Постанова

від 21.05.2013 по справі 905/296/13-г

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

21.05.2013 р. справа №905/296/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Принцевської Н.М., Скакуна О.А. при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І. за участю представників: від позивача: не прибув від відповідача:не прибув розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю «Донбас-Імекс», м. Донецьк на рішення господарського судуДонецької області від 26.02.2013р. по справі№905/296/13-г (суддя Макарова Ю.В.) за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Позитив», м. Авдіївка Донецької області до товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас-Імекс», м. Донецьк простягнення 40 392,00 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Позитив», м. Авдіївка Донецької області звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас-Імекс», м. Донецьк про стягнення 40392,00грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 26.02.2013р. позовні вимоги задоволені повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Донбас - Імекс" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Позитив" суму основного боргу в розмірі 40392,00грн. та витрати на оплату судового збору в сумі 1720,50грн.

Відповідач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає порушення судом норм процесуального права. В обґрунтування своїх доводів скаржник зазначає, що у зв'язку з поверненням господарським судом зустрічного позову порушено його право на судовий захист. На думку апелянта, господарський суд у зв'язку з надходженням апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас-Імекс» на ухвалу господарського суду Донецької області від 25.02.2013р. у справі №905/296/13-г про повернення зустрічної позовної заяви без розгляду повинен був зупинити провадження у справі №905/296/13-г.

Представник позивача у судове засідання не прибув, причини невиконання вимог ухвали суду не повідомив.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, направив клопотання про відкладання розгляду справи з підстав перебування директора у відрядженні.

Колегія суддів вважає дане клопотання таким, що не підлягає задоволенню, оскільки до заявленого клопотання відповідачем не надані відповідні докази в обґрунтування заявленого клопотання. Крім того, за матеріалами справи відповідач є юридичною особою, та у разі неможливості прибуття у судове засідання представника, який залучений до участі у іншому судовому процесі, підприємство має можливість направити до судового засідання будь-якого іншого представника.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Позитив" м. Авдіївка на підставі усної домовленості про купівлю-продаж з товариством з обмеженою відповідальністю „Донбас-Імекс" м. Донецьк виставив рахунок-фактуру № 380 від 20.11.2012р. на суму 40392,00грн., в свою чергу відповідач гарантійним листом № 126 від 20.11.2012р. просив здійснити поставку автомобільної шини 385*65 R22,5 в кількості 6 штук вартістю 2820,00грн. та шини 315*80 R22,5 в кількості 8 штук, вартістю 2934,00грн., зобов'язуючись сплатити загальну суму поставленого товару згідно рахунку в розмірі 40392грн.00коп. до 23.11.2012р. включно.

Своїми конклюдентними діями з зверненням до позивача з гарантійним листом №126 від 20.11.2012р. з проханням здійснити поставку товару (шин), уповноваженням свого працівника на отримання товару шляхом видачі довіреності № 57 від 20.11.2012р. та відповідно прийняття товару без заперечень та зауважень, відповідач підтвердив наявність між сторонами фактичних правовідносин з купівлі-продажу за видатковою накладною №374 від 20.11.2012р., яка містить найменування товару, його ціну та кількість.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

За змістом статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з статтею 181 Господарського кодексу України допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами фактично був укладений правочин, який за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. До вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

З наявної у матеріалах справи видаткової накладної № 374 від 20.11.2012р. вбачається, що позивач передав, а повноважна особа відповідача отримала товар на загальну суму 40392грн.00коп., який обумовлений в гарантійному листі та рахунку на оплату.

Доказів узгодження сторонами строку або терміну оплати поставленого товару, в розумінні статей 251-252 Цивільного кодексу України, матеріали справи не містять.

Гарантійним листом № 126 від 20.11.2012р. відповідач зобов'язувався здійснити оплату поставленого товару на суму 40392,00грн. до 23.11.2012р., що ним здійснено не було, у зв'язку з чим позивач в порядку статті 530 Цивільного кодексу України направив відповідачу претензію № 1 від 12.12.2012р. на суму боргу 40392,00грн., що підтверджується наявними матеріалами справи та не оспорюється відповідачем.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з статтею 509 Цивільного кодексу України у силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботу, оплатити кошти та інше або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його боргу, зобов'язання виникають з договору або інших підстав, які зазначені у статі 11 Цивільного кодексу України.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що коли строк виконання зобов'язання не встановлений, боржник повинен виконати таке зобов'язання у семиденний термін з дня пред'явлення вимог кредитором.

Така вимога б/н, б/д була надіслана позивачем на адресу відповідача, в якій позивач запропонував відповідачу протягом 7 днів з моменту одержання претензії сплатити борг. Проте, вона залишена останнім без відповіді та задоволення.

Отже, у позивача настало право вимоги від відповідача сплатити заборгованість за отриманий товар у розмірі 40 392,00грн. з урахуванням вимог статті 530 Цивільного кодексу України. Будь-яких належних документів у підтвердження сплати заборгованості відповідачем не надано.

Таким чином господарський суд дійшов правильного висновку, що вимоги позивача про стягнення боргу у сумі 40 392,00грн. підлягають задоволенню.

Колегія суддів не приймає посилання апелянта на порушення його права у зв'язку із поверненням зустрічної позовної заяви та несвоєчасним направленням справи до Донецького апеляційного господарського суду з огляду на наступне.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 25.02.2013р. відмовлено в прийнятті зустрічної позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас-Імекс», м. Донецьк до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Позитив», м. Авдіївка Донецької області про визнання видаткових накладних, підписаних у листопаді 2012 року недійсними на підставі пункту 1 частини 1 статті 62 Господарського процесуального кодексу України.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, товариство з обмеженою відповідальністю «Донбас-Імекс», м. Донецьк подало апеляційну скаргу, яка своєчасно направлена до Донецького апеляційного господарського суду. 04.03.2013р. апеляційний суд повернув апеляційну скаргу заявнику на підставі пунктів 2, 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, право позивача, визначене статтею 91 Господарського процесуального кодексу України на оскарження вказаної ухвали судом першої інстанції порушено не було та апелянт ним скористувався.

При цьому товариство з обмеженою відповідальністю «Донбас-Імекс», м. Донецьк був наділений правом звернення до господарського суду із самостійним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Позитив», м. Авдіївка Донецької області, тобто не в межах розглядаємої справи, у разі порушення його права або законних інтересів.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених у рішенні суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 26.02.2013р. у справі №905/296/13-г підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас-Імекс», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 26.02.2013р. у справі №905/296/13-г залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 26.02.2013р. у справі №905/296/13-г - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Н.М. Принцевська

О.А. Скакун

Надруковано 5 прим.: 1. Позивачу; 2. Відповідачу; 3. У справу, 4. ДАГС, 5. ГСДО