необґрунтовані, а тому податкове повідомлення-рішення від 29.01.2013 року №0001002208 підлягає скасуванню.

Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи колегією суддів не виявлено, суд повно і правильно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини, що склалися між сторонами, і дав їм належну правову оцінку, - з огляду на що підстави до скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 квітня 2013 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.