Рішення

від 26.02.2013 по справі 905/296/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.02.13 р. Справа № 905/296/13-г

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Гречух В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Позитив», Донецька обл., м. Авдіївка

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас - Імекс», м. Донецьк

про стягнення 40392грн.00коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Семенихін С.С. (за довіреністю від 01.12.2012р.);

від відповідача: не з;явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Позитив», Донецька обл., м. Авдіївка (далі - позивач) звернулося до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас - Імекс», м. Донецьк (далі - відповідач) про стягнення 40392грн.00коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за видатковою накладною №374 від 20.11.2012р. здійснив поставку товару відповідачу, однак отримана продукція не була оплачена.

04.02.2013р. позивач через канцелярію суду надав письмові пояснення, якими повідомив, що у сторін був намір встановити правовідносини за договором № 079-12 від 01.06.2012р., однак направлений позивачем проект договору так і не був повернутий відповідачем.

У зв'язку з неявкою відповідача, з метою надання йому права на захист, справа слуханням відкладалась на 26.02.2013., але відповідач у судові засідання не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, про поважність відсутності суд не повідомлений.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судових засідань. В матеріалах справи міститься Витяг з ЄДР станом на 23.01.2013р., з якого вбачається, що місцезнаходження ТОВ «Донбас - Імекс», ідентифікаційний код 37135271, значиться за адресою: 84313, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Південна, 6. 83009, м. Донецьк, проспект Партизанський, будинок 1 Д. Достовірність відомостей з Єдиного державного реєстру встановлена ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців". Саме така адреса відповідача вказана позивачем у позовній заяві в якості юридичної та за цією адресою суд направляв відповідачу ухвали у даній справі. Факт обізнаності відповідача про розгляд справи підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про отримання ухвали господарського суду відповідачем, що унеможливлює порушення процесуальних прав відповідача в цій частині.

25.02.2013р. відповідач через канцелярію суду звернувся із зустрічною позовною заявою про визнання видаткових накладних, підписаних у листопаді 2012 року, недійсними. Ухвалою суду від 25.02.2013р. ТОВ «Донбас - Імекс», м. Донецьк було відмовлено в прийнятті вказаної зустрічної позовної заяви.

В судовому засіданні 26.02.2013р. позивач підтримав позовні вимоги, повідомив про відсутність будь-яких додаткових доказів в обґрунтування власної правової позиції по суті спору, наполягав на прийнятті рішення в цьому судовому засіданні.

Суд вважає за можливе, в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, неявка представника відповідача не є перешкодою для вирішення спору.

Вислухавши під час судових засідань представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

Як посилається позивач у позові та вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім «Позитив" м. Авдіївка на підставі усної домовленості про купівлю-продаж з Товариством з обмеженою відповідальністю „Донбас-Імекс" м. Донецьк виставив рахунок-фактуру № 380 від 20.11.2012р. на суму 40392грн.00коп., в свою чергу відповідач гарантійним листом № 126 від 20.11.2012р. просив здійснити поставку автомобільної шини 385*65 R22,5 в кількості 6 штук вартістю 2820грн.00коп. та шини 315*80 R22,5 в кількості 8 штук, вартістю 2934грн.00коп., зобов'язуючись сплатити загальну суму поставленого товару згідно рахунку в розмірі 40392грн.00коп. до 23.11.2012р. включно.

В подальшому позивач за видатковою накладною № 374 від 20.11.2012р. здійснив поставку товару відповідачу на суму 40392грн.00коп., який обумовлений в гарантійному листі та рахунку на оплату.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що отримавши товар, відповідач не здійснив його оплату, внаслідок чого виникла загальна сума боргу в розмірі 40392грн.00коп.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 1 від 12.12.2012р. з вимогою перерахувати суму заборгованості, яка була надіслана на адресу відповідача 12.12.2012р.

Оскільки вказану вимогу відповідач залишив без відповіді та задоволення, позивач звернувся з даним позовом до суду, вважаючи своє право порушеним з моменту перебігу семиденного строку в розумінні ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню повністю, враховуючи наступне:

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього кодексу. Ст. 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Предметом позову є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 40392грн.00коп. за поставлений товар, у підтвердження чого посилається на видаткову накладну № 374 від 20.11.2012р.

У якості підстави декларування доходів за проведену господарську операцію позивачем в податковій накладній № 27 від 20.11.2012р. вказаний договір поставки № 079-12 від 01.06.2012р.

