Постанова

від 13.03.2013 по справі 5019/2066/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2013 року Справа №5019/2066/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Дужич С.П.

судді Маціщук А.В. ,

судді Саврій В.А.

при секретарі Ткач Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

третьої особи: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду Рівненської області від 11 жовтня 2011 року у справі №5019/2066/11 (суддя Качур А.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк", як правонаступника ВАТ "Універсал Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАСКО"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1

про звернення стягнення на предмет застави

Заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ :

11 жовтня 2011 року, рішенням господарського суду Рівненської області було задоволено позов ПАТ "Універсал Банк", як правонаступника ВАТ "Універсал Банк" до ТОВ "КАСКО" про звернення стягнення на предмет застави та звернуто стягнення на заставлене майно в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог заставодержателя ПАТ "Універсал Банк" за Кредитним договором №07-12-КФ-2006/1 від 16 жовтня 2009 року в загальній сумі 397302,77 грн., а саме на:

- вантажний автомобіль, марки SCANIA, модель - 124, 2000 року випуску, білого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, шасі НОМЕР_2, що належить заставодавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 виданого Рівненським МРЕВ ДАІ 12 січня 2001 року та закріпленого за адресою: АДРЕСА_1;

- напівпричіп бортовий - Е, марки КRONE, модель 24, 1994 року випуску, сірого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_4, шасі НОМЕР_5, що належить заставодавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 виданого Рівненським МРЕВ ДАІ 22 січня 2002 року та закріпленого за адресою: АДРЕСА_2.

- автомобіль вантажний - С, марки DAF, модель - ТЕ95, 1999 року випуску, оранжевого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_7, шасі НОМЕР_8, що належить заставодавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_9 виданого Рівненським МРЕВ ДАІ 05 червня 2004 року та закріпленого за адресою: АДРЕСА_3.

- напівпричіп бортовий - Е, марки KRONE, модель 24 ELD, 1994 року випуску, сірого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_10, шасі НОМЕР_11, що належить заставодавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_12 виданого Рівненським МРЕВ ДАІ 24 січня 2002 року та закріпленого за адресою: АДРЕСА_2;

Також, постановлено - реалізувати дане заставне майно шляхом проведення публічних торгів в порядку виконавчого провадження, передбаченою Законом України "Про виконавче провадження", встановивши початкову ціну предмету застави у розмірі 445 920,00 грн., вартості визначеної сторонами в Договорі застави №07-12-Зф-2006/1 від 16 жовтня 2009 року, та стягнуто з ТОВ "КАСКО" на користь ПАТ "Універсал Банк" 3973,02 грн. - державного мита та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

ОСОБА_1, зазначивши, що він є позичальником за Кредитним договором №07-12-КФ-2006/1 від 16 жовтня 2009 року, в забезпечення якого було передано банку заставне майно та не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, вважаючи, що прийняті судом висновки не відповідають обставинам справи, а також порушено норми процесуального права, оскільки судом було вирішено питання про його права та обов'язки, але він не був залучений до участі у справі.

Позивач та відповідач не скористались своїм правом відзиву на апеляційну скаргу, проте відсутність такого відзиву, відповідно ч.2 ст. 96 ГПК України, не перешкоджає апеляційному перегляду справи.

18 грудня 2012 року, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено її розгляд на 25 грудня 2012 року.

24 грудня 2012 року, розпорядженням в.о. голови Рівненського апеляційного господарського суду, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Саврія В.А., було внесено зміни до складу колегії суддів та визначено її у складі: Дужич С.П. - головуючий, Філіпова Т.Л., Демидюк О.О.

25 грудня 2012 року, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду ОСОБА_1 було залучено до участі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, задоволено його клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з перебуванням ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні, розгляд апеляційної скарги було відкладено на 30 січня 2013 року.

30 січня 2012 року, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду було задоволено повторне клопотання апелянта - ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з його перебуванням на стаціонарному лікуванні та розгляд апеляційної скарги було відкладено на 13 лютого 2013 року.

12 лютого 2013 року, розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду, у зв'язку із неможливістю прийняти участь в судовому засіданні судді Демидюк О.О., було внесено зміни до складу колегії суддів та визначено її у складі: Дужич С.П. - головуючий, Філіпова Т.Л., Саврій В.А.