На виконання вимог суду, позивач 04.02.2013р. надав суду письмові пояснення, якими повідомив, що дійсно у сторін був намір встановити правовідносини за договором № 079-12 від 01.06.2012р., однак направлений позивачем проект договору так і не був повернутий відповідачем.

Зокрема, у довіреності № 57 від 20.11.2012р., якою відповідач уповноважував свого працівника на отримання від позивача матеріальних цінностей, у якості підстав її видачі зазначений рахунок-фактура №380 від 20.11.2012р., який в свою чергу не містить посилань на договір № 079-12 від 01.06.2012р.

Суду не були надані докази укладання сторонами договору № 079-12 від 01.06.2012р., отже суду не надані належні та допустимі докази того, що спірні правовідносини між сторонами з поставки товару за накладною № 374 від 20.11.2012р. виникли за письмовим договором між сторонами у формі єдиного документу, підписаного сторонами та скріпленого їх печатками. Отже, поставка товару відбулася на підставі видаткової накладної, тобто між сторонами виникли фактичні правовідносини купівлі-продажу.

Згідно ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Своїми конклюдентними діями з зверненням до позивача з гарантійним листом №126 від 20.11.2012р. з проханням здійснити поставку товару (шин), уповноваженням свого працівника на отримання товару шляхом видачі довіреності № 57 від 20.11.2012р. та відповідно прийняття товару без заперечень та зауважень, відповідач підтвердив наявність між сторонами фактичних правовідносин з купівлі-продажу за видатковою накладною № 374 від 20.11.2012р., яка містить найменування товару, його ціну та кількість.

Таким чином, сторонами у спрощений спосіб укладена угода щодо купівлі-продажу товару, яка спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а саме: позивач поставляє відповідачу конкретний товар, а останній приймає його та оплачує, тому ця угода (домовленість) породжує для сторін права та обов'язки та підлягає належному виконанню сторонами.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналізуючи фактичні правовідносини, що виникли на підставі зазначеної накладної, господарський суд дійшов висновку, що факт отримання товару відповідачем на загальну суму 40392грн.00коп. підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача за довіреністю № 57 від 20.11.2012р. у видатковій накладній в графі „Отримав". Тобто, продаж товару фактично відбувся.

Оригінал накладної № 374 від 20.11.2012р. був оглянутий в судовому засіданні 05.02.2013р., що відображено в протоколі судового засідання.

Відповідно до ст. ст. 526, 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 692 вказаного Кодексу покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до загальних умов виконання зобов'язання викладених в ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Доказів узгодження сторонами строку або терміну оплати поставленого товару, в розумінні ст.ст. 251-252 Цивільного кодексу України, матеріали справи не містять.

Гарантійним листом № 126 від 20.11.2012р. відповідач зобов'язувався здійснити оплату поставленого товару на суму 40392грн.00коп. до 23.11.2012р., що ним здійснено не було, у зв'язку з чим позивач в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України направив відповідачу претензію № 1 від 12.12.2012р. на суму боргу 40392грн.00коп. Докази направлення вказаної претензії 12.12.2012р. наявні в матеріалах справи.

З урахуванням нормативних строків щодо пересилання поштової кореспонденції відповідно до Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України „Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів" (у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної) відповідач повинен був отримати претензію в період з 12.12.2012р. по 15.12.2012р.

Вказану вимогу відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На підставі викладеного, відповідач повинен був оплатити отриманий товар до 22.12.2012р. включно, тобто протягом 7 днів з дня отримання вимоги, що ним не зроблено.

Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки за підписом директора ТОВ «Торговий дім «Позитив» станом на 04.02.2013р. за відповідачем значиться заборгованість у сумі 40392грн.00коп

Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт отримання відповідачем товару та не оплати у встановлений строк, господарський суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 202, 509, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст.181 Господарського кодексу України та ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Позитив», Донецька обл., м. Авдіївка до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас - Імекс», м. Донецьк про стягнення 40392грн.00коп. задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас - Імекс» (юридична адреса: 83009, м. Донецьк, проспект Партизанський, будинок 1Д, код ЄДРПОУ 37135271) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Позитив» (юридична адреса: 86060, Донецька обл., м. Авдіївка, провулок Ясинуватський, будинок 60, код ЄДРПОУ 37644149) суму основного боргу в розмірі 40392грн.00коп. та витрати на оплату судового збору в сумі 1720грн.50коп.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

У судовому засіданні 26.02.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 01.03.2013р.

Суддя Макарова Ю.В.