Згідно абз.4 п.3.8 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року, розгляд справи починається заново в разі, зокрема, зміни складу суду (в тому числі з одноосібного на колегіальний, навіть якщо до складу колегії суддів входить суддя, який раніше одноособово розглядав дану справу), а отже, спочатку починається й перебіг строку вирішення спору.

13 лютого 2013 року, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду, враховуючи те, що перебіг строку вирішення спору почався спочатку, у зв'язку з заміною судді у складі колегії суддів та клопотанням представника позивача про відкладення розгляду спору на іншу дату у зв'язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні, розгляд справи було відкладено на 13 березня 2013 року.

11 березня 2013 року, розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Філіпової Т.Л., було внесено зміни до складу колегії суддів та визначено її у складі: Дужич С.П. - головуючий, Маціщук А.В., Саврій В.А.

12 березня 2013 року, представник позивача повторно подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням на стаціонарному лікуванні.

Причиною неможливості взяти участь у судовому засіданні 13 березня 2013 року представник позивача вказує на його перебування на стаціонарному лікуванні, проте, з поданого ним листка непрацездатності №041177 від 15 лютого 2013 року, встановлено, що він 06 березня 2013 року повинний приступити до роботи.

Враховуючи, що апеляційна скарга була прийнята до провадження 18 грудня 2012 року, неодноразово (ухвалами від 25 грудня 2012 року, 30 січня 2012 року, 13 лютого 2013 року) задовольнялись клопотання як третьої особи, так і позивача, про відкладення розгляду спору та те, що, зазначений у клопотанні представник не є єдиною особою, що має право представляти інтереси товариства в суді, колегія суддів вважає, що нез'явлення в судове засідання представника позивача (належним чином та своєчасно повідомленого про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги, що свідчить про надання йому можливості скористатися наданими ст. 22 ГПК України правами на участь у судовому засіданні його представника) не перешкоджає перегляду справи за наявними в матеріалах справи доказами й відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду апеляційної скарги.

Крім того, судовою колегією враховується, що відсутність представника позивача, відповідно до ст. 77 ГПК України не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, також, відповідач не обмежений кількістю представників, яких може призначити одна особа, так, юридичну особу за посадою може представляти її керівник, інші особи, які є штатними працівниками, якщо вони діють у межах, визначених законодавством чи установчими документами юридичної особи.

Представники позивача, відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явились, хоча і були завчасно повідомлені про час і місце судового розгляду, на що вказують повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень.

Враховуючи вимоги ст.ст. 101, 102 ГПК України про межі та строки перегляду справи в апеляційній інстанції, а також те, що сторони по справі належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги, суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності представників сторін та третьої особи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила, що:

16 жовтня 2009 року, між ПАТ "Універсал Банк", як кредитором, та ОСОБА_1, як позичальником, було укладено Кредитний договір №07-12-КФ-2006/1, згідно умов якого банк надає позичальнику кредитні кошти в сумі 261 795,06 грн., а позичальник зобов'язався їх прийняти, належним чином використовувати та повернути банку до 01 жовтня 2016 року з сплатою відсотків за користування кредитом. (а.с.7)

У пункті 1.3.1. Кредитного договору №07-12-КФ-2006/1 сторони визначили, що за користування кредитними коштами без порушення строків користування кредитом встановлюється процентна ставка у період з 16 жовтня 2009 року по 30 вересня 2010 року, включно, у розмірі 22,00% річних, а з 01 жовтня 2010 року встановлюється процентна ставка в розмірі 30,00 % річних.

Згідно з п.1.3.2. Кредитного договору №07-12-КФ-2006/1, за користування кредитними коштами понад строк кредитування, встановлений цим Договором з 16 жовтня 2009 року по 30 вересня 2010 року, включно, процентна ставка встановлюється в розмірі 44,00% річних, а починаючи з 01 жовтня 2010 року за користування кредитними коштами понад строк кредитування встановлюється процентна ставка в розмірі 60,00% річних.

Згідно п.1.4. Кредитного договору №07-12-КФ-2006/1, цільовим призначенням кредиту, є погашення заборгованості позичальника перед банком за Кредитним договором №07-12-КФ-2006 від 26 січня 2006 року (а.с.12-14).

Відповідно до п.3.4. Кредитного договору №07-12-КФ-2006/1, позичальник зобов'язався, зокрема, дотримуватись умов цільового використання кредиту та у строк, визначений Договором, виконати свої зобов'язанню по своєчасному погашенню суми заборгованості перед банком, а також сплачувати плату за кредит на користь банку відповідно до умов Договору.

16 жовтня 2009 року, з метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань позичальника за Кредитним договором №07-12-КФ-2006/1, між ПАТ "Універсал Банк", як заставодержателем, та ТОВ "Каско", як заставодавцем-майновим поручителем, (в особі директора ОСОБА_1.) та ОСОБА_1, як позичальником, був укладений нотаріально посвідчений Договір застави транспортного засобу №07-12-ЗФ-2006/1, реєстровий №1525, відповідно до умов якого відповідач передав позивачу в заставу транспортні засоби, загальною вартістю 445 920,00 грн., а саме:

- вантажний автомобіль, марки SCANIA, модель - 124, 2000 року випуску, білого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, шасі НОМЕР_2, що на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 виданого Рівненським МРЕВ ДАІ 12 січня 2001 року належить заставодавцю на праві власності та закріплений за адресою: АДРЕСА_1;

- напівпричіп бортовий - Е, марки КRONE, модель 24, 1994 року випуску, сірого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_4, шасі НОМЕР_5, що на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 виданого Рівненським МРЕВ ДАІ 22 січня 2002 року належить заставодавцю на праві власності та закріплений за адресою: АДРЕСА_2;

- автомобіль вантажний - С, марки DAF, модель - ТЕ95, 1999 року випуску, оранжевого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_7, шасі НОМЕР_8, що на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_9 виданого Рівненським МРЕВ ДАІ 05 червня 2004 року належить заставодавцю на праві власності на підставі та закріплений за адресою: АДРЕСА_3;

- напівпричіп бортовий - Е, марки KRONE, модель 24 ELD, 1994 року випуску, сірого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_10, шасі НОМЕР_11, що на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_12 виданого Рівненським МРЕВ ДАІ 24 січня 2002 року належить заставодавцю на праві власності та закріплений за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно п. 1.1.1 Договору застави, сторони погодили що вартість предмету застави складає 445 920,00 грн. (а.с.15)

Відповідно до п.4.1. Договору застави №07-12-ЗФ-2006/1, позивач набуває право звернути стягнення на предмет застави, зокрема, у разі порушення заставодавцем будь-якої умови Договору та/або порушення будь-якого зобов'язання позичальника за Кредитним договором №07-12-ЗФ-2006/1.

Сторонами не заперечується належне виконання банком зобов'язань за Кредитним договором №07-12-КФ-2006/1 від 16 жовтня 2009 року.

06 серпня 2010 року, позивачем були направлені ТОВ "Каско" та ОСОБА_1 рекомендовані листи з відміткою про вручення вимоги (№019/1260, №019/1259) з вимогою, протягом 30 днів повернути 245 203,37 грн. - строкової суми заборгованості за кредитом, 36 294,06 - процентів за користування кредитом та 11 628,61 грн. - простроченої заборгованості за кредитом, а всього 293 126,04 грн. (а.с.46-49)

Позичальник доказів належного виконання зобов'язань за Кредитним договором №07-12-КФ-2006/1 щодо повернення кредитних коштів не надав та вимогу банку від 06 серпня 2010 року не виконав.

Згідно з наданим позивачем розрахунком прострочена заборгованість позичальника перед позивачем за Кредитним договором №07-12-КФ-2006/1 на момент звернення з позовом становить 397 302,77 грн., з яких 256 151,18грн. - сума основного боргу, 62 301,14 грн. - відсотки та 78 850,45 грн. - підвищені відсотки.

21 вересня 2011 року, ПАТ "Універсал Банк", як правонаступник ВАТ "Універсал Банк" звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до ТОВ "КАСКО" про звернення стягнення на предмет застави зазначений в Договорі застави транспортного засобу №07-12-ЗФ-2006/1 від 16 жовтня 2009 року.

11 жовтня 2011 року, рішенням господарського суду Рівненської області даний позов було задоволено та звернуто стягнення на заставлене майно в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог заставодержателя ПАТ "Універсал Банк" за Кредитним договором №07-12-КФ-2006/1 від 16 жовтня 2009 року в загальній сумі 397 302,77грн., постановлено реалізацію заставного майна провести шляхом проведення публічних торгів в порядку виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", встановивши початкову ціну предмету застави у розмірі 445 920,00 грн., вартості визначеної сторонами в п.1.1.1. Договору застави №07-12-Зф-2006/1 від 16 жовтня 2009 року та стягнуто з ТОВ "КАСКО" на користь ПАТ "Універсал Банк" 3 973,02грн. - держмита та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. (а.с.61-66)

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, заставою або іншими видами забезпечення, встановленими договором або законом.

Статтею 1 Закону України "Про заставу" визначено, що застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, в силу якого кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Згідно ст. 19 Закону України "Про заставу", за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Відповідно ст. 20 Закону України "Про заставу", заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано.

Якщо предмет одного договору застави складають дві або більше речей (два чи більше прав), стягнення може бути звернено на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (на будь-яке з прав) за вибором заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (право), він зберігає право наступного стягнення на інші речі (права), що складають предмет застави.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань ОСОБА_1, як позичальника за Кредитним договором №07-12-КФ-2006/1, ТОВ "Каско", як заставодавця і майновий поручитель, передало за Договором застави транспортного засобу №07-12-ЗФ-2006/1 позивачу в заставу транспортні засоби загальною вартістю 445 920,00 грн.

Сторонами не подано суду належних і допустимих доказів того, що зазначений вище Договір застави №07-12-ЗФ-2006/1 визнаний судом недійсним, а тому в силу презумпції правомірності правочину, закріпленої у ст. 204 ЦК України, даний договір є чинним.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позичальник - ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором №07-12-КФ-2006/1 не виконав, вимогу банку від 06 серпня 2010 року не виконав та доказів належного виконання зобов'язань щодо повернення кредитних коштів суду не надав. Прострочена заборгованість позичальника перед позивачем за даним Кредитним договором №07-12-КФ-2006/1 на момент звернення з позовом становить 397 302,77 грн., з яких 256 151,18грн. - сума основного боргу, 62 301,14 грн. - відсотки та 78 850,45 грн. - підвищені відсотки.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави, де за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Крім того, розділом 4 вказаного Договору застави №07-12-ЗФ-2006/1 передбачено, що банк має право звернути стягнення на майно, що надано в заставу в якості забезпечення зобов'язань позичальника за цим договором, у порядку встановленому договорами застави та чинним законодавством України у випадках порушення позичальником умов Кредитного договору або позичальником та/або поручителем умов цього Договору застави.

У відповідності до ч.1 ст. 590 ЦК України, звернення стягнення та предмет застави здійснюється за рішенням суду.

З огляду на зазначене суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги про звернення стягнення на предмет застави є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню з покладенням на відповідача.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" при задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються:

1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження;

2) опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача;

3) заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

4) спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених ст. 26 цього Закону;

5) пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження;

6) початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

Вимоги даної статті були виконані господарським судом першої інстанції при вирішенні даного спору.

Колегією апеляційного суду встановлено, що господарським судом Рівненської області при розгляді даної справи дійсно не було залучено у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1, позичальника за Кредитним договором №07-12-КФ-2006/1 від 16 жовтня 2009 року, проте колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що це є підставою для скасування даного рішення господарського суду першої інстанції, оскільки у п.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду №7 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" від 17 травня 2011 року, зі змінами та доповненнями, внесеними постановою пленуму Вищого господарського суду України №3 від 16 січня 2013 року, роз'яснено, що з урахуванням припису ч.2 ст. 104 ГПК України, не підлягає скасуванню рішення суду першої інстанції в разі незалучення ним до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, якщо це не призвело до прийняття неправильного рішення.

Інші заперечення відповідача, викладені у апеляційній скарзі, також не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а тому відхиляються як необґрунтовані.

Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте у відповідності до норм ст. 43 ГПК України із всебічним, повним та об'єктивним дослідженням матеріалів справи в їх сукупності та вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для скасування рішення господарського суду та задоволення вимог апеляційної скарги.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, на підставі ст.ст. 49, 105 ГПК України, у зв'язку з відмовою в її задоволенні, покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Рівненської області від 11.10.11 р. у справі №5019/2066/11 залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №5019/2066/11 повернути господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя Дужич С.П.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Саврій В.А